Повернення конкуренції в сегмент центральних процесорів для настільних ПК серйозно змінило ринок комплектуючих. Обидва основні виробники сьогодні досить оперативно реагують на потреби користувачів і дії один одного — і в результаті їхня цінова політика і модельний ряд продукції виявляються набагато гнучкішими, ніж у роки вимушеного застою.
Але, мабуть, одним з найпомітніших наслідків такої конкуренції стало фактичне розмиття межі між процесорами споживчого класу і продукцією, розрахованою на ентузіастів.
Безумовно, це не означає, що зараз немає фізичного розподілу між «мейнстрімовими» платформами і HEDT: у AMD є сокети AM4 і TR4, у Intel — 1151_v2 і 2066. Однак сьогодні реальну потребу в HEDT відчуває набагато менша кількість користувачів, завдяки випуску продуктивних ЦПУ під більш доступні та поширені мейнстрімові платформи.
Причому варто сказати, що необхідність у потужних і недорогих процесорах у користувачів реально існує, і обумовлюється вона аж ніяк не гонитвою за великими цифрами в індексі моделі.
Будь-якому активному користувачеві сьогодні очевидно, що Інтернет із простору для вільного спілкування перетворився на доступний та ефективний майданчик для створення й реклами різного роду бізнесу (і мова тут не тільки про платні коментарі, які заполоняють картки товарів в інтернет-магазинах і сайти політичної спрямованості! ).
Чим би не займався користувач — від художнього різання металу або виїзних фотосесій до створення сайтів або передач про подорожі та життя в дикій природі — соціальні мережі та відеохостинги залишаються найефективнішим способом донести продукт своєї праці до тих, кому він буде цікавий. А отже, створення та поширення контенту стають одними з найважливіших компетенцій. Ну а вони, своєю чергою, вимагають відповідного технічного оснащення — і бажано, щоб «на старті» воно не коштувало тих сум, що просять за залізо класу HEDT.
Першою продукт подібного класу випустила компанія Intel — заради ефективнішої конкуренції з восьмиядерниками Ryzen серії 2000 їй довелося оперативно випустити восьмиядерну ж модель на вже наявній архітектурі Coffee Lake. Вийшло очікувано гаряче і ненажерливо, але на той момент — досить швидко.
В AMD же вирішили піти складнішим шляхом, і повноцінну відповідь на Core i9 було дано лише через деякий час, одночасно з виходом нового покоління ЦПУ Ryzen і нової ж архітектури Zen 2.
Що вийшло в результаті — розглянемо в сьогоднішній статті.
Ryzen 3000 і архітектура Zen 2: у чому відмінності?
Частково ми вже торкнулися особливостей нової архітектури процесорів AMD в окремому матеріалі — однак там йшлося виключно про особливості роботи підсистеми пам’яті. Водночас, будова самих процесорів загалом і їхніх обчислювальних ядер зокрема становить аж ніяк не менший інтерес.
Поки основний конкурент продовжує використовувати архітектуру і техпроцес процесорів Skylake, представлених ще в 2015 році, які планують зустріти свій 5-річний ювілей у вигляді процесорів під новий сокет LGA 1200, AMD крок за кроком оновлює платформу AM4, оптимізуючи характеристики своїх продуктів і позбуваючись недоліків попередніх поколінь.
Процесори Ryzen 2000 під кодовим ім’ям Pinnacle Ridge були якраз продуктом оптимізації: архітектура Zen+ пропонувала мало істотних відмінностей порівняно з Zen першого покоління, проте 12-нм техпроцес дав змогу знизити енергоспоживання і одночасно — підняти робочі частоти процесорів.
Ryzen 3000 (Matisse) — це подальша еволюція архітектури Zen, покликана підняти її загальну ефективність. Сама AMD під час анонсу нових продуктів оперувала насамперед двозначним приростом у кількості інструкцій, виконуваних за кожен такт:
Причому досягти цього передбачалося не тільки за рахунок переходу на новий техпроцес і відповідного підвищення частот, а й за рахунок архітектурних нововведень.
Що конкретно змінилося порівняно з Zen+ і Zen?
Насамперед — вибірка інструкцій і передбачення переходів.
