Якщо спроектувати на ринок комплектуючих для ПК Закон Парето, добре відомий економістам, політологам і керівникам різного рівня, а також усім тим, хто знає, як у Росії працює персонал державних установ, — він, звісно, може втратити початкове співвідношення чисел, проте суть залишиться незмінною.
Товари топового сегмента завжди є предметом пильної уваги оглядачів — і невичерпним джерелом роботи для модераторів тематичних ресурсів, однак конкурентна боротьба у «верхах» найчастіше має іміджевий характер, оскільки частка доходів від продажу дорогих комплектуючих у «загальному заліку» виявляється досить малою. Куди цікавішим виявляється середній ціновий сегмент, оскільки в підсумку саме він визначає, яку ринкову частку зуміє зайняти виробник і наскільки успішною виявиться вся лінійка продуктів.
Загалом, приблизно так автор пояснював, чому саме він раптом захотів написати статтю не про кулери. Звичайно, насправді причина полягала в тому, що перетворивши свою власну відеокарту назад на гроші, він усвідомив, що інтегрована графіка для ігор не дуже підходить, а на нещодавні великі релізи подивитися все одно хочеться. Ну а ця стаття — ще один спосіб довести, що здорова частка егоїзму аж ніяк не є чимось поганим.
Однак повернемося до основної теми. Вибір ігрової відеокарти — завдання вкрай відповідальне, тим більше при обмеженому бюджеті. Адже у випадку з топовими прискорювачами навіть десятивідсоткова різниця в продуктивності буде нехай і неприємною, але аж ніяк не критичною — якщо на обох картах фреймрейт перевалює за сотню, зайвий десяток кадрів на секунду погоди не зробить. А ось для менш потужних відеокарт навіть п’ять fps можуть стати тим кордоном, який відокремлює комфортний ігровий процес від болісного слайд-шоу. Притому ціна на карти може відрізнятися лише на пару сотень рублів, що ще більше ускладнює вибір.
Для цілей даного тестування були обрані відеокарти, вартість яких залежно від гучності імені виробника, комплектації та інших умов укладається в межі від трьох до чотирьох тисяч рублів. Це Radeon HD 7750 , GeForce GTX 650 , Radeon HD 7770 1024 mb і досі присутня на ринку GeForce GTX 550 Ti . Можливо, не найбюджетніший рівень, однак досвід показує, що саме ці відеокарти є тим розумним мінімумом, який дає змогу комфортно грати в сучасні ігри навіть у Full HD, нехай і не на найвищих налаштуваннях. Так, зрозуміло, є ще Radeon HD 6670 з пам’яттю стандарту gddr5 і GeForce GT 640, що є урізаною версією GTX 650 і оснащена пам’яттю ddr3, але в їхньому випадку навіть у менш вимогливій роздільній здатності 1680*1050 багато ігор перетворюються на покрокові стратегії незалежно від початкового жанру, а ціна на ці карти найчастіше виявляється лише трохи нижчою за три тисячі. З іншого боку, між учасниками сьогоднішнього тестування і більш продуктивними рішеннями в особі GTX 650 Ti і HD 7850 1024 mb пролягає фінансова прірва, яку ніяк не можна проігнорувати. Розрив у цінах може становити від тисячі до двох тисяч рублів, що ніяк не дозволяє віднести ці карти до однієї групи. А «проміжні» рішення — Radeon HD 7790 і GeForce GTX 650 Ti Boost на прилавках з’являться в кращому разі до літа.
Утім — так навіть цікавіше. А тому — давайте перейдемо від довгого вступу до більш важливих речей)
GTX 550 Ti
Будь-яке серйозне дослідження починається з ретроспективи і вивчення попередніх джерел, а тому в даній статті не можна було проігнорувати цю відеокарту, нехай характеристики і продуктивність GeForce GTX 550 Ti вже давно всім відомі. Тим паче що вона в черговий раз стала заручницею цінової політики Nvidia — так, на момент написання даної статті ціна карти у виконанні Asus становила 3 590 рублів, а GTX 650 від тієї ж фірми коштувала всього лише на 300 рублів дорожче. У випадку з іншими вендорами порівняння могло б бути і зовсім не на користь GTX 550 Ti. Але якщо вартість приблизно рівна, то які можливості? Чи може ця карта сьогодні змагатися з більш сучасними адаптерами? Ще одна інтрига.
Чип GF 116.
Як і більш продуктивні рішення в лінійці GTX 5**, дана карта являє собою еволюційний розвиток свого аналога з попереднього покоління. Якщо порівняти чіп GF 106 (GeForce GTS 450) з GF 116, що прийшов йому на зміну, то можна буде відзначити лише зростання характеристик при мінімумі реальних інновацій. Так, найважливішою зміною стала шина пам’яті — тут її ширина становить 192 біти проти 128 у GTS 450, а кількість конвеєрів растеризації збільшено до трьох штук — у GTS 450 один з них був відключений на заводі.
Кожен конвеєр ROP складається з восьми блоків, що утворюють три канали звернення до відеопам’яті. У підсумку, завдяки збільшеній ширині шини пам’яті та компенсації накладених раніше обмежень, пропускна здатність пам’яті GTX 550 Ti виявляється на 70% вищою, порівняно з попереднім рішенням.
