— Фу, блін, що це таке? Ти знову термопасту під кришку мазав, чи що? — Ні, я пасту не мазав, я порозкривати приніс. тобі! То «Кор-ай-п’ять»! — Мене твої історії просто дістали вже, одна історія дивовижніша за іншу, просто. Про фризи. Про якісь стріми, відсотки розкриття. Що ти несеш взагалі? «Ай-п’ять», блін, постав — розкриється. — Ех. ось на ютубі-то раніше. розкривали все!
У сфері комп’ютерної техніки — хоча, зрештою, те саме можна сказати і про будь-який інший товар, що має трохи більше ніж дві споживчі властивості — велике значення мають ім’я і репутація продукту. Точніше, не просто велике, а навіть вирішальне. Адже часто пересічний споживач не схильний замислюватися над тим, наскільки окремо взятий продукт відповідає реаліям часу, завданням, які планують вирішувати за його допомогою, і навіть сумі, що намальована на ціннику.
Характерним прикладом подібної ситуації в сегменті центральних процесорів є, зрозуміло, девайси, що належать до лінійки Intel Core i5.
З’явившись одночасно з платформою LGA 1156 у далекому вже 2009 році, ці процесори наробили чимало шуму. Чи жарт: повноцінні 4 фізичних ядра тепер пропонувалися не в топових Core 2 Quad, а в цілком доступних процесорах для середнього цінового сегмента. Додайте до цього істотний приріст продуктивності, завдяки якому i5-750 в іграх легко випереджав одну з топових моделей попереднього покоління — Quad Q9550, помножте на низьке тепловиділення, і не забудьте додати хороші можливості розгону — і не залишиться жодних сумнівів, що вихід перших процесорів Core i5 виглядав справжньою революцією.
Наступне покоління — Sandy Bridge — тільки закріпило успіх. Так, тут вже була своя ложка дьогтю: вільний розгін за множником тепер підтримували вже не всі процесори, а тільки спеціальні «оверклокерські» моделі, до того ж можливостями розгону володіли тільки материнські плати на старших чіпсетах. Але чи так це було важливо, якщо найчастіше умовний i5-2400 в номінальному режимі показував ту ж продуктивність, що і його розігнаний до упору попередник? Що вже говорити про i5-2500K, продуктивність якого на ті часи була і зовсім фантастичною.
На жаль, після перших двох поколінь, які і створили всьому сімейству Core i5 те ім’я, яке вони не соромляться використовувати навіть вісім років по тому, розвиток цих процесорів зупинився. Безумовно, виходили нові покоління і архітектури, додавалися інструкції, змінювалися сокети і стандарти пам’яті, але при цьому конструкція процесорів кардинально не змінювалася.
Як і в 2009 році, сучасні Core i5 являють собою все ті ж чотириядерні процесори, які не мають навіть віртуальних додаткових потоків. При цьому їхня основна перевага у вигляді високих частот і можливостей розгону також виглядає вельми спірною: довгі роки вона не тільки ніяк не нарощувалася, але навіть втрачалася після зміни термоінтерфейсу під кришкою з припою на термопасту.
Так, останні представники сімейства, засновані на архітектурах Skylake і Kaby Lake, можуть підкорити частоти в 4,8 і навіть в 5 ГГц — але це ніяк не виділяє їх на тлі Sandy Bridge. Так-так, ті ж частоти при використанні повітряного охолодження брав Core i5-2500K, випущений, між іншим, у першому кварталі 2011 року.
Але справа навіть не в частоті, хоча цілих три покоління (Ivy Bridge, Haswell, Broadwell) мали набагато менший частотний потенціал, ніж Sandy Bridge. Річ у тім, що з моменту виходу перших Core i5 (i5-750 був представлений у третьому кварталі 2009 року) минуло вже майже вісім років.
І відтоді дуже багато чого змінилося. Ігри стали вимогливі не тільки до частоти й архітектурних особливостей процесора, а й до кількості ядер і потоків. Якщо в 2009 році процесори Core i7 з 4 фізичними ядрами і вісьмома віртуальними потоками були потрібні тільки в потужних робочих станціях, то сьогодні звичайний бойовий симулятор або рольова гра ААА-класу можуть спокійно вимагати наявності восьми фізичних ядер, і ніхто не вважає це чимось незвичайним.
Змінилася і сфера геймінгу. Ігри сьогодні не сприймаються як власний відокремлений світ гравця, в який можна пірнути з головою і стати його частиною: з повсюдним поширенням відеосервісів ігри стали способом самовираження. Сьогоднішнє покоління геймерів хоче не тільки грати самим, а й показувати це оточуючим, щодня записуючи і викладаючи мільйони терабайт відео. Запис, обробка та потокове мовлення якого, між іншим, теж вимагають від процесора набагато більшого, ніж звичайний ігровий процес.
