У квітні 2019 року надійшло в продаж чергове покоління «фотографічних» смартфонів від Huawei, сімейства P*0 — P30 pro, P30, P30 lite. Уже в 2018 році минуле покоління, апарати P20 pro і P20, за тестами показали себе дуже гідно, порвавши багатьох конкурентів на шматки. У новій лінійці було обіцяно успіх закріпити і досягти нових висот у якості знімків. «Паровозом», природно, йде «професійна» модель з приставкою «Pro», а більш доступна і народна модель, P30, часто залишається в тіні, на других ролях. Однак цей огляд буде присвячений саме цій, більш доступній, моделі. Отже, зустрічаємо, Huawei P30.
Що по техніці?
Якщо дуже коротко, то Huawei P30 — це:
| Дисплей | OLED, 6.1″, FHD+ (2340×1080) |
| Процесор | 7 нм, 8-ядерний процесор HUAWEI Kirin 980 2 × Cortex-A76 2,6 ГГц + 2 × Cortex-A76 1,92 ГГц + 4 × Cortex-A55 1,8 ГГц |
| Пам’ять | 6 Гб + 128 Гб |
| Основна камера | 40 + 16 + 8 Мп |
| Фронтальна камера | 32 Мп |
| Ступінь захисту корпусу | IP53 |
| Габарити | 149,1 x 71,4 x 7,57 мм, 165 г |
Більш докладно характеристики наведені на сайті виробника і ритейлерів.
За звичкою відразу зазначу цікаві моменти характеристик:
Пристойний розмір екрана вписаний у компактний, за нинішніми мірками, корпус, завширшки всього 71.4 мм. Роздільна здатність, щоправда, не найвидатніша, недалеко пішла від Full HD, утім, актуальна й досі.
Радує застосування нового процесора, виконаного за технологічним сучасним 7 нм техпроцесом. Це, як мінімум, вселяє надію на помірний нагрів і гідний час автономної роботи.
Обсяги пам’яті (6+128 Гб) виглядають переконливо для середнього сегмента, але вже цілком звичні для флагманів.
Не можна обійти стороною і «родзинку», фотосистему, яка представлена трьома основними камерами з оптикою Leica. Цікаво подивитися, що там, у таких малих об’єктивах, залишилося від «Лейки», крім шильдика.
Захист IP53 вказано, мабуть, тому, що це в принципі зараз модно — прописувати пиловологозахист з якимось індексом. За фактом IP 53 означає, що Huawei P30 не варто боятися діставати під дрібним дощиком, але все-таки краще не ризикувати.
Це з основного по техніці, але смартфон — це не просто набір характеристик, це ще й дизайн, ергономіка, зручність роботи, тому продовжуємо розбиратися.
Дизайн та ергономіка
Габарити Huawei P30 вважаються на сьогоднішній день середніми, вони приблизно такі ж, як у Samsung Galaxy S10.
І на фронтальній, тильній стороні скляне покриття Corning Gorilla. Воно хоч і ударостійке, але все-таки скло. Упускати настійно не рекомендую.
Завдяки округленим краям і тонкому корпусу, P30 виглядає цілком як сучасний преміальний флагман. Враження лише трохи змащується через рівні верхню і нижню грані та помітний виступ блоку об’єктивів фотосистеми. Окантовка корпусу по периметру — полірований метал
На нижній грані розміщені роз’єми USB type C і 3.5 мм аудіороз’єм. Гадаю, цей факт порадує багатьох вже зневірених громадян, які не знайшли 3.5 мм роз’єму в P20. І ось нате! Повернення блудного роз’єму. Відмінно, насправді!
Саме таке розміщення роз’єму зарядки і аудіороз’єму, на мій погляд, дуже зручне, особливо в тих випадках, коли необхідно використовувати смартфон в машині, при цьому підзарядити і до AUX входу магнітоли підключити.
На правій грані розміщені кнопка ввімкнення і регулятор гучності, на лівій — суміщений слот для SIM-карт і карти пам’яті формату Nano SD.
