Щойно люди навчилися записувати звуки, як з’явилася ідея про пристрій, що відтворює звучання нот, записаних з різних музичних інструментів. Перші спроби створити щось подібне до синтезатора, робилися ще в ті часи, коли звук записували на воскові циліндри. Однак практичного застосування такі пристрої не набули — надто складною і ненадійною виходила механіка, та й якість звуку була далеко від задовільної.
Перші серійні синтезатори були електронними — вони відтворювали звуки, синтезовані звуковими генераторами, лише віддалено схожі на звучання реальних інструментів. Втім, естраді, яка переживала епоху розквіту, «електронна» музика припала до смаку.
Семплерні синтезатори, здатні замінити реальний інструмент, з’явилися тільки в 1970-х, коштували вельми недешево і використовувалися, в основному, студійно. Лише в останні десятиліття цифрова музика і розвиток мікроелектроніки зробили семплерні синтезатори доступними кожному — тепер натисненням кнопки музикант може перейти з гітари на орган, з флейти на барабани або синтезувати звуки, які не можуть бути відтворені жодними реальними інструментами.
Сьогодні синтезатори виробляються у великому асортименті і використовуються для найрізноманітніших цілей:
— як музичні іграшки;
— для навчання музики та гри на фортепіано;
— для домашніх концертів;
— для професійної концертної діяльності;
— для студійної роботи зі створення та запису музики.
Усі ці галузі висувають до інструмента різні вимоги і, щоб зробити правильний вибір, необхідно зрозуміти: для чого вам потрібен синтезатор і які характеристики важливі у вашому конкретному випадку.
Характеристики синтезаторів
Розмір клавіш — один із перших параметрів, що визначають «дорослість» інструмента. Повнорозмірні клавіші відповідають клавішам звичайного (акустичного) фортепіано. Існують моделі з клавішами меншого розміру — вони компактніші та дешевші, їх часто беруть для дітей. Але буде помилкою використовувати таку модель для навчання. Навчання повноцінної гри на фортепіано чи професійному синтезаторі тісно пов’язане з виробленням моторних навичок — пальці мають «звикнути» до розмірів клавіатури та відстаней між клавішами. Тому ні для навчання, ні — тим більше — для професійної діяльності малорозмірні клавіші незастосовні.
Синтезатори з малорозмірними клавішами рекомендується використовувати як іграшки для початкового знайомства з музикою та музичними інструментами. Але навіть для найперших уроків навчання гри на синтезаторі слід використовувати інструменти з повнорозмірними клавішами.
Кількість клавіш синтезатора визначає ширину звукового діапазону — число октав, одночасно доступних музиканту. Класична фортепіанна клавіатура містить 88 клавіш (7 повних октав + 3 клавіші субконтроктави). Але під час виконання більшості творів весь цей діапазон одночасно буває затребуваний рідко, тому повна 7-октавна клавіатура використовується нечасто. Така клавіатура застосовується на моделях, що використовуються як альтернатива піаніно і безпосередньо на цифрових фортепіано.
На синтезаторах найпоширеніші скорочені клавіатури з меншим числом октав: 6, 5 або навіть менше.
При цьому слід розуміти, що менша кількість октав не обов’язково означає, що якісь октави недоступні для музиканта — наявність на синтезаторі транспонування дає змогу «зрушити» звуковий діапазон відносно клавіатури. Так, 5-октавний синтезатор із транспонуванням у дві октави (24 півтони), може бути налаштований як на гру з контроктави до другої, так і з малої по четверту. На таких скорочених клавіатурах музикантові, як і раніше, доступний весь звуковий діапазон, але — не весь одночасно.
Якому розміру клавіатури віддати перевагу — залежить від призначення інструменту. Для виконання складних класичних творів потрібен 76-клавішний синтезатор, а для більшості популярних мелодій вистачить і 5 октав (61 клавіша).
Синтезатори з числом октав, меншим за 5, уже помітно обмежують можливості музиканта, проте теж цілком можуть використовуватися в професійній діяльності — наприклад, для імітації якогось реального інструмента з нешироким звуковим діапазоном (труба, барабан, гобой тощо). Але грати у дві руки на такій клавіатурі вже буде дуже важко.