Нарешті, змінилися й самі користувачі ПК. Ті, хто в 2009 році марив проходженням чергової гучної новинки або походом новими рейдовими підземеллями, сьогодні використовують домашній ПК для завдань дещо нудніших, зате таких, що поліпшують їхній фінансовий стан. І це, до речі, аж ніяк не жарт: інтернет і ПК настільки змінили наш світ, що токар-фрезерувальник, повернувшись зі зміни, може відкрити AutoCAD і домалювати креслення кастомної деталі, на яку в місцевому автоклубі черга розтягнеться на рік, а менеджеру середньої ланки ніхто не забороняє у вільний час запускати нові сайти та інтернет-магазини або розробляти додатки під мобільні ОС. Ну, або навпаки — тут уже до чого душа лежить у токаря і менеджера.
Не змінилися, як неважко здогадатися, тільки процесори Core i5.
Ryzen 5 1600. Like a G6.
Втім, справедливості заради: приводів змінюватися у Core i5 довгий час і не було. Протягом усієї своєї історії вони не мали гідних конкурентів. Ні процесори AMD Phenom II, ні процесори FX, які прийшли їм на зміну, не могли запропонувати такого самого поєднання продуктивності в іграх, функціоналу та енергоефективності. У Core i7 у низці робочих завдань були серйозні суперники в особі топових чотиримодульників FX, з Сore i3 в іграх особливо і змагатися не доводилося, а ось повноцінної відповіді на Core i5, тим більше на моделі з розблокованим множником, так і не було.
До недавнього моменту.
Процесори AMD Ryzen, слідуючи стратегії наступу на всіх фронтах, пропонують не тільки топові моделі Ryzen 7 і Threadripper, що повертають гостру конкуренцію в топовий сегмент, і чотириядерні Ryzen 5, які зміцнюють позиції компанії в сегменті бюджетних ігрових ПК, а й своєрідне «проміжне» рішення — процесори Ryzen 5, що мають по 6 ядер і 12 віртуальних потоків.
При цьому, незважаючи на багатоядерне компонування, моделі Ryzen 5 1600 і Ryzen 5 1600X потрапляють у той самий ціновий сегмент, де до них панували Core i5, що розганяються:
Ба більше: молодша модель без суфікса X на ділі виявляється помітно дешевшою за Core i5-7600K, хоча і зберігає всі переваги у вигляді кількості ядер/потоків і вільного розгону за множником. Залишається лише розібратися, що це дає процесору на ділі.
Перш за все — звернемося до конструкції шестиядерних Ryzen 5. Як уже говорилося в попередньому огляді, ці процесори складаються з двох блоків CPU Complex, або CCX. Однак порівняно зі старшими Ryzen 7, у кожному блоці відключено одне обчислювальне ядро:
Таке компонування зберігає за Ryzen 5 1600/1600X весь об’єм кеш-пам’яті третього рівня: шість ядер, що залишилися, можуть використовувати всі 16 мегабайт. Разом з тим, зберігається і залежність процесора від швидкості роботи внутрішньої шини Infinity Fabric. Втім, останнє складно поставити процесору в докір: цілком очевидно, що не можна отримати з 8 ядер 6, зберігши лише один блок CCX.
Варто зазначити, що однакова будова процесорів і можливість вільного розгону за множником роблять більш привабливою молодшу модель, а саме — Ryzen 5 1600. Якщо між R5-1400 і R5-1500X є істотні відмінності за конструктивом і характеристиками, то купуючи Ryzen 5 1600, ви отримуєте те ж саме, що і Ryzen 5 1600X, тільки помітно дешевше. Так, із заводу частоти процесора будуть нижчими, ніж у моделі з суфіксом X, але виправити це за допомогою розгону ніхто не забороняє.
Ryzen 5 1600 у деталях
Як і розглянутий раніше Ryzen 5 1500X, тестовий процесор представлений у боксовій комплектації. Коробка аналогічна молодшій моделі — той самий кубик із гранями в 14 сантиметрів, та сама оранжево-сіра гама:
Причому коробка неспроста уніфікована: в комплектацію Ryzen 5 1600, як і Ryzen 5 1500X, включено фірмовий кулер Wraith Spire, тоді як у Ryzen 5 1600X кулера в комплекті немає.
Модель кулера та ж, що і у Ryzen 5 1500X: підсвічування немає, що автор вважає великою перевагою кулера, а ефективності вистачає і для тихої роботи в номінальному режимі, і для розгону процесора. Реальні можливості Wraith Spire при використанні на R5-1600 ми розглянемо пізніше в окремому матеріалі.
