Ключовою перевагою персонального комп’ютера як платформи була і залишається універсальність. Саме завдяки можливості вирішувати абсолютно різні завдання на одному пристрої, звичні нам настільні комп’ютери вже десятиліттями без найменших втрат переживають появи нових і «революційних» платформ, які погрожують стати їм на заміну.
Однак, щоб бути повною мірою універсальним інструментом, комп’ютеру необхідна відповідна продуктивність. І, якщо в іграх вона визначається насамперед відеокартою, то для робочих завдань найчастіше важливі можливості центрального процесора (хоча, зрозуміло, оперативна пам’ять і дискова підсистема також мають значення).
У цьому гайді буде дано відповіді на основні запитання, що виникають під час вибору ЦПП, а параметри самих процесорів — поділено на важливі й ті, що не мають визначального значення під час вибору.
На що НІКОЛИ не потрібно звертати увагу
У кожного з двох виробників центральних процесорів є повністю сформовані лінійки продуктів, розрахованих на різні сегменти ринку: від HEDT до вбудованих систем. І цілком логічно, що процесор для потужної робочої станції і процесор для неттопа просто не можуть володіти одними і тими ж якостями.
Ба більше, різні моделі процесорів навіть в одному сімействі можуть помітно відрізнятися за характеристиками. А тому говорити, що умовний Core i3 — це рівно те ж саме, що умовний Core i9, тільки трохи повільніше — значить просто-напросто маніпулювати. Причому маніпулювати навіть не фактами, а емоціями потенційного покупця.
Тому, обираючи центральний процесор, чітко засвойте: ви купуєте конкретний пристрій, що має конкретні характеристики. А саме: продуктивність у важливих для вас завданнях, сукупна вартість платформи, можливості подальшого апгрейда, енергоспоживання, вимоги до системи охолодження тощо. Ці характеристики можуть вам підійти або здатися невідповідними вартості процесора, але це будуть реальні параметри, що стосуються саме обговорюваного продукту.
А ось такі міфічні критерії, як «репутація бренду», «сирість архітектури», «квиток у клуб власників» та інші «відсотки розкриття» — прямий і короткий шлях до купівлі найгіршого з можливих варіантів.
Найпоширеніші запитання
Q: У мене материнська плата під < название_сокета >. Чи можу я поставити в неї процесор під< название_сокета_плюс_одна_цифра >?
Сокет материнської плати — ні що інше як відповідна частина для контактних виводів процесора. Простіше кажучи — для ніжок або майданчиків, які кожен може побачити, перевернувши процесор кришкою (або кристалом) вниз.
Для кожної платформи розташування цих контактів унікальне, до того ж часто відрізняються не тільки кількість і розташування контактів, а й габарити сокета. У результаті процесор чисто фізично не можна встановити в чужий йому роз’єм, а якщо вам це і вдасться — найімовірніше, процесор і материнська плата в результаті отримають незворотні пошкодження. Як, власне, і ваш гаманець — адже доведеться купувати ще два нових девайси на заміну.
Ба більше, іноді навіть конструктивно схожі платформи несумісні між собою. Наприклад, процесор під сокет LGA 1151 не працюватиме в материнській платі з сокетом LGA 1151_v2, а процесор під сокет LGA 1151_v2, відповідно, не заведеться в платі під LGA 1151.
Якщо у вас вже є материнська плата, просто ознайомтеся зі списком сумісних з нею процесорів, який завжди є на сайті виробника материнки. Справа буквально пари хвилин, зате заощадите ви набагато більше. Причому і часу, і грошей.
Q: Я купив процесор під < название_сокета >і материнську плату з тим самим< название_сокета >а система все одно не запускається, чорний екран і тільки вентилятори крутяться. Що це означає?
A: Два можливі варіанти.
- Варіант «1» — ви підключили монітор до виходів на материнській платі, тоді як у процесорі відсутня вбудована графіка. Як це не дивно, але трапляється подібне досить часто. Вихід тут один — підключити монітор до дискретної відеокарти.
