Вимоги до обсягу оперативної пам’яті зростають постійно, причому темпи їхнього зростання, мабуть, перевищують вимоги до центральних процесорів і відеокарт. І добре, якби це проявлялося лише в робочих завданнях, пов’язаних з великими об’ємами даних або великоваговими вихідними файлами — сучасні ігри, щоб не звертатися постійно до жорсткого диска, вимагають такого об’єму пам’яті, яким кілька-трійко років тому міг похвалитися не всякий сервер.
Користувачі швидко стикаються з необхідністю збільшити обсяг оперативки. І запитань при цьому у користувача виникає не менше, ніж при виборі процесора або відеокарти. Давайте розглянемо, що важливо під час вибору оперативної пам’яті, а що — ні.
Найпоширеніші запитання
Q: Який обсяг оперативки сьогодні достатній?
A: Як і у випадку з будь-яким іншим відносним поняттям, усе залежить від ваших потреб. Проте, і тут є деякі орієнтири. Так, «золотий стандарт» для домашнього ігрового ПК на сьогодні — 16 гігабайт оперативної пам’яті.
Комусь це може здатися абсурдним, проте факт є факт: сучасні ігри навіть із середніми налаштуваннями графіки можуть легко споживати по 8-9 ГБ оперативки. З підвищенням налаштувань графіки і роздільної здатності екрана споживання пам’яті пропорційно збільшується, а якщо ви використовуєте відеокарту з недостатнім об’ємом набортної пам’яті, то на сучасних платформах вона буде використовувати під свої потреби частину оперативної пам’яті.
Але це тільки ігри. Але ж також варто враховувати обсяг пам’яті, що виділяється на потреби ОС, антивірусу, торрент-клієнта і всього іншого софту, що працює у фоновому режимі — забувати про це теж не варто.
Days Gone , запущена в роздільній здатності FullHD із середніми налаштуваннями графіки, від’їдає 10 гігабайт оперативної пам’яті буквально з першого ж кадру вступної катсцени. І далі апетити тільки зростають: 10.7-10.9 ГБ протягом геймплейної погоні, 11.5 ГБ — після її завершення.
Зверніть увагу на графік знизу скріншота: це всього лише сім хвилин, проте вже тут спостерігається чітка тенденція до зростання, тож за 3-4 години гри у відкритому світі споживання пам’яті буде тільки вищим.
Red Dead Redemption II , також FullHD і середні налаштування графіки, стандартне згладжування TAA — відключено вручну. Тут за 13 хвилин споживання пам’яті зростає не настільки різко, але протягом геймплейного відрізка тримається в межах 12.2-12.3 гігабайт.
При цьому обидві гри запущені на відеокарті Radeon RX 6500XT, яка навіть близько не є топовим рішенням. І налаштування якості текстур, дальності промальовування і деталізації ландшафту тут далекі від максимальних значень. Але можете повірити: зі швидшою відеокартою і серйознішими налаштуваннями графіки пам’яті буде від’їдатися тільки більше.
Так що обійтися 8-12 гігабайтами для ігрового комп’ютера не вийде, навіть якщо ви розраховуєте тільки на FullHD і середні налаштування. 16 гігабайт — це абсолютна необхідність. А вже якщо в планах зібрати топовий ігровий комп’ютер або машину для стрімів у 4К — то 32 і навіть 64 гігабайти оперативки на борту будуть зовсім не зайвими.
Для робочих станцій 16 ГБ — це також усього лише початковий рівень. Такого об’єму вистачить, щоб одночасно ретушувати фото і верстати книгу або буклет з мінімумом ілюстрацій, але ось пакетне опрацювання фотографій з високою роздільною здатністю може зажадати і 32 гігабайти . Про монтаж тривалих відео з вихідних кодів, знятих у 4К/60 fps — і говорити не варто. Одразу закладайте мінімум 32 ГБ, або готуйтеся до гальм під час попереднього перегляду фрагментів.
8 гігабайт — це або «початковий» варіант, коли під час складання нового ПК об’ємом оперативки пожертвували заради придбання іншого заліза, або варіант для офісного чи бюджетного домашнього комп’ютера, на якому заздалегідь не планується запускати великовагові нові ігри.
Q: Як краще набрати потрібний обсяг: двома, чотирма або одним модулем?
A: Якщо говорити загалом — купувати модуль більшого об’єму завжди вигідніше, ніж набирати той самий об’єм із декількох модулів. Причини цілком очевидні: кількість слотів під оперативну пам’ять обмежена. Їх може бути 2, 4, 6 або 8 залежно від контролера пам’яті у вашому процесорі та цінового сегмента, до якого належить материнська плата.