Однак на одній лише пам’яті далеко не заїдеш, а інших важливих змін у GF 116 і немає — частоту чіпа збільшено до 900 мегагерц (пропорційно зріс тепловий пакет, який для референсного зразка становив 116 ват), але кількість потокових процесорів залишилася незмінною — їх, як і раніше, 192 штуки.
Зараз, спираючись на численні тести, що з’явилися в Мережі з моменту анонса GTX 550 Ti до виходу нового сімейства відеокарт на архітектурі Kepler, можна однозначно констатувати: Nvidia представила нам не більше ніж «розігнану» версію GTS 450 — карти загалом непоганої, але, на жаль, такої, що помітно відстає від наступного рішення в лінійці. «Мутація» в GTX 550 Ti так і не дозволила наздогнати GTX 460 768 mb, а ціна на рівні Radeon HD 6850 і зовсім не залишила їй шансів. Подивимося, чи зможе вона реабілітуватися в сучасних умовах, коли колишніх конкурентів можна знайти хіба що на барахолках.
Asus ENGTX550 Ti DC/DI/1GD5.
На противагу самій Nvidia, інженери Asus провели дійсно вражаючу роботу, представивши на базі чіпа GF 116 прискорювач абсолютно оригінального дизайну. Але особливостям самої карти відведено місце нижче, а поки давайте подивимося на упаковку і комплект постачання адаптера.
Дизайн коробки типовий для продуктів Asus, очевидно що маркетинговий відділ не особливо прагнув представити цей продукт як щось надзвичайне. На лицьовій стороні коробки ми бачимо логотипи GeForce і PhysX, а також запевнення про заводський розгін на 10 (!) мегагерц щодо стандарту і використання в конструкції прискорювача якісної елементної бази. Трохи помітніше зображення фірмової системи охолодження Direct CU і малюнок лицаря, який ніби натякає нам, що відеокарти Asus злизані з Вархаммера так само, як і весь інший матеріальний всесвіт.
Тильна сторона дає трохи більше інформації: тут пояснюються переваги кулера Direct Cu і використаних при створенні карти елементів, а також зазначена підтримка фірмової технології Voltage Tweak, що дає змогу регулювати напругу на графічному ядрі.
Комплект поставки відеокарти підкреслює всю бюджетність продукту: тут є тільки перехідник 6-pin — Molex, інструкція зі встановлення та диск із драйверами. Дивним прорахунком Asus виглядає відсутність у комплекті містка для об’єднання відеокарт в SLI — все-таки свого часу це була одна з найдорожчих карт на GF 116. Але з іншого боку, навряд чи сьогодні хто-небудь стане збирати з цих карт двочіпову конфігурацію — набагато вигідніше буде купити один продуктивніший адаптер.
Зате до дизайну самої карти не причепитися — тут все серйозно. Про використання фірмової системи охолодження Direct CU потенційного покупця вже двічі попереджали на упаковці, її ж, як не дивно, ми і бачимо встановленою на платі. Це досить ефективне рішення для карт даного рівня — свого часу цей кулер цілком ефективно справлявся з більш гарячими Radeon HD6850 і GTX 560, хоча в останньому випадку ціною високого рівня шуму.
На жаль, автор так і не отримав дозволу на демонтаж кулерів з карт, тому оцінити елементну базу не представляється можливим. Тому обмежимося лише зовнішнім оглядом. Втім, зі сторонніх оглядів можна з’ясувати, що карта отримала посилену систему живлення за схемою 4+1 фаза, у конструкції справді використовуються танталові конденсатори та дроселі з феритовими осердями, а пам’ять набрана мікросхемами виробництва Hynix під маркуванням H5GQ2H24MFR-T2C. Чіпи пам’яті розраховані на роботу з частотою в 5000 МГц, тоді як у цьому випадку вони функціонують на 4100 МГц, штатних для GTX 550 Ti.
Збоку відеокарта оснащена ребром жорсткості, що захищає друковану плату від перегинів під час встановлення масивних систем охолодження, тут же розташований шестипіновий роз’єм додаткового живлення. Єдиний конектор SLI передбачає, що в одну систему можна встановити не більше двох таких карт.
Тильний бік позбавлений будь-яких вишукувань, видно лише незадіяні посадкові місця для чіпів пам’яті.
А ось інтерфейсна панель має вже цікавіший вигляд. Інженери Asus змінили стандартний набір роз’ємів, додавши досі актуальний у бюджетному сегменті аналоговий вихід D-Sub.
GTX 650
На відміну від GTX 650 Ti, що несе на собі чіп GK 106 і є, по суті, сильно урізаним варіантом GTX 660, дана відеокарта заснована на чіпі GK 107 і приносить всі переваги архітектури Kepler в ціновий сегмент, що потрапляє під рамки даного тестування. Як видно з характеристик, це рішення повинно зайняти проміжне положення між своєю «титановою» старшою сестрою і GeForce GT 640, від якої GTX 650 відрізняється підвищеними частотами ядра і високошвидкісною пам’яттю gddr 5, об’єм якої варіюється від одного до двох гігабайт.