Як показує слайд із презентації AMD, найбільш значні зміни торкнулися саме останнього. Тепер у механізмі передбачення переходів використовується новий провісник розгалуження TAGE, що розраховує кілька алгоритмів подальших обчислень і працює з буфером цілей другого рівня.
Самі буфери першого і другого рівнів підросли в об’ємі порівняно з двома попередніми архітектурами, причому — практично вдвічі. Перший рівень допускає 512 записів замість 256, другий — 7 168 записів замість 4096 у Zen+ і Zen. І в сумі ці зміни дають змогу знизити ймовірність помилок і мінімізувати ймовірність скидання конвеєра інструкцій через помилки в передбаченнях. Сама AMD заявляє про 30% зниження.
Також удвічі (до 4096 записів) у Zen 2 збільшився і кеш декодованих операцій, що має якщо не виключити, то знизити кількість простоїв конвеєра, викликаних недостатньою продуктивністю декодера інструкцій. Сам декодер, до речі, кардинальних змін не зазнав.
І, продовжуючи тему дворазового зростання, вдвічі було збільшено обсяг кеш-пам’яті третього рівня. Таким чином, процесорам, що складаються з одного чіплета, доступно до 32 мегабайт кешу, а моделям, зібраним з двох чіплетів, — всі 64 мегабайти.
У компанії вважають, що збільшення об’єму кеш-пам’яті дасть змогу знизити кількість пересилань даних між обчислювальними ядрами та контролером пам’яті, які в Zen 2 фізично розділені та розташовані в різних кристалах. Як показав недавній досвід, підсистема пам’яті в Ryzen 3000 дійсно працює набагато ефективніше за попередників, хоча вплив об’єму кешу тут навряд чи відіграє визначальну роль.
У півтора рази (тобто, тепер процесор має 3 пристрої замість 2-х) збільшилася кількість блоків генерації адрес. Кількість блоків арифметико-логічних операцій залишилася колишньою — 4 штуки, однак завдяки загальній кількості виконавчих блоків Zen 2 за кожен такт може виконувати дві 256-бітові операції читання і 1 операцію запису такого ж розміру. У той час як попередні Zen+ і Zen були обмежені двома операціями за такт, причому 128-бітними.
Одночасно з цим трохи приросли в розмірах буфер перевпорядкування (224 записи замість 192) і реєстровий файл (180 замість 168).
Але, що більш важливо — знову ж таки вдвічі збільшено пропускну здатність блоку операцій з плаваючою точкою. Тепер він 256-бітний, тоді як попередні варіації Ryzen задовольнялися 128-бітовим, і були змушені розбивати довгі інструкції AVX2 на дві короткі 128-бітові інструкції і виконувати їх поетапно. Відповідно, і швидкість виконання AVX-інструкцій у Zen2 має зрости вдвічі.
Фізична будова Ryzen 3000
Усе сказане вище стосується змін усередині обчислювальних ядер, однак у випадку Ryzen 3000 цікава і будова самого процесора: на відміну від Ryzen 1000/2000, це не єдиний цільний кристал, а набір з декількох кристалів, що забезпечують можливість масштабування лінійки ЦПУ.
Блоки CCX, які є основним конструктивним елементом ЦПУ Ryzen з моменту прем’єри першого покоління, також присутні і в Ryzen 3000, причому збираються рівно за тією самою логікою: в один блок CCX об’єднуються 4 обчислювальні ядра і 16 мегабайт кеш-пам’яті третього рівня.
Інша річ, що в Ryzen 3000 пара блоків CCX об’єднується на одному 7-нм кристалі з контролером шини Infinity Fabric і формує процесорний чіплет, названий тут CCD (Core Complex Die).
За допомогою шини Infinity Fabric CCD зв’язується з окремим чіплетом вводу/виводу (I/O), який в даному випадку виступає в ролі «осі», навколо якої компонується процесор.
