Як записати барабанну установку: приборкання восьмиголової гідри

Хоча семпли і драм-машини поневолили світ звукозапису, для виконавців живої музики запис акустичних барабанів залишається питанням престижу. Саме барабани дають грув, кач і найбільше відповідають за те, наскільки живим і динамічним вийде звук на треку або альбомі. При цьому запис барабанної установки — один із найскладніших етапів під час підготовки релізу. Ця стаття розповість, як правильно до нього підійти, яке потрібне обладнання, як вибрати мікрофони, які є бюджетні техніки запису барабанів і як записати їх взагалі без ударної установки.

Будова барабанної установки

Для запису типової барабанної установки зазвичай використовується 8 мікрофонів:

Один для великого барабана (відомого також як бас-барабан або просто бочка)
Пара для малого барабана (також його називають робочий барабан або просто робочий)
Три на кожен том-том (зазвичай кажуть просто том)
Два оверхеди для тарілок (у барабанному сленгу — «залізо» або «кухня», охоплює хай-гет, райд і тарілки ефектів — креші, чайни, сплеші)

Ясна річ, що в більшості випадків можливості музикантів обмежуються наявними на руках апаратами — кількістю мікрофонів, входів звукової карти, а часом і кількістю шнурів XLR. Доброю ідеєю буде орендувати потрібний апарат на кілька днів.

Варто зазначити, що менше мікрофонів — не означає гірший звук. На зорі звукозапису барабанну установку писали 1-2 мікрофонами і не бачили в цьому нічого поганого — виходить дуже натуральне звучання, яке чудово лягало в джазові та блюзові композиції, що правили радіоефіром. З появою рок-музики і важкого металу розплодилася і кількість мікрофонів навколо установки. Не в останню чергу тому, що вони дають більше можливостей для редагування звуку на етапі зведення.

Підготовка

Кімната. Барабани — акустичний інструмент, тому спершу треба подумати про приміщення, в якому відбуватиметься запис. Тут є два варіанти:

Кімната з природною реверберацією. Барабани добре звучать у дерев’яній кімнаті з ламаною архітектурою і кривими поверхнями, щоб не утворювалося стоячих хвиль. У спеціальних барабанних кімнатах деякі стіни можуть бути викладені каменем (рельєф каменю добре розсіює хвилі). Іноді є мобільні перегородки для формування відповідного обсягу реверберації. Зрозуміло, варіант не з дешевих, до того ж робота з природною реверберацією вимагає досвіду і знань. Однак якщо на прикметі є порожній ангар з красивим відлунням, то чому б і ні.

Заглушене приміщення. Як правило, кімната будь-якої репетиційної точки наглухо обшита мінеральною ватою, яка з’їдає всю реверберацію. Простір потім додається в DAW на етапі зведення. Так пишеться більшість андеграундної музики, це дешевше і простіше.

Необхідне обладнання. Крім барабанної установки і мікрофонів знадобляться:

Звукова карта. Підійде будь-яка зовнішня аудіокарта, від кількості входів якої (а також від наявних у розпорядженні мікрофонів) залежатиме спосіб запису.
Навушники. Як правило, використовуються навушники закритого типу, що охоплюють, зазвичай щось на кшталт Sennheiser HD 280. Підійдуть будь-які з хорошою звукоізоляцією, щоб метроном з них не проник у запис.

Перед записом потрібно:

Купити нові пластики. Так, недешево, але вони себе окуплять яскравим звуком з хльосткою атакою. Якщо пластикам більше місяця, вони починають звучати ватно і глухо, таким же вийде запис.
Налаштувати барабани. Кожен звукорежисер скаже, що ключ до хорошого звуку — інструмент, що добре звучить. Не завжди такий вдається знайти, але той, що опинився в розпорядженні, потрібно хоча б налаштувати. Так, барабани теж потрібно налаштовувати, причому бажано за нотами, щоб томи і бочка були в тональності записуваного треку.
Вирівняти звук. Якщо якась тарілка відчутно вибивається із загального саунду занадто яскравим звучанням, на неї можна наліпити спеціальну глушилку з гелю. Коштує копійки, але дасть змогу отримати цільно звучну установку.
Підготувати клік. Більшість барабанщиків і так грає під метроном у навушниках. Деякі гурти вважають за краще грати наживо без кліка, та хоч та ж Metallica, однак під час запису метроном є стандартом. Інакше в процесі буде незрозуміло, наскільки рівно зіграно, і потім доведеться кусати лікті.

