Музика як засіб передачі найбільших глибин людських думок та емоцій пройшла у своєму розвитку три етапи. На першому геніальні композитори, досягнувши у своїй творчості небувалих вершин, розробляли такі ж способи передачі почуттів і думок-образів за допомогою музики, як це зробила література. У цей же час створювалися відомі сьогодні інструменти, будувалися зали, удосконалювався вокал. Однак усе це в усьому своєму різноманітті було доступно лише вкрай обмеженій кількості людей. На наступному етапі з винаходом звукозапису та електронних приладів музика зробила крок у кожен дім. Однак протягом усього цього часу через недосконалість техніки головним стало передавання смислів, а не достовірність у передачі звуків. Нині настає третій етап, коли комп’ютерні технології на піку своєї продуктивності стали копіювати джерела живого звуку з правдоподібністю, яку неможливо відрізнити від самої природи. Людина, перебуваючи в такому тривимірному звуковому полі, насилу відрізняє справжній сигнал від його імітації. Поки що такі системи ще на початковій стадії розвитку, але вектор задано і попереду тільки прогрес.
Так які ж музичні центри зараз випускаються і чим вони відрізняються один від одного?
Формат акустичної системи
Формат дає поняття про склад акустики музичного центру, тобто кількість і призначення колонок, які приєднуються до нього.
1.0 — акустичні системи з круговим розподілом звуку, які можуть підключатися до смартфона, планшета або годинника Smartwatch у бездротовому режимі. За наявності декількох пристроїв, що підтримують функцію мультирум, можливе їхнє об’єднання в мережу, що дає змогу домогтися безлічі цікавих ефектів, наприклад, під час переміщення кімнатами звук із різних колонок переміщатиметься слідом, під час телефонного дзвінка функцію HandsFree візьмуть на себе вони самі та ще безліч уже вигаданих і тих, які перебувають у розробці, застосувань.
2.0 — класичний музичний центр з двома бічними фронтальними акустичними системами.
2.1 — додається сабвуфер із виділеною смугою: 30-100 Гц. У реальних музичних творах немає значущих за рівнем складових із частотами нижче 40-50 Гц навіть за наявності контрабаса, барабанів Kodo і кафедрального органу. Такі частоти можуть використовуватися або під час передачі природно-техногенних звуків: грози, руху поїзда або автомобіля, прольоту винищувача, або під час спеціального комп’ютерного додавання в композицію низькочастотних складових. Останнє і призвело до того, що сабвуфер з обов’язкового атрибута домашнього кінотеатру поступово став таким же атрибутом домашнього музичного центру.
2.2 — дві фронтальні АС і до них додано два активні незалежні сабвуфери. Варто зазначити, що така конфігурація — доволі рідкісне явище і зазвичай застосовується у великому приміщенні зі складною акустикою, де домогтися точного і динамічного баса одним сабом вкрай важко. У такому складі кожна басова секція налаштовується окремо в оптимальне ударне положення за симетричною (стерео-бас) або за несиметричною (моно) схемою.
Загальна вихідна потужність
Механізм роботи слухового апарату людини так досі й не розкрив усі свої таємниці і продовжує досліджуватися численними фахівцями. Одним із головних відкриттів виявилося те, що орган слуху може оцінити різницю в гучності не тому, на скільки більший тиск звукової хвилі, а у скільки разів він більший, тобто людина чує логарифмічно (у децибелах).
І коректно узгодити шкалу слуху зі шкалою випромінювача звуку буває доволі непросто, бо в цього випромінювача залежності зовсім інші. Так, звуковий тиск, що створюється динаміком, і, як наслідок, гучність залежить від безлічі параметрів, як-то: діаметр динамічної голівки та її чутливість; конструктивні особливості дифузора та котушки; фільтри, які застосовують під час поділу смуг, та їхній порядок, оформлення та властивості корпусу; акустичні особливості приміщення та відстань до гучномовців; частота сигналу, його спектральний склад та тривалість і т.д.
Якщо ж усі ці параметри залишити незмінними, а змінювати лише потужність, то гучність зростатиме вкрай нелінійно, а точніше — за логарифмічним законом, тобто, щоб подвоїти гучність, треба збільшити потужність у 10 разів, а щоб гучність зросла в 4 рази, потужність треба збільшити в 100 разів.
Абсолютні цифри потужності музичної системи, що вказується, — це технічний параметр, що відображає механічну надійність акустики і найбільший рівень, за якого пристрій видає звук хорошої якості. Варто зауважити, що цей параметр має безліч різновидів і методик вимірювання (номінальна, максимальна, пікова потужності та ін.), що спонукає деяких виробників у рекламних цілях спеціально не вказувати умови, за яких цю потужність було виміряно. Тому найчастіше на полицях є сусідами апарати з однаковою зазначеною потужністю на помітній наліпці, але з габаритами і вартістю, що розрізняються в кілька разів.
