Під час вибору процесора або відеокарти для комп’ютера можна орієнтуватися на тести продуктивності. Під час вибору оперативної пам’яті та накопичувача — на потрібний обсяг і швидкості роботи. А ось із вибором материнської плати не все так очевидно. У чому різниця між дешевими і дорогими моделями і як правильно вибрати плату для конкретної збірки? Відповіді — у нашому гайді.
Материнська плата — основа будь-якого комп’ютера. Саме вона відповідає за з’єднання і «спілкування» між собою всіх компонентів персонального комп’ютера: процесора, оперативної пам’яті, відеокарти, накопичувачів і плат розширення. Усі плати, незалежно від «навороченості», виконують ці функції. Так у чому ж відмінності між ними? Для початку визначимося з видами характеристик материнських плат. Їх можна розділити на дві категорії: технічні та габаритно-візуальні.
Технічні характеристики материнських плат
Першою характеристикою є платформа виробника процесорів, до якої належить материнська плата. Як імена для платформ використовуються назви сокетів — роз’ємів для процесорів, що використовуються платами. Наприклад, Intel LGA1200 або AMD AM4. Багато характеристик материнської плати нерозривно пов’язані саме з платформою, до якої вона належить.
Другою характеристикою є чипсет. Сокет у межах однієї платформи завжди спільний, а ось чіпсет, мікросхема «мозку» материнської плати, може бути різним. Виробники процесорів під кожну з платформ створюють кілька видів чіпсетів з різною функціональністю. Як правило, старші моделі реалізують усі функції платформи. Середні в чомусь обмежені. Молодші моделі урізані за ними найбільше, але базову функціональність все ж забезпечують.
Третя характеристика — це реалізація можливостей чипсета. Найпростіші плати можуть не реалізовувати максимальні можливості конкретного чипсета. Більш просунуті — реалізують максимально або близько до цього. А найбільш просунуті реалізують більше можливостей, ніж може дати сам чіпсет, завдяки додатковим чіпам, що встановлюються на материнську плату.
І остання, четверта характеристика — це підсистема живлення процесора й оперативної пам’яті, коротко звана VRM. Найпростіші реалізації VRM сучасних плат зазвичай придатні для роботи молодших і середніх сімейств процесорів при забезпеченні номінальної продуктивності. Більш просунуті — для всіх процесорів під сокет плати в такому ж режимі, а також для легкого розгону деяких з них. А найбільш просунуті — також підходять для всіх процесорів під сокет, включно з роботою будь-яких моделей у розгоні.
Саме комбінація функціональності платформи, можливостей чіпсета і повнота реалізації останніх визначають, наскільки «крутою» в технологічному плані буде материнська плата — тобто, скільки різних зовнішніх портів і внутрішніх слотів розширення вона зможе забезпечити користувачеві. Можливість стабільної роботи процесорів у номіналі та розгоні визначається VRM плати , а наявність або відсутність самого розгону процесора й оперативної пам’яті — чіпсетом плати .
Габаритно-візуальні характеристики материнських плат
Габаритно-візуальні характеристики безпосередньо на функціональність не впливають. Але їх потрібно враховувати, підбираючи плату під конкретний комп’ютерний корпус.
Насамперед до них належить форм-фактор плати. Переважна більшість плат виробляється в одному з форматів сімейства ATX. Плати для компактних комп’ютерів використовують формати сімейств ITX і STX.
| Форм-фактор | EATX | ATX | Mini-ATX | Micro-ATX |
| Стандартний розмір, мм | 305 x 330 | 305 x 244 | 284 x 208 | 244 x 244 |
| Форм-фактор | Flex-ATX | Mini-STX | Mini-ITX | Nano-ITX |
| Стандартний розмір, мм | 229 х 191 | 140 х 140 | 170 х 170 | 120 х 120 |
У другу — зовнішній вигляд плати, колір текстоліту, радіаторів, вбудоване підсвічування та інше. Ще кілька років тому це мало реальне значення хіба що для тих, у кого плата працювала на відкритому стенді. Але останніми роками, з масовим поширенням корпусів із прозорою бічною стінкою, ці деталі зовнішнього вигляду стали важливими для багатьох систем.