Для Huawei P30 доступні різні градієнтні забарвлення, в тренді сезону. Мені в руки потрапив екземпляр у кольорі Breathing Crystal — світлий градієнт від ніжно-блакитного до світло-бузкового з перламутровим відливом. Виглядає дуже жіночно. Незважаючи на те, що градієнтні дизайни вже щосили набирають обертів, Huawei P30 виглядає дуже свіжо і притягує погляди оточуючих.
Фронтальну панель практично повністю займає екран (приблизно на 86%), з чорною окантовкою, за винятком лише невеликої «крапельки» під камеру. Якщо вдивитися уважніше, то над камерою видно вузьку сіточку, що прикриває розмовний динамік.
Лоток для SIM-карт і NanoSD карти забезпечений невеликим гумовим ущільнювачем — такий собі реверанс у бік пиловологозахисту.
У руці лежить непогано, корпус не такий слизький, як очікуєш від скла з двох сторін. Якщо на перше місце ставити збереження смартфона, то краще все-таки надіти силіконовий чохол з комплекту — тоді шанси випадково вислизнути у P30 прагнуть до нуля, але зовнішній вигляд стає вже не настільки ефектним.
Якщо міркувати з позиції смаків, то мені такі габарити цілком звичні, але набагато зручніше, коли корпус трохи вужчий — завширшки близько 70 мм або навіть менше.
Що в комплекті
Упаковуючи P30 у середніх розмірів білу коробку, Huawei пограли в мінімалістичний дизайн, і це навіть вийшло. Без значка «Leica» також не обійшлося.
У комплекті є як найнеобхідніше — скріпка, зарядний пристрій і кабель, так і копійчані бонуси (добре, що про них не забувають, коли пакують флагмани) — навушники і силіконовий чохол.
Комплектний зарядний пристрій потужністю 22.5 Вт дає змогу зарядити акумулятор з 10% до 100% приблизно за годину. Вражає. Хоча, на сьогоднішній день, доступні вже технології ще більш швидкої зарядки.
Навушники непогані, як за ергономікою, так і за якістю звуку не відстають від Apple Earpods. Якість матеріалів кабелю тільки простіше і чохольчика немає, а даремно.
Силіконовий чохол для сучасних скляних корпусів ніколи не буде зайвим, особливо на перших порах, коли на смартфон дихаєш через ганчірочку і пилинки змітаєш пензликом.
Екран
Дисплей HUAWEI P30 виконаний за технологією OLED, діагональ 6.1″, роздільна здатність FHD+ (2340×1080) — в абсолютних значеннях не фантастика, але підсумкової роздільної здатності 422 ppi з лишком вистачає навіть найвибагливішим користувачам.
Відображення кольорів відмінне, користуватися екраном приємно. Кути огляду відмінні, хоча при екстремальних положеннях спостерігається невелике зниження контрасту.
Співвідношення сторін 19.5:9 набагато більше підходить для перегляду фільмів і відеокліпів.
Мультитач відпрацьовує до 10 торкань, що аж ніяк не дивує в смартфоні такого рівня.
На яскравому сонці екран вицвітає, користуватися ним можна, але стає набагато складніше будувати кадр під час фотозйомки.
Звук
Основний динамік P30 має відмінний запас гучності, якщо грамотно підібрати мелодію виклику (можна з вбудованих, можна свої MP3 на кожну з «сімок» окремо), то не пропустите виклик навіть на галасливій вулиці.
Звучання насичене, навіть з подобою басів, без стороннього деренчання навіть на підвищеній гучності.
Розмовний динамік звучить приємно, насичено, але не вистачає гучності. Під час розмови по Huawei P30 постійно прагнеш відійти в місце тихіше, щоб мати змогу впевнено почути співрозмовника.
Я вже згадав про наявність 3.5 мм аудіороз’єму, до якого можна під’єднувати навушники або зовнішню звукову апаратуру. Це так, це прекрасно. На жаль, виділеного підсилювача для аудіовиходу не передбачено і звучання підключених пристроїв виходить непримітним. А якщо як такий пристрій розглядати комплектні навушники, то і зовсім посереднім. Загалом, спасибі за сам факт наявності 3.5 мм роз’єму.
