Щоб організувати практичне автоматизоване водопостачання, необхідно використовувати насос. За співвідношенням ефективності, економічності та надійності найкраще себе зарекомендували заглибні (глибинні) насоси, які встановлюють просто всередину обсадної труби.
У цій статті ми розглянемо ключові питання монтажу заглибного свердловинного насоса, а також окреслимо основні правила його експлуатації.
Завдання
Такі апарати засновані на нагнітальних гвинтах або відцентрових робочих колесах. Використовуються в свердловинах, басейнах, колодязях, відкритих водоймах. Головна вимога — відносна чистота води (допускаються домішки піску до 150-250 грам на м³), і максимальна температура рідини до +35 °C.
Для оптимального використання корисного об’єму колодязів і резервуарів допускається горизонтальний монтаж насоса. Однак під час позиціонування не можна допускати негативного кута.
Занурювальні насоси підходять для постійного водопостачання приватних будинків, зрошення теплиць і відкритих ділянок, для перекачування рідин на підприємствах тощо. Однак потрібно дуже ретельно підбирати технічні показники обладнання, щоб воно точно справлялося з поставленими завданнями.
Як вибрати глибинний свердловинний насос
- Відповідність діаметра насоса і свердловини. Насос повинен вільно проходити всередині обсадної труби, але він не повинен бути занадто «тонким» щодо діаметра джерела водопостачання.
- Продуктивність насоса («Q» — вимірюється в літрах на хвилину або літрах на секунду).
- Напірна характеристика пристрою («Н» — вимірюється в метрах). Враховується відстань по горизонталі від свердловини до житла, а також відстань по висоті від встановленого насоса до найвищого споживача.
Труби та фітинги
Найкраще для водозабору зі свердловини глибинними насосами застосовувати труби ПНД, розраховані на експлуатацію з питною водою. Вони досить міцні, щоб тримати встановлений насос і високий робочий тиск, водночас досить легкі та гнучкі для монтажу і демонтажу. Труби ПНД витримують заморожування рідини всередині і можуть лежати в землі без додаткового захисту. Фітинги використовуються звичайні компресійні, з поліетилену або з кольорового металу.
Дуже критично правильно вибрати діаметр труби, щоб не створити на шляху води зайвого опору.
Для насосів з вихідним отвором в 1 дюйм потрібна труба ПНД діаметром не менше 25 мм, але краще використовувати труби 32 мм.
Тим часом деякі користувачі, які приїжджають на дачу час від часу і щоразу прибирають насос після поливу, — з успіхом застосовують армований поливальний шланг з ПВХ. Але для постійного водопостачання такі шланги не підійдуть.
Чи потрібен зворотний клапан
Зворотний клапан рекомендується всіма виробниками глибинних насосів. Якщо його не ставити, то щоразу після вимкнення насоса вода витікатиме з трубопроводу, а під час увімкнення насосного обладнання доведеться чекати, поки насос заповнить порожню систему. Природно, ніяка автоматика в такому режимі справно працювати не буде.
Єдиний сценарій, за якого зворотний клапан «протипоказаний» — це якщо водопостачання організовано у вигляді колонки без заведення труб в опалювальний будинок. Тому, щоб взимку вода скидалася назад у свердловину після кожного ввімкнення насоса (щоб уникнути розморожування), зворотний клапан не ставлять.
Під час встановлення зворотного клапана слід враховувати напрямок руху води (орієнтуйтеся на стрілку, розташовану на корпусі клапана).
Економити на зворотному клапані не можна. Це має бути надійна модель (бажано з металу, а не пластику). Щоб накрутити зворотний клапан, найімовірніше, знадобиться використовувати різьбовий перехідник-ніпель.
Глибина встановлення
Виробники рекомендують залишати зазор між нижньою частиною насоса і дном свердловини не менше одного метра. Деякі роблять більш м’які обмеження — 40 см. Це дає змогу уникнути засмоктування придонного сміття всередину нагнітального пристрою й отримати необхідний потік води навколо насоса для його охолодження.
Під час підвішування насоса і під час розрахунку довжини труби і страхувального троса слід враховувати, що прокачування води робить пластикову трубу істотно важчою і трохи ширшою.