Вибір материнської плати по кроках
Отже, з основними характеристиками коротко ми ознайомилися. З чого ж почати вибір материнської плати для комп’ютера?
Першим кроком до вибору плати має стати вибір центрального процесора. Так, саме його. Немає сенсу розглядати різні плати без чіткого розуміння того, який процесор буде у вас в системі. Саме від процесора залежить використовуваний сокет, необхідність певних характеристик підсистеми живлення на материнській платі та тип оперативної пам’яті.
Платформи змінюються кожні кілька років. Масові платформи використовуються переважною більшістю комп’ютерів. Високопродуктивні (HEDT) платформи ближче до серверних і зазвичай використовуються для важких завдань, на кшталт рендеру. На момент написання гайда залишаються актуальними кілька платформ обох типів, у кожної з яких є особливості.
- Intel LGA1700 — найсучасніша масова платформа Intel, яка підтримує два типи оперативної пам’яті — DDR4 і DDR5. Працює з 12 і 13 поколінням процесорів Intel Core, найпродуктивнішими процесорами компанії на даний момент.
- Intel LGA1200 — попередня масова платформа Intel з підтримкою пам’яті DDR4. Платформа трохи застаріла, а процесори 10 і 11 покоління Intel Core поступаються в продуктивності наступникам. Але завдяки нижчим цінам на процесори і материнські плати платформа не втрачає популярності, особливо в бюджетному сегменті.
- AMD AM5 — найсучасніша масова платформа AMD з підтримкою пам’яті DDR5. Найбільш технологічно просунута серед усіх на даний момент. З’явилася в продажу зовсім недавно, тому поки що дорога і ще не поширена. Працює з найбільш продуктивними процесорами компанії на даний момент — Ryzen 7000 серії.
- AMD AM4 — попередня масова платформа AMD, що підтримує цілих п’ять поколінь процесорів, серед яких знайдеться рішення для практично будь-якого завдання — від офісного ПК до швидкого ігрового комп’ютера або потужної робочої станції. Підтримує процесори Ryzen 1000, 2000, 3000 і 5000 серії, а також застарілі ЦП архітектури Bristol Ridge. Використовує пам’ять DDR4.
- X299 — остання високопродуктивна платформа Intel для процесорів із великою кількістю ядер. Усі три покоління процесорів, випущених для неї, використовують уже застарілу архітектуру Skylake — як у процесорах Intel для масових платформ аж до 10 покоління Core. Тип підтримуваної пам’яті — DDR4.
- TR4 — перше покоління високопродуктивної платформи AMD для процесорів з великою кількістю ядер, що використовує ЦП Ryzen Threadripper першого і другого покоління. Процесори використовують застарілу на даний момент архітектуру Zen першого покоління. Підтримується пам’ять DDR4.
- sTRX4 — друге покоління високопродуктивної платформи AMD для процесорів з великою кількістю ядер. На даний момент найновіша і найпродуктивніша HEDT-платформа з усіх наявних. Підтримує процесори з числом ядер до 64. В якості оперативної пам’яті використовується DDR4.
Другий крок — це вибір чіпсета плати, виходячи з необхідної вам функціональності. У межах одного сокета в кожного виробника є кілька чипсетів.
Базові чіпсети Intel (серія «H*10») забезпечують роботу процесорів і оперативної пам’яті в номіналі, встановленому виробником. У AMD (серія «A») в цій категорії дозволений і розгін пам’яті.
У плат на базових чіпсетах зазвичай мінімальні можливості серед «однокласників»: два слоти для оперативної пам’яті, мало портів USB/M2/SATA для зовнішніх і внутрішніх накопичувачів, слотів розширення PCI-E тощо. За ціною — одні з найдоступніших.
