DVD і Blu-ray плеєри як основа домашніх кінотеатрів потихеньку відходять у минуле: стрімкий розвиток технологій призвів до того, що орієнтуватися на якийсь конкретний носій і тип даних просто безглуздо. Тому сучасні головні пристрої домашніх кінотеатрів — AV-ресивери — орієнтовані насамперед на комутацію аудіосистеми з найрізноманітнішими джерелами: телевізорами, медіаплеєрами, DVD-програвачами, смартфонами, мережевими джерелами медіа тощо. Також AV-ресивери декодують цифровий сигнал, перетворюють на аналоговий і підсилюють його. А наявність FM-тюнера на практично кожній моделі — швидше данина традиції, ніж реальна необхідність. І основну увагу під час вибору AV-ресивера слід приділяти саме комутаційним параметрам, аудіохарактеристикам і підтримуваним опціям.
Підключення до аудіосистеми
Формат акустичної системи. Оскільки AV-ресивери призначені для використання у складі домашніх кінотеатрів, підтримка об’ємного звуку для них є обов’язковою вимогою. Однак технології об’ємного звуку також не стоять на місці — крім уже звичного формату 5.1, на ринку з’являється дедалі більше нових — 5.2, 7.1, 9.1, 10.2, 11.1 тощо.
Загальновідомо, що людина погано визначає напрямок на джерело низькочастотного звуку, саме тому сабвуфер в аудіосистемах зазвичай один. Навіщо ж з’являються формати 5.2, 10.2 тощо з другим низькочастотним каналом?
По-перше, не можна сказати, що людина взагалі не здатна визначити джерело «басів» — у великих кімнатах і на відкритих просторах напрямок на сабвуфер цілком непогано визначається, і використання другого може поліпшити стереоефект.
По-друге, встановлення додаткового сабвуфера на додачу до наявного дає змогу вдвічі збільшити його потужність за мінімальною ціною.
Однак у невеликих кімнатах від встановлення другого сабвуфера краще утриматися — звук низької частоти поширюється всеспрямовано, і, якщо його джерел буде кілька, то з урахуванням віддзеркалень звуку від стін, підлоги і стелі, звукова картина в приміщенні може перетворитися на невиразну гудячу кашу.
Збільшення кількості каналів з 5 до 7, 9 або 11 — залежно від конфігурації системи — дає змогу додавати нові об’ємні ефекти, розділяти звуки нижньої/верхньої півсфери, створювати віртуальні джерела звуку перед слухачем і за слухачем.
У стандартній конфігурації формат 7.1 відрізняється додаванням двох бічних каналів, 9.1 — додаванням верхніх фронтальних, 11.1 — додаванням верхніх тилових. Існують і нестандартні конфігурації, наприклад, формат 7.1, що відрізняється додаванням верхніх тилових каналів.
Зрозуміло, щоб домогтися необхідного ефекту, розташування колонок має відповідати обраній (і встановленій в AV-ресивері) конфігурації. Крім того, джерело звуку також має бути багатоканальним — тільки багатоканальний запис забезпечить реальний об’ємний ефект. Хоча виробники використовують різні технології, що додають об’єм у звичайний стереозвук, чекати від таких функцій багато чого не варто. І якщо звукова доріжка для формату 5.1 — звичайна справа, то знайти улюблений фільм із доріжкою 7.1 набагато важче. Не кажучи вже про формати 9.1 і вище — таких записів поки що взагалі небагато.
І, зрозуміло, AV-ресивер повинен «розуміти» формати запису багатоканального звуку, інакше кількість каналів і сателітів системи не матиме жодного значення. За це «розуміння» відповідають декодери — алгоритми і правила, що розподіляють потік цифрових даних запису по окремих каналах:
-
Dolby Surround (Dolby Stereo) — найстаріший формат багатоканального звуку з підтримкою 4 каналів.
Ще один нюанс, що стосується об’ємного звучання — об’ємні ефекти сильно залежать від правильного розташування динаміків відносно слухача, від форми кімнати та від її розмірів. Підстроювання каналів залежно від цих параметрів — непросте завдання, і для його вирішення деякі AV-ресивери оснащуються функцією автоматичного калібрування об’ємного звуку або функцією Audyssey . Такі моделі можуть самостійно налаштувати кожен канал для досягнення оптимального ефекту, аналізуючи сигнал від виносного мікрофона.