Як і для чого робиться захист від сухого ходу
Крім вказівок трохи підняти скважинний насос від дна, в заводських інструкціях іноді можна побачити рекомендації щодо встановлення не вище ніж за 50 сантиметрів від динамічного рівня води.
- Статичний рівень води — звичайна відстань від дзеркала води в свердловині до поверхні землі.
- Динамічний (експлуатаційний) рівень — відстань від дзеркала води до поверхні землі в процесі роботи насоса.
У досить продуктивній свердловині, під час відкачування води, дзеркало поступово опускається нижче за статичний рівень і потім зупиняється на одному місці, оскільки відбір і приплив води врівноважується.
На жаль, не завжди свердловина може забезпечити достатньо високий дебіт, щоб покрити потреби користувача. У результаті насос осушує свердловину, опиняється в повітрі та починає перегріватися (адже саме рідина, в якій перебуває занурювальний насос, охолоджує мотор пристрою). Тому під час вибору насосного обладнання намагаються збалансувати продуктивність насоса і дебіт свердловини. Якщо цього домогтися не вдається (наприклад, нам потрібен насос із високим напором, щоб підняти воду з великої глибини, але він, найімовірніше, матиме ще й велику продуктивність) — тоді встановлюють перетворювачі частоти, що знижують швидкість роботи насоса або «вольовим рішенням» скорочують витрату води, тобто прикручують вентилі.
Для захисту від сухого ходу занурювальний насос живлять через спеціальне реле, яке реагує на:
- тиск у системі;
- проток рідини;
- показання датчиків рівня води, розташованих усередині свердловини.
Найчастіше захист від сухого ходу є невід’ємною функцією керуючої автоматики.
Автоматика для свердловинного насоса
Є кілька перевірених варіантів для заглибних насосів. Непогано себе зарекомендувала автоматика, зібрана на п’ятиходовому штуцері, що складається з механічного реле тиску, компактного гідроакумулятора і манометра.
На схемі нижче можна побачити, як автоматика з механічним реле обв’язана в системі індивідуального водопостачання. Перебувати вона може як у будинку, так і в кесоні над свердловиною.
Також зручними і надійними є електронні керуючі модулі з реле тиску і реле протоку, яке працює як захист від сухого ходу.
Також з’явилися високотехнологічні «розумні» пульти з цифровими дисплеями, здатні передавати інформацію на смартфон, за допомогою яких користувачі можуть керувати системою водопостачання дистанційно.
Кріплення страхувального троса і кабелю живлення
Під час занурення насоса в свердловину і під час його вилучення — основне навантаження припадає на трубу. Можна сказати, що в ці моменти вона виконує несучу функцію. Щоб не виходило ніяких петель, здатних розклинити насос усередині свердловини, страхувальний трос і кабель живлення необхідно закріпити на трубі з інтервалом 1-2 метри.
Деякі фірми пропонують спеціальні кріпильні матеріали. Наприклад, це може бути гумова перфорована стрічка.
Недосвідчені користувачі зі змінним успіхом застосовують ізоляційну стрічку і канцелярський скотч, а також «автомобільні» металеві хомути. Але, як правило, стикаються з ситуацією, що така фіксація за неповний сезон відвалюється і опиняється на дні свердловини. Відбувається це або через корозію, або через розширення труби.
Найкраще застосувати для цього якісні пластикові стяжки. Вони добре витримують навантаження, не бояться води, нічого не пошкоджують. А найголовніше — пластикові стяжки не склеюють, вони роблять з’єднання в міру рухливими (а це вкрай необхідно, оскільки труба під час експлуатації має безперешкодно розширюватися і звужуватися).
Глибинні свердловинні насоси іноді із заводу комплектуються відносно товстим капроновим шнуром. Перевірено часом — він працює, не гниє і не рветься. Однак більшість виробників рекомендує застосовувати сталеві троси. Під час вибору троса дуже важливо, щоб він був нержавіючим.