Так яку ж вибрати потужність, щоб була необхідна гучність? Для цього існують таблиці і калькулятори, проте професіонали, які працюють зі звуком, прекрасно розуміють обмеженість таких моделей і більше орієнтуються у виборі потужності на свій власний досвід і переваги. Треба сказати, що рекомендації щодо ватів у різних фахівців часом відрізняються в кілька разів.
Під час купівлі готового музичного центру в частині визначення необхідної потужності варто звернути увагу на те, що вона вказана загальна на всі випромінювачі звуку. А за логарифмічною арифметикою навіть два абсолютно однакових динаміки в правому і лівому каналі разом звучатимуть не вдвічі голосніше, а більше лише на кілька децибел.
Ця ж арифметика діє і щодо багатосмугової системи, де в кожній колонці стоять кілька динаміків.
Ремарка: (4 однакових джерела звуку) 50дБ + 50дБ + 50дБ + 50дБ + 50дБ = 56дБ
10 Вт — для звукового супроводу комп’ютерної гри або фонової музики.
від 10 до 100 Вт — для комфортного домашнього прослуховування будь-якого типу звуків (з урахуванням розподілу потужності на канали та смуги, запасу потужності).
від 100 до 1000 Вт — для домашньої дискотеки.
понад 1000 Вт — для клубної дискотеки.
І, можливо, найголовніше під час вибору потужності — те, що подобається одному, буде жахливим для іншого.
Кількість смуг фронтальної акустики
Наш слуховий апарат здатний сприймати звук у найширшому діапазоні частот. З таким широким спектром не може працювати жоден динамік, тому якісне відтворення звуку за допомогою односмугової акустичної системи вкрай ускладнене, і через це її використовують переважно в бюджетних моделях.
Високоякісні системи найчастіше бувають багатосмуговими: з двома або трьома різними за конструкцією динаміками, кожен з яких відповідає за свій діапазон. Звук у таких акустичних системах виходить дуже чистим і якісним. Щоб реалізувати схему поділу частот для різних динаміків, застосовують електричні розділові фільтри активні або пасивні.
Двосмугові АС мають один низькочастотний динамік, який відтворює також і середні частоти, і один високочастотний. Перевагою двосмугових систем є їхня економічність і простота конструкції. Є й недоліки: дуже важко узгодити діаграми спрямованості таких абсолютно різних за конструкцією динаміків у смузі їхніх спільних частот.
Трьохсмугові АС мають додатково ще один або два середньочастотні динаміки. При цьому виграє якість звучання середніх частот, адже їх відтворюватиме спеціально оптимізований гучномовець. Однак, трьохсмуговим акустичним системам притаманні як недоліки двосмугових, так і свої власні, як-то: схеми розподільних фільтрів складніші, спотворення, що вносяться ними, більші, узгодженість випромінювання головок нижча, розмиття фронту звукової хвилі більше, вимоги до якості динаміків та фільтрів вищі.
Тип програвача
без програвача — система, що відтворює високоякісний звуковий потік, переданий через Bluetooth, тобто без дротів і попереднього завантаження файлів.
USB — система з вбудованим програвачем, що має стандартний USB порт. У деяких моделях можливе не тільки зчитування мультимедіа файлів, а й конвертування аудіо треків з CD і подальшим їх записом на флеш — носії. Також зустрічаються моделі з двома USB портами для можливості копіювання записів між двома флешками.
CD, DVD — розрізняються як за способом завантаження диска (фронтальні і вертикальні), так і за механізмом завантаження (лоток, магазин, проріз, карусель). На даний момент виробники відходять від комплектації музичних центрів таким типом програвача, залишаючи лише USB.
Караоке
Караоке системи зустрічаються декількох типів. У найпростішому варіанті змішується голос з мікрофона і будь-яка мелодія з програвача. Виведення тексту на екран або придушення вокалу в записі відсутнє. Застосовується в разі, якщо користувач зміг самостійно зібрати і записати якісні мінусовки (мелодія без голосу вокаліста). Це навіть не караоке в повному сенсі. У наступному варіанті караоке-система може автоматично пригнічувати вокал з фонограми. Тут варто сказати про зменшення рівня або повне видалення деяких інструментів, в основному ударних.
Ще один варіант караоке: мінусовка з текстовим треком на спеціальному диску. Варто зауважити, що караоке-диски одного виробника не відтворюються на апаратурі іншого виробника. І навіть різні версії одного і того ж диска часто прив’язані до покоління програвача, коли нові випуски не читаються на старих моделях. Завантаживши такий диск можна отримати висококласне звучання і приємну картинку з текстом. Найчастіше титри перемикаються з кожним новим рядком і змінюють колір відповідно до ділянки пісні, щоб співаючому був зрозумілий момент вступу і порядок потрапляння в ноти.
Система оцінки в балах. Варто сказати, що ця функція більше іграшка, ніж реально працююча функція. Суть її в такому: порівнюється сигнал з мікрофона і доріжки з текстом на караоке треку. Сила сигналу, манера виконання і висота голосу не враховуються, єдине, що береться до уваги — це потрапляння в текстову доріжку.