У чіплеті введення/виводу знаходяться елементи SoC, контролери пам’яті та шини PCI-e, а також два контролери шини Infinity Fabric, що підключаються до процесорних чіплетів. Річ у тім, що їх у Ryzen 3000 може бути різна кількість. Основна частка процесорів, аж до восьмиядерного Ryzen 7 3700X, збирається на одному чіплеті, тоді як 12-ядерний Ryzen 9 3900X і 16-ядерний Ryzen 9 3950X використовують уже два чіплети.
Тут варто відразу ж зауважити, що зроблено це виключно заради можливості масштабування і створення процесорів з більшою кількістю ядер, ніж 8, які можна «упакувати» в один блок CCX без його кардинальної переробки.
Жодних переваг у швидкості обміну даними з I/O-чіплетом процесори з одним CCD не мають, як і не мають недоліків процесори з двома CCD. У будь-якому разі процесор сприймається як «одне ціле», контролер пам’яті у нього теж один, і будь-яке ядро може звертатися до всіх її областей. Інакше кажучи, Ryzen 3000 навіть із двома чіплетами не перетворюється на процесори Threadripper перших поколінь.
Що ж стосується шини Infinity Fabric, яка пов’язує між собою чіплети — як уже говорилося в окремій статті, це не зовсім та Infinity Fabric, якою відрізнялися процесори лінійок Ryzen 1000 і Ryzen 2000.
Ryzen 3000 і кулсторі в коментарях
Розібравшись із реальними нюансами Ryzen 3000 і архітектури Zen 2, варто обов’язково згадати про нюанси, які в реальності не існують, але які активно створюють і культивують зацікавлені особи.
Як відомо, вихід кожного нового покоління продуктів AMD буквально неможливий без дивовижних історій у коментарях. І що вдаліше (або просто досконаліше щодо попередників) це покоління — то вищий градус дивовижності історій.
Ryzen 3000 не стали винятком із цього правила, пишуть про них багато й активно, але із загальної маси можна виділити кілька основних тем:
Ryzen 3000 і оперативна пам’ять
Не найпопулярніша з історій бере свій початок у попередніх поколіннях ЦПУ Ryzen.
Логіка історії проста: «Ryzen потрібна високошвидкісна пам’ять — високошвидкісна пам’ять коштує дорого — вигідніше придбати продукцію конкурентів».
Реальність же полягала в тому, що розгін пам’яті був доступний на всіх материнських платах під сокет АМ4 (тоді як на LGA 1151_v2 повноцінний розгін допускали тільки чіпсети Z370 і Z390), а можливості розгону пам’яті визначалися насамперед її чіпами, а не ціною або заводськими параметрами.
Але справа навіть не в цьому. Розгін пам’яті для Ryzen 1000/2000 був необхідний не сам по собі: це був єдиний спосіб підняти частоту контролера пам’яті та шини Infinity Fabric, «прив’язаних» до частоти оперативної пам’яті, які не мали власного множника.
З Ryzen 3000 у цьому контексті складається зовсім інша ситуація.
- Пропускна здатність шини Infinity Fabric збільшена вдвічі, а значить, навіть на одній частоті швидкість передачі даних буде вищою.
- Частота шини «відв’язана» від частоти контролера пам’яті, у неї є власний окремий множник.
- Збільшений обсяг кеш-пам’яті також робить свій внесок, знижуючи загальну кількість звернень до контролера пам’яті.
Про результат усіх цих змін можна прочитати в цьому матеріалі .
Або більш наочно побачити його тут:
Ryzen 3000 і температури
Більш популярна «страшилка» для потенційних покупців, покликана схилити їх до купівлі процесорів від конкурентів.
Логіка така: «Ryzen 3000 складаються з дрібних чиплетів, розташованих із краю підкладки — підошви кулерів погано контактують із чиплетами — охолодити Ryzen 3000 неможливо»
Реальність полягає в тому, що будь-який кулер, якого б типу і конструкції він не був, контактує не з самими кристалами, а з теплорозподільною кришкою процесора. Яка виступає (це пов’язано з її назвою, несподівано!) у ролі розподільника теплової енергії, що збільшує площу поверхні теплообміну.
Чіплети процесорних ядер і I/O чіплет під кришкою забезпечені ефективним припоєм, і ні про яке локальне перегрівання мови тут не йде. Про це свідчить, наприклад, досвід головного редактора Tom’s Hardware, Ігоря Валлосека — у відео можна помітити мінімальну дельту температур між зоною CCD і центральною частиною кришки.
