ДомойТехноЯк працюють стабілізатори для камери

Як працюють стабілізатори для камери

Author

Date

Category

Стабілізатори для камери — це досить значний клас пристроїв, які розрізняються за призначенням і технічними характеристиками. Інформації щодо цього обладнання в Інтернеті зовсім мало, тому ми розповімо, як саме працюють сучасні фотостабілізатори і в яких ситуаціях не можна обійтися без такого обладнання.

Для чого потрібні стабілізатори для камери

Стабілізатори для камери призначені для компенсування рухів камери під час зйомки фото та відео. Мета — отримати рівне і стабілізоване відео або чітке фото, без змазаних деталей і «ворушіння». Стабілізатори однаково потрібні як дзеркалкам, так і відеокамерам — таке обладнання незамінне у фото- і відеозйомці.

Стабілізаторами користуються професійні оператори, які здебільшого працюють у «динаміці», іншими словами — знімають активні та динамічні сцени, наприклад — з «проводкою». У професійних кінематографістів є свої власні напрацювання в галузі стабілізації зображення.

Найвідоміші з них — механічний стабілізатор «стедікам», а також електронний «гімбал», що вимірює положення камери та за потреби регулює його за допомогою двигунів. Гімбал не компенсує тремтіння, що виникає від рухів оператора, а стедікам здатний на це, тому останнім часом професійні оператори використовують гібридні системи, що об’єднують плюси гімбала і стедікама. Однак такі системи вирізняються високими цінами, які становлять десятки тисяч доларів. Як приклад гібридної системи можна навести ARRI Trinity.

У разі фотозйомки стабілізатор здатний повністю замінити штатив, оскільки його ефективність нітрохи не нижча. Стабілізатор для фототехніки незамінний під час фотозйомки в умовах поганого освітлення: в недостатньо освітлених сценах можна отримувати «фото з рук», які за якістю не поступатимуться штативній зйомці. Стабілізатор для дзеркалки дає змогу отримувати чіткі та різкі фото навіть на довгих витримках. Відмінно працює з телеоб’єктивами, даючи змогу отримувати різкі знімки навіть на великих фокусних відстанях.

Можна також додати в комплект монопод. Якщо встановити на нього стабілізатор, вийде довгий важіль, що створює незвичайні ефекти з «проводкою» і розширює можливості зйомки.

Завдяки цим якостям стабілізатори популярні у блогерів, любителів спорту та активного відпочинку, мандрівників, а також у фотографів, які захоплюються спостереженнями за дикою природою.

Механічні та електронні стабілізатори — у чому різниця

Механічні та електронні пристрої відрізняються один від одного своєю будовою. Механічні стабілізатори утримують плавність кадру завдяки кріпленню, яке підвішується на складній системі шарнірів. Шарніри взаємодіють один з одним і ефективно компенсують будь-які тремтіння і зміщення підвісу по двох і більше осях.

У них конструктивно відсутня батарея, тому з механічним стабілізатором можна працювати тривалий час, тоді як робота з електронним стабілізатором обмежена зарядом батареї. Ба більше, в механічних стедікамах практично нема чому ламатися, тому вони вигідно відрізняються від електронних стабілізаторів своєю надійністю.

Механічні стабілізатори необхідно підлаштовувати під кожну камеру. Регулювати баланс доведеться після кожної установки камери і об’єктива, навіть якщо ви знімете фотоапарат тільки для того, щоб витягти карту пам’яті.

Камера з механічним стедікамом повністю під контролем оператора, він може задавати відповідні швидкість і характер руху без необхідності вмикати режими в смартфоні або через елементи управління. Однак це обертається і в мінус. Працювати з механічним стабілізатором складніше: на якість зйомки може вплинути раптовий порив вітру або незручний рух оператора, а якщо доведеться перевернути стедікам, то камера також перевернеться і зйомка може продовжитися вже догори дриґом. Електронний стабілізатор автоматично утримає камеру в правильній орієнтації.

Утім, прихильники механічних стабілізаторів зазначають, що в кадрах, знятих на цих пристроях, більше життя, а зйомки на камеру, закріплену на електронному стабілізаторі, створюють враження зайвої «згладженості», як у комп’ютерній грі. Крім того, під час зйомки треба враховувати швидкість роботи моторів електронного стабілізатора. Особливо це важливо на спортивних заходах, коли потрібно встигнути зафільмувати всі досягнення спортсмена, проте камера може не встигати за рухом об’єкта. Для зйомки спортивних заходів підходить стабілізатор DJI Ronin-S, в якому добре відрегульований спортивний режим.

