Чим продуктивнішими ставали комп’ютери, тим більше можливостей з’являлося у розробників для того, щоб створити по-справжньому крутий і цілісний світ. І величезний уклін тим, у кого було достатньо амбіцій для створення повноцінних космічних ігор. На жаль, таких проєктів не дуже багато, але більша частина з них заслуговує на увагу. Особливо для тих, хто періодично дивиться на зоряне небо і думає про те, що може чекати людство за тисячі світлових миль звідси.
No Man Sky
Розробники з Hello Games поклали на себе амбітне завдання, пообіцявши гравцям мультиплеєр, 18 квінтильйонів абсолютно різних планет, населених різними істотами і взаємодію з представниками великої кількості рас.
Але бажання зробити найкращу гру про космос спочатку виявилося вищим за можливості. Тому створені за допомогою процедурних алгоритмів генерації планети були схожі одна на одну, економіки як такої не було, взаємодія з расами зводилася до кількох фраз і завдань у стилі «принеси-подай», а мультиплеєр був відсутній зовсім.
Незважаючи на відносно одноманітні планети, у гравця все одно є можливість приземлитися на кожну, що дає фантастичну свободу вибору для гравця, який розуміє, що може полетіти куди завгодно і облаштуватися де завгодно.
Але навіть після праведного гніву геймерів, умільці з Hello Games не відвернулися від аудиторії і почали випускати доповнення по кілька штук на рік. На поточний момент вийшло понад десять великих розширень, кожне з яких вносить нові елементи геймплея.
В одному з аддонів з’явилася можливість відбудувати свою власну базу. І не просто примітивні споруди, а справжні комплекси, кожна частина якого відповідатиме певним завданням геймера.
Тут навіть знайдеться заняття для любителів органіки і просто тих, хто завжди хотів виростити пару-трійку гектарів інопланетних рослин де-небудь за 80 000 світлових років від свого будинку…
Але в чому ж феномен No Man’s Sky? Пройдіться по вашому місту і подивіться на зірки. А тепер уявіть, що у вас є можливість відвідати будь-яку сонячну систему, яка знаходиться у вашому полі зору. І на кожній з цих систем будуть свої планети, свій клімат, своя економіка і свої закони.
Ви можете прилетіти куди завгодно, головне, щоб вистачило палива. Найпосидючіші та найцілеспрямованіші можуть дістатися до центру галактики. Ходять легенди, що саме там на гравців чекає щось важливе.
Існує два типи гравців, які по-різному ставляться до No Man Sky. Перші вважають гру одноманітною гріндилкою з величезною кількістю крафту і безліччю однотипних планет. Другі цінують за медитативний геймплей, чудовий саундтрек, свободу вибору і можливість прилетіти в будь-яку точку галактики, насолодитися унікальними пейзажами і навіть побудувати там свій будинок.
В одному з останніх доповнень до гри додали органічні кораблі, для отримання яких треба виконати досить великий ланцюжок квестів.
За таку титанічну роботу, так само як і роботу над помилками, цю гру варто цінувати. На такий розмах не наважувався ніхто, але девелопери з Hello Games не побоялися.
Spore
Одна з перших спроб зробити глобальну гру, сюжет якої починався з найпростіших одноклітинних організмів і закінчувався пошуком нових планет і цивілізацій у різних куточках галактики. Від творців The Sims, на хвилиночку.
Назвати Spore ідеальною космічною пригодою досить складно. Але потрібно дати розробникам знижку на те, що гра вийшла в 2008 році, і на той момент таким розмахом не міг похвалитися жоден проєкт.
Також, як і в No Man’s Sky, гравець міг приземлитися на будь-яку планету, займатися тераформінгом і розводити нових істот, формуючи власну екосистему планети.
Буде доречніше назвати Spore симулятором еволюції, але більшу частину геймплею гравці проведуть саме в космосі. Ведення переговорів, збір ресурсів, додаткові завдання від інших рас і знову повна свобода вибору для гравця. А з виходом доповнення Galactic Adventures геймерам дали можливість приземлятися на планети і подорожувати ними пішки з видом від третьої особи.
Тут теж є своя карта галактики. І чим ближче до центру, тим цікавіше.