Обравши формат аудіосистеми, зверніть увагу на кількість каналів підсилювача — дуже часто в AV-ресиверах відсутній підсилювач для сабвуфера, тобто, у системи 7.2 лише 7 посилених виходів на динаміки (7 пар клем для під’єднання акустики), а виходи на сабвуфер позначені написом («PREAMP» — «Передпідсилювач», або, простіше кажучи, лінійний вихід). Це означає, що сабвуфер до такого AV-ресивера слід під’єднувати через окремий підсилювач або ж він (сабвуфер) має бути активним.
Деякі AV-ресивери дають змогу підключати акустику за схемою Bi-Amping або Tri-Amping . Ці схеми вперше з’явилися в Hi-End техніці для зниження інтермодуляційних спотворень, які виникають в підсилювачі, тим більших, чим ширший спектр посилюваного сигналу. За схемою Bi-Amping весь спектр ділиться на дві смуги, кожна з яких посилюється окремим підсилювачем. Такий поділ дав змогу знизити рівень інтермодуляційних спотворень і збільшити потужність підсилювача — причому не тільки за рахунок поділу потужності, а й за рахунок поділу спектра. Нелінійні спотворення в широкосмуговому підсилювачі зростають як зі зростанням амплітуди сигналу, так і зі зростанням його частоти — і на піку потужності це дає кумулятивний ефект. Підключення за схемою Bi-Amping дало змогу відсунути межу за амплітудою і частотою трохи далі, ніж це можна було б зробити простим подвоєнням потужності підсилювача. Крім того, Bi-Amping електрично розв’язує динаміки високої та середньої частоти, знижуючи їхній вплив один на одного.
У аудіосистеми за схемою Bi-Amping кожна смуга підключається окремо — зрозуміло, якщо така схема підтримується як підсилювачем (AV-ресивером), так і акустикою. Tri-Amping — все те ж саме, але вже для трьохсмугової акустики. Використання цих схем дає змогу поліпшити звучання колонок, але не забудьте під час такого підключення зняти перемички з клем аудіосистеми, інакше підсилювач AV-ресивера може вийти з ладу.
На жаль, для здешевлення схеми багато виробників спрощують її, прибираючи передпідсилювач і активний кросовер. У результаті схема набуває такого вигляду:
При такому з’єднанні ефективність посилення знижується і багато плюсів Bi-Amping-а пропадають, фактично, з них залишається тільки електрична розв’язка смуг. На жаль, визначити, наскільки повно реалізовано Bi-Amping у кожному конкретному ресивері, не так вже й просто, оскільки виробники ділитися цією інформацією не поспішають. Щоб «докопатися до істини», доведеться шукати її на тематичних форумах і в блогах незалежних тестувальників — або роздобути електричну схему ресивера і вивчити її самостійно.
Під час підключення АС слід також звернути увагу на потужність кожного каналу AV-ресивера і на мінімальний опір навантаження. Потужність кожного каналу AV-ресивера — це максимальна потужність окремого каналу, видати таку потужність по всіх каналах одночасно AV-ресивер не зможе.
Небажано, щоб потужність окремого каналу трохи перевищувала максимальну потужність колонки, але не смертельно: просто не треба подавати на неї максимальну гучність. А ось мінімального опору навантаження слід дотримуватися. Якщо під’єднати динамік з імпедансом 2 Ом до виходу, розрахованого щонайменше на 4 Ом, то вихідний каскад підсилювача може перегоріти, не витримавши струмів, що зросли вдвічі. Якщо ж навпаки, підключити навантаження на 8 Ом до виходу, розрахованого максимум на 4, то звук динаміка буде набагато тихішим, ніж якщо підключення здійснювалося б правильно.
Аудіохарактеристики
Якість звуку залежить не тільки від кількості каналів AV-ресивера і його можливостей з відтворення об’ємного звуку. Слід звернути увагу на всі аудіо параметри, щоб переконатися, що звук буде не тільки об’ємним, але і якісним.