Вести зйомку з механічним стедікамом з машини або в обмеженому просторі не дуже зручно. У цьому випадку краще віддати перевагу електронному стабілізатору. Електронні стабілізатори можуть працювати в найважчих або обмежених умовах зйомки. Вони визначають положення пристрою в просторі за рахунок гіроскопів. Зі свого боку, двигун і сервоприводи миттєво компенсують переміщення підвісу в просторі. Завдяки цьому, електронні стабілізатори дають змогу отримувати максимально якісну картинку під час зйомки з рук. Крім того, порівняно з механічними стабілізаторами, вони зазвичай мають меншу вагу, що дає змогу фотографу менше втомлюватися під час їхнього використання. Слід зазначити, що механічні стабілізатори займають обидві руки в той час, як електронний стабілізатор вивільняє другу руку.

Які рухи компенсує стабілізатор

Сучасний стабілізатор може компенсувати рухи по двох або трьох осях. Краще обирати стабілізатори з трьохосьовим механізмом — вони дають змогу отримувати максимально плавні відео та чіткі фотографії, оскільки більш ефективно компенсують тремтіння рук оператора під час знімання в усіх площинах: вгору/вниз, вправо/вліво та горизонтальні обертання.

В електронних стабілізаторах особливо важливо налаштувати баланс за всіма осями, інакше навантаження зросте і мотори деяких моделей грітимуться або вібруватимуть. І, як результат, батарея розрядиться швидше, а в найскладніших випадках мотори і зовсім можуть відмовити.

Балансування рекомендують починати з горизонтальної осі. Потім зручно відрегулювати вертикальну вісь і вісь повороту, після чого можна приступити до налаштування осі панорамування. Після першого регулювання рекомендується повторно перевірити налаштування всіх осей. Бажано, щоб на осях були блокатори. Вони допоможуть швидше налаштувати баланс і дадуть змогу зафіксувати осі в правильному положенні.

Зовнішній вигляд

Стабілізатор може мати різний вигляд. Зазвичай це витягнута штанга, яка на верхньому кінці має контактний майданчик, призначений для кріплення дзеркалки. Внизу штанги є зручний хват для утримування пристрою рукою. Професійні моделі можуть мати подвійну ручку — такі пристрої набагато зручніші і дають змогу працювати без дискомфорту тривалий час. У верхній частині стабілізатора розташовується екран і органи управління — це може бути колесо, джойстик або кнопкова панель управління. З їхньою допомогою налаштувати камеру можна за лічені хвилини.

Гіроскопи

В основі стабілізатора лежать гіроскопи. Найпростіший приклад механічного гіроскопа — іграшка-дзиґа. Обертання дає змогу об’єкту зберігати стабільність у навколишньому просторі. Механічний гіроскоп працює аналогічним чином. У такому вигляді його можна зустріти, наприклад, на човнах.

У системах стабілізації використовуються набагато складніші електромеханічні гіроскопи. Вони являють собою мікросхеми з вбудованими датчиками інерції, які перетворюють механічні переміщення сенсора в електричні імпульси. Саме за допомогою датчиків пристрій визначає своє положення в просторі.

Нині в стабілізаторах для фототехніки використовується система силової стабілізації, яка побудована на основі двоступеневих гіроскопів. Компенсація рухів підвісу досягається за рахунок спільної роботи гіроскопа і двигуна розвантаження.

Менш поширені стабілізатори, в основі яких лежить індикаторна та індикаторно-силова системи стабілізації. У першому випадку використовуються триступеневі гіроскопи (один гіроскоп стабілізує дві осі). У другому випадку — двоступеневі гіроскопи (для кожної осі потрібен один гіроскоп).

Сервоприводи

Усі стабілізатори комплектуються сервоприводами. Без сервоприводів був би неможливий рух елементів підвісу. Сервопривід являє собою стежить привід, який автоматично коригує своє положення. Сервопривід складається з таких елементів:

  • Вихідний вал;
  • Потенціометр;
  • Мотор;
  • Плата-контролер.

Виглядає сервопривід так:

Корекція стану досягається за рахунок ООС — негативного зворотного зв’язку. Якщо в системі задіяна ООС, то сигнал на виході змінюватиме сигнал на вході. При цьому зміна сигналу на вході буде протидіяти початковій зміні. Щоб краще розуміти принцип роботи ООС, можна уявити пристрій звичайного зливного бачка: у міру підвищення рівня води спливає поплавок, після чого доступ води обмежується.

Двигун

Високопродуктивні трьохосьові підвіси для дзеркалок використовують потужні безщіткові двигуни з високим крутним моментом. Тільки такі двигуни можуть гарантувати миттєве реагування стабілізатора на мінливе положення підвісу в просторі.

Останніми роками розміри мотора змінилися в менший бік, при цьому потужність їхня не зменшилася, а, навпаки, зросла. Тому, підбираючи електронний стабілізатор, звертайте увагу і на рік випуску. Обираючи між моделлю поточного року і версією дво- або трирічної давності, віддавайте перевагу останнім моделям, щоб виграти в компактності, потужності та часі відгуку.