Конфігурація тестових систем і методика тестування
Конфігурація тестового стенду зазнала істотних змін у порівнянні з двома попередніми матеріалами, про що потрібно сказати окремо.
Оскільки Core i5-7600K має, не побоїмося цього сказати, культовий статус (нехай і зароблений не ним), а Ryzen 5 1600 претендує на те, щоб посісти його місце, для тестування цих процесорів було вирішено помістити їх у практично ідеальні умови, використавши систему охолодження, яка не обмежує потенціал розгону, та одну з найшвидших відеокарт сучасності.
В якості кулера була обрана система водяного охолодження CoolerMaster Masterliquid 240:
Ця СВО вже відвідувала сторінки ресурсу, огляд від колеги доступний за посиланням . У разі ж сьогоднішнього огляду цікаві кілька моментів: девайс виробництва CoolerMaster належить до бюджетного сегменту, тобто коштує стільки ж, скільки сьогодні просять за топові моделі повітряних кулерів, якщо не менше. Але водночас Masterliquid 240 підтримує socket AM4 буквально «з коробки», тобто до нього не потрібно замовляти жодного додаткового кріплення.
Монтується СВО гранично просто: помпа-ватерблок кріпиться вушками за штатну пластикову рамку, тож жодних хитрощів під час монтажу сабжа на АМ4 та інші сокети AMD не знадобиться.
Крім того, для свого сегмента Masterliquid 240 вирізняється і досить непоганою ефективністю, що робить цю СВО відповідним рішенням для розгону топових Ryzen. Особливо за відсутності сумісних повітряних кулерів або при небажанні замовляти кріплення для них.
В якості відеокарти була обрана GeForce GTX 1080 Ti у виконанні Gigabyte. У цьому випадку перед нами версія Aorus — трохи менш претензійний варіант, ніж розглянута колегою Aorus Xtreme, але все одно виконана на вельми гідному рівні:
Перелік комплектуючих, спільних для всіх платформ:
Система охолодження процесора: CoolerMaster Masterliquid 240;
Термоінтерфейс: Arctic MX-2;
Оперативна пам’ять: GEIL EvoX GEX416GB3200C16DC, 2x8gb;
Відеокарта: Gigabyte GeForce GTX 1080 Ti Aorus;
Дискова підсистема: SSD Kingston SH103S3/120G + HDD Western Digital WD10EZRX-00A8LB0;
Корпус: Zalman R1;
Блок живлення: Corsair CX 750M.
Платформа AMD socket AM4
Центральний процесор: AMD Ryzen 5 1600;
Материнська плата: Gigabyte AB350-Gami ng 3;
Платформа Intel LGA 1151
Центральний процесор: Intel Core i5-7600K;
Материнська плата: ASUS Strix Z270H Gaming;
Усі тести проводилися з-під Windows 10 64-bit з останніми оновленнями на 9 серпня 2017 року. Прошивку материнської плати було оновлено до версії F7, що принесла оновлення agesa до версії 1006a.
Методика тестування, зі знижкою на зміну комплектуючих і оновлення мікрокоду материнської плати, відповідала тій, що застосовувалася в оглядах R7-1800X і R5-1500X.
Так, в якості кулера використовувалася СВО CoolerMaster Masterliquid 240. Як термоінтерфейс — термопаста arctic MX-2. Швидкість обертання помпи у всіх випадках фіксувалася на максимальній позначці, швидкість обертання вентиляторів — на позначці в 1200 об/хв. У цьому режимі СВО залишалася абсолютно тихою, так що, найімовірніше, саме йому віддасть перевагу користувач.
Оперативна пам’ять Geil EvoX у всіх чотирьох випадках працювала зі штатним профілем XMP, що передбачає частоту 3200 МГц і таймінги 16-16-16-36. Зрозуміло, процесор Intel від цього не став швидшим, проте з метою однаковості розгін було вирішено зберегти.
Методика тестування містила в собі як синтетичні бенчмарки, виконані при стандартних налаштуваннях, так і тести в іграх. Для останніх було обрано два режими: 1680х1050 пікселів із середніми налаштуваннями, щоб мінімізувати вплив відеокарти, і — спеціально для розкривашок! — 1920х1080 пікселів із максимальними налаштуваннями. Більш детально параметри вказані безпосередньо на графіках.
Температури, розгін і частотна модель Ryzen 5 1600 і Core i5-7600K
Для шестиядерника без суфікса «X» призначена така частотна модель: 3200 МГц базової частоти і 3600 МГц у режимі динамічного розгону. Відсутність «X» у назві також обумовлює і менш агресивну роботу технології XFR: при малопотоковому навантаженні частота одного або двох ядер може збільшуватися всього лише на 100 МГц, тобто до 3700 МГц.