Техніки запису

1 мікрофон

Отримати якісний запис барабанів одним мікрофоном складно, але можна. Хоч і в більшості випадків результат згодиться хіба що для демо-записів і лоу-фай жанрів. Тим не менш, будь-який запис барабанів радять починати з одного мікрофона. Це потрібно, щоб знайти центр установки, послухати її в моно і знайти правильний баланс між її елементами: надто яскраві тарілки опустити нижче або приглушити.

Для роботи підійде навіть найскромніша зовнішня аудіокарта, наприклад, Steinberg UR-12. Є кілька методів запису установки в моно:

Конденсаторний мікрофон, наприклад, TASCAM TM-60, розташовується над барабанами головою вниз прямо по центру установки. Зміщуючи його по осі XY, можна регулювати баланс інструментів установки.
Динамічний мікрофон, наприклад, Shure SM57, розміщується між бочкою і робочим барабаном на рівній відстані, щоб обидва інструменти було чутно приблизно однаково.

Рекордер, наприклад, Zoom H2n. Досить походити по кімнаті і поставити його там, де звук найкращий.
Схожим чином можна використовувати і стереомікрофон на кшталт Audio-technica ATR6250, так вийде така-сяка стереопанорама.
Нарешті, бувають всеспрямовані мікрофони для бінаурального запису, наприклад, Sennheiser AMBEO. Техніка така сама, як і в попередньому пункті, проте результат виходить специфічний, а ефект об’єму чути лише в навушниках.

2 мікрофони

За допомогою двох мікрофонів і відповідної аудіокарти (знадобиться два входи XLR, як у FOCUSRITE Scarlett 2i2, тоді вже можна створити стереопанораму. Найчастіше обидва мікрофони використовуються як оверхеди, тобто ловлять всю установку цілком. Запис установки двома мікрофонами — чудова практика, що відкриває дорогу до якісного мультиканального запису. Є кілька способів домогтися гарного результату:

Пара мікрофонів з боків. Один встановлюється над хай-хетом і робочим барабаном, інший — над райдом і підлоговим томом, обидва дивляться вниз. Підійдуть кардіоїдні та всеспрямовані конденсаторні мікрофони, наприклад, TASCAM TM-80. Такий метод називається spaced pair.

Під зворотним кутом. Усе те саме, що і в попередньому пункті, тільки мікрофони дивляться головами один на одного під кутом близько 90 градусів. Такий метод називається XY coincident pair або NOS stereo technique. Він дає чудовий результат, коли треба отримати барабани в стерео, але зробити їх максимально по центру. Виходить щільний сфокусований звук, який добре лягає в різні електронні жанри.
Рекордермен. Одна з новітніх технік. Потрібні два кардіоїдних мікрофони: один висить десь за 80 см над центром робочого барабана і дивиться на нього, інший розміщується суворо на тій самій відстані біля правого плеча барабанщика і теж спрямований на робочий. При цьому потрібно стежити, щоб бочка також була на однаковій відстані від мікрофонів. Отримані треки панорамуються вліво-вправо. Метод дає змогу отримати щільний звук барабанів, підходить для поганих кімнат і барабанщиків, які люблять лупити по тарілках.

Запис двома мікрофонами підійде для андеграундних рокових записів, демок та інді-музики. При цьому ніхто не забороняє домогтися легендарного результату. Наприклад, всього парою стрічкових Beyerdynamic M160 було записано, наприклад, барабани на трек When the Levee Breaks гурту Led Zeppelin. Вийшов щільний, жирний і водночас дуже об’ємний звук, який багато меломанів вважають еталоном рокових ударних.

3-4 мікрофони

Три-чотири мікрофони разом з картою типу FOCUSRITE Scarlett 18i8 вже дають велику гнучкість у виборі сету, що сприятливо позначається на результаті. Багато легендарних барабанщиків, включно з Джо Бонемом (Led Zeppelin), Кітом Муном (The Who) і Тоні Вільямсом (джаз-бенд Майлза Девіса), часто писалися на 4 мікрофони.