Частота дискретизації аудіо ЦАП — це частота, з якою електроніка AV-ресивера перетворює записаний цифровий сигнал в аналоговий для динаміків. Що вища частота, то з більшою точністю буде відтворено оцифрований звук. Але слід пам’ятати, що аудіозапис має свою частоту дискретизації, і частота ЦАП, що перевищує частоту дискретизації аудіозапису, анітрохи не поліпшить його звучання. Мінімальної для сучасних AV-ресиверів частоти ЦАП в 96 кГц більш ніж достатньо для абсолютної більшості доступних аудіозаписів, зокрема DVD і Blu-ray lossless аудіо.
Розрядність аудіо ЦАП також має відповідати розрядності аудіозапису. І якщо про різницю між записами з дискретизацією 96 кГц і 48 кГц можна сперечатися, то відрізнити 16-бітний звук від 24-бітного за відсутності фонового шуму можуть багато людей з хорошим слухом. Тому розрядність ЦАП у 24 біти — мінімум для AV-ресиверів.
Для цінителів якості велике значення мають такі показники, як коефіцієнт нелінійних спотворень і співвідношення сигнал-шум.
Нелінійне спотворення — це привнесений гармонійний шум, з частотою, що відрізняється від частоти самого сигналу. Високий рівень нелінійних спотворень проявляється зникненням чистоти звуку, звук стає глухим, шиплячим, що особливо добре помітно на високих частотах. Коефіцієнт нелінійних спотворень — це відношення амплітуди внесених гармонік до амплітуди корисного сигналу. Для якісного звучання необхідно, щоб він був не більше 1% на всіх частотах. Для Hi-Fi техніки заведено мати коефіцієнт гармонійних спотворень у районі 0,5-0,7%, а топові моделі можуть похвалитися показником у соті й тисячні частки відсотка, хоча великого сенсу в цьому немає: гармоніки амплітудою менш як 0,5% від амплітуди сигналу людські вуха не розрізняють.
Крім гармонійного шуму, підсилювач привносить у сигнал ще й шум випадковий, джерелом якого слугує безліч чинників: тепловий шум, паразитні зв’язки, самозбудження тощо. Рівень такого шуму, внесеного підсилювачем, характеризується співвідношенням сигнал/шум . Чим більше це співвідношення, тим менше шум впливає на характеристики системи. Для того, щоб говорити про якість музики, небажано, щоб цей показник був нижче 90 дБ. Топові ж моделі здатні забезпечити відношення сигнал/шум у 110-120 дБ і вище.
Підключення аудіо- та відео- техніки
Цифрові та аналогові входи потрібні для під’єднання AV-ресивера до джерела аудіо- та відеосигналу:
HDMI — використовується для передавання цифрового відео- та аудіосигналу. Стандарт допускає передачу відео високої чіткості (Ultra HD) і багатоканального звуку. За наявності цього роз’єму на джерелі, слід віддати перевагу з’єднанню саме по HDMI. Виняток може бути тільки в тому випадку, якщо джерело виконує перетворення аналогового сигналу в цифровий (вініловий програвач, мікрофонний підсилювач) і ви не впевнені в якості цього перетворення — тоді краще завести в AV-ресивер аналоговий сигнал.
S/PDIF — цифровий формат передачі звуку, за можливостями порівнянний з HDMI. Для багатьох джерел помітної різниці між HDMI і S/PDIF не буде, але під час прослуховування багатоканального звуку краще HDMI. Бітрейт S/PDIF обмежений 1,5 Мбіт/с, а записи форматів DTS-HD High Resolution, Dolby TrueHD і аналогічних можуть мати бітрейт до 25 Мбіт/с. S/PDIF може використовувати коаксіальний кабель, що під’єднується до роз’єму, який зовні не відрізняється від аналогового RCA, і оптичний кабель, що під’єднується до роз’єму S/PDIF optical (Toslink). Другий варіант кращий, оскільки оптичний кабель менш схильний до впливу перешкод, ніж коаксіальний.
Можливість підключення до локальної мережі — важлива опція для сучасних AV-ресиверів. Дедалі більше аудіо- та відеопристроїв здатні віддавати сигнал по локальній мережі — як безпосередньо у вигляді файлів, так і з використанням DLNA. Тому під’єднання через Wi-Fi або порт RJ-45 (Ethernret) для під’єднання до локальної мережі та підтримка DLNA дадуть змогу AV-ресиверу не відстати від життя.