Наведемо простий приклад: на вашій материнці всього два слоти під оперативну пам’ять, і обидва вони вже зайняті модулями по 4 ГБ. Вам просто нікуди встановити ще два модулі, щоб отримати достатній обсяг оперативки. А значить — тепер доведеться продати обидва модулі по 4 ГБ, і купити дві нові планки по 8 або по 16 гігабайт кожна.
Причини цілком очевидні: кількість слотів під оперативну пам’ять обмежена. Їх може бути 2, 4, 6 або 8 залежно від контролера пам’яті у вашому процесорі та цінового сегмента, до якого належить материнська плата. Наведемо простий приклад: на вашій материнці всього два слоти під оперативну пам’ять, і обидва вони вже зайняті модулями по 4 ГБ. Вам просто нікуди встановити ще два модулі, щоб отримати достатній обсяг оперативки. А отже — тепер доведеться продати обидва модулі по 4 ГБ, і купити дві нові планки по 8 або по 16 гігабайт кожна.
Звісно, продати оперативну пам’ять на вторинному ринку можна: попит на неї є завжди. Тільки не варто думати, що у вас вийде продати два «маленькі» модулі, які вже втратили актуальність, за високу ціну. І не факт, що ціна двох модулів більшого обсягу на той момент буде гуманною.
Уявіть свої фінансові втрати в такому разі, і порівняйте їх із купівлею одного модуля на 8 гігабайт на самому початку і додаванням ще одного модуля на 8 гігабайт трохи пізніше.
Q: Але що робити, якщо в продажу немає модуля, аналогічного вже встановленому в ПК?
A: Підібрати модуль іншої моделі і поставити його. Індивідуальна несумісність планок, звісно, можлива, але на сучасних платформах зустріти її так само ймовірно, як побачити живого єдинорога, вийшовши вранці на роботу.
У разі встановлення різних модулів оперативної пам’яті можливі два сценарії:
- Система запуститься автоматично, але на таймінгах і частоті найповільнішого з модулів;
- Для запуску системи вам буде потрібно зайти в біос материнської плати, виставивши там однакові параметри для всіх модулів пам’яті.
Ось так, наприклад, виглядає робота двох абсолютно різних модулів на платформі socket AM4, міфів про роботу пам’яті на якій ходить рівно стільки ж, скільки є каналів на ютубі.
Кожен із 10 тестових модулів працює в парі з модулем G.Skill Flare X, з яким їх ріднить тільки об’єм у 8 гігабайт. І адже прекрасно працює!
Q: А як взагалі визначити сумісність оперативки з комп’ютером? На сайті виробника материнської плати є список, але цих модулів немає в продажу.
A: Списки сумісності — це всього лише списки тієї оперативки, яка була в наявності у виробника, і яку він зміг на цій платі запустити. Причому саме запустити в штатному режимі, а не розігнати до межі можливостей.
Звісно, жоден із виробників материнських плат не збиратиме і не зберігатиме весь перелік існуючих у природі модулів оперативки, та й протестувати таку кількість — те ще завдання. Тому всі «списки сумісності» мають виключно рекомендаційний рекомендаційний а не обмежувальний характер. Відсутність там конкретної оперативки не означає, що система з нею не заведеться, а присутність — не означає, що з цими модулями ви зможете досягти рекордних частот і таймінгів.
Q: А ще в магазині в процесора написано «2xDDR4-2400 МГц», це означає, що з ним можна поставити тільки два модулі з частотою 2400 МГц, інакше нічого працювати не буде?
A: Ні, не означає. «2x» тут означає, що процесор використовує двоканальний контролер пам’яті тобто доступ до всього банку оперативки здійснюється одразу двома каналами, завдяки чому зростає швидкість операцій з пам’яттю. Грубо кажучи — уявіть собі такий дивний чайник для заварювання відразу з двома носиками, що наливає вміст у дві чашки одночасно.
Існують також 3-канальні (остання поява в десктопному сегменті — платформа Intel LGA 1366) і 4-канальні (LGA 2011, 2011-3, 2066, socket TR4), і навіть 8-канальні (Socket TRX4) контролери пам’яті — там, відповідно, у процесорів буде напис «3xDDR», «4xDDR» або «8xDDR».
У будь-якому разі це ніяк не обмежує кількість слотів оперативки, яку можна зайняти модулями. З будь-яким процесором можна використовувати хоч один, хоч усі слоти відразу.