Таким чином, R5-1600 поступається R5-1500X за частотою, причому в різних режимах це відставання може становити і 200, і 300 Мгц. Розумно припустити, що в додатках, які не використовують багатопоточність, шестиядерник без розгону буде дещо відставати від чотирьохядерника.
При рівномірному завантаженні всіх ядер R5-1600 утримує частоту на позначці не в 3400 МГц:
Також зауважимо, що при проходженні OCCT Linpack у режимі AVX і при завантаженні всіх 12 потоків максимальна температура Ryzen 5 1600 склала всього лише 54 градуси. Вельми непоганий результат для шестиядерного процесора, при тому що температура в кімнаті трималася на позначці в 28 градусів! До того ж, у реальних додатках та іграх температура набагато нижча — близько 51 градуса.
Розглянемо графік частот:
Як можна бачити, частота впродовж усього тесту тримається на позначці в 3400 МГц, і лише після його закінчення стрибає до 3700 МГц. За відсутності навантаження процесор переходить в енергоефективний режим, і частота падає до 1500 МГц.
Тепер перейдемо до розгону:
Пікова температура після розгону — 62 градуси, що також вельми і вельми непогано. А ось сам розгін вийшов не найвдалішим.
По-перше, межа можливостей тестового екземпляра, незважаючи на використання СВО і вкрай низькі температури — всього 4 Ггц, причому рівно. Подальше підвищення множника, навіть на один крок до 4025 МГц, призводило до втрати стабільності та відмови при проходженні OCCT Linpack. По-друге, навіть на 4 Ггц стабільності вдалося досягти лише при підвищенні напруги до 1,45-1,46 вольта, або +0,240 вольта до штатної напруги. Подальше підвищення ставало вже небезпечним, і до того ж — не призводило до зростання частоти.
Графік частоти процесора в цьому режимі:
Як видно, процесор тримає задану йому частоту настільки ж залізно, як і інші екземпляри Ryzen.
А тепер — перейдемо до розгляду температурного режиму процесора з табору суперників.
Отже, за 28 градусів у кімнаті з відчиненим вікном, у корпусі Zalman R1 із відкритою верхньою панеллю, під CoolerMaster Masterliquid 240 із максимальною швидкістю обертання помпи і вентиляторами, фіксованими на 1200 об/хв, стандартний Core i5-7600K розігрівся до таких температур:
36 градусів у простої і 78 під навантаженням — чимало, але все ж краще, ніж під час використання повітряних кулерів, тим більше бюджетного класу.
З розгоном у тестового i5-7600K справи йдуть набагато краще, ніж у Ryzen 5 1600: процесор виявився напрочуд вдалим. По-перше, він взяв рівні і красиві 5 Ггц, тоді як основна маса i5-7600K залишається в межах 4600-4800 Мгц. По-друге, стабільна робота на цій частоті виявилася можлива на напрузі в. 1,28 вольта, що інакше як видатним результатом назвати не виходить.
А ось із температурами все дуже погано:
Навіть на мінімально можливій для даного екземпляра напрузі запуск OCCT Linpack приводив до моментального перегріву і вильоту тесту з помилкою. Фактично, режим 5 ГГц не можна назвати стабільним, однак оскільки завданням даного огляду було помістити i5-7600K в ідеальні умови, цей результат можна зарахувати.
До того ж, у реальних тестах температура процесора коливалася в межах 88-92 градусів, а система залишалася стабільною:
Підсумкові заміри температур виглядають таким чином:
Коментарі знову зайві: Ryzen 5 1600 демонструє напрочуд холодну вдачу. Зрозуміло, з повітряними кулерами температури будуть вищими, але перегрів цьому процесору явно не загрожує навіть у разі використання бюджетних систем охолодження.
Отже, перейдемо до найцікавішої частини огляду!
Синтетичні тести
Відповідно до методики, відкриває сьогоднішнє тестування wPrime 2.10 — бенчмарк, що визначає продуктивність центрального процесора за допомогою обчислення квадратних коренів великої кількості чисел.
wPrime однаково високо цінує і кількість обчислювальних ядер, і продуктивність одного ядра. Що закономірно, результати тесту для Ryzen 5 1600 не настільки позитивні, як виміри температур. Процесор AMD хоч і лідирує, але далеко не з великим відривом.
Fritz Chess benchmark — тест, що визначає продуктивність центрального процесора за рахунок обробки алгоритмів шахових партій.
А ось другий за рахунком «обчислювальний» бенчмарк явно показує, що 12 потоків у математичних операціях явно кращі, ніж 4. Ryzen 5 1600 лідирує з великим відривом.