Радіоприймач
FM — від 87,5 МГц до 108 МГц — радіостанції орієнтовані на автомобілістів, працівників офісів і магазинів, тобто там, де радіо грає фоном, здебільшого це і пояснює легкий, розважальний характер більшості станцій.
AM (СВ) — від 525 кГц до 1710 кГц — вирізняється дальньою передачею сигналу до 1000 км у денні години і до кількох тисяч у нічні. Через специфіку промислових перешкод, якість звучання в міських умовах задовільна лише в розмовних програмах.
Без приймача — моделі як зовсім прості, так і навпаки наступного покоління — ті, що використовують вже інтернет-радіо.
Матеріал корпусу акустики
Важливе значення для акустичних систем мають матеріали, з яких вони зроблені. Зазвичай корпус для колонки виготовляють із фанери, МДФ, ДВП, ДСП, ЛДСП і, звісно ж, пластику.
Що товщий і щільніший матеріал стінок корпусу колонок, то менша можливість виникнення паразитних коливань, які діють зазвичай у протифазі з випромінюваним сигналом і призводять до неприємних змін тембру звучання. Ці непомітні на око деформації внутрішнього об’єму до 1 міліметра можна порівняти з амплітудою коливань дифузора динаміка в широкому діапазоні частот (окрім НЧ), тому корпуси для АС роблять із численними ребрами і розпірками. Наступна вимога: для кращого звучання в корпусу мають бути згладжені кути і він має бути обтічної форми. Першу вимогу краще задовольняють конструкції на основі дерева і замінників, а другу — на основі пластику. Останній зручний ще й тим, що корпусу можна надати будь-яку форму і текстуру, а це дає можливість втілити будь-які дизайнерські задуми. Головний його недолік — схильність до деренчання, який з різним ступенем успішності намагаються компенсувати ребрами жорсткості, відлитими разом з корпусом.
Конструюють корпуси АС і з натурального дерева (дуба, мореного бука або сосни), проте їхнє виробництво і попередня обробка вкрай трудомісткі (особливо сушка). Також доводиться ухвалювати конструкторські рішення щодо компенсації відходу геометричних параметрів масиву з часом від різних чинників, наприклад через вологість.
Останнє призводить до того, що використовувати такі акустичні системи (якщо вони не зі столярної плити) в опалювальний сезон потрібно спільно зі зволожувачем повітря. Також корпуси з масиву на відміну від акустично нейтрального МДФ вносять свої власні обертони в звукову палітру.
Варто сказати, що застосовують як матеріал для колонок і мінерали (здебільшого мармур), і метал (здебільшого алюміній), і скло.
Діапазон цін
3 000 — 6 000 р. — найпростіші односмугові системи до 30 Вт, інтерфейси дротові.
Хороший варіант для комфортного прослуховування будь-якого типу музики, а моделі з вбудованими мультимедійними кодеками будуть і економічною альтернативою домашньому кінотеатру.
6 000 — 12 000 р. — з’являються перші двосмугові системи, найпростіші мультируми, дисплеї, еквалайзери з кількома попередніми налаштуваннями, караоке з налаштуванням чутливості мікрофона та рівня луни, програмування послідовності відтворення, можливість масштабування зображення, покадрове та сповільнене відтворення (в моделях з мультимедіа плеєром), CD-ripping (конвертація аудіотреків з CD на USB), можливість оновлення мікропрограми пристрою, USB x2 і т. д. Зовнішній вигляд елегантніший, а технічні характеристики реалістичніші, ніж у попередній групі.
12 000 — 25 000 р. — з’являються перші трьохсмугові системи; сабвуфер; технології підвищення якості звучання; декодер Dolby Digital; зв’язок із ТБ та іншими пристроями, одночасно під’єднаними до мережі, для відтворення потокового мультимедіа через Bluetooth; еквалайзер із кількома десятками попередніх налаштувань; регулювання тембру; караоке з реверберацією, регулюванням тону та оцінкою виконання, а також прикладеним диском на кілька тисяч пісень; Auto DJ, коли відбувається накладення кінця однієї композиції та початку наступної для безперервного відтворення; цифрове радіо DAB; техно Якість збірки на найвищому рівні, інструкції правильною російською мовою. У цій же групі можуть перебувати статусні моделі або просто новинки.
Понад 25 000 р. — особливо потужні моделі (іноді навіть з двома басовими секціями) насичені різноманітними функціями, управляти якими найчастіше можна зі смартфона або планшета.
Після покупки
Частина виробників в інструкціях з експлуатації вказують на необхідність початкової роботи акустичних перетворювачів на зниженому рівні. Це тренування, розминка або обкатка.
Акустична система: 50-70 годин на 1/3 потужності. Саб: 70-100 годин на 1/3 потужності. А потім можна і «навалити» на повну.