Як нам уже відомо з тестів продуктивніших рішень, архітектура Kepler вийшла вельми вдалою — нові карти виявляються і продуктивнішими, і енергоефективнішими за своїх попередниць. Ситуацію псує хіба що технологія динамічного розгону, що помітно ускладнює управління частотами. Але молодші карти (включно з GTX 650, і GTX 650 Ti) GPU Boost не підтримують, що вельми радує економних ентузіастів. Але чи вистачить цих переваг для успішної конкуренції з іншими рішеннями?
Чип GK 107.
Графічне ядро GK107 по суті використовує чверть ресурсів GK104, на якому заснований колишній одночіповий топ Nvidia — GeForce GTX 680. У ньому знаходяться 384 ядра CUDA, які поділені на два блоки SMX по 16 блоків текстурування кожен. У GTX 680 їх, відповідно, 1536 і 128. А ось ширина шини пам’яті урізана всього лише вдвічі — 128 біт проти 256, удвічі менша і кількість блоків растеризації — 16 штук.
У випадку з GeForce GTX 650 штатна частота чіпа становить 1058 МГц, пам’ять стандарту gddr5 працює на частоті 5000 МГц, що в поєднанні з 128-бітною шиною дає змогу досягти пропускної здатності в 80 гігабайт на секунду. При цьому TDP рееренсної карти становить всього 64 вати, що практично вдвічі менше офіційного теплового пакета GTX 550 Ti.
У підсумку за паспортними характеристиками новинка виглядає набагато цікавішою за карту попереднього покоління, незважаючи на відсутність гучного суфікса. Залишається тільки реалізувати цей потенціал у реальних додатках.
Asus GTX650-DC(G)-1GD5
Для більш наочного порівняння з розглянутою вище картою, для цілей даного тестування був обраний прискорювач виробництва того ж вендора, оснащений аналогічною системою охолодження. Але хоча в даному випадку карта теж має чимало відмінностей з референсним зразком, настільки ж масштабній переробці як GTX 550 Ti молодший Kepler підданий не був.
Зате змінився дизайн упаковки, тепер коробка виконана в тому ж стилі, що й у старших рішень у сімействі GTX 6**. Замість зображення лицаря тут три рвані смуги, схожі одночасно і на тріщини на поверхні застигаючого металу, і на сліди кігтів невідомого звіра. Хоча по суті це всього лише відсилання до смужок на кулерах Direct CU і Direct CU II. Замість логотипів тепер однаковий білий шрифт, зате фірмова система охолодження представлена більш детально.
Тильна сторона упаковки також зазнала змін, але інформативність від цього тільки покращилася. Додано наочне зображення карти й опис роз’ємів, докладніше описано переваги карти.
Змінився і комплект постачання, причому відразу впадає в очі відсутність перехідника для додаткового живлення. Так, згідно з офіційними характеристиками GTX 650 може працювати від слота PCI-e, що видає 75 ват, але ж навіть у референсному варіанті на ній розпаяний шестипіновий роз’єм. А з огляду на те, що в бюджетних ігрових системах, на які спрямований цей продукт, блок живлення цілком може і не мати відповідного конектора — це зайвий головний біль для користувача.
Купон для отримання унікального улюбленця в World of Warcraft — для когось, можливо, і буде приємним бонусом, але загалом це логічний хід виробника, оскільки завдяки останнім патчам до гри додали ефекти DirectX 11 і, зокрема, ту сселяцію. Та й завдяки досить гнучкому рушію в системних блоках багатьох гравців встановлені відеокарти далеко не топового рівня, які цілком можна змінити на GTX 650. Загалом, логіка зрозуміла, питання лише в достатності мотивації.
Дизайн друкованої плати також разюче відрізняється від референсного зразка. Судячи з усього, тут використовується плата від рішення вищого рівня — можливо, від GTX 650 Ti, однак не маючи можливості зняти кулер, автор не береться однозначно це стверджувати.
Однак завдяки тому, що кулер був перенесений у бік роз’єму додаткового живлення, можна помітити, що в зоні VRM зроблено розводку під схему 4+1 фази, але розпаяно тільки половину елементів, тобто в цьому разі підсистема живлення повторює схему референсного зразка — 2+1 фаза. Більш ніж дивне рішення для карти з таким продуктивним кулером, але з огляду на скромні апетити GK 107, виробника можна зрозуміти.
Зате нікуди не поділося ребро жорсткості, що в світлі «переїзду» кулера навіть більш актуально, ніж на GTX 550 Ti, де чіп знаходився практично в центрі плати. Карта також живиться від одного шестипінового роз’єму, але він тут перевернутий на 18 0 градусів, тобто засувка конектора блока живлення буде знаходитися вгорі, а не внизу як зазвичай. Здавалося б дрібниця, але відключати роз’єм набагато зручніше, ніж намагатися просунути пальці під пластиковий кожух кулера, не зламавши в процесі одне з двох.
Тильний бік плати теж практично позбавлений елементів, за винятком контактних майданчиків для розпаювання чіпів пам’яті. Зазначимо, що як і референсний зразок, відеокарта Asus позбавлена роз’єму для об’єднання в SLI.
GTX 650 референсного дизайну оснащена всього трьома інтерфейсними роз’ємами: DVI-I і DVI-D, а також mini-HDMI. І тут потрібно знову подякувати інженерам Asus, які відступили від стандартів і вмістили на платі, крім пари DVI, ще й повноцінний HDMI і D-sub. Додали б ще перехідник на живлення.