PCmark 8 — утиліта для комплексного тестування системи від авторів 3Dmark. Використовуючи кілька сценаріїв, цей бенчмарк імітує як виконання низки типових завдань: веб-серфінг, набір тексту, IP-телефонія, — так і більш складних. До пакета включено обробку фотографій, кодування відео і навіть ігрові тести, які перекочували сюди безпосередньо з попередніх версій 3Dmark.
Тест Home, що імітує рядові домашні завдання, навпаки, не бачить особливих переваг у багатопоточності. Проте, можна сказати, що тестовані процесори тут йдуть практично нарівні — хоча і з невеликим відставанням продукту AMD.
Тест Creative вводить низку складніших завдань, вимогливих до обчислювальних ресурсів процесора, проте Ryzen 5 1600 знову не отримує жодних особливих переваг. Процесори знову йдуть нарівні: у номіналі i5-7600K злегка відстає, але після розгону — відривається на ту ж величину.
Оскільки методика тестування процесорів передбачає й ігрові тести, не можна було виключити з уваги традиційний бенчмарк 3Dmark Fire Strike .
Перший ігровий тест доводить перевагу R5-1600 у номінальному режимі, але після розгону i5-7600K скорочує відставання. AMD, як і раніше, лідирує, але перевагу не назвати суттєвою.
Тести в робочих додатках
Cinebench — бенчмарк, заснований на рушію популярного програмного пакету для тривимірної графіки та анімації, Cinema 4D, — визначає продуктивність процесора шляхом вимірів швидкості рендерингу складної тривимірної сцени.
Власне, коментарі зайві. Тривимірне моделювання — сильний бік Ryzen, до того ж це завдання добре паралелиться, і приріст продуктивності тут майже кратний збільшенню кількості ядер.
Luxmark — ще один тестовий пакет, що використовує заміри швидкості рендерингу для оцінки продуктивності системи. На відміну від Cinebench, пропонує три сцени різного рівня складності, і може використовувати рендеринг силами ЦПУ і графічного процесора одночасно. У даному випадку використовувався тільки центральний процесор.
І знову аналогічна картина: Ryzen справляється з роботою набагато швидше, ніж Core i5.
Популярний у середовищі архітекторів і дизайнерів інтер’єру рушій для візуалізації Corona Renderer обзавівся власним бенчмарком і базою даних, що об’єднує результати всіх актуальних ЦПУ.
З прогресивним методом візуалізації Ryzen справляється чи не швидше, ніж з класичними прикладами Cinebench і Luxmark — відставання Core i5 можна без жодних поблажок і округлень назвати дворазовим.
Не менш складне завдання ніж тривимірний рендеринг — кодування відео. Для оцінки продуктивності процесорів у подібних завданнях автор використовував тестовий пакет x264HD benchmark 5.0.1 , що працює в 64-бітному режимі. Заміри продуктивності тут засновані на вимірюванні швидкості перекодування вихідного відео у формат h264 — до слова, відповідний кодер використовують більшість популярних програм такого роду.
Відрив Ryzen тут набагато менший, ніж у Corona Renderer, проте лідерство процесора AMD безсумнівне.
x265HD benchmark — нова версія тестового пакета, що використовує кодування відео у формат h265 — стандарт, що набуває дедалі ширшого поширення завдяки більшій адаптації для мобільних пристроїв і онлайн-сервісів.
Приблизно схожу картину демонструє і свіжа версія бенчмарка. Core i5-7600K тут має трохи більш впевнений вигляд, після розгону йому вдається навіть дотягуватися до стандартного Ryzen 5 1600 (5 ГГц проти 3,4 ГГц же!), проте захопити лідерство — не виходить все одно.
Бенчмарк SVPmark не є тестом на продуктивність під час кодування відео в чистому вигляді — він визначає швидкість роботи системи з програмою Smooth Video Project (SVP), метою якої є збільшення плавності відтворення відео за рахунок включення в нього проміжних кадрів.
А ось результати цього бенчмарка ближче все-таки до x264HD benchmark — навіть розігнаному Core i5-7600K не вдається змагатися з Ryzen 5 1600.
Вбудований бенчмарк утиліти True Crypt дозволяє оцінити продуктивність процесорів під час криптографічного навантаження. Використання потрійного алгоритму AES-Twofish-Serpent дає змогу завантажити роботою процесор із будь-якою кількістю ядер.
Апаратне шифрування завжди було коником процесорів AMD, до того ж це завдання використовує всі переваги багатоядерності. Якихось сюрпризів тест не приносить: Ryzen 5 1600 попереду з майже дворазовим відривом.