Гра може похвалитися доволі проробленим редактором істот, будівель і техніки. Причому, кожен гравець міг завантажувати щойно створені істоти в загальну базу Spore. Таким чином, Maxis планувала створити свою екосистему і оживити світ. Якийсь час це працювало, але трохи пізніше ентузіазм геймерів вщух.
Серія Mass Effect
Культова трилогія від Bioware і просто одна з найважливіших серій фанастичних RPG для всієї ігрової індустрії. Для тих, хто не знайомий із цим проєктом, але чекає величезної пісочниці з відкритим світом, погані новини — гра трохи не про це.
Насамперед Mass Effect — це пригодницька сюжетна гра з опрацьованими персонажами і тактичною складовою. Але не включити цю трилогію до списку було б злочином. Тому що за розмахом ігрового всесвіту і сюжетом ME може стати поруч із такими космооперами, як Star Wars або Star Trek, але тільки в ніші комп’ютерних ігор.
Bioware задали настільки високу планку щодо кінематографічності та режисури в іграх, що досі лише одиниці проєктів змогли досягти такого ж рівня постановки.
Ніякого плагіату — Bioware створили свій всесвіт зі своїм лором і впізнаваним почерком. А потім дали гравцям зануритися в нього. Через діалоги, уривки фраз перехожих NPC, опрацьовані до найдрібніших деталей сюжетні місії і через замітки в журналі.
З RPG-складовою в грі все чудово. На вибір геймерів надається «класичний» набір параметрів, після проходження яких головному герою відкриваються додаткові здібності та перки
Ні, тут все-таки присутня свобода дій. Гравцям дають досліджувати планети в рамках побічних квестів і навіть дають покататися ними на транспорті (у першій частині), але гравці цінують ME не за це. Вони цінують проєкт за вміння розповісти цікаву і якісну історію, любов до деталей і за пророблений лор.
На вибір геймерів надається десять напарників. На кожну з сюжетних і другорядних місій можна взяти двох персонажів зі своєї команди. Але спочатку потрібно буде цих напарників роздобути через сюжетні квести.
У кожного з персонажів є своя історія, яка розкривається в процесі проходження гри, в результаті чого можна підвищити рівень довіри до героя і відкрити нові діалоги. Тут і криється та величезна варіативність, яка доступна гравцям із самого початку подорожі світом Mass Effect.
Особливо старанні гравці зможуть зблизитися з напарниками настільки, що у них може закрутитися любовний роман. З усіма наслідками, що випливають.
Серія Elite
Можна сказати, що це один із родоначальників космосимів. Перша частина гри була випущена розробниками з Ancosoft ще в далекому 1984 році. Тоді проект позиціонувався як космічний симулятор з економічним ухилом.
Ось такий вигляд мала перша частина гри, випущена в середині 80-х.
На той момент в індустрії просто не існувало альтернатив. Так, це була гра з найпростішою графікою і чорно-білою палітрою. Але на той час жоден інший проєкт не міг запропонувати геймерам такої свободи дії.
А ось остання частина Elite: Dangerous могла похвалитися прекрасним візуальним стилем.
В останній частині гри, що вийшла в 2014-му році, розробники використовували схожі алгоритми процедурної генерації планет, але це не є основною особливістю проекту.
Elite дає гравцям дещо інше. Якщо в тому ж No Man’s Sky поняття економіки і торгівлі досить умовне, то в Elite до цього підійшли набагато серйозніше.
Величезну увагу розробники приділили кораблям і тим можливостям, які отримує гравець після отримання нового фрегата.
Це ігри для вдумливих гравців, які цінують реалізм, а не космічну романтику. І якщо ви відносите себе до числа таких геймерів, то Elite може вас зацікавити.
EVE: Online
EVE: Online переслідує точно така ж проблема, як і 99 % усіх онлайн-ігор, а саме — необхідність проводити за грою велику кількість часу. Це серйозний проєкт, який вимагає кропіткого підходу і вивчення світу. Щоб досягти великих успіхів, потрібно грати місяцями, якщо не роками.
Але незважаючи на це, EVE: Online, як і раніше, залишається однією з наймашстабніших ігор про космос у принципі. І якщо однокористувацькі проєкти беруть оригінальністю і величезним генерованим світом, то EVE бере соціальною складовою, все-таки йдеться про MMORPG.
Інтерфейс EVE: Online вельми специфічний. Для того, щоб по-справжньому зануритися в гру і отримати від неї задоволення замість головного болю, доведеться трохи вникнути.