Поліфонія визначає, яка кількість окремих тонів може звучати одночасно. Хоча в музиці рідко трапляються акорди з більш ніж шести тонів, це не означає, що поліфонії у 8 голосів достатньо. Узятий звук не затихає миттєво і синтезатор з поліфонією 8 голосів під час узяття нового звуку неминуче «захлинатиметься».
Навіть для «чистої» гри без звукових ефектів рекомендується поліфонія від 32 голосів.
Для використання звукових ефектів, автоакомпанементу або арпеджіатора необхідно 48-64 голосів.
Для повного ж використання можливостей синтезатора — з використанням звукових ефектів, багаторазового накладення звукових доріжок тощо — потрібна поліфонія в 72-128 голосів.
Механізм клавіш характеризується відразу кількома показниками, які часто плутають один з одним. Водночас, тут немає нічого складного — за типом механіки клавіші можуть бути синтезаторними, фортепіанними або молоточковими. За жорсткістю — незваженими, напівзваженими і зваженими. І за чутливістю до швидкості натискання — активними (динамічними) і пасивними (нединамічними).
Типи механіки клавіш.
Синтезаторні клавіші являють собою звичайну електричну кнопку, що повертається у вихідне положення під дією пружини. Такі клавіші прості у виготовленні та недорогі, але мають неінформативний відгук при натисканні. Гучність і тривалість звучання кожного тону залежать від швидкості та сили натискання на клавішу. Інформативність же клавіші якраз має на увазі різну її реакцію на натискання з різною швидкістю і різною силою. Неінформативні ж синтезаторні клавіші не дають змоги виконавцю порівнювати зусилля пальців під час натискань і для професійного використання підходять погано.
Фортеп’яні клавіші містять складний пружинний механізм, що імітує опір, який виникає під час натискання фортепіанної клавіші. Існують різні варіанти фортепіанних механізмів — від простих, що містять 2-3 пластикові деталі, до складних — з кількома важелями та пружинами, конструктивно близькі до молоточкових. Відповідно, відгук при натисканні клавіші може бути різним за комфортністю та інформативністю — як таким, що «недалеко пішов» від синтезаторних, так і близьким до «справжнього» фортепіано.
Молоточкові клавіші містять молоточковий механізм, аналогічний тому, що використовується в акустичних піаніно, але адаптований для використання з електронікою. Такі клавіші забезпечують тактильні відчуття максимально близькі до «справжніх» — під час гри на акустичному фортепіано. Але молоточкові клавіші збільшують габарити інструмента і коштують дорого, тому встановлюються тільки на цифрові фортепіано і на деякі професійні моделі синтезаторів.
Типи жорсткості клавіш.
Незважені клавіші легко натискаються, опір натисканню мінімальний. Такі клавіші встановлюються на іграшкові синтезатори.
Напівзважені клавіші жорсткіші, і забезпечують кращий контроль натискання. На більшості аматорських моделей і на частині професійних використовуються якраз напівзважені клавіші.
Зважені клавіші мають жорсткість, аналогічну жорсткості клавіш акустичного фортепіано. Такі клавіші використовуються на професійних моделях. Іноді зважені клавіші плутають із молоточковими, але така відповідність не зовсім правильна. Існує чимала кількість пружинних фортепіанних механізмів, що забезпечують «зважену» жорсткість. Усі молоточкові клавіші — зважені, але не всі зважені — молоточкові.
Чутливість до швидкості натискання дає змогу синтезатору змінювати характер звучання залежно від того, з якою швидкістю (зусиллям) було натиснуто клавішу. На більшості музичних інструментів звук буде тим гучнішим, чим більше зусиль ви докладете. Це — важлива умова «живого» звучання. Тому звук синтезатора з пасивними (нечутливими до швидкості натискання) клавішами буде «мертвим» — хоч би якою високою була майстерність музиканта. Пасивні клавіші доречні хіба що на іграшках і на навчальних моделях початкового рівня. Професійні ж моделі не просто оснащені активними (динамічними) клавішами — їхня чутливість має сотні градацій.
Загальна кількість тембрів визначає різноманітність звуків і музичних інструментів, що «живуть» у синтезаторі. Кожен тембр (семпл) відповідає якомусь інструменту. Відповідно, чим більше тембрів, тим багатший у вас вибір. Яке число тембрів вибрати — залежить від того, для чого буде призначений інструмент.