Архівація даних у 7-zip — ще один спосіб завантажити процесор роботою, причому отримані результати можна вважати оцінкою швидкодії системи в офісних завданнях. Втім, у цьому випадку важливі не тільки продуктивність і кількість ядер, а й пропускна здатність пам’яті.
Архівація, як і будь-яка інша робота з масивом дрібних даних, рівною мірою цінує і швидку підсистему пам’яті, і кількість ядер/потоків. Результати R5-1600 в контексті цього не виглядають одкровенням.
Тести в іграх
Assassin’s Creed: Syndicate — новий розділ у протистоянні асасинів і тамплієрів, який мав усі шанси виявитися лише черговим конвеєрним штампуванням, що виходить під гаслом «ні року без асасинів», але чомусь виявився чимось більшим. Глюки і крива оптимізація нікуди не поділися ще з часів Unity, а ось чудовий сюжет, колоритні антагоністи і різноманітність ігрового процесу все-таки присутні. Огидно-привабливий Лондон, обличчя європейської цивілізації і локомотив прогресу, що перемелює людські життя, викраде вас на довгі тижні, якщо, звичайно, у вас є відповідне для цього залізо.
Хоча рушій всіх ігрових проєктів серії Assassin’s Creed небезпідставно вважається вельми лояльним до процесорів Intel, з Ryzen справи тут завжди йдуть непогано. Цікаво, що R5-1600 і Core i5-7600K йдуть нарівні: у режимі з максимальною графікою різниці між ними і зовсім немає, тоді як у «процесорозалежному» режимі Ryzen 5 1600 демонструє лише мінімальну перевагу.
Batman: Arkham Knight — завершальна частина трилогії від студії Rocksteady, яка за задумом мала стати найдраматичнішою і найтрагічнішою. ІЧСХ, стала. Але тільки не в тому сенсі. Незважаючи на всі переваги сюжету і графіки, гра вийшла настільки сирою і кривою, що навіть оглядачам довелося чекати купи патчів, перш ніж отримані результати можна було представити публіці.
А ось проект Rocksteady демонструє дивовижні результати. По-перше, якщо в Assassin’s Creed частота тестової GTX 1080 Ti трималася на позначці 1974 МГц, і йти звідти зовсім не бажала, то тут вона часом падає до 1200 МГц, внаслідок чого загальний рівень продуктивності виявляється таким самим, як із GTX 1070 G1 Gaming, яка легко і просто працює на частоті 2 ГГц весь час.
По-друге, гра явно віддає перевагу процесору AMD, хоча і вважається більш прихильною до продукції Intel. Відставання i5-7600K становить 20-25%, що вельми немало, і навіть розгін не покращує ситуацію.
DOOM — гра, яка якщо і не виховала, то безумовно залишила свій слід у головах і серцях не одного покоління геймерів. Один зі стовпів жанру шутерів — та що там, самої індустрії ігор для ПК! — несподівано повернувся з найсучаснішою графікою і найолдскульнішим геймплеєм, змушуючи гравців і критиків кричати від захвату.
DOOM має інші особливості: буст GTX 1080 Ti тут працює як треба, проте продуктивність карти виявляється настільки високою, що доводиться виставляти антіаліасинг на максимум в обох режимах — інакше фпс впирається в позначку 200 кадрів і йти звідти не хоче.
Що ж стосується продуктивності Ryzen 5 1600 і Core i5-7600K — вона знову гранично близька. Деяку перевагу процесор AMD отримує після розгону, але її не можна назвати суттєвою.
Третя частина рольової серії від Bioware, що зуміла багато в чому реабілітувати студію після нищівного фейлу з кінцівкою трилогії Mass Effect — а це вже показник. Як і Battlefield 4, гру створювали на новому рушії Frostbite, що змінив Unreal Engine. А отже, графіка тут настільки ж гарна, наскільки масштабна й епічна сама Dragon Age: Inquisition .
А ось рушій Frostbite явно показує свою прихильність до процесорів з більш ніж чотирма ядрами. Хоча відставання i5-7600K тут і менше, ніж у Batman: Arkham Knight, але відразу зрозуміло, що на лідерство в цьому бенчмарку процесор Intel не претендує.
Fallout 4 — продовження однієї з найпопулярніших у нашій країні рольових серій, яке, на жаль, знову вийшло з-під пера Bethesda Softworks. Як завжди буває у цієї студії, інтерактивна пісочниця вдалася на славу, а ось із духом пост’ядерної пустки, сюжетом і смисловим наповненням вийшло не дуже. Втім, графічно гра більш ніж хороша, а вимоги до апаратної частини досить великі.
Рушій Fallout 4 — навпаки, віддає перевагу продуктивності на ядро перед кількістю ядер. Проте, Ryzen 5 1600 і Core i5-7600K знову йдуть нарівні.