Теза «для Ryzen 3000 складно вибрати кулер» розбивається об наступний приклад:
На скріншотах вище — результати вимірів температур Ryzen 9 3900X під боксовим кулером AMD Wraith Prism. Працює він на високих обертах, але утримує температуру процесора на позначці 87 градусів під час проходження OCCT linpack — стрес-тесту, що створює екстремальне навантаження на процесор.
Що кумедного в цьому прикладі?
А те, що підстава конкретно цього екземпляра Wraith Prism не є рівною в жодному можливому сенсі:
Перш за все, звертають на себе увагу глибокі провали між тепловими трубками. Це досить характерна проблема для кулерів з прямим контактом, якщо трубки в них не розташовуються впритул одна до одної, формуючи єдину поверхню.
По-друге — можна помітити дефекти самих трубок, а конкретніше — другого екземпляра, якщо рахувати зверху. І, нарешті, відбиток процесора хоч і вийшов повноцінним завдяки вельми консистентній термопасті Gelid GC-Supreme, але навіть так на ньому можна помітити, що зусилля притискання було різним у центральній частині і з ближнього краю.
Проте, це не завадило боксовому кулеру охолодити передтопову модель процесора в екстремальному навантаженні.
Як старші моделі процесорів Ryzen 3000 і Core 9000 охолоджуються компактною односекційною СВО — можна прочитати в цьому матеріалі .
Або більш наочно побачити тут:
Ryzen 3000 і частота в штатному режимі
Ще одна популярна страшилка.
Логіка така: «Для процесорів Ryzen 3000 призначено максимальну частоту в X МГц — у реальному навантаженні процесор працює на частоті в X — 100/200/300 МГц — це дефект процесора».
У реальності частота всіх сучасних процесорів — не важливо, Intel або AMD — визначається технологіями динамічного розгону. Фактично, такого поняття як «частота процесора» сьогодні не існує — є певний набір енергостанів (комбінацій частоти і напруги на ядрах), і процесор сам робить між ними вибір, зважаючи на температуру, допустимі платою ліміти енергоспоживання, і, що найважливіше, — на ступінь завантаження ядер.
Пікова ж частота, що вказується в характеристиках процесорів, — це частота, що досягається в автоматичному режимі при завантаженні 1-2 ядер, не більше того. При завантаженні більшої кількості ядер процесори знижують частоти і напруги, щоб укластися в заявлений енергопакет.
Ще в 2017 році Intel ухвалила рішення більше не публікувати дані про реальний частотний режим своїх ЦПU, обмежившись тільки базовою і максимальною частотою, що і послужило передумовою до нинішньої ситуації.
Однак, якщо взяти реальний процесор і помістити його в ситуацію, в якій не діють обмеження по температурах і енергоспоживанню, то вийде така картина:
Core i9-9900KF
Частота при завантаженні всіх ядер — 4700 МГц
Паспортна частота — 5000 МГц
Core i9-9900KF
Частота при завантаженні одного ядра — 4900 МГц
Паспортна частота — 5000 МГц
Core i7-9700KF
Частота при завантаженні всіх ядер — 4600 МГц
Паспортна частота — 4900 МГц
Core i7-9700KF
Частота при завантаженні одного ядра — 4800 МГц
Паспортна частота — 4900 МГц
Core i5-9600KF
Частота при завантаженні всіх ядер — 4300 МГц
Паспортна частота — 4600 МГц
Core i5-9600KF
Частота при завантаженні одного ядра — 4500 МГц
Паспортна частота — 4600 МГц
Ryzen 9 3900X
Частота при завантаженні всіх ядер — 4000 МГц
Паспортна частота — 4600 МГц
Ryzen 9 3900X
Частота при завантаженні одного ядра — 4550 МГц
Паспортна частота — 4600 МГц
Чому природна функція ВСІХ сучасних процесорів у випадку продукції Intel приховується навіть на офіційному рівні, а у випадку продуктів AMD професійні коментатори виставляють її як критичний недолік — здогадатися нескладно.