У середніх у лінійці чіпсетів можливостей більше. Продукції Intel у цій категорії (серії «B» і «H*70») віднедавна дозволено розгін пам’яті, а продукція AMD (серія «B») може розганяти і пам’ять, і процесор.
У плат на середніх чіпсетах найчастіше чотири слоти пам’яті, два трапляються рідше. Більше портів і слотів розширення. Найдорожчі рішення на середніх чипсетах за периферичними можливостями можуть впритул підходити до деяких плат на старших чипсетах. Дорожче плат на базових, але зазвичай дешевше плат на топових чипсетах.
Старшим чіпсетам обох виробників дозволено розганяти як процесор, так і пам’ять (серії «Z» у Intel і «X» у AMD).
Плати на них в обов’язковому порядку мають чотири слоти пам’яті, за винятком спеціалізованих мініатюрних моделей. Можливості підключення периферійних пристроїв — максимальні для платформи. Найдорожчі рішення часто оснащуються додатковими контролерами, які ще більше сприяють розширенню можливостей плати. Вартість таких плат у межах сокета — найвища.
Перші три категорії актуальні для масових платформ Intel і AMD. Окремо стоять високопродуктивні платформи — HEDT . У них тільки один чипсет під сокет, що забезпечує максимально можливі периферійні здібності в його межах. HEDT-платформи є найближчими родичами серверних, тому у плат для них більше роз’ємів для пам’яті, портів і слотів розширення, ніж у плат для масової платформи. Плати для цих платформ — найдорожчі.
Зверніть увагу, що фізична сумісність процесора з сокетом на материнській платі не завжди означає його підтримку на конкретній платі. За списком підтримуваних процесорів слід звернутися до офіційної сторінки плати на сайті її виробника.
Третій крок — вибір форм-фактора материнської плати, який потрібно здійснювати з урахуванням комп’ютерного корпусу, в якому вона буде розташовуватися. Найбільш естетично правильним буде вибір форм-фактора плати відповідно до корпусу, тобто максимально можливого для нього. Але якщо корпус вашого ПК не має прозорої бічної стінки, і ви не будете щодня милуватися його «нутрощами», то можна скористатися будь-якою платою, що дорівнює або менша за форматом, ніж ваш корпус, — аби тільки в корпусі були відповідні кріплення під потрібний формат.
Четвертий крок — придивіться до VRM плати, враховуючи обраний процесор і дані з таблиць нижче.
Якщо можливостей плати недостатньо для роботи з вашим процесором, то в разі їхнього поєднання буде перегрів VRM і скидання частот процесора. Найпозитивніший варіант розвитку подій — це втрата продуктивності, найнегативніший — прогар VRM або поломка процесора. Тому поставитися до характеристик VRM під час вибору плати потрібно серйозно і краще відразу викреслити зі списку плат невідповідних кандидатів. Детальніше про підсистему живлення VRM і особливості її вибору можна прочитати в іншому нашому матеріалі.
П’ятий крок — врахувати особливості реалізацій можливостей чіпсета на кандидатах. Переконайтеся, що на обраній платі є в потрібній для вас кількості слоти PCI-E, швидкісні роз’єми USB, SATA, M2, а також необхідні вбудовані пристрої — звуковий чіп, мережева карта, бездротові модулі Wi-Fi і Bluetooth. Якщо планується додавати в систему додаткові пристрої або накопичувачі в майбутньому, віддайте перевагу моделям, у яких відповідних периферійних можливостей із запасом — адже він, як відомо, кишеню не тягне.
І, нарешті, шостий крок — якщо для вас важливі візуальні характеристики, врахуйте і їх. Колір плати, радіаторів, вбудоване підсвічування — вибирайте на свій смак, тільки не на шкоду технічним характеристикам.