Не варто використовувати як страховку троси в полімерному обплетенні. Метал такого троса легко іржавіє, водночас сама полімерна оболонка не може забезпечити надійний захист від води, оскільки на вигинах вона схильна до розтріскування і пропускає воду.
Щоб підвісити насос, потрібно пропустити трос петлею через монтажні отвори і закріпити його за допомогою нержавіючих затискачів.
Чи потрібен кесон
Кесон являє собою порівняно невелику заглиблену споруду, яку облаштовують над свердловиною і яка служить для:
- захисту від ґрунтових поверхневих вод,
- запобігання промерзанню труб,
- захисту від забруднення,
- кріплення страхувального троса,
- сантехнічної обв’язки свердловини,
- розведення трубопроводу на кілька точок розбору,
- підведення електроживлення.
В ізольованому просторому кесоні, який не затоплюється і не промерзає взимку, досить часто розташовують автоматику свердловинного насоса і гідроакумулятор.
Зараз можна придбати готовий свердловинний кесон із пластику або металу, але багато домовласників воліють звести його власноруч, наприклад, із бетонних кілець або цегли, а потім якось естетично його оформити.
Не обов’язково робити кесон, якщо водопостачання зі свердловини вам необхідне виключно для поливу зелених насаджень у теплу пору року. У такому разі купується пластиковий оголовок, який кріпиться прямо на обсадну трубу. Він служить основою для створення «гусака» з кранами, на ньому фіксується страхувальний трос насоса.
Здається, що таке рішення не підходить для організації постійного водопостачання, адже водопровідна труба в такому разі має йти до будинку в траншеї — нижче за глибину промерзання ґрунту взимку. Насправді можна обмежитися оголовком і використовувати так званий «свердловинний адаптер». За фактом, це різьбовий куточок, який має розбірну конструкцію.
Щоб його змонтувати, потрібно дрилем з коронкою на рівні траншеї вирізати в обсадній трубі отвір і встановити в ньому частину адаптера з тримачем.
Відповідна частина свердловинного адаптера встановлюється на напірній трубі. Під час опускання насоса в свердловину потрібно зіставити і завести одна в одну обидві частини розбірного фітинга. У результаті має вийти щось подібне:
Електроживлення насоса
Високопродуктивне насосне обладнання може потребувати трифазного підключення.
Більшість же побутових свердловинних насосів підключаються до звичайної мережі 220 вольт, відповідно вони можуть мати комплектний кабель з конденсаторною коробкою і традиційною вилкою на кінці. До кесона підводиться кабель живлення з перетином робочих жил 2,5 квадрата, але обов’язково із заземлювальним провідником. Кабель цей живиться від керуючої автоматики, або підключається на електрощиті через окремий автомат захисту відповідного номіналу.
Розетку для насоса потрібно використовувати вуличного типу. Помістити її можна або в кесоні, або під навісом. Якщо виробник допускає з’єднання живильного кабелю в муфті, то необхідно неухильно виконати всі вимоги, викладені в інструкції з експлуатації. Якщо кабель ведеться в траншеї разом із трубою, то для його захисту потрібно застосувати спеціальний полімерний канал.
Свердловинні заглибні насоси обов’язково живляться з використанням заземлення!
Як безпечно опустити насос у свердловину
Труба ПНД, яка використовується для підключення насосів, поставляється бухтами, тому перед початком робіт є сенс дати їй розпрямитися. Для цього трубу розтягують у пряму лінію і дають їй вилежатися протягом кількох годин (особливо ефективно це в теплу погоду).
Для встановлення насоса у свердловину бажано залучити 2-3 людини, щоб один майстер направляв насос в обсадну трубу, а решта — плавно подавали напірний трубопровід, який зазвичай намагається зачепитися примотаним кабелем або тросом за рослинність або, наприклад, за огорожі садових доріжок.
Щоб не пошкодити труби і живильний кабель — на обсадну трубу бажано виготовити якийсь гладкий розширювач у вигляді скошеної напрямної насадки.
Висновок. Кілька порад з монтажу та експлуатації свердловинного насоса
- Під час виконання будь-яких монтажних робіт із насосним обладнанням затискати можна тільки верхню (напірну) його частину.