Ryzen 3000 і розгін
Похідна від попередньої страшилки говорить таке: «Ryzen 3000 із заводу працюють на максимальній частоті, розігнати їх неможливо» .
Парадокс полягає вже в тому, що в цьому разі теза суперечить попередній. Людина, яка заявляє про відсутність розгону, називає «максимальною частотою» частоту процесора під час навантаження на одне ядро, ігноруючи факт наявності інших енергостанів. При тому, що ця сама людина буквально парою постів вище буде доводити неможливість роботи процесора на максимальній для нього частоті, так.
У реальності Ryzen 3000 дійсно не сильно підняли стелю розгону порівняно з Ryzen 2000. Процесори попереднього покоління при використанні звичайних кулерів і СВО розганялися в середньому до 4200-4300 МГц, перевалити за 4300 могли тільки дуже вдалі екземпляри.
Їхні наступники в особі Ryzen 3000 в аналогічних умовах розганяються до 4400-4500 МГц. Наприклад, тестовий R9-3900X навідріз відмовився стабільно працювати на частоті вище за 4400 МГц, хоча є приклади роботи R7-3800X на 4500 МГц за всіма ядрами.
І так: при розгоні будь-яких сучасних процесорів ідеться саме про частоту для всіх ядер. Тому у випадку R9-3900X постійні 4400 МГц потрібно порівнювати зі штатними 4000 (12 ядер) або 4200 (8 ядер).
Приріст, зрозуміло, не настільки значний, проте йдеться про процесори із суфіксом X, які за замовчуванням працюють на досить високих частотах. А ось для Ryzen 5 3600, наприклад, виграш від розгону буде значно помітнішим — адже в номінальному режимі частота у нього нижча.
Знайомство з учасниками
Природним противником Ryzen 9 3900X є Core i9-9900K у різних своїх варіаціях. Цьому сприяє і статус топового рішення для мейнстрімової платформи, і порівняно близька ціна.
Точніше, з ціною поки не все прозоро. Рекомендована вартість R9-3900X становить 499 доларів, тоді як i9-9900KF продавався спочатку за 485, а пізніше знизився до 440 доларів.
У магазинах мережі ДНС це 42 800 рублів за «коробковий» R9-3900X і 36 000 за i9-9900KF у коробці. OEM-версії обох процесорів обійдуться дорожче (парадокс!).
Агрегатор цін Яндекс.Маркет станом на 23 грудня малює такі середні ціни: 35 600 рублів за коробку з R9-3900X, 32 300 рублів — за i9-9900KF.
Очевидно, статус новинки ще якийсь час буде переслідувати Ryzen 3000, і ціни в майбутньому піддадуться коригуванню. У даному огляді ми орієнтуватимемося на рекомендовані роздрібні ціни і порівнюватимемо саме два названі процесори.
Конфігурація тестових систем і методика тестування
Перелік комплектуючих, загальних для всіх платформ:
- Система охолодження процесора: CoolerMaster Masterliquid ML240R RGB;
- Термоінтерфейс: Arctic MX-4;
- Відеокарта: Gigabyte GeForce RTX 2080 Ti GAMING OC;
- Дискова підсистема: SSD Apacer AP240GAS350 + HDD Western Digital WD10EZRX-00A8LB0;
- Оперативна пам’ять: G.Skill SniperX F4-3400 C16D-16GSXW, 2x8gb;
- Корпус: Corsair Carbide 270R;
- Блок живлення: Cougar GX-F 750.
Платформа socket AM4
Платформа LGA 1151_v2
Центральний процесор: AMD Ryzen 9 3900X.
Материнська плата: Gigabyte X570 Aorus Master.
Версія біос: F10c
Центральний процесор: Intel Core i9-9900KF.
Материнська плата: Gigabyte Z390 Aorus Master.
Версія біос: F10
Усі тести були проведені з-під ОС Windows 10 Professional збірки 1909 з останніми оновленнями на 4 грудня 2019 року.
Для кожної з тестованих систем був призначений стандартний профіль ОС — «Висока продуктивність». Альтернативні плани енергоспоживання та інший сторонній софт не використовувався. Твіки для тонкого налаштування системи не застосовувалися, фоновий софт відключався на час проведення тестів.