Сумісність з іншими комплектуючими
Тепер перейдемо до питань про сумісність плати з іншими комплектуючими:
- Процесор: насамперед потрібно уточнити сокет плати і процесора, який буде використовуватися. Розбіжність означає те, що плата не зможе працювати з цим процесором. Якщо сокет збігається, то як другий крок потрібно переконатися в тому, що процесор підтримується платою. Цю інформацію можна знайти на сайті виробника плати. Там же вказана мінімально необхідна для процесора версія BIOS. Уточнити версію BIOS і, за необхідності, оновити її можна під час купівлі.
- Кулер процесора: спочатку потрібно переконатися, що він підходить до сокета вашої материнської плати. Потім врахувати продуктивність кулера — вона вказується у вигляді потужності, що розсіюється. Вибирайте моделі, які мають рівну або більшу продуктивність, ніж максимальна потужність вашого ЦП. Для габаритних моделей є й інші підводні камені: необхідно враховувати максимальну висоту кулера, на яку розрахований ваш корпус. А також наявність і форму радіаторів у VRM вашої плати і модулів оперативної пам’яті — особливо великі моделі кулерів можуть конфліктувати з ними, аж до неможливості встановлення.
- Оперативна пам’ять: для материнських плат, випущених за останнє десятиліття, досить переконатися, щоб пам’ять і слоти на платі були одного покоління — наприклад, DDR4. Пам’ять сумісного типу запуститься на платі, а пам’ять іншого типу ви просто не зможете вставити — для цього в різних поколінь DDR передбачені різні ключі та прорізи на планках і слотах. Існують спеціальні списки сумісної пам’яті для кожної плати на сайті виробника, але інформація в них говорить лише про те, яка пам’ять тестувалася на цій платі самим виробником.
- Накопичувачі: жорсткі диски, DVD-приводи та твердотільні накопичувачі з інтерфейсом SATA підтримують усі сучасні материнські плати. Підтримку SSD-формату M2 з інтерфейсами SATA і NVME потрібно уточнювати для кожної моделі окремо — з цим допоможе сторінка плати на сайті виробника.
- Відеокарта: для відеокарт на сучасних платах використовується роз’єм PCI-E x16. Незважаючи на те, що на різних платах він може бути різних поколінь, нові зворотно сумісні зі старими. Тобто, будь-яка сучасна відеокарта сумісна з будь-якою сучасною материнською платою, де є роз’єм PCI-E x16, і навпаки.
- Блок живлення: всі моделі, випущені за останні півтора десятка років, сумісні з сучасними материнськими платами. Єдине, у чому варто переконатися для складання сучасної системи — достатня потужність БЖ і наявність у нього хоча б одного конектора 8 pin для живлення процесора. Є плати і з декількома роз’ємами 8 pin для живлення процесора. Але якщо ви не збираєтеся розганяти процесори з великою кількістю ядер, то і для них наявність декількох таких роз’ємів у блока живлення не обов’язкова.
- Корпус: у характеристиках корпусу бувають перераховані наявні в нього кріплення для різних форм-факторів плат. Переконайтеся, що серед них є і форм-фактор вашої моделі плати.
Важливо! Безпосередньо від материнської плати продуктивність комп’ютера не залежить. Але саме від плати залежить, чи можна розігнати процесор, яку максимальну частоту пам’яті можна встановити і наскільки швидко система «спілкується» з відеокартою і накопичувачами. Усе це в підсумку може призвести до того, що продуктивність потужного процесора, топової відеокарти або швидкого накопичувача може бути обмежена саме бюджетною материнською платою.
Не існує спеціалізованих плат для ігор або якоїсь певної роботи — наприклад, дизайнерської, як це зазвичай говориться в рекламі. Плати, рекламовані в такому образі, відрізняються лише зовнішнім оформленням і якоюсь певною конфігурацією портів і слотів. Чіпсети у всіх плат — «ігрових», «спеціальних» і звичайних — однакові. Відповідно, і функціональність теж — і пограти, і попрацювати з графікою можна на системі, оснащеній будь-якою материнською платою: аби продуктивності центрального і графічного процесорів системи вистачало.
Гайд оновлено автором Alex_Esh