FarCry: Primal — мабуть, найсміливіший експеримент Ubisoft за останній час. Серія, відома своєю шутерною механікою не менше, ніж відкритим світом, була відправлена за часів, коли від найближчої вогнепальної зброї головного персонажа відокремлює лише якась парочка тисячоліть. Проте, виживання в стародавньому світі серед гігантських хижаків і не менш небезпечних двоногих справді вдихнуло в серію нове життя і різко підбадьорило обридлий ігровий процес. Підросли і системні вимоги, причому як до графічної, так і до процесорної частини ПК.
Як і ігри на рушії Frostbite, FarCry: Primal дуже цінує кількість ядер. Відставання Core i5-7600K в контексті цього вельми істотне і може досягати 30%. До речі, цікаво що розгін чотирьохядерного процесора тут не дає практично ніяких переваг.
Hitman 2016 — не стільки перезавантаження серії, скільки ретельна реставрація оригінальної ігрової механіки, яка колись дала змогу цьому серіалу створити власний жанр. Повернулися просторі рівні зі складною архітектурою і безліччю способів виконання завдань, повернулася підготовка і планування, а робота художників і дизайнерів досягла принципово нового рівня. Але разом з нею вгору стрибнули і системні вимоги гри.
Новий Hitman також дуже процесорозалежний, але в дещо іншому ключі, ніж FarCry: Primal. Хоча Core i5-7600K і залишається на другому місці, йому вдається помітно скоротити відставання від Ryzen 5 1600.
Mass Effect: Andromeda — «нібито-продовження» однієї з найбільш знакових рольових ігор останніх років, яка змусила мільйони людей по всьому світу знову мріяти про підкорення космосу і вивчення далеких світів. З метою економії розробка гри була доручена видавцем підрозділу Bioware, який ніколи раніше не займався проектами ААА-класу, що неминуче позначилося на підсумковому результаті. Проте, графічно гра доволі хороша (якщо не дивитися на обличчя персонажів) і до того ж, працює на найактуальнішій версії рушія Frostbite.
А ось свіжа версія рушія Frostbite знову ставить i5-7600K на коліна. Фактично, його відставання від Ryzen 5 1600 у цьому бенчмарку можна назвати найбільш помітним. «Андромеда» — можливо, і не найцінніший приклад, але якщо врахувати, що на тій же версії рушія працює Battlefield 1.
Metro: Last Light — продовження одного з найбільш вдалих шутерів, створених на пострадянському просторі. Крім вельми технологічної графіки, гра приваблює цікавим сюжетом, постапокаліптичними пейзажами, в яких так чи інакше промайнуть знайомі кожному жителю СНД деталі, препаруванням замкнутого суспільства підземки, яке втілює всі сучасні нам «-ізми» в найгротескнішою та найстрашнішою формі, і багатьма іншими аспектами. На жаль, гра дуже жадібна до ресурсів ПК і не позбулася технічних проблем, характерних для рушія першої частини.
Metro з самого моменту виходу вирізнялася великою прив’язаністю до багатоядерних процесорів: саме вони найкраще справлялися з характерними для рушія цієї гри мікрофризами і падіннями мінімального фпс, та й загальний рівень продуктивності був вищим. Перемога Ryzen 5 1600 у «процесорозалежному» режимі цілком очікувана, цікавий скоріше не найбільший відрив від Core i5-7600K, а також практично ідентичні результати в режимі з максимальними налаштуваннями графіки.
Rise of the Tomb Raider — спроба повернути серію до її коріння після умовно-реалістичної першої частини зразка 2013 року. Фантастичні артефакти, вольності з історією та географією і навіть фізичними можливостями героїні, бадьорий геймплей і пригоди в яскравих декораціях — у комплекті. Не вистачає хіба що нескінченного боєзапасу.
Бенчмарк знову запускався без патча для Ryzen, що і зумовило результати. i5-7600K перемагає з істотним відривом, хоча, зрозуміло, не можна сказати, що R5-1600 не здатний тягнути гру.
Цікаво тут дещо інше: мінімальний приріст продуктивності Core i5-7600K після розгону, причому навіть у «процесорозалежному» режимі.
War Thunder — проєкт, якому давно присудили статус духовного спадкоємця World of Tanks. Спочатку гру сприймали як «WoT з літаками», але в підсумку вона перетворилася на оригінальний і самобутній продукт, що заслуговує на увагу без жодних посилань на проєкт, який вийшов раніше.