Частота оперативної пам’яті становила 3800 МГц для платформи AM4 і 4000 МГц для LGA 1151_v2, модель таймінгів була ідентичною і відповідала штатним параметрам модулів: 16-16-16-36. Вторинні таймінги не модифікувалися.
Методика тестування містила як синтетичні бенчмарки, виконані при стандартних налаштуваннях, так і тести в іграх. Для останніх були обрані два режими: 1680х1050 пікселів із середніми налаштуваннями, щоб мінімізувати вплив відеокарти, і — спеціально для розкривашок! — 1920х1080 пікселів із максимальними налаштуваннями.
Температури, частотний режим і енергоспоживання…
Ryzen 9 3900X
Для передтопового 12-ядерного процесора обрано доволі широкий діапазон частот: при базових 3800 МГц він може досягати 4600 МГц за рахунок технологій динамічного розгону.
Зрозуміло, як уже зазначалося вище, пікова частота досяжна при навантаженні на одне-два ядра. Якщо ж завантажити на 100% всі 12 ядер, то частота знижується до 4000 МГц:
Напруга на ядрах, зрозуміло, також змінюється: під час завантаження всіх 12 вона знижується до 1,234 — 1,269 вольта, тоді як під час задіяння 1-го ядра і виходу процесора на максимальну паспортну частоту — підвищується до 1,332 вольта.
Так-так, у номінальному режимі процесор працює на напрузі, що перевищує 1,32 вольта, яку в коментарях називають НЕБЕЗПЕЧНОЮ (коментар обов’язково пишуть великими літерами, щоб надати слову більше ваги).
Енергоспоживання процесора в максимальному навантаженні становить 145 ват — однак, справедливості заради, це є наслідком закладеного в біос материнської плати ліміту енергоспоживання. Якщо цей ліміт зняти — в максимальному навантаженні вийде близько 160 ват, що також небагато для 12-ядерного процесора.
Зворотний бік монети в даному випадку — досить високе енергоспоживання при низьких навантаженнях і в режимі простою. Без навантаження енергоспоживання процесора не падає нижче за 32 вати, а в іграх, які не задіють всі ядра, — менше за 60 ват, хоча той самий Core i9-9900KF у них може їсти 45-49 ват.
Температури під навантаженням не вселяють побоювань: максимум 75 градусів — хоча, зрозуміло, в даному випадку процесор охолоджується двосекційною СВО, що працює на максимальних обертах для помпи і двох вентиляторів.
У тесті Cinebench, що дає змогу вибрати максимальну кількість задіяних ядер/потоків, частота R9-3900X змінюється так:
1 ядро — 4500-4550 МГц
8 ядер — 4150-4200 МГц
12 ядер — 4000-4025 МГц
Тут відразу ж варто зробити ремарку: розкид між піковою паспортною частотою і реальною частотою при завантаженні всіх ядер у R9-3900X досить великий, але це виключно тому, що ядер у нього більше, ніж у того ж Core i9-9900KF. А більша кількість ядер автоматично означає і більшу кількість доступних процесору енергостанів.
До речі, саме тому в іграх частота R9-3900X не дорівнює фіксованим 4000 МГц, а коливається між 4150 і 4225 МГц — це залежить від того, скільки ядер і якою мірою задіює рушій гри і конкретна сцена.
Розгін Ryzen 9 3900X
Для Ryzen 3000 доступні ті ж способи розгону, що і для Ryzen 1000/2000:
- Ручна зміна множника і напруги, за якої обидва параметри фіксуються на заданій позначці, а технології енергозбереження та динамічного розгону відключаються.
- Розгін зміною енергостану, при якому зберігаються технології енергозбереження.
- Софтовий розгін за допомогою утиліти Ryzen Master.
Крім того, у нових процесорів є можливість змінювати алгоритм динамічного розгону Precision Boost, підвищуючи ліміти енергоспоживання, напругу на ядрі, тривалість знаходження процесора в максимальному бусті і, власне, кількість мегагерц, які додаються до його частоти.