- Варіант «2» — ви купили процесор, сумісний з вашою материнською платою, але не підтримуваний на тій версії BIOS, яку записано на платі на даний момент.
Можлива така ситуація абсолютно на всіх платформах — згадаймо хоча б процесори Intel Coffee Lake Refresh (серія 9000) і материнські плати на чіпсетах серії 300, випущені раніше за самі ЦПП. Або свіжіший приклад: процесори Rocket Lake (серія Core 11000), сумісні зі старшими чіпсетами 400-ої серії, але також потребують новіших версій біос, як порівняти з процесорами Core 10000.
У будь-якому разі, це не є недоліком самої платформи. Якщо плата була випущена раніше, ніж процесор, вона просто не може знати, як з ним працювати. Тут можна провести аналогію з автомобілями: якщо якась опція почала встановлюватися на заводі тільки 2019 року, то на машині, випущеної 2017 року, вона ніяк не може опинитися — якщо, звісно, ви її не докупите і не встановите.
Якщо ви тільки збираєтеся купувати материнську плату, і сумніваєтеся, чи підтримує вона процесор — перевірте номер заводської прошивки. Зробити це зовсім не складно, і купувати плату і нести її додому для цього не потрібно:
Якщо ж ЦПУ купується під апгрейд, і у вас вже є працююча система з іншим процесором — оновитися можна самостійно, причому для цього є штатний інструментарій.
Зрештою, для оновлення BIOS материнської плати можна звернутися і в сервіс-центр. Послуга прошивки є в СЦ компанії ДНС, але ніхто не заборонить звернутися в будь-яку іншу фірму, що займається ремонтом і обслуговуванням ПК.
Q: У мене блок живлення потужністю 450 ват, хочу замінити процесор на «назву моделі». Чи вистачить мого блока, чи його теж потрібно буде поміняти?
A: Залежить від реальних характеристик вашого БЖ і потужності, споживаної всією системою вкупі.
Припустимо, що ваш блок живлення якісний, сучасний і реально видає заявлену потужність, причому більшу її частину — лінією в 12 вольт, та ще й не просідає напругу при піковому навантаженні. Тоді до нього немає претензій, і вам залишається дізнатися, наскільки потужність БЖ відповідає апетитам системи.
Другим (або частіше першим, у перерахунку на вати) споживачем електрики під навантаженням є відеокарта, тому також варто вивчити і її реальні характеристики. Споживання материнської плати, оперативної пам’яті, жорстких дисків і плат розширення не настільки істотне, але, залежно від кількості зазначених вище пристроїв, додайте до споживаної відеокартою потужності ще ват 50-70.
Як визначити споживання процесора і відеокарти під навантаженням? Найпростіше скористатися готовими тестами від авторитетних джерел, що використовують адекватні методики вимірювань.
Наприклад, ось вам три сценарії енергоспоживання системи на базі Intel Core i9 12900K, виміри виконані порталом Techpowerup.
Зліва направо: енергоспоживання в стані простою, у типовому багатопотоковому навантаженні, і під стрес-тестом Prime95. При цьому параметри процесора відстежуються в чотирьох режимах: у повністю штатному, зі знятими програмними лімітами енергоспоживання, з відключеними енергоефективними ядрами і в режимі максимального розгону.
Зверніть увагу, що в цьому випадку вимірюється не енергоспоживання процесора окремо, а потужність, яку споживає ВСЯ система в зборі з розетки. Але так виходить навіть більш наочно.
Менш точний спосіб — заміряти самостійно. Якщо ви впевнені в якості та технічному стані своїх комплектуючих — запустіть утиліту для моніторингу параметрів системи HWinfo64, а потім виміряйте енергоспоживання процесора і відеокарти під стрес-тестами. FurMark або MSI Kombustor для відеокарти, OCCT Linpack або Prime95 для процесора. Отримані дані будуть менш точні порівняно з апаратними вимірами, однак на них все одно можна буде покластися.