War Thunder славиться насамперед винятково грамотною оптимізацією, однак варто зазначити, що ця гра задіює в основному ресурси двох ядер процесора — переконатися в цьому можна, запустивши моніторинг частоти процесорних ядер. У контексті цього цікаво, що розігнаний Ryzen 5 1600 і номінальний Core i5-7600K, які за фактом працюють на одній частоті (4 Ггц), демонструють і рівні результати.
Watch Dogs 2 — продовження відносно нової франшизи Ubisoft, що виправляє недоліки першої частини та підкуповує цільову аудиторію темою боротьби «не таких, як усі» проти «всіх, які такі». У графічному плані, як і за геймплеєм, гра помітно перевершує попередницю, а системні вимоги і зовсім не можна порівняти.
Watch Dogs 2, як і інші нові ігри в сьогоднішньому тестуванні, з радістю використовує переваги багатоядерних процесорів. Відрив Ryzen 5 1600 не назвеш розгромним, проте він є, і спостерігається як у «процесорозалежному» режимі, так і з максимальними налаштуваннями графіки.
Висновки
На перший погляд, Ryzen 5 1600 не демонструє настільки ж вражаючої переваги над конкурентами, як його молодший родич — Ryzen 5 1500X . Але це й зрозуміло: процесор із вісьмома віртуальними потоками та вільним розгоном потрапляє в один сегмент із нерозганяємою Core i5, які з заводу вирізняються низькою частотою. У той час як Core i5-7600K, при всіх його недоліках, може отримати помітний буст від розгону.
Разом з тим, не можна і сказати, що Ryzen 5 1600 випереджає конкурента тільки в роботі, а в іграх перебуває в ролі наздоганяючого, як це було у випадку Ryzen 7 1800X і Core i7. Так, місцями він повільніший — але лише в разі відсутності оптимізації, як у Rise of the Tomb Raider, або відсутності підтримки багатопоточності, як у War Thunder. Але в більшій частині ігор — шестиядерний Ryzen демонструє або ту саму продуктивність, що Core i5-7600K, або виявляється набагато швидшим.
Однак важливо не це. Важливо те, що Ryzen 5 1600 — процесор повною мірою універсальний. Він однаково гарний і в усьому спектрі робочих завдань, і в іграх, що робить його набагато цікавішим варіантом для домашнього ПК, ніж зациклені на своїх чотирьох ядрах процесори Core i5.
Ryzen 5 1600 дає вам те, чого Core i5 дати фізично не може — універсальність і відсутність обмежень. Зіграти кілька танкових боїв, поки рендериться тривимірна сцена — будь ласка. Внести термінові зміни в проєкт, якщо начальник подзвонив на вихідних, а ви тільки-тільки почали проходити новий рівень — жодних питань, навіть гру закривати не доведеться. Одночасно монтувати відео і малювати у фотошопі смішні картинки для груп у соціальних мережах — і це теж можна! Core i5, який і з одним завданням справляється гірше, під час одночасного запуску декількох важких додатків ще більше втратить у продуктивності.
Крім того, говорячи про продуктивність Core i5-7600K, варто згадати, що в даному огляді показано ідеальний сценарій з розгоном процесора до 5 Ггц, чого більшість ЦПУ, та ще й при використанні «повітряних» кулерів, просто не зможе. І справа навіть не стільки в потенціалі конкретного екземпляра, скільки в банальному перегріві — якщо навіть з СВО температура зашкалює, то що буде під бюджетною «вежею» з трьома тепловими трубками і 92-мм вентилятором?
У Ryzen 5 1600, зі свого боку, немає проблем із перегрівом — припій під кришкою і великий кристал дозволяють фізиці робити свою справу. Є проблеми з розгоном — можливості нинішніх процесорів Ryzen обмежені порогом у 4 ГГц, і лише рідкісні екземпляри погоджуються працювати на 4100-4200 МГц, незалежно від моделі та кількості ядер.
Але питання розгону — лише питання нових степпінгів і нових ревізій ядер. Їхня поява цілком можлива, благо платформу socket AM4 ніхто не закидає, а наступне покоління процесорів під неї вже анонсовано. У LGA 1151 інша ситуація: хоча шестиядерні Core i5/i7 і готуються до виходу, працювати вони будуть тільки в нових материнських платах з чіпсетами 300-ої серії, тож можливості апгрейду нинішніх платформ вельми і вельми умовні.
Отже, у підсумку Ryzen 5 1600 виявляється холоднішим, простішим у розгоні і набагато універсальнішим, ніж Core i5-7600K. Однозначно швидший за нього в робочих завданнях і сучасних іграх, а в старіших тайтлах — як мінімум не гірший. І що важливо, за всіх переваг він коштує істотно дешевше Core i5: настільки, що різниця в ціні перекриває різницю у вартості між бюджетною пам’яттю DDR4 і добірними модулями на чіпах Samsung B-die.