Інакше кажучи, розганяти Ryzen 3000 можна як максимально простим способом, так і способами складнішими, але такими, що дозволяють зберегти технології енергозбереження. У даній статті було обрано перший варіант через його простоту і більшу наочність.
Тестовий процесор виявився одночасно вдалим у контексті залежності частоти від напруги і невдалим — у контексті самої частоти. 4500 МГц виявилися недосяжними в принципі: після виходу з біос система просто перезавантажувалася і пропонувала відновити штатні налаштування.
На 4450 МГц при напрузі в 1,38 вольта вдавалося завантажити ОС, запустити CPU-Z та інші діагностичні утиліти, і навіть серфити в Інтернеті — однак будь-яке навантаження на процесор, чи то бенчмарки, чи то ігри, автоматично призводило до вильоту в синій екран і перезапуску системи.
Стабільними виявилися 4400 МГц при напрузі в 1,35 вольта. Точніше, схема виглядала так: у біосі материнської плати задавалася напруга в 1,362 вольта і вибирався 6-ий з 8-ми доступних режимів LLC. Після завантаження OC у режимі простою напруга на ядрах становила 1,35 вольта, під навантаженням — просідала до 1,344 вольта.
Однак на цих параметрах процесор був повністю стабільний:
Енергоспоживання при знятому ліміті та підвищених відносно стандарту частотах і напрузі піднялося до 184 ват, а максимальна температура — до 83 градусів, що також не можна назвати істотним зростанням у контексті 12-ядерного процесора.
… і Core i9-9900KF
Від свого найближчого родича в особі Core i9-9900K тестовий процесор відрізняється тільки відсутністю у нього вбудованої графіки. Частотна модель тут повністю ідентична: 3600 МГц базової частоти і динамічний розгін до 5000 МГц — зрозуміло, за умови завантаження тільки одного ядра.
При завантаженні всіх 8 ядер процесор працює на частоті в 4700 МГц:
Модель напруг при цьому схожа з R9-3900X: до 1,308 вольта при навантаженні на одне ядро, і коливання між 1,28-1,2-2 — при завантаженні всіх ядер.
Що не схоже — так це енергоспоживання і температури. Зрозуміло, в коментарях є багато людей, які раді розповісти, що Core i9 їсть максимум 65 ват, але в реальності 8 ядер, які виготовлено за 14-нм техпроцесом, і які працюють на доволі високій частоті навіть у штатному режимі, чисто фізично не можуть мало їсти і мало грітися.
Власне, це ми бачимо і в тесті вище. 213 ват пікового енергоспоживання і 100 градусів, незважаючи на охолодження за допомогою СВО. Тест OCCT linpack у цьому разі проходиться, хоча і з величезною кількістю помилок, викликаних перегрівом. Core i7-9700KF, наприклад, гріється «всього лише» до 97 градусів, і проходить тест у тих же умовах без помилок.
Частота Core i9-9900KF також змінюється залежно від ступеня завантаження його ядер, хоча в цьому разі діапазон частот невеликий:
1 ядро — 4900 МГц
8 ядер — 4700 МГц
Настільки малий розкид частот, зрозуміло, пояснюється роботою технології MCE, яка дозволяє процесорам Intel ігнорувати штатні для них ліміти енергоспоживання і працювати на більших частотах, ніж були б доступні в повністю автоматичному режимі. Ціною цього якраз і є підвищені температури та енергоспоживання. Однак, саме цей режим ми будемо вважати штатним.
Розгін Core i9-9900KF
З огляду на «видатні досягнення» процесора в плані температур навіть у штатному режимі, визначити стабільність його роботи на підвищених частотах стає набагато складніше.
Відомо, що середньостатистичний розгін восьмиядерних Coffee Lake перебуває в межах 5000-5100 МГц, 5200 беруть тільки найвдаліші екземпляри, за які потенційним власникам пропонують трохи доплатити.
У цьому разі було обрано частоту в 5000 МГц — виключно заради рівної цифри. А ось її умовне досягнення виявилося не найпростішою справою. Core i9-9900KF під час розгону стає заручником двох чинників: з одного боку — перегрів, який не дає змоги без оглядки піднімати напруги, з іншого — вимога високих напруг для стабільної роботи.