З частотою все дещо складніше. Окремі центральні процесори дійсно не можуть працювати з частотою, вищою за паспортну, а іншим цього не дозволяють деякі чіпсети материнських плат. Про такі нюанси ми поговоримо нижче у відповідному розділі.
Q: А я поставив пам’ять із частотою 2400 МГц, а вона тільки на 1200 працює — це пам’ять із моєю материнкою несумісна?
A: 1200 МГц, помножені на два — це і є 2400 МГц. Так само як 1600 — це 3200 МГц, а 1733 — це 3466 МГц. І так далі.
Пам’ять стандарту DDR, який розшифровується як Double Data Rate, вводить в ужиток такі поняття, як «реальна» і «ефективна» частота. Реальна частота — це те, що ми бачимо в діагностичних утилітах і різному софті для моніторингу параметрів системи. І вона рівно вдвічі менша від заявленої в паспорті.
Так виглядає частота оперативки в BIOS
Так вона ж виглядає в CPU-Z
Однак DDR якраз і відрізняє подвоєна швидкість передавання даних порівняно з пам’яттю SDRAM на тій самій частоті. Інакше кажучи, DDR на 100 м дає таку саму швидкість, яку видавала б SDRAM на частоті 200 МГц. Звідси і виникло поняття ефективної частоти, що зберігається вже в четвертому поколінні DDR. І, найімовірніше, ця традиція не перерветься і в наступних поколіннях.
Q: А ось 1066 МГц якщо на два помножити — все одно тільки 2133 виходить. Чому так, якщо заявлено 3000 МГц?
A: Паспортна частота оперативної пам’яті — поняття теж двоїсте, хоча й дещо в іншому сенсі. Заявлені виробником значення можуть відповідати або XMP-профілю, якщо такий у планок є, або стандарту, присвоєному цим модулям JEDEC .
За замовчуванням будь-який модуль запуститься на тій частоті, для якої був стандартизований. До речі, не обов’язково це буде 2133 МГц — є планки, сертифіковані для роботи на 2400 і 2666 МГц і навіть на більш високих частотах. Візьмемо як приклад модуль пам’яті G.Skill Aegis F4-3000C16S-8GISB — там якраз 3000 МГц.
Ці 3000 МГц — це саме XMP-профіль, який за замовчуванням вимкнений і його потрібно активувати вручну в біос вашої материнської плати. За замовчуванням же модуль запуститься на частоті 2133 МГц. І це не означатиме, що пам’ять «несумісна» з вашою материнською платою, або що ваш процесор настільки «поганий», що не може працювати з пам’яттю на більш високій частоті. Це означатиме лише те, що ви ще не ввімкнули профіль і тільки.
До речі, якщо XMP-профілю у планок немає — таке часто трапляється в OEM-планок, які не належать до «іменних» серій, а також просто в бюджетних моделях — розігнати та/або підібрати цікавіші таймінги можна вручну. Про це поговоримо нижче.
На що потрібно звернути увагу під час вибору оперативної пам’яті
Вид модуля пам’яті
У каталозі DNS модулі оперативки розділені на три типи: оперативна пам’ять DIMM, оперативна пам’ять SO-DIMM і серверна оперативна пам’ять.
Оперативна пам’ять SO-DIMM
Оперативна пам’ять DIMM
Серверна оперативна пам’ять із підтримкою ECC
SO-DIMM — це пам’ять компактного формату, яку застосовують у ноутбуках, частині моноблоків і материнських плат формату mini-ITX і ще менших nano-ITX і pico-ITX. Як неважко здогадатися, цю пам’ять вирізняють менші розміри порівняно з десктопною DIMM, і менша кількість контактів. Це робить їх механічно несумісними, тож встановити пам’ять для десктопного ПК у ноутбук неможливо, хоча інших відмінностей між DIMM і SO-DIMM немає.
DIMM — це той формат, який найчастіше мають на увазі, коли мова заходить про оперативну пам’ять. Власне, у десктопних ПК, а також частині моноблоків застосовується саме така пам’ять.
Серверна оперативна пам’ять за своїми габаритами не відрізняється від родичів, призначених для персональних комп’ютерів, але ось встановити її у звичайний десктоп найчастіше не можна. Серверна пам’ять підтримує корекцію помилок ECC, з якою більшість контролерів пам’яті десктопних ЦПУ просто не працює, а також може бути виконана реєстровою («буферизованою»). В останньому випадку в конструкції модуля пам’яті присутній, власне, регістр — пристрій, за рахунок якого знижується навантаження на контролер пам’яті, а на один канал стає можливим встановлювати більшу кількість модулів пам’яті.