Як приклад розглянемо енергоспоживання AMD Ryzen 9 5900X під піковим навантаженням, яке нам люб’язно покаже HWinfo64:
Процесори Ryzen актуальних поколінь мають штатні програмні ліміти енергоспоживання, реалізовані через біос материнської плати. Тому, можливо, вони і не є наочними прикладами. Той же R9-5900X у штатному режимі обмежений всього лише 145 ватами, незважаючи на наявність 12 рівноцінних обчислювальних ядер. Проте, це дає змогу побачити, що, навіть під стовідсотковим навантаженням, енергоспоживання ЦПУ не перевищує заданий ліміт — а значить, у реальних завданнях воно буде або на тому ж рівні, або нижче. Але в жодному разі не вище.
Відповідно, якщо отримана в підсумку цифра істотно менше заявленої потужності вашого БЖ — можна апгрейдитися. Якщо ж нинішня конфігурація споживає практично максимальну для блоку потужність — БЖ безперечно варто замінити.
Однак пам’ятайте, що будь-які стрес-тести ви проводите виключно на свій страх і ризик. Якщо ваша система має проблеми з охолодженням, або БЖ переживає не найкращі часи і не може забезпечити якісне живлення, можливий вихід з ладу одного або декількох комплектуючих. Утім, у такому разі й заміна процесора на потужніший може призвести до аналогічного результату…
Q: Чи вистачить кулера на 95 ват для охолодження «назва_процесора»? Міняти ще й кулер можливості немає…
A: Це теж залежить від реального енергоспоживання процесора.
У характеристиках ЦПУ завжди наводиться таке значення, як TDP (Thermal Design Power), і являє собою вимоги до теплової потужності, яку здатний розсіювати кулер. Однак ці вимоги вказуються найчастіше тільки для штатного режиму роботи ЦПУ. Причому під штатним режимом тут розуміється базова частота процесора, а не та частота, на якій він реально працює завдяки штатному динамічному розгону. Наприклад, той же Core i9-11900KF при заявленому TDP в 125 ват може споживати не більше ніж 125 ват у піковому навантаженні, але, лише в тому разі, якщо ми вручну вимкнемо всі технології динамічного розгону, і запустимо його на базовій частоті в 3500 МГц при відповідній напрузі.
А ось у штатному режимі, коли активні всі фірмові технології, процесор працює на частоті 4800 МГц навіть при повному завантаженні всіх його ядер. І енергоспоживання, а значить, і тепловиділення, в такому разі виявляються «трохи» більшими:
Так-так: під стрес-тестом нібито 125-ватний процесор споживає до 240 ват. У більш наближеному до реальності тесті 3D-рендерига Blender — до 190 ват. І лише в грі, де ресурси процесора використовуються всього лише на 20-25%, його енергоспоживання коливається близько позначки в 100 ват. Що станеться з Core i9-11900KF, якщо довіритися паспортним цифрам, і спробувати охолодити його умовним Deepcool Gammaxx 300, розрахованим на 130 ват — здогадатися нескладно.
Однак, залежність температур від енергоспоживання процесора працює і в інший бік.
Якщо процесор має програмний ліміт на 145 ват споживаної потужності, то виділяти 200, 250 або всі 350 ват теплової енергії він не може суто фізично: якби це було так, ми говорили б про революцію в царині побутових нагрівачів, що видають потужність більшу за споживану. А вже там і до винаходу вічного двигуна було б недалеко.
Але жарти осторонь: у реальності 145 ват енергоспоживання означають лише те, що охолодити процесор буде набагато простіше, ніж про це прийнято думати:
Щодо кулерів, до речі, орієнтуватися на TDP теж варто з великою оглядкою. Кожен виробник використовує різну методику вимірів, унаслідок чого кулери з TDP, заявленим на позначці в 130 ват, можуть мати абсолютно різну конструкцію і абсолютно різну ефективність. Але, проте, якщо для кулера заявлено 130 ват потужності, що розсіюється, то, найімовірніше, із процесором з енергоспоживанням у 70-80 ват він упорається.