У даному випадку процесор міг працювати на частоті 5000 МГц і проходити рядові бенчмарки при напрузі в 1,344 вольта, але запуск OCCT на цій напрузі приводив до появи чорного екрану і перезавантаження через 20 секунд тесту. Стабільна робота була досяжна тільки в тому разі, якщо напруга залишалася в автоматичному режимі, а LLC — у 6 режимі з 8. Однак у такому разі напруга піднімалася до 1,39 вольта, і перегрів процесора наступав на 6-ій секунді тесту.
У результаті тут довелося піти на хитрість, і виконувати всі виміри в бенчмарках та іграх при напрузі в 1,344 вольта, що свідомо є недостатнім для проходження OCCT Linpack.
Для зручності всі дані про температури та енергоспоживання тестових процесорів зведені в один графік:
Температури, частотний режим і енергоспоживання (для тих, хто не вміє читати)
За традицією, дані моніторингу процесорів та іграх викладаються в максимально наочній формі:
1680x1050p, середні налаштування графіки:
1920×1080, високі/максимальні налаштування:
Тести продуктивності: синтетика
Тести продуктивності: практичні завдання
Тести продуктивності: ігри
Висновки
Раніше, публікуючи огляди флагманських моделей ЦПУ Ryzen 7 1800X і Ryzen 7 2700X, автор двічі доходив до одного й того ж висновку: топові моделі AMD хороші в робочих завданнях, хоча і поступаються аналогам від Intel в іграх.
З R9-3900X не все так однозначно. Так, його перевага в робочих завданнях очевидна — причому, маючи свідомо нижчу частоту, він не поступається i9-9900KF навіть у тих тестах, де не може використовувати перевагу в кількості ядер. Винятком виступає хіба що синтетичний тест Fritz Chess Benchmark, нездатний використовувати більше 16 потоків.
З іншого боку, і відставання в іграх спостерігається тільки в 1050p за середніх налаштувань графіки, при переході до FullHD і високих налаштувань R9-3900X видає менше фпс тільки в Total War: Three Kingdoms, в інших випадках різниця або несуттєва, або її немає взагалі. Що особливо цікаво — навіть у War Thunder, відомому своєю нелюбов’ю до багатопотоку.
Але ж ми говоримо про порівняння з Core i9-9900KF, який є фактичним флагманом платформи LGA 1151_v2, і володіє помітно вищими частотами і в номінальному режимі, і в розгоні!
AMD явно виконали велику роботу над новою архітектурою Zen 2, зберігши переваги попередників і позбувшись їхніх слабких сторін. Новий R9-3900X, незважаючи на свої 12 ядер, вийшов порівняно холодним і економним процесором — як уже говорилося вище, за енергоспоживанням він поступається i9-9900KF лише в режимі простою та при невеликому навантаженні, але малоймовірно, що ці процесори купуватимуться винятково заради серфінгу в інтернеті або старих ігор, які використовують не більш ніж 2 обчислювальні ядра. Якщо ж ми говоримо про 100%-е навантаження на процесор або близькі до нього режими — перевага очевидно на боці R9-3900X.
Інші переваги платформи AM4 теж нікуди не поділися. Сумісність Ryzen 3000 з материнськими платами на чіпсетах серій 300 і 400. Нових плат, як і раніше, багато, розгін, як і раніше, доступний, а Ryzen 4000 вже анонсовані під наявний сокет, тож апгрейд за кілька років не потребуватиме великих вкладень…
…і саме на цій фразі ми підходимо до того моменту, який затьмарює все враження від новинки.
На жаль, але поточні роздрібні ціни на R9-3900X не дозволяють зберегти позитивне враження від новинки. Вони явно завищені щодо рекомендованих, і помітно вищі за вартість Core i9-9900KF, навіть з огляду на всі його недоліки.
Зрозуміло, якщо ви апгрейдите наявний ПК на платформі socket AM4, і маєте потребу саме в багатопотоковій продуктивності, розглядати R9-3900X є сенс навіть у цих умовах. А ось якщо ви збираєте новий ПК — варто розглянути, але купувати потрібно вже з великою оглядкою на ціну.