Radeon HD7750
Як і GeForce GTX 650, Radeon HD 7750 — рішення початкового рівня, що приносить всі переваги нової архітектури в ціновий сегмент «до 100 доларів». Щоправда, на відміну від молодших Kepler, карти на чіпі Cape Verde (Кабо-Верде, рос. нар. Острови Зеленого Мису ) вже не така вже й новинка — вони були офіційно представлені в лютому 2012 року, і вже добре вивчені користувачами. Старша модель — Radeon HD7770 — пропонує вельми вдале поєднання характеристик для бюджетного сегмента, але не менш цікавим виявляється і HD7750 — демонструючи той самий рівень продуктивності, що й HD6770, ця карта пропонує TDP на рівні лише 55 ват — навіть менше ніж у GTX 650!
Не менш цікаво виглядає і ціна на HD7750 — так, на час написання даного матеріалу вартість тестованої відеокарти виробництва Asus становила всього 3150 рублів , причому карти інших вендорів були ще дешевше. За нинішніх часів це далеко не найвища ціна за квиток у світ ігор на відносно високих налаштуваннях. Та й скромні апетити HD7750 роблять його цікавим придбанням для апгрейду системи зі слабкими за сьогоднішніми мірками блоками живлення. Що ж, перевіримо що може ця карта в реальних додатках.
Чип Cape Verde Pro
Для AMD вихід цього сімейства став маленькою, але тим не менш довгоочікуваною революцією. Як відомо, карти попереднього сімейства — HD6770 і HD6750 — були по суті простим ребрендингом HD5770 і HD5750. Найбільш важливою зміною була підтримка HDMI версії 1.4, в іншому ж зміни носили косметичний характер. І не можна сказати, що це було однозначно поганим рішенням — свого часу HD5770 був бестселером у своїй ціновій категорії, але прогрес не стоїть на місці, і спроби штучно стримати його завжди приводять до плачевних результатів.
Однак на відміну від попередників, Cape Verde — абсолютно новий чіп, який, як і старші рішення (Thaiti і Pitcairn), заснований на новій архітектурі GCN (Graphics Core Next). Ядром нової архітектури є, власне, блок GCN, з різної кількості яких і зібрані всі чіпи відеокарт, що належать до сімейства Southern Islands. Блок розділений на чотири підрозділи, кожен з яких працює над своїм потоком команд. Також блок має кеш-пам’ять першого рівня і текстурний конвеєр з блоками вибірки і фільтрації. У «повноцінному» чіпі Cape Verde XT таких блоків десять, але в молодшій версії два з них були відключені. У результаті Rdeon HD7750 має у своєму розпорядженні 512 потокових процесорів і 32 текстурних блоки. Знизилася і тактова частота — у штатному режимі Cape Verde Pro працює на 800 мегагерцах. А ось кількість блоків растеризації залишилася незмінною: в обох карт їх по 16 штук.
Ширина шини пам’яті в чипах Cape Verde аж утричі менша ніж у старшої серії — Thaiti. Завдяки відносно швидким чіпам, які в обох випадках (HD7770 і HD7750) працюють на частоті 4500 мегагерц вдалося досягти пропускної спроможності в 72 гігабайти на секунду, що дещо менше ніж у GTX 650. Хоча, звичайно, порівнювати такі різні за архітектурою чіпи «лоб в лоб» абсолютно некоректно.
ASUS HD7750-1GD5
Вольовим рішенням компанії Asus молодший прискорювач у серії HD7700 не випускається у варіанті з фірмовою системою охолодження Direct CU, що дещо ускладнює конкуренцію з іншими учасниками тестування — однак, з огляду на скромний характер Cape Verde Pro, все може виявитися ще цікавішим. Але за традицією — спершу про упаковку і саму карту.
На відміну від GTX 650, у цьому випадку дизайн упаковки не змінився, що обов’язково порадує шанувальників творчості однієї британської компанії. За традицією, упаковка карт AMD виконана в червоно-помаранчевих тонах, інші елементи дизайну незмінні. На лицьовому боці видно логотипи підтримуваних картою технологій і запевнення про заводський розгін на 20 мегагерц, а місце, де раніше зображувалася система охолодження Direct CU, тепер зайнято збільшеним логотипом Asus Super Alloy Power, що гарантує використання в конструкції відеокарти якісної елементної бази.
Тильна сторона коробки також отримала мінімум змін — хіба що додалася згадка про пилозахищений вентилятор, термін служби якого збільшено на 25 відсотків.
А ось комплект постачання мінімальний: крім обов’язкового диска з драйверами та інструкції присутній тільки перехідник з DVI на D-sub. Втім, у цьому випадку відсутність перехідника для додаткового живлення — аж ніяк не мінус. Його все одно підключати нікуди.
З першого погляду відеокарта справляє не найбільш обнадійливе враження: маленький шматочок текстоліту, що ледь перевищує в довжину габарити слота PCI-e x16, плюс «великий, надійний шматок алюмінію» замість кулера. До слова, пластиковий кожух останнього навіть виступає за межі друкованої плати.