USB — роз’єм для передачі цифрових даних широкого профілю, може застосовуватися для підключення носіїв з аудіозаписами. Перед використанням цього роз’єму слід уточнити, чи можливе на цій моделі відтворення із зовнішніх носіїв. Якщо так, зверніть увагу і на формати відтворюваних файлів. Якісна музика — це не тільки FLAC. Нестиснуті музичні композиції можуть бути у форматах WAV, DSD (DXD) або AIFF. Серед форматів стиснення без втрат, крім найпоширенішого FLAC, ще нерідко трапляються APE і (на пристроях Apple) M4A.
Компонентний вхід YPbPr (RCA) призначений для передавання аналогового відеосигналу, що містить інформацію про яскравість, про рівні синього і червоного кольорів. З поширених аналогових стандартів YPbPr забезпечує найкращу якість. Для передавання такого сигналу використовується три роз’єми RCA, зазвичай позначених кольорами та/або буквеним маркуванням — зеленого (Y), синього (Pb) і червоного (Pr) кольорів.
Композитний відеосигнал містить усю відеоінформацію в одному каналі, що погано позначається на якості зображення: з усіх стандартів передавання відеосигналу, композитний забезпечує найгіршу якість. Для такого сигналу використовується один роз’єм RCA жовтого кольору з позначкою «video».
Лінійні входи у вигляді роз’ємів jack або пар роз’ємів RCA на кожен канал використовуються для передачі аналогового звукового сигналу лінійного рівня. До цих входів можна під’єднувати найрізноманітнішу аудіоапаратуру, але використовувати цей варіант під’єднання слід з обережністю. Якщо пристрій, що під’єднується, відтворює звук з цифрового носія, і ви не впевнені в якості його ЦАП, то краще завести сигнал у цифровому вигляді і покласти перетворення на ЦАП AV-ресивера.
Цифрові та аналогові виходи насамперед призначені для під’єднання до AV-ресивера відеотехніки: телевізора, проектора, монітора тощо. Для цього краще цифрове підключення по HDMI або S/PDIF. Під’єднувати телевізор через AV-ресивер буває вельми зручно під час використання кількох джерел відео, тільки під час під’єднання телевізорів із високою роздільною здатністю переконайтеся, що в AV-ресивера є підтримка роздільної здатності Ultra HD 4K. Також майте на увазі, що основне завдання AV-ресивера — декодування і комутація сигналів, а не їх посилення. Якщо ви женетеся за високою якістю звуку, має сенс під’єднати аудіосистему через окремий Hi-Fi підсилювач.
Крім того, у AV-ресиверів бувають і лінійні аудіовиходи: вони дають змогу передавати аудіосигнал на підсилювач або активну аудіосистему, якщо потужності AV-ресивера виявляється недостатньо. Вихід на навушники з роз’ємом на передній панелі може стати вам у пригоді, якщо ви захочете послухати музику або подивитися відео, не відволікаючи оточуючих. Також цей вихід можна використовувати для прослуховування записів з телефонів і музичних гаджетів — так звук буде кращим завдяки наявності в AV-ресиверах повноцінного підсилювача для навушників.
Варіанти вибору AV-ресиверів
Як «мозок» домашнього кінотеатру з аудіосистемою 5.1 вам знадобиться AV-ресивер з відповідним форматом акустичної системи.
Якщо 5.1 вам мало і ви хочете долучитися до найсучасніших технологій об’ємного звуку, обирайте серед моделей з форматом 7.1 і більше.
Правильна розстановка і регулювання сателітів — нетривіальне завдання, від вирішення якого сильно залежить якість звуку домашнього кінотеатру. Для спрощення цього завдання вибирайте серед моделей з автоматичним калібруванням об’ємного звуку.
Якщо ви прагнете досягти найвищих показників чистоти звуку, вибирайте серед моделей з максимальним співвідношенням сигнал/шум.
Багато AV-ресиверів мають тільки лінійний вихід на сабвуфер. Щоб під’єднати НЧ-динамік без додаткового підсилювача, обирайте серед моделей з підсилювачем для сабвуфера.
Щоб під’єднати до AV-ресивера сучасний телевізор з високою роздільною здатністю, обирайте серед моделей з відповідною опцією.
Підтримка Wi-Fi на AV-ресивері забезпечить швидку і просту його інтеграцію в домашню локальну мережу.