Три оверхеди на відстані. Один мікрофон розміщується над установкою по її центру і дивиться вниз. Два інших розташовуються з боків установки. Виходить гарна панорама з щільним сфокусованим центром.
Бочка\робочий і оверхеди. Пара конденсаторних оверхедів звисають з боків установки і дивляться рівно вниз, а інструментальним динамічним мікрофоном (найчастіше Shure SM57), що залишився, підзвучується бочка або робочий барабан за вибором.

Метод Гліна Джонса для 3 або 4 мікрофонів. Цей звукорежисер і продюсер працював з такими легендами, як Rolling Stones, the Beatles, the Who і купою інших. Один конденсаторний оверхед вішається рівно над центром робочого і дивиться на нього. Другий розташовується праворуч від підлогового тома, десь за 15 сантиметрів над його кромкою, і дивиться на робочий і хай-хет. Щоб не було проблем з фазою, важливо розмістити його рівно на тій самій відстані від центру робочого, що й перший оверхед. Виходять щільний роковий звук з акцентом на бочку, малий і томи.

7 і більше мікрофонів

По суті, до класичного методу з 4 мікрофонами додається по мікрофону на кожен том (зазвичай їх 3). Але в преампах і аудіокартах зазвичай парна кількість входів, тому в порожній слот не гидують під’єднати ще один мікрофон для робочого, хай-хета, бочки або кімнати. Повноцінний мультиканальний запис барабанної установки дасть змогу регулювати баланс майже кожного її елемента й обробляти його індивідуально. Що більше мікрофонів, то більше можливостей буде у звукорежисера. Однак знадобиться картка з відповідною кількістю преампів, наприклад, Tascam US-16×08.

Як вибрати мікрофони?

Мікрофони для запису ударних вибирають, виходячи з досить простих принципів:

Для запису елементів установки поблизу використовуються динамічні інструментальні мікрофони, варіант за дефолтом — Shure SM57. Такі витримують високий звуковий тиск гучних барабанів і передають звук без спотворень. Рівність АЧХ при цьому не в пріоритеті — навпаки, піки і провали в ній можуть часто грають на руку, підкреслюючи тембральне забарвлення інструменту.
Для запису здалеку (оверхеди, кімната) використовуються конденсаторні мікрофони. Найчастіше з малою діафрагмою (мають вигляд невеликої труби), але можна також застосувати мікрофони з великою діафрагмою і навіть динамічні — через брак кращого. При цьому що ширша їхня спрямованість і що далі вони від установки, то сильніше на звук впливатиме кімната. Якщо вона звучить погано, краще використовувати кардіоїдні мікрофони близько до установки, якщо добре — всеспрямовані на великій відстані.

Бочка. Зазвичай мікрофон розміщується впритул до резонаторного отвору пластику на лицьовій стороні великого барабана. Головне завдання цього мікрофона — передати верхи і нижню середину, щоб з бочки можна було витягнути «клацання», яке дає змогу їй працювати в пачці з гітарою і басом. Для цього згодиться будь-який інструментальний динамічний мікрофон: від універсальних Shure SM57 і Audio-technica ATR1200 до більш специфічних AKG D112 і Audix D6.

Щоб отримати низькочастотний саб-бас, використовуються спеціальні мікрофони дивного вигляду, що витримують високий тиск на низьких частотах (тому вони називаються Pressure Zone Microphones), наприклад, Shure Beta 91A.

Якщо партії бочки швидкі або використовується кардан, тоді інструмент може давати небажані резонанси, а просто бубоніти і гудіти. У цьому разі звукорежисери розміщують усередині бочки щось звукопоглинаюче — шматок поролону, подушка, ковдра, пуховик зрештою.

Малий барабан. Саме по ньому луплять найчастіше. Тому робочий відповідає не тільки за характер звучання установки, а й усієї групи загалом. Наприклад, фанати Metallica досі непритомніють від робочого барабана на альбомі St.Anger, який звучить гірше за каструлю і навіть став свого роду мемом. Ходять чутки, що під час запису барабанщик Ларс Ульріх випадково висмикнув усі шнури від мікрофонів з пульта, а потім встромив їх у випадковому порядку, та так і залишив.