Q: А може, просто взяти процесор у коробці? Адже там і кулер комплектний буде!
A: Насправді — далеко не факт, що він там буде.
Наприклад, процесори Intel з розблокованим множником постачаються без штатного кулера, те саме стосується і деяких моделей AMD Ryzen: наприклад, процесорів серії 3000 із суфіксом XT, а також моделей 5000-ї серії, більш продуктивних, ніж R5-5600X. Як правило, артикул таких ЦПУ від AMD закінчується літерами WOF, що можна умовно розшифрувати як without fan. Виробник у цьому разі вважає, що продукт свідомо буде використовуватися з більш якісною та ефективною системою охолодження, ніж «боксовий» кулер.
Чи брати процесор у BOX або OEM-комплектації — особистий вибір кожного. «Коробковий» екземпляр, як правило, вирізняється гарантією від виробника, термін якої набагато триваліший за гарантію від роздрібного магазину. OEM же — просто-напросто дешевший.
Але не варто вибирати BOX тільки заради кулера: далеко не завжди він відрізнятиметься високою ефективністю при комфортному рівні шуму. А найчастіше на різницю в ціні між BOX і OEM можна придбати кулер набагато кращий за штатний.
Q: Чи потрібен мені розгін процесора?
A: Особиста справа кожного.
Якщо ви купуєте процесор на тривалий термін — краще розглядати варіант з розблокованим множником. Розгін вам може не знадобитися в момент купівлі, але знадобиться в майбутньому, коли зростуть вимоги ігор і робочого софту. Запас, як то кажуть, кишеню не тягне. Хоча і ціна процесора з розблокованим множником і материнської плати з можливістю розгону може виявитися набагато вищою за платформу без розгону.
Втім, варто сказати, що на сьогоднішній день поділ на комплектуючі, що «розганяються» і «нерозганяються», дуже умовний.
На десктопній платформі AMD socket AM4 розгін доступний для всіх моделей ЦПУ і APU, відсутні можливості розгону процесора тільки у плат на молодших чіпсетах A320 і A520. Втім, ці плати призначені для офісного сегмента, так що тут все логічно.
На актуальних десктопних платформах Intel ситуація теж неоднозначна. З одного боку, як і раніше, існують старші чіпсети Z-серії та процесори з літерою K, що відрізняються розблокованим множником. З іншого боку, на платформі LGA 1200 існує чіпсет B560, плати на якому дають змогу не тільки розганяти оперативну пам’ять, а й змінювати ліміти енергоспоживання процесора, даючи йому змогу працювати на більших частотах. Це не настільки ефективно, як ручне налаштування множника і напруги, але сама можливість надати потужностей «заблокованому» процесору — це великий плюс.
І так: чіпсет B660 для платформи LGA 1700 також існує. Але там усе ще цікавіше: можна не тільки грати з лімітами енергоспоживання, а й змінювати частоту системної шини, тобто буквально розганяти процесор, підвищуючи його частоти вище за можливі за штатом (щоправда, не на всіх платах).
Q: Я вибрав процесор, але подивився характеристики — а там написано, що у процесора є вбудована графіка. Але в мене вже є відеокарта — навіщо переплачувати за те, чим я не буду користуватися?
A: А чи переплачувати?
Хоч як парадоксально, але навіть якщо у вашому комп’ютері є потужна дискретна відеокарта, вбудована графіка — це корисний бонус, який у деяких ситуаціях може навпаки, заощадити вам гроші, час і нерви. Будь-яка відеокарта, якою б надійною вона не була, з часом може вийти з ладу і відправитися в сервіс-центр. Будь-яка відеокарта з часом може потребувати апгрейда, і зовсім не факт, що ви продасте стару і купите нову в один і той самий день.