Камера
Основним козирем Huawei в P30 все-таки є його фотосистема, що складається з 3-х основних камер:
Перша — ширококутна (як у багатьох смартфонах), еквівалентна фокусна відстань 27мм (зум х1 у камері), 40 Мп, апертура f/1.8, розмір сенсора 1/1,7 дюйма, розмір пікселів 1 мкм, лазерний і фазовий автофокус;
Друга — для телефотографії, ЕФР 80мм (зум х3 у камері), 8 Мп, апертура f/2.4, оптична стабілізація, лазерний і фазовий автофокус;
Третя — надширококутна, ЕФР 17 мм (зум х0,6 у камері), 16 Мп, апертура f/2.2, лазерний і фазовий автофокус.
У підсумку отримуємо діапазон ЕФР 17-80 мм, що досить непогано, найбільш затребуваний і зручний діапазон. Більша фокусна відстань потрібна рідко і практично марна для реального життя без належної системи стабілізації (у мене є багато міркувань і доводів з цього приводу, яких вистачило б ще на пів-огляду). ЕФР 17 мм навпаки — дуже і дуже потрібне багатьом, усім тим, хто хоче вмістити в кадр побільше. Особливо добре підійде любителям вечірок у тісному приміщенні і мандрівникам без нічого. По суті «апаратно» є лише три положення збільшення камери — х0,6, х1, х3. Все інше — вигадки розумної цифрової системи, яка де треба відріже зайве (див. «цифровий зум»).
Розмір сенсора основної камери вселяє непідробну повагу, не так давно цифрокомпакти з такою матрицею могли легко в тестах займати верхні рядки (серед інших компактних камер). Тим, хто зумів упакувати оптичну систему з таким сенсором у тонкий корпус смартфона, — моя повага. Для фотокамер смартфонів це, прямо скажемо, велике досягнення. Але якщо не забувати про фізику процесу, то досвідчене око знає куди дивитися. Нікуди не сховати потужну роботу шумодава і втрату деталей під час перегляду в повній роздільній здатності на великому екрані. Великий сенсор і світлосильна оптика значно розширює сфери застосування камери смартфона.
Незважаючи на те, що надширококутна камера слабша за основну, її наявність — це просто казка! Надширокий кут незамінний під час зйомки архітектури та пейзажів, панорама — не те.
На жаль, це не стосується реального вибору глибини різкості — тут на допомогу приходять програмні хитрощі з розмиванням фону — залежно від умов, алгоритм справляється із завданням по-різному.
Але що реально стає доступним і без хитрощів — це зйомка в умовах недостатнього освітлення, з шансом отримання гідного результату.
На прикладах нижче — будинок і двір, освітлені лише дальнім світлом сусідніх дворів. У «професійному» ручному режимі смартфон дає змогу виставляти дикі значення чутливості, в даному випадку це божевільні ISO65535 (хоча в налаштуваннях я намагався вибрати максимум, ISO 204800). Експозиція не фонтан, в наявності пересвічені області, деталізації ніякої, але ви тільки вдумайтеся — таке велике значення ISO навіть на дзеркальних камерах рідко доступне, в результаті отримуємо картинку, на якій цілком можна розібрати сюжет. Чудеса.
Крім режиму ручних налаштувань є ще маса режимів для пустощів — ч/б, панорама, таймлапс, доповнена реальність, анімовані 3д-емодзі та інші пустощі. Можна погратися, коли стане нудно.
Робота систем автофокусу здебільшого хороша, швидка, за винятком, мабуть, фотокамери з довгофокусним об’єктивом — вона працює повільніше за інші. Роботі автофокусу іноді заважає ШІ, який підказує режим зйомки в не найвдаліший момент. Це може перешкодити вчасно зробити знімок у динамічних сценах.
Не завжди ідеально виставлено баланс білого. Наприклад при штучному світлі в приміщенні баланс норовить поплисти в холодні відтінки.