Дизайн самої плати загалом повторює специфікації референсного зразка, система живлення виконана за схемою 2+1 фаза і керується конролером APW7098 виробництва компанії Anpec Electronics. Втім, для настільки економічного рішення як Radeon HD 7750 немає потреби в більш потужній елементній базі.
Пам’ять відеокарти набрана за допомогою чотирьох чіпів Hynix з маркуванням H5GQ2H24MFR T2C, які згідно з документацією можуть функціонувати на частоті до 6 ГГц. На тестованій карті частота пам’яті становить 4600 мегагерц — розгін на 100 мегагерц щодо референсу.
Тильна сторона плати позбавлена будь-яких значущих елементів, за винятком деяких винесених на неї компонентів VRM.
На бічній стороні відсутня підсилювальна пластина — однак для такої короткої друкованої плати і легкого алюмінієвого кулера це не мінус. Також відсутній роз’єм Crossfire і роз’єм додаткового живлення — карті достатньо потужності, яку здатний видавати слот PCI-e.
Набір роз’ємів, згрупований на рівні однієї планки, повністю повторює специфікації референсного зразка. Можливо, для деяких користувачів виявиться мінусом відсутність аналогового роз’єму D-sub, проте в іншому тут складно до чогось причепитися. У комплекті DVI-I, вихід HDMI версії 1.4a з можливістю передавання 7.1-канального звуку і 3D-зображення та DisplayPort версії 1.2. Зазначимо, що, як і старші рішення, карта, яку тестували, підтримує технологію Eyefinity 2.0, завдяки якій до неї можна під’єднати до шести моніторів — однак, зрозуміло, для під’єднання більш ніж трьох пристроїв знадобиться використання перехідників.
Radeon HD 7770
Від старшої карти на чіпі Cape Verde користувачі цілком могли очікувати вражаючих результатів. Чи жарт — поспіль три сімки в назві моделі?))) Але і без «магії чисел» специфікації цієї відеокарти мали більш ніж цікавий вигляд — це була чи не перша карта в історії, частота чіпа якої в референсному екземплярі становила рівно один гігагерц. Власне, з HD 7770 і почалася славна історія сімейства Ghz Edition, до якого відносно нещодавно додався і прискорювач на базі чіпа Thaiti.
Що ж стосується самого HD 7770, то надії користувачів він все-таки виправдав, хоч і не відразу. Перші тести не могли виявити явної переваги новинки перед HD6850 при однаковій, а то й більш високій ціні на старті. Однак надалі завдяки новим версіям драйверів і виходу карт альтернативного дизайну з кращим розгінним потенціалом, а також помітному падінню цін ми одержали явного кандидата на нагородження значком «Краща покупка». Подивимося, чи зможе карта виправдати надану їй довіру.
Чип Cape Verde XT
Порівняно з флагманським чипом Tahiti XT, графічний процесор Radeon HD 7770 зазнав безліч спрощень, що втім і не дивно. Умістившись на площі всього 132 квадратних міліметри і складаючись з 1,5 мільярда транзисторів, чіп Cape Verde XT складається з десяти блоків GCN, що в підсумку віддає в його розпорядження 640 потокових процесорів і 40 текстурних блоків. Кількість блоків растеризації аналогічна молодшій моделі — 16 штук. Не змінилися і характеристики пам’яті: 128-бітна шина об’єднує чіпи, що працюють на частоті 1125 (4500) мегагерц. Хіба тільки обсяг пам’яті тепер може становити до двох гігабайт.
Зате у зв’язку зі збільшенням числа складових елементів чіпа і зростанням частот збільшився і TDP — тепловий пакет референсної версії становить 80 ват, а розігнані варіанти HD 7770 цілком можуть позмагатися за цим параметром з GTX 550 Ti. Хоча, зрозуміло, при великій різниці в продуктивності.
ASUS HD7770-DCT-1GD5(V2)
На жаль, у той час, коли автор вибирав відеокарти для цієї статті, в асортименті магазинів ДНС його регіону не було карти Asus зі штатною частотною формулою, тому можливості системи охолодження Direct CU на топовій версії чіпа Cape Verde довелося представляти версією TOP, у якій частота чіпа збільшена до 1180 мегагерц, а пам’яті — до 4600 мегагерц. Вартість даної карти дещо перевищує задану позначку 4000, проте звичайна версія виявляється помітно дешевше і в силу цього із загальної картини не вибивається. Та й все одно в підсумку карти тестувалися в штатному режимі і в режимі максимального розгону, так що заводське збільшення частот ні на чому не позначилося.
Компанія Asus не відступає від своїх традицій — паковання розігнаних версій карт не відрізняється від звичайних ні розмірами, ні якимось особливим оформленням. Та й від розглянутої вище упаковки HD 7750 відмінностей мінімум — ті ж піктограми, той же лицар.
Мінімум змін і з тильного боку упаковки.
Перехідник для додаткового живлення знову відсутній, зате в комплекті з’явився місток Crossfire — вагомий бонус, оскільки комплектуються ним далеко не всі материнські плати.