Та можна придумати й інші причини, коли ви тимчасово залишаєтеся без відеокарти. Що в цьому разі доведеться робити, якщо вбудованого відео у вас немає? Правильно, сидіти без комп’ютера або йти на місцеву барахолку і купувати дешеву б/в карту на час.
А що потрібно зробити, якщо у вас є вбудована графіка? Підключити монітор до неї і користуватися далі. У важкі ігри, звісно, не пограєш, але можна серфити в Інтернеті та грати в улюблені хіти минулих років. Без витрат часу на поїздки і походи по ринках.
А ось чи варто під час купівлі віддавати перевагу саме процесорам із вбудованою графікою — питання вже не таке просте.
Якщо ми говоримо про платформу Intel, то за винятком графічного ядра ті ж Core i5-11400 і Core i5-11400F повністю ідентичні. У них однакова кількість ядер, однаковий обсяг кеш-пам’яті, однакові робочі частоти тощо. Тобто, купуючи процесор з вбудовуванням, ви взагалі нічого не втрачаєте… крім буквально кількох тисяч рублів:
А ось у випадку з процесорами і APU AMD все вже складніше.
Припустимо цілком пересічну ситуацію: ви збираєте недорогий комп’ютер, і грошей вистачає буквально «в обріз». Можна купити або Ryzen 5 1600 AF, або Ryzen 5 3400G. Ціни однакові, але до першого треба докупити дискретну відеокарту, а у другого є вбудоване графічне ядро. Але ці процесори вже зовсім не однакові.
Так, Ryzen 5 1600 AF (на відміну від AE) використовує архітектуру процесорних ядер Zen+, як і Ryzen 5 3400G. Але ядер у нього 6, а потоків — 12, тоді як у APU їх 4 і 8 відповідно. Плюс більший об’єм кеш-пам’яті, плюс більше ліній PCI-e під відеокарту… У цьому разі купівля APU позбавить вас від витрат на відеокарту на етапі складання системи, але істотно знизить можливості вашого комп’ютера в майбутньому.
Із сучасними APU все трохи простіше: Ryzen 4000 використовують ту ж архітектуру процесорних ядер, що і ЦПУ Ryzen 3000 без вбудованої графіки. А APU Ryzen 5000 — ту саму архітектуру, що і ЦПУ Ryzen 5000. Ба більше: кількість ядер і потоків у R5-4650G аналогічна R5-3600, а R5-5600G можна назвати аналогом R5-5600X.
Але між ними є і помітна різниця.
По-перше, як ви вже помітили за скріншотами утиліти CPU-Z, процесор без вбудованої графіки вирізняється кеш-пам’яттю третього рівня об’ємом 32 мегабайти. Саме ця особливість дозволяє ЦПУ серій 3000/5000 рідше звертатися до оперативної пам’яті і набагато менше залежати від її параметрів у порівнянні з Ryzen 1000/2000.
У APU з огляду на його конструктиву об’єм кешу скорочено до 16 мегабайт, що в теорії може знижувати продуктивність R5-5600G у порівнянні з R5-5600X за інших однакових умов…
Однак у APU серій 4000 / 5000 є ще одна особливість, яка дасть змогу компенсувати можливе відставання. Контролер пам’яті у Renoir (4000) і Cezanne (5000) має суттєві відмінності від аналогічного вузла в процесорах без вбудованої графіки.
На практиці це означає те, що для сучасних процесорів Ryzen без вбудованого графічного ядра немає сенсу в розгоні пам’яті понад 3800-3866 (у рідкісних випадках — 4000) МГц. Далі ви отримаєте зниження частоти контролера пам’яті до ½ від частоти оперативки, і весь приріст від її розгону піде нанівець.
А ось APU Renoir і Cezanne дивляться на цю ситуацію з глибоким розумінням, а потім — дозволяють ганяти оперативну пам’ять до 4600-4800 МГц, абсолютно наплювавши на частоту Infinity Fabric і отримуючи приріст продуктивності для вбудованого графічного ядра. Та й процесорна частина теж у програші не залишається.