Сам він виправдовується тим, що не використовував пружини робочого барабана — вони розташовуються внизу і створюють той самий «бдищ», що відрізняє малий від інших барабанів. Щоб ще сильніше виділити робочий і захопити цей звук, мікрофон встановлюють не тільки зверху, а й знизу, в 10-20 см від пружин.

Найчастіше для малого використовують Shure SM57, Audix i5, Sennheiser MD-421 II, Beyerdynamic M201TG, Audio-Technica ATM230, іноді навіть Shure SM7b. Тут, як і з оверхедами, відкривається велике поле для експериментів.

Томи. Оптимально виставляти мікрофони для томів за 3-9 см від пластику. Зручно кріпити їх на спеціальні клеми, які чіпляються прямо на кромку барабана. Для запису томів часто використовують Sennheiser e604, Audix D2\D4 або старий добрий Shure SM57.

Оверхеди. Можна використовувати будь-який варіант розстановки оверхедів з пункту з двома мікрофонами. Важливо тримати мікрофони на одній відстані до центру робочого барабана — тоді звук надходитиме в них одночасно, що дасть змогу уникнути проблем із фазою. Вибір мікрофонів для оверхедів величезний:

Найчастіше використовують пару конденсаторних мікрофонів з малою діафрагмою, такі звучать дуже нейтрально і природно. Підійдуть TASCAM TM-60, Rode M5 або NT5, AKG C451B.
Можна використовувати і пару конденсаторників з великою діафрагмою, наприклад, TASCAM TM-80 або AKG C414, Shure KSM44A, Audio-Technica AT4033.
Можна використовувати і SM57, якщо барабанщик грає дуже голосно, в іншому випадку доведеться розташувати оверхеди максимально близько до тарілок.

Що вище розміщені оверхеди, то монолітніше звучатиме установка, що нижче — то детальнішим буде кожен її елемент. Але не варто розміщувати мікрофони менш ніж за 30 см від тарілок, це також викличе проблеми з фазою.

Кімната. Якщо вона добре звучить, найкраще записати її на пару конденсаторних мікрофонів з великою діафрагмою. Якщо ж записується гаражний рок, то для створення ефекту присутності слухача в кімнаті зійде будь-який мікрофон, що попався під руку. Підійде навіть щось на кшталт M-Audio Uber Mic. Розташування вибирається на слух.

Як досягти найкращого результату?

Записувати сирий звук. Не потрібно вішати компресори і гейти до преампа — якщо десь зробити помилку, потім уже не виправити. Усю обробку краще робити на стадії зведення.
Вирівнювати партії. Непрофесійному барабанщику буде непросто записати всі партії ідеально рівно. Помилки можна виправити під час постобробки — сучасні DAW дають змогу доволі легко і швидко вирівняти барабани. Однак не варто цим зловживати, інакше барабанщик перетвориться на драм-машину.
Використовувати педи та тригери. Вони фіксують удар і посилають його у вигляді midi-сигналу на комп’ютер. Часто при малому бюджеті барабани, що погано звучать, триггеруються і згодом замінюються семплами. Від запису залишаються тільки оверхеди, які відповідають за жвавість звучання.
Використовувати електронні барабани. З ними простіше: немає метушні з мікрофонами, партії відразу в midi, вирівняти їх можна за секунду, а величезна кількість семплерів ударних дає багатющий вибір інструментів, записаних професійним барабанщиком у підготовленій кімнаті.
Використовувати семпли. Якщо для запису вдалося добути тільки дешеву установку зі старими пластиками і мікрофони для караоке, можна замінити аудіодоріжки семплами. Наприклад, плагіни на кшталт Drumagog лягають на кожен трек і замінюють його на багатошаровий семпл, що відмінно звучить. У принципі, навіть самі барабани не обов’язкові.

На закінчення

Навіть якщо вдалося добути лише кілька Shure SM57 — не біда. Red Hot Chili Peppers для альбому Blood Sugar Sex Magik записали всі барабани саме на SM57 і залишилися задоволені. Але все ж варто зазначити, що деякі виробники випускають набори для запису ударних, у яких є все необхідне для низького старту.