За габаритами і набором роз’ємів відеокарта нагадує раніше розглянуту GTX 650, хоча пластиковий кожух кулера лише трохи виступає за межі друкованої плати. Розглянута сьогодні карта належить до другої ревізії, тому плата вже не є варіацією на тему референсного дизайну — перед нами власне рішення Asus. Система живлення посилена і реалізована за схемою 4+2+1, причому використовуються фірмові котушки індуктивності, твердотільні конденсатори і транзисторні збірки Texas Instrument TI87350 — про останнє свідчать сторонні огляди. Шим-контролер живлення графічного процесора традиційно перемаркований Asus, тому знайти даташити на нього досить непросто. Пам’ять відеокарти вироблена компанією Elpida і має маркування EDW2032BBBG-50-F
З тильного боку карти немає значущих елементів і відсутнє розведення під чіпи пам’яті, що як би говорить нам що двогігабайтна версія карти Asus заснована на іншій друкованій платі. Відзначимо наявність роз’єму Crossfire, що дозволяє об’єднати в одній системі дві такі карти, а також те, що ребро жорсткості проходить по всій довжині плати, маючи три точки кріплення.
Хоча це має і зворотний бік — роз’єм додаткового живлення перенесено на суміжний бік і виявляється під кожухом кулера, тож вимкнути його виявляється доволі проблематично:
Зате набір роз’ємів знову дає мало приводів для критики:
DVI-I, DVI-D, HDMI 1.4a, Display Port 1.2 — до відеокарти без використання перехідників можна підключити практично будь-який пристрій для виведення зображення. Відсутність аналогового виходу D-Sub вже не такий помітний мінус, оскільки дана відеокарта цілком може використовуватися в системах з більш сучасними моніторами.
Тестовий стенд і методика тестування
Усі тести були проведені в стандартному корпусі системного блоку, при штатних обертах корпусних вентиляторів. Температура в приміщенні протягом тестів становила 28 градусів Цельсія. Тестова конфігурація складалася з таких комплектуючих:
Материнська плата: ASUS Maximus V Formula / Thunder FX
Центральний процесор: Intel Core i5-3570K;
Система охолодження CPU: Prolimatech Megahalems Rev.C;
Термоінтерфейс: Arctic MX-2;
Оперативна пам’ять: DDR3-1600, 2 модулі на 4096 mb, Kingston KHX1600C9D3/4GX;
Відеокарта: MSI GeForce GTX 660 2048 Мбайт;
Дискова підсистема: SSD OCZ Vertex;
Корпус: CoolerMaster 690 II Regular (штатні вентилятори замінені на два Termalright X-Silent 140 на 650 об/хв на передній панелі і бічній стінці, на верхній панелі 120-мм Scythe S-Flex на 500 об/хв).
Блок живлення: Enhance 0620-GA.
Для цілей тестування центральний процесор розігнали до символічних 4 Ггц за штатної напруги, технології енергозбереження було відключено. Кожна відеокарта тестувалася у двох режимах: на штатних частотах референсного зразка відповідного їй прискорювача і в режимі максимального розгону. Інші компоненти системи працювали в штатному режимі.
Температури, розгін і рівень шуму
Нагрівання відеокарт здійснювалося за допомогою циклічного прогону бенчмарка Unigine Heaven 4.0 у роздільній здатності 1920*1080. Температура в приміщенні становила 26 градусів. У графіках нижче наведено пікове значення, досягнуте в результаті годинного тестування.
Вимірювання рівня шуму проводилося за допомогою електронного шумоміра Center 321 , встановленого на віброізольованій платформі на відстані в 0,5 метра від відеокарти. Заміри проводили в темний час доби за закритих вікон, інші джерела шуму були відсутні.
Як видно з графіків вище, за всіма трьома параметрами тестовані карти можна розділити на дві групи. Як у штатному режимі, так і в розгоні найгарячішими виявляються Radeon HD 7770 і GTX 550 Ti — втім, високе нагрівання карти AMD викликано більш гуманними налаштуваннями кулера, який тільки після розгону розкручується до швидкості, на якій звук його роботи можна однозначно виділити із загального шумового фону. У свою чергу, вентилятор на GTX 550 Ti працює помітно швидше, і з його позиціонуванням проблем не виникає.
Відповідно, найбільш тихими виявилися Radeon HD 7770 і GeForce GTX 650 — остання взагалі не виділяється із загального фону навіть у розгоні. Radeon HD 7750 і GTX 550 Ti працюють голосніше, і якщо карту AMD виправдовує спрощена донезмоги система охолодження, то в Nvidia причиною підвищеного рівня шуму є сам алгоритм роботи вентилятора.
Втім, варто зауважити, що різниця між найгучнішою і найтихішою картою вкладається в два-три децибели, і не можна сказати, що це так вже критично. Усі учасники тестування забезпечують комфортний рівень шуму, у роботі вентиляторів відсутні призвуки механічної та електричної природи.
Що ж стосується розгону — тут явно не порадувала GTX 550 Ti. Не зважаючи на посилену систему живлення і якісну елементну базу, частоту чіпа вдалося підняти всього на 100 мегагерц по відношенню до номіналу або на 90 — по відношенню до штатної частоти карти Asus. Будь-яке подальше збільшення частоти призводило до втрати стабільності. Те ж саме можна сказати і про Radeon HD 7750, але в нього і система живлення слабша, і кулер простіше, і пам’ять женеться краще.