З огляду на цей контекст, сучасні APU вже цілком можна розглядати як альтернативу процесорам без вбудованої графіки. Головне — пам’ятати про особливості пристрою, що купується, і правильно оцінити його ціну і плюси від такої покупки. Але, зрозуміло, варто мати на увазі, що APU можуть конкурувати тільки з процесорами, що складаються з одного чіплета. Через їхню конструкцію аналоги 12-ядерного Ryzen 9 5900X і 16-ядерного Ryzen 9 5950X з’явитися не можуть.
Q: Якраз із приводу відеокарт. Ось я хочу купити < название_видеокарты >який процесор до неї підійде?
A: У процесора немає характеристик, які забороняли б йому працювати з тими чи іншими відеокартами. Як правило, якщо відеокарта використовує інтерфейс PCI-e і підтримується у встановленій на комп’ютері ОС — це все, що від неї вимагається.
Інакше кажучи, якщо ви збираєте ПК на новій платформі, але грошей не вистачає на те, щоб одночасно оновити і відеокарту — можна використовувати ГПУ, що залишився від попередньої системи, або бюджетне рішення старого покоління, куплене на вторинному ринку.
Хочете наочних прикладів? Будь ласка: ось вам відеокарта 2015 року випуску, що працює на останній генерації платформи Socket AM4:
Але і зворотне теж вірно: у комп’ютери, зібрані на не найновіших платформах, можна встановлювати відеокарти актуальних поколінь, якщо вам бракує продуктивності графічної частини, або бюджет дає змогу замінити тільки відеокарту.
Наприклад, платформа Intel LGA 1150 родом із приблизно тієї ж епохи, що і R9 380. А на ній — Radeon RX 5600XT, випущений на ринок 2020 року:
Безумовно, бувають випадки індивідуальної несумісності, коли відеокарта геть відмовляється ініціалізуватися і працювати, хоча сама вона гарантовано справна. Але, по-перше, в сучасних реаліях це велика рідкість, а по-друге, питання в цьому разі слід адресувати материнській платі, а не процесору.
Q: Але от кажуть, що < название_процессора >мою карту тільки на 73% розкриє, а якщо поставити < название_другого_процессора >то буде не менше 92%?
A: Явище і персонажі, відомі нам як «розкривашки», виникли якраз для того і для того, щоб стимулювати продаж процесорів нових поколінь. І зводиться воно в загальних рисах до того, що новіший і дорожчий процесор старшої моделі завжди і всюди забезпечить більшу продуктивність. Але ось чого вам розкривашки ніколи не скажуть, так це того, що залежність від процесора ніколи не буває лінійною.
Total War: Three Kingdoms . Гра, досить вимоглива до ресурсів центрального процесора, яка до того ж використовує переваги багатопотоку. Зліва — Intel Core i9-9900KF. Праворуч — Intel Core i7-9700KF. Обидва процесори розігнані до 5000 МГц, частота кільцевої шини піднята до 4700 МГц, відеокарта RTX 2080 Ti працює в штатному для неї режимі, всі інші умови ідентичні. При цьому, у випадку з Core i7-9700KF фпс у бенчмарку виявляється… вищим! Як же так? Адже за всіма твердженнями інтернет-знавців, старша модель просто зобов’язана «розкрити» відеокарту повною мірою, а за фактом — з молодшим ЦПУ продуктивність вища! Так, це винятково окремий випадок, пов’язаний з тим, що технологія Hyper Threading, що відрізняє Core i9 від Core i7, в іграх далеко не завжди працює коректно, але важливий у цьому разі сам факт.
Вбудований бенчмарк гри WarThunder , що є вже діаметрально протилежним прикладом, оскільки рушій гри донині активно використовує не більш ніж 2 ядра. Зліва знову представлений Core i9-9900KF, але цього разу — в номінальному для нього режимі. 4700 МГц по всіх ядрах за рахунок технології MCE, 4300 МГц на кільцевій шині. Праворуч — уже Core i5-9600KF