Тип модуля пам’яті
Пам’ять стандарту SDRAM сьогодні знайти у вільному продажі практично неможливо, а ось DDR — у будь-якому з п’яти (або, якщо завгодно, чотирьох з половиною) існуючих поколінь.
При цьому необхідно розуміти, що різні покоління несумісні між собою як механічно, так і за електричними параметрами. У слот, призначений для оперативки DDR, можна встановити тільки модуль стандарту DDR , у слот для DDR2 — тільки модуль DDR2 , і так далі.
Дещо вибивається із загального принципу оперативка стандарту DDR3L . Будучи всього лише енергоефективною версією DDR3, вона часто здатна працювати в материнських платах, що підтримують попереднє покоління оперативки.
А ось зворотне, на жаль, не так просто. Механічно встановити модуль DDR3 у слот DDR3L можливо, однак не факт, що він виявиться працездатним при зниженій напрузі. Робота ж на підвищеній (порівняно з DDR3L) напрузі в довгостроковій перспективі може пошкодити контролер пам’яті.
Пам’ять стандарту DDR4 може працювати тільки в призначених для неї слотах. Ні фізично, ні електрично вона несумісна з іншими поколіннями. При цьому, на всіх сучасних платформах, починаючи з LGA 2011-3, використовується тільки ця оперативна пам’ять.
Те ж саме вірно і для пам’яті стандарту DDR5 . Працювати нові модулі можуть тільки у своїх власних слотах, і тільки разом із процесорами, контролер яких підтримує пам’ять цього стандарту. На даний момент це процесори Intel Core 12-ої серії, призначені для встановлення в сокет LGA 1700, і материнські плати на чіпсетах 600-ої серії. У недалекому майбутньому — материнські плати з чіпсетами 700-ої серії для процесорів Intel, а також — нова платформа AMD socket AM5.
Частота оперативної пам’яті
Насправді, цей параметр впливає більшою мірою на ціну модуля оперативки, ніж на його реальні експлуатаційні характеристики. Тому про частоту оперативки можна говорити тільки в контексті. Чи має сенс звертати увагу на максимальну частоту пам’яті, яку підтримує процесор?
Тільки в окремих випадках. Наприклад, APU і процесори AMD покоління Bristol Ridge, через особливості контролера пам’яті просто нездатні стабільно працювати з пам’яттю на частоті, вищій за 2400 МГц. А процесори Intel, встановлені в материнські плати з молодшими чіпсетами (H310, B360 і H370, H410, B460, H470, H510, H610) — не можуть перевищити паспортну частоту через обмеження чіпсетів.
Є, втім, і інші обмеження, пов’язані з можливостями контролера пам’яті в процесорах. Наприклад, ЦПУ Ryzen 3000 сімейства Matisse не можуть стабільно працювати при частоті Infinity Fabric понад 1900-1933 МГц. Що, зі свого боку, робить абсолютно безглуздим розгін або купівлю модулів пам’яті понад 3800-3866 МГц відповідно.
ЦПУ Ryzen 5000 сімейства Vermeer здебільшого поводяться аналогічно, але рідкісні екземпляри працездатні за частоти IF 2000 МГц, що уможливлює експлуатацію оперативки на частоті 4000 МГц за умови збереження співвідношення 1:1 між частотою оперативної пам’яті та її контролера.
До речі, не варто думати, що в Intel ситуація принципово інша: починаючи з процесорів 11 серії для контролера пам’яті вводяться дільники, що спрацьовують після перевищення певної частоти пам’яті.
У цих та низці інших випадків просто безглуздо купувати пам’ять із частотою, вищою від тієї, на якій здатний працювати ваш ЦПУ: гроші-то ви заплатите, але жодних переваг не отримаєте.
А ось якщо ваша платформа підтримує розгін пам’яті — варто мати на увазі, що високих частот і низьких таймінгів можна домогтися не тільки купівлею дорогих «оверклокерських» наборів пам’яті, а й розгоном.
Може виявитися, що переплачувати за пам’ять із заводським XMP-профілем на 3600 МГц сенсу не багато. Ті самі — а часом і кращі! — значення можна отримати і від модулів, які з заводу розраховані всього лише на 2666 МГц.