Професійні цифрові піаніно мають найчастіше не більше десятка тембрів (та й ті належать до різних варіацій фортепіано) — і цього їм цілком достатньо. Для студійної роботи — чим більше, тим краще, професійні моделі можуть мати тисячі вбудованих тембрів, плюс можливість запису нових. Дитячі моделі також можуть мати десятки і навіть сотні тембрів, включно із зовсім екзотичними, на кшталт шуму поїздів або співу птахів.
Автоакомпанемент дає змогу «у фоні» запустити якусь мелодію паралельно вашій грі. Це дає змогу навіть музиканту, який володіє тільки початковими навичками, легко зіграти пристойно звучну імпровізацію на будь-яку тему (якщо вона передбачена наявними стилями автоакомпанементу). І, хоча серйозні виконавці ставляться до цієї функції зі зневагою, музиканту-початківцю автоакомпанемент може полегшити музичний супровід якоїсь події.
Арпеджіатор — функція, в чомусь схожа з автоакомпанементом, але не настільки «лінива». Наявність арпеджіатора дає змогу виконати заздалегідь задану послідовність нот («перебір») буквально натисканням однієї клавіші — причому тональність арпеджіо може змінюватися залежно від того, яку клавішу натиснуто.
Наявність секвенсора дає змогу вам самим записувати музику для її подальшого фонового програвання. Це знову схоже на автоакомпанемент, але з тією відмінністю, що музику для акомпанементу в цьому разі ви створюєте самі. Крім того, багатодоріжкові секвенсори дають змогу накладати одна на одну кілька звукових доріжок, створених звучанням різних інструментів. Це дозволяє створювати музичні композиції, для реального запису яких знадобився б цілий оркестр. Студійні робочі станції в обов’язковому порядку мають багатодоріжковий секвенсор.
Професійні моделі з секвенсором мають індивідуальний аудіовихід на кожну доріжку — для подальшого їхнього зведення на записуючому обладнанні.
Семплірування — також дуже важлива функція для студійного інструменту. Семплірування дає змогу самостійно записувати нові тембри (семпли) для подальшого використання.
Зверніть увагу на наявність у синтезатора аналогових і цифрових роз’ємів. Лінійний і мікрофонний входи дадуть змогу пропустити зовнішній звуковий сигнал через синтезатор, з накладенням обраних звукових ефектів, що може помітно збагатити можливості ді-джея або соліста. Вихід для навушників дасть змогу повноцінно займатися з синтезатором, не заважаючи гучним звуком оточуючим.
Для студійного інструменту практично необхідна наявність на ньому цифрових виходів (USB або MIDI) — для зв’язку з комп’ютером. Це не тільки значно розширить можливості з обробки звуку і створення нових композицій, а й може знизити ціну інструмента за рахунок перенесення деяких функцій у комп’ютер. Так, багатодоріжковий секвенсор з індивідуальними виходами значно піднімає ціну синтезатора. Водночас потрібного ефекту можна домогтися і на синтезаторі взагалі без секвенсора, записавши звучання різних інструментів на комп’ютер через цифровий інтерфейс і об’єднавши їх за допомогою програмного секвенсора. Це займе більше часу і потребуватиме певних навичок, але кінцевий результат буде нітрохи не гіршим, ніж у разі використання дорогого синтезатора.
Функції навчання будуть вельми незайвими для музиканта-початківця. Метроном, що задає ритм, також стане в нагоді під час навчання.
Дуже ефективним є навчальний режим, можливий на синтезаторах з підсвічуванням клавіш.
У режимі навчання клавіші підсвічуються одночасно з виведенням на РК-дисплей відповідних нот. Це дає змогу учневі швидко вивчити, які клавіші відповідають яким нотам і набути відповідних моторних навичок.
Варіанти вибору синтезаторів
Чудовим подарунком для дитини буде дитячий синтезатор. Але майте на увазі, що синтезатор з малорозмірними клавішами може бути тільки іграшкою і для навчання непридатний.
Виконавцю-початківцю, який заробляє собі на життя музичним супроводом застіль і різноманітних урочистостей, стане в пригоді синтезатор з автоакомпанементом — він збереже вам сили та дасть змогу не мати надто блідого вигляду.