Зате вкотре порадували HD 7770 і GTX 650, 20% розгону за ядром — це зовсім непогано. Причому якщо для карти AMD це найчастіше межа, і рідкісний екземпляр досягає 1230-1250 мегагерц, то щодо GTX 650 є достовірні дані про розгін до 1300 мегагерц і вище при штатній напрузі, а софтвольтмод ще трохи піднімає планку.
Синтетичні тести
Відкриває лінійку синтетики тестовий пакет 3DMark 2013. У цій версії Futuremark пішла на поводу у сучасних тенденцій, і з хардкорного бенчмарка для топових ПК її продукт поступово перетворюється в універсальну систему для тестування продуктивності різних платформ. Тому нас цікавить лише один тестовий пакет — Fire Strike, як і раніше здатний поставити на коліна навіть залізо преміум-сегмента.
При цьому 3D mark явно симпатизує продукції AMD: обидві відеокарти на чіпі Cape Verde опиняються в лідерах, і GTX 650 здатна позмагатися на рівних лише з HD 7750. При цьому відзначимо явну відміну GTX 550 Ti, що втім для карти, заснованої на архітектурі попереднього покоління, цілком очікувано.
Наступний на черзі — бенчмарк Unigine Heaven, оновлений до версії 4.0, який став трохи більш вимогливим до продуктивності відеокарти. Тут ситуація зовсім інша: явним лідером виявляється HD 7770, а інші учасники йдуть щільною групою. Ближче до другого місця виявляється все ж GTX 650.
Нова розробка компанії Unigine радує око російських ентузіастів рідними сосонками-берізками та галявинами, порослими ромашкою та іван-чаєм, не забуваючи при цьому непогано навантажувати і розігрівати відеокарти. Тут лідерство HD 7770 навіть більш очевидне, а ось HD 7750 виявляється на останньому місці. Карти Nvidia, як і раніше, сперечаються між собою, але на «срібло» претендує ВНЕЗАПНО GTX 550 Ti.
Ігрові тести
Alien versus Predator 2010 вигідно відрізняється графікою від недавньої Aliens: Colonial Marines, величина фейлу якої перекриває, мабуть, навіть RGB-кінцівку відомо якої гри. При цьому гра забезпечена самостійним бенчмарком, який досі непогано навантажує відеокарти. Тут ситуація аналогічна бенчмарку Unigine Valley, тому обійдемося без коментарів.
Остання (на сьогоднішній день) частина популярної серії про асасинів і тамплієрів і точно остання глава в історії Дезмонда Майлза вийшла досить неоднозначною в плані геймплею, але графічна частина гри заслуговує на похвалу. І відеокарти Radeon HD 7770 як мінімуму для гри на високих налаштуваннях. Втім, GTX 650 теж справляється непогано. А ось HD 7750 змагається тільки з GTX 550 Ti, і то не дуже успішно.
Друга частина пригод Темного Лицаря, захисника Готем-Сіті. Гра не запозичує антураж вкрай успішної кінотрилогії і використовує стиль коміксів, що не заважає їй радувати чудовим сюжетом, вдалим поєднанням екшен- і стелс-елементів, детективними загадками та іншим. За графічну частину відповідає модифікований (вкотре) рушій Unreal Engine 3, що не заважає Arkham City бути дуже вимогливою до апаратної частини ПК. До купи гра використовує технологію Nvidia PhysX , яка може оброблятися як силами центрального процесора, так і відеокартами GeForce.
Тут GTX 650 розкриває весь потенціал співпраці талановитих розробників і картобудівної компанії, опиняючись на одному рівні з Radeon HD 7770. А ось молодшому Cape Verde вдається обійти GTX 550 Ti.
Великий і жахливий Crysis, нова частина якого так і не позбулася ярма мультиплатформи, але все одно висуває екстремальні вимоги до ігрових систем. На максимальних налаштуваннях жодна з тестованих відеокарт не демонструє достатньої для комфортного геймплея продуктивності, хоча ближче до цього виявляється розігнаний HD 7770. Що цікаво, карти AMD виглядають краще за конкурентів, і навіть HD 7750 обходить GTX 650. Очевидно, у нових драйверах Catalyst 13.2 beta 7 підкоригували не тільки роботу Crossfire, інакше цей факт важко пояснити.
Колись загублений Crytek бренд, підхоплений видавництвом Ubisoft, нарешті позбувся недоліків другої частини, повернувши гравців з похмурої коричневої савани в тропічні джунглі. Сюжет доставляє своєю оригінальністю, ігровий процес — поєднанням шутерної та рольової частин, а також повноцінним sandbox-геймплеєм, а графіка доставляє сама по собі.
Для того щоб звільнити архіпелаг Рук-Айленд від піратів і найманців, насолодившись подорожжю головного героя в безодні власного божевілля і при цьому самому не збожеволіти від гальм на високих налаштуваннях, мінімальним рівнем виявиться знову ж Radeon HD 7770. На другому місці залишається GTX 650, розігнаний Radeon HD 7750 наздоганяє її ж, що працює на номінальних частотах, а GTX 550 Ti плететься десь у хвості.
Перед виходом нової частини серіалу Resident Evil Capcom випустили самостійний бенчмарк, що дає змогу оцінити продуктивність системи у двох різних за складністю сценах. Програма працює в режимі DirectX 9.0c, але при цьому ставить нелегке завдання тестованим відеоадаптерам. Radeon HD 7770 знову в лідерах, а GTX 650 обходить обох суперників, хоча розігнаний Radeon HD 7750 виявляється трохи швидшим, ніж карта Nvidia на номінальних частотах.