Живлення

Стабілізатор може мати як вбудований, так і знімний акумулятор. У версіях зі знімними акумуляторами можна своєчасно замінити батарею, що сіла, на запасну і продовжити роботу. Професійні моделі стабілізаторів найчастіше оснащуються вбудованими акумуляторами, які дають змогу використовувати підвіс без підзарядки протягом тривалого часу.

Максимальна вага і розміри

Одна з головних характеристик будь-якого стабілізатора — це допустиме навантаження. Саме від цього показника залежить, наскільки важку дзеркалку зможе утримувати стабілізатор і наскільки ефективно він буде компенсувати рухи під час зйомки.

При виборі стабілізатора звертаємо увагу на клас пристрою: для екшн-камер, смартфонів або дзеркалок. У перших двох випадках підвіс працюватиме тільки зі смартфонами і легкими екшн-камерами. Стабілізатори не дають змоги встановити повноцінну дзеркалку не тільки через велику вагу фотоапарата, а й через те, що на контактному майданчику відсутнє відповідне кріплення.

Стабілізатори для смартфонів можна калібрувати за допомогою мобільного застосунку. Підключення часто здійснюється через Bluetooth, а відео- і фотозйомку можна почати натисканням на кнопку. Найчастіше стабілізатори можуть автоматично розгортати смартфон вертикально/горизонтально. Деякі з них забезпечені бездротовою зарядкою, що подовжує час роботи. Під час купівлі слід звертати увагу на можливість обертання смартфона по вертикальній осі — через невеликі розміри стабілізатора воно може бути обмежене. Крім того, на деякі стабілізатори не вийде встановити смартфон з додатковими об’єктивами для зйомки.

Стабілізатори для екшн-камер мають невелику вагу і часто комплектуються моноподами, що збільшують довжину стабілізатора. Інший різновид таких стабілізаторів дає можливість встановити екшн-камеру на шолом або іншу поверхню, однак тримати їх у руках буде незручно через відсутність ручки.

При виборі стабілізатора для камери враховуємо робочу вагу техніки (не забуваємо аксесуари — додаткове світло, об’єктиви, фільтри, акумулятори). Крім того, при купівлі стабілізатора треба звернути увагу на його конструкцію і розміри. Деякі моделі стабілізаторів не передбачають використання, наприклад, довгофокусних об’єктивів. І навпаки, якщо ви купуєте стабілізатор для компактного фотоапарата, можна не переплачувати за масивні моделі стабілізаторів. Якщо ви часто міняєте камери під час зйомки, оцініть посадковий майданчик стабілізатора: чи буде зручна зміна камери, чи передбачено швидке знімання, чи дає змогу конструкція переставити камеру на інший стабілізатор або монопод.

Тип підключення

Сучасні стабілізатори можуть бути як бездротовими, так і дротовими. Останні вже відходять на другий план і зустрічаються набагато рідше. Бездротові стабілізатори можуть підключатися до дзеркалки, наприклад, по Wi-Fi або Bluetooth. Реклама каже, що це набагато зручніше, проте в реальних умовах тип підключення не відіграє першорядного значення: під час зйомки камера і стабілізатор завжди працюють як єдиний вузол: відстань між дзеркалкою і підвісом мінімальна.

Висновок

Провести якісну фото- і відеозйомку без стабілізаторів вкрай важко. Працювати зі штатива можна, але більшість сцен знімається саме в динаміці. У таких умовах стабілізатору просто немає рівних.

Для жвавості в кадрі та динамічності сцен обирайте механічний стабілізатор. Якщо вам потрібна стабільна картинка або у вас замало досвіду, а хочеться отримати кадри на рівні професійного оператора — перевагу слід віддати електронному стабілізатору.

Якщо ви ще замислюєтеся, чи варто купувати такий пристрій, подивіться це відео:

Як ми бачимо, звичайний стабілізатор і нескладні прийоми зйомки (не кажучи вже про професійні стабілізатори, які ми також згадували сьогодні) допоможуть навіть на смартфон або недорогий фотоапарат зняти вражаюче відео, яке за картинкою максимально наближається до професійної операторської роботи. Стабілізатор значно розширить можливості зйомки, пропонуючи велику кількість варіантів: проводка, проліт, панорамування, наплив, рол, рух по радіусу або спіралі тощо. По суті, використання стабілізатора обмежене тільки фантазією оператора.

Linda Barbara

Lorem ipsum dolor sit amet, consectetur adipiscing elit. Vestibulum imperdiet massa at dignissim gravida. Vivamus vestibulum odio eget eros accumsan, ut dignissim sapien gravida. Vivamus eu sem vitae dui.

Recent posts

Recent comments