Річ у тім, що визначальною характеристикою під час вибору модулів пам’яті мають бути не частота і не таймінги, а чіпи, на яких цю пам’ять зібрано. Саме вони якраз і визначають, на що пам’ять буде здатна в розгоні. Зрозуміло, це не скасовує такого явища як індивідуальний частотний потенціал і вибірку більш вдалих чипів для більш дорогих комплектів пам’яті (т. зв. «Біннінг»).
Але якщо ваш комплект пам’яті зібрано на умовних чипах Hynix DJR, найімовірніше, вони без проблем працюватимуть на частотах від 4166 до 4400 МГц, залежно від ранговості модуля і вдалості чипів. Так, добірніші Hynix DJR легко візьмуть 4600-4900 МГц, але ваші-то модулі від цього все одно не перетворяться на Hynix AFR зі стелею в 3466-3533 МГц!
У якому ж випадку виправдана саме купівля швидкісної пам’яті? Зрозуміло, у разі складання робочої станції. Купуючи пам’ять, для якої високі частоти — це заводський режим роботи, ви платите не за простоту активації XMP-профілю, а за гарантовану працездатність пам’яті на заявлених частотах. Для ПК, що виконують серйозні робочі завдання, це вкрай важливо, оскільки втрата даних унаслідок невдалого розгону може призвести до збитків, які у багато разів перевищують різницю в ціні між «дешевою» і «дорогою» пам’яттю.
Таймінги
Якщо для центральних і графічних процесорів важливим моментом зміни продуктивності під час розгону є тільки частота, то для оперативної пам’яті важливі й таймінги. Це затримка, що відбувається між надсиланням команди контролером пам’яті та її виконанням. Щоправда, ця затримка вимірюється не в одиницях часу, а в тактах шини пам’яті і її реальне значення залежить від частоти модуля.
Наприклад, 15 тактів за частоти 3000 МГц дорівнює 10 наносекундам, а ось за частоти 3200 МГц — уже 9,3 наносекундам. Але, тим не менш, зрозуміло: чим ця затримка менша, тим швидше виконуються операції з пам’яттю.
До чого ж тут розгін? При тому, що частота і таймінги оперативної пам’яті знаходяться на різних шальках терезів — або, якщо завгодно, на різних сторонах гойдалок. При збільшенні частоти рано чи пізно настає момент, коли таймінги доводиться піднімати — інакше подальший розгін стає неможливий або система втрачає стабільність.
Наприклад, якщо пам’ять працює на частоті 2133 МГц із таймінгами, що відповідають формулі 13-15-15-28, то на умовній частоті 3000 МГц вона може виявитися стабільною тільки за умови підвищення таймінгів до 15-17-17-32. Але шансів виявитися працездатною на цій частоті у неї буде більше, ніж у пам’яті, яка спочатку працювала на 2133 МГц з формулою 14-16-16-31.
Таймінгів, насправді, у пам’яті набагато більше, але першорядне значення мають лише кілька з них. Власне, формула 13-15-15-28 описує такі з них:
- CAS Latency — час робочого циклу, затримка між подачею команди від контролера пам’яті та подачею сигналу CAS
- RAS to CAS Delay — час повного доступу до даних, тобто пошуку потрібного стовпця і рядка у двовимірній таблиці
- RAS Precharge — час переходу від одного рядка в таблиці до іншого.
- tRAS — затримка між командою активації доступу і командою закриття рядка.
Зрідка вказується також параметр CR ( Command Rate ), що визначає мінімальний час між поданням будь-яких двох команд. Він не має серйозного впливу на продуктивність, але його підвищення в окремих випадках може підняти стелю розгону пам’яті або поліпшити стабільність на високих частотах.
Радіатор і підсвічування
Оперативна пам’ять — далеко не найбільш гріючий елемент системного блока. Порівняно з процесорами і відеокартами її внесок у глобальне потепління в масштабах локального приміщення можна назвати незначним, особливо якщо говорити про роботу при штатній напрузі.
Однак якщо ви плануєте розгін із підвищенням напруги, краще зверніть увагу на пам’ять, оснащену радіаторами . 1,35 вольта для «незахищених» чипів DDR4 ще не є небезпечним, а ось 1,38-1,4 вольта і вище — вже призведуть до серйозного зростання тепловиділення.
У радіаторів, щоправда, є й інший бік: вони збільшують висоту модуля і можуть перешкодити встановленню процесорних кулерів деяких типів. Якщо ви використовуєте масивний кулер, що нависає над одним або двома слотами оперативної пам’яті — краще заздалегідь виміряйте відстань між його нижньою гранню і слотом для оперативки. Як правило, пам’ять заввишки до 40 мм великих проблем не викликає, але це той випадок, коли краще знати заздалегідь.
Наявність підсвічування — питання вже виключно особистих уподобань, оскільки на сумісність пам’яті з вашим залізом вона вже ніяк не впливає. Хочете модулі з підсвічуванням — вибирайте їх. Не хочете модулі з підсвічуванням — знайте, що найчастіше його можна відключити, і просто так відмовлятися від планок, які підходять вам за іншими параметрами, не варто. До речі, як би це не було смішно, але наявність підсвічування може впливати на можливості і самої оперативної пам’яті. Щоправда — у зворотному ключі.
Простіше кажучи, наявність світлодіодів і контролерів підвищує нагрівання модуля пам’яті, що зі свого боку може знизити результати під час екстремального розгону.
Критерії та варіанти вибору
Якщо ви плануєте апгрейд офісного або бюджетного домашнього ПК, на якому не потрібно буде вирішувати скільки-небудь серйозні завдання — обмежтеся модулями об’ємом в 4 гігабайти. Тип пам’яті — DDR3 , DDR3L , DDR4 або DDR5 — залежить від того, під яку пам’ять призначена ваша материнська плата.
Плануєте зібрати ПК для офісних потреб? У цьому випадку бажано, щоб підсумковий об’єм оперативки становив 8 гігабайт — цього більш ніж достатньо для легких повсякденних завдань. Тому, залежно від кількості та об’єму раніше встановлених у ПК модулів, обирайте або набір із двох планок по 8 гігабайтів, або один окремий модуль. Таймінги і частота в даному випадку вирішального значення не мають — хіба що для власного спокою ви можете вибрати пам’ять, яка максимально відповідає раніше встановленій.
Якщо ви збираєте новий ігровий ПК, але бюджет на купівлю обмежений — зверніть увагу на поодинокі модулі DDR4 об’ємом у 8 гігабайт . Або в 16 гігабайт — якщо «на виході» потрібні 32. Так, спочатку ви втратите трохи продуктивності через одноканальний режим, але згодом додати ще один модуль аналогічного об’єму буде простіше і дешевше, ніж перепродавати два «маленьких» модулі.
Якщо комп’ютер збирається з прицілом на тривале використання, а бюджет дає змогу серйозно витратитися — є сенс вибрати апаратну платформу, на якій підтримується пам’ять стандарту DDR5 — і, відповідно, набір модулів пам’яті аналогічного типу. У найближчому майбутньому платформи Intel і AMD використовуватимуть саме цей тип пам’яті, тож є сенс придбати її зараз. DDR5 в теорії дозволяє створювати модулі набагато більшого об’єму порівняно з DDR4, однак на даний момент в реальному роздробі поширені комплекти з більш «звичними значеннями»: 2×16 , 2×32 Гб .
Так, у майбутньому з цими комплектами може статися те ж саме, що зараз відбувається з наборами модулів DDR4 по 4 гігабайти, але принципової можливості встановити сьогоднішні комплекти DDR5 на майбутні материнські плати це не скасовує.
Незалежно від того, який тип пам’яті підтримується на вашій платформі, слід звертати увагу на частоту модулів, які ви купуєте. Але не з примітивної позиції «вища частота — краща пам’ять» а з позиції того, яку реальну користь вам дасть купівля швидкісних модулів. Дізнайтеся, на якій частоті може стабільно працювати контролер пам’яті саме у вашому процесорі, і вибирайте модулі, виходячи з цієї інформації. Вищі частоти вам не принесуть жодної користі, але буде корисно вибрати комплект, який за тієї ж частоти пропонує найменші таймінги.
Якщо ж ви вибираєте пам’ять із розрахунком на те, що частоту і таймінги ви виставите самі — заводські параметри модулів втрачають будь-яке значення. У цьому разі вам потрібна інформація про чіпи, на яких зібрано набір пам’яті, що вас цікавить.
Якщо Samsung і Hynix вказують цю інформацію в назві модуля, а Crucial — у маркуванні на наклейці або на радіаторі, то з іншими виробниками все складніше.
Тут допоможе тільки вивчення оглядів, у яких публікуються звіти Thaiphoon Burner та інших діагностичних утиліт. Як мінімум, ознайомлення з оглядом дасть вам розуміння про родовід модуля . Як максимум — значення розгону в огляді стануть відправною точкою для ваших власних експериментів.