Шутер про Другу світову, який не є таким, що трапляється досить рідко. Самостійний бенчмарк гри працює в режимі DirectX 11, водночас увімкнення «просунутих тіней» і суперсемплінгу здатне просадити середнє значення фпс до 46 навіть на GTX 680. Бенчмарк дуже лояльний до карт AMD, а тому GTX 650 посідає лише третє місце.
Уже далеко не нова гра, яка, проте, досі залишається досить популярною на теренах колишнього СРСР, в антуражі якого і виконана. За графічну частину гри відповідає модифікований рушій xRay engine, і на високих налаштуваннях, особливо під час увімкнення тесселяції, гра здатна навантажити навіть топові відеокарти. Тесселяція — сильний бік карт Nvidia GeForce, тож не дивно, що розігнана GTX 650 наздоганяє Radeon HD 7770 на номінальних частотах, посідаючи в підсумку друге місце.
Чергова гра із серії The Elder Scrolls , цього разу гідний наступник лаврів Morrowind. Доставляє вікі. нордами, медовухою, драконами, суворою і неяскравою красою північних пейзажів, що розквітає вночі небесними вогнями всіляких відтінків, а також наявністю притомного центрального сюжету і купи сайд-квестів. У технологічному плані гра не несе якихось одкровень, однак виявляється досить вимогливою до ресурсів ПК, особливо на максимальних налаштуваннях і з текстурами високої роздільної здатності.
За підсумками тестування Skyrim виявляється вкрай лояльним до карт AMD, тому Radeon HD 7750 обходить обох конкурентів із зеленого табору, опиняючись на другому місці. На першому, що очікувано — Radeon HD 7770.
Висновки.
Перший висновок із цієї статті буде досить очевидний: фпс за кордоном 4000 рублів усе-таки є, і відеокарти, які перебувають у цьому ціновому діапазоні, цілком здатні стати перепусткою у світ ігор із роздільною здатністю Full HD, не кажучи вже про менш вимогливі режими. Нехай не на найвищих налаштуваннях — а часом навіть тільки на середніх, але комфортно пограти в сучасні ігри все-таки вийде.
І все ж не всі відеокарти однаково корисні. Так, GTX 550 Ti — явний аутсайдер сьогоднішнього тестування, чомусь коштує практично стільки ж, скільки просять за GTX 650, хоча поступається їй буквально у всіх тестах. Плюс дворазова «перевага» в тепловій потужності та енергоспоживанні робить придбання такої відеокарти абсолютно позбавленим сенсу. Звичайно, деякі вендори знижують ціну на GTX 550 Ti до рівня нижче за три тисячі, але і в цьому ціновому діапазоні на неї з розпростертими обіймами чекає Radeon HD 7750, що пропонує аналогічну продуктивність, але набагато енергоефективніший.
Що стосується GTX 650 — автор спочатку ставився до цієї відеокарти досить упереджено, спираючись на сторонні тести. Однак за фактом новинка Nvidia вийшла досить вдалою. Її продуктивність вища, ніж у GTX 550 Ti, і до того ж часом дуже помітно, розгінний потенціал високий, а вимоги до блоку живлення — ні. Але крім внутрішньої є ще й зовнішня конкуренція, а тут, на жаль, не все так райдужно. Radeon HD 7750 у більшості тестів демонструє меншу продуктивність, але наскільки менші фпс — настільки ж менші тепловий пакет і ціна. А 700-800 рублів у цьому ціновому сегменті можуть стати вирішальним фактором. Зі старшим Cape Verde ситуація інша — він продуктивніший навіть у завідомо невигідних для нього тестах, але різниця в ціні з GTX 650 становить часом всього 200-300 рублів, а в такій ситуації вибір очевидний.
Radeon HD 7770 дорікнути абсолютно ні в чому — переможця не судять. Чудова продуктивність для свого цінового сегмента, відмінний розгінний потенціал, відносно скромний тепловий пакет — все при ньому. Автор навіть припускає, що дана стаття — не єдина поява старшого Cape Verde в його розпорядженні, і надалі читачі можуть очікувати огляду і порівняння розігнаного HD 7770 з GTX 650 Ti і Radeon HD 7850 1024 mb. А може, і з Radeon HD 7790 (Bonaire), якщо така на той час з’явиться.
У свою чергу, Radeon HD 7750 теж показав цікаві результати. Так, в абсолютному заліку він здатний претендувати хіба що на третє місце, але для відеокарти без додаткового живлення і TDP в 55 ват це більш ніж результат — раніше подібним тепловим пакетом володіли Radeon HD 6670 і GeForce GT 440, продуктивність яких помітно нижча, якщо не в рази. А якщо врахувати, що відставання від дорожчої GTX 650 становить лічені кадри, то такий виступ молодшого Cape Verde і зовсім не фейл, а цілком навіть sort of win. Особливо якщо користувач купує відеокарту для апгрейда системи зі слабким за сьогоднішніми мірками блоком живлення.
P.S. Це мій перший тест не про кулери, тож поставтеся до помилок із розумінням, методика буде вдосконалюватися в процесі написання нових статей.