Приклади знімків у повному розмірі можна забрати за посиланням:
Фронтальна камера
Фронтальна камера йде з роздільною здатністю 32 Мп і знімає пристойні селфі, на які можна накласти ефекти зі стандартного набору. Якість знімків також перебуває на дуже високому рівні для смартфона. Автоматичне розмиття фону непогано справляється з не дуже складними контурами, в більшості випадків взагалі безпомилково.
Відеозйомка
P30 підтримує відеозйомку з роздільною здатністю до 4к, але лише за 30 кадрів на секунду. Якщо хочеться 60 FPS, то доведеться знімати в FullHD. А ось для 720P доступний режим «Суперуповільнення», в якому зйомка йде аж при 960 FPS. Накладення ефектів на відео доступне теж лише на роздільній здатності до 1080P.
Приклади відео (4К, 1080P/60FPS) можна завантажити за посиланням:
Операційна система
З точки зору операційної системи, Huawei P30 працює під Android, актуальної версії 9.0 (Pie), з фірмовою оболонкою EMUI версії 9.1.
Людині, яка звикла до «голого» Android, знадобиться певний час на освоєння оболонки і налаштування під себе, але якщо раніше вже був досвід з оболонками китайських виробників (MIUI, EMUI, Flyme, NubiaUI тощо), то цей час зводиться до мінімуму.
Робота підекранного дактилоскопічного датчика на трієчку — відбитки розпізнаються іноді з невеликою затримкою, а то й узагалі не розпізнаються, натомість розпізнавання обличчя здебільшого відпрацьовує на відмінно і швидше, ніж відбиток.
Продуктивність
Апаратна платформа Huawei P30, 7 нм, 8-ядерний чип HUAWEI Kirin 980 забезпечує високий рівень продуктивності, але цей рівень нижчий, ніж у систем на основі Snapdragon 855.
Нижче — результати поширених синтетичних тестів, які дають зрозуміти, що рекордів Huawei P30 не ставить
У реальних додатках жодної нестачі в потужності не відчувається. Найпотужніші додатки — іграшки — йдуть гладко на максимальних налаштуваннях графіки.
Під час випробувань нагрівання процесора не перевищувало 60 градусів, у середньому температура коливається в районі 44 градусів.
Автономна робота
Акумулятор Huawei P30 ємністю 3650 мАг забезпечує прийнятний час автономної роботи. При середній інтенсивності використання — для дзвінків і перегляду робочої пошти заряду вистачить на пару днів. Тривалий перегляд соцмереж і відеороликів по максимуму задіє основного споживача енергії — великий екран. У такому разі вже до ночі смартфон нагадає про необхідність зарядки. Якщо ж зранку засісти за іграшки, то вже до вечора заряд може і закінчитися.
Для розуміння «живучості» був проведений простий показовий тест — відтворення відеороликів з YouTube по Wi-Fi за 60% яскравості підсвічування екрана. У такому режимі за 1 годину смартфон втрачав по 5% заряду.
Функції бездротової зарядки в P30 немає.
Висновки
Huawei P30 володіє відмінним поєднанням розумної компактності корпусу, потужної апаратної начинки і гігантського потенціалу камери.
Цінник на цю модель виставлено чималий, але й можливості дуже широкі. Хтось може сказати «за таку суму можна хорошу камеру взяти» і матиме рацію, ось тільки Huawei P30 — це не тільки камера, а й пристойна технічна начинка, і все це в компактному корпусі можна носити з собою постійно. У мене є пара хороших камер, але іноді так хочеться, щоб і смартфон міг за їхньої відсутності показати максимальний результат.
+ Відмінна камера (оптика, сенсор, ручні режими зйомки) + Симпатичний зовнішній вигляд + Чудовий дисплей + Сучасний «холодний» і не ненажерливий 7нм потужний процесор + Великий обсяг пам’яті + Гучний динамік + Наявність 3.5 мм аудіороз’єму + Ємний акумулятор
— Продуктивність процесора не рекордна — Помилки автоматичного балансу білого під час зйомки у штучному світлі — Непоширений і дорогий формат карт пам’яті — Повільне фокусування телеоб’єктива