Гра славиться своїми економічними вкладеннями — скандали за участю кількох тисяч кораблів висвітлюються по всьому інтернету. Це справжня війна коаліцій за ресурси, в якій крутиться величезна кількість грошей.
На зображенні показана одна з найбільших битв в історії EVE: Online, в якій брало участь понад 5300 гравців.
Уявіть, що ви витратили на гру два роки життя, екіпірували корабель, вартість якого еквівалентна кільком тисячам доларів (а є люди, які готові інвестувати в гру такі гроші), і цей корабель знищують в одній із таких битв. Тут рахунок іде на мільйони доларів, а боротьба за вплив у секторах галактики надто висока. Нічим не нагадує наш сучасний світ?
Космічні рейнджери 2
Гордість вітчизняного геймдеву і просто дуже хороша космічна гра, яка здобула популярність по всьому світу. Чому саме друга частина? Тому що саме при створенні «Космічних ренджерів 2» розробники дійшли розуміння про те, якою вони хочуть бачити гру, відштовхуючись від досвіду першої частини. Чим же гра могла зачепити геймерів?
На момент виходу гри (2004 рік) це був чи не єдиний космічний симулятор із пропрацьованою економічною системою, справді цікавими квестами, що могли запропонувати гравцеві хорошу історію, така собі космічна мапа, якою можна було мандрувати з великою кількістю расс та просто цікавим геймплеєм, що поділявся на кілька частин (привіт, Spore).
Якщо ви не любите проєкт, де багато букв, то краще обійти «Космічні рейнджери 2» стороною.
Що примітно, для створення карти галактики частково використовувалися алгоритми випадкової генерації, що для 2004 року було великим ривком уперед. При цьому завдання і локації не можна було назвати однотипними.
Візуально гра вже далека від ідеалу, але проєкт бере не графікою, а разюче вдумливим і опрацьованим геймплеєм, у який вклали душу, а не маркетинг.
У цю гру грали всі, хто позитивно ставився до продуманих, розмірених і просто хороших ігор, які завжди залишаються в меншості.
Якщо ви з любов’ю ставитеся до таких серій ігор, як Civilization, X-COM і Starcraft, то «Космічні рейнджери» однозначно можуть вам сподобатися як зразок російського геймдева і приклад, як можна робити ігри, які не йдуть за трендами.
Серія Dead Space
Космос і хорор можна чудово поєднувати. Спочатку це довів кінематограф (привіт, серія про Чужих), а трохи пізніше й ігрова індустрія. Спочатку був лякаючий Doom 3, але пізніше геймерам показали Dead Space, який незабаром переріс у повноцінну трилогію зі своїм лором, законами і впізнаваним почерком.
Гра про самотнього інженера на покинутій станції Ішимура підкуповує не сюжетом, а атмосферою безвиході, відчуженості та постійної небезпеки. Dead Space вміє філігранно занурити гравця у свій світ.
А ще гра вміла налякати, завдяки чому її можна спокійно ставити на один щабель із відомими хорорами.
Навіть елементи інтерфейсу були продумані таким чином, щоб вони гармонійно вписувалися у всесвіт гри. Наприклад, показник здоров’я в головного героя розташовується на задній частині скафандра. Патрони — на віртуальній панелі самої зброї. Здавалося б, це незначні дрібниці, але з таких дрібниць будується вся гра.
Друга особливість Dead Space — своя унікальна система пошкоджень. Розробники створили кілька типів ворогів, у кожного з яких є свої слабкі місця, по яких необхідно стріляти. Комусь потрібно вистрілити в ноги й істотно знизити його мобільність. Для інших же потрібен прицільний постріл у руку, щоб позбавити ворога переваг і убезпечити себе.
Ще одне сильне місце всіх частин серії — графіка, любов до деталей і відмінний левел-дизайн.
У Dead Space не буде натовпів ворогів. Кожна сутичка становить серйозну небезпеку для головного героя, і це ще сильніше тисне на гравця, змушуючи забути про почуття захищеності.
До третьої частини гри розробники трохи відійшли від концепції хоррора і зробили акцент у бік видовищності, що припало до смаку не всім фанатам серії. Але Dead Space 3 все одно залишився красивою, кіноематографічною та атмосферною грою, в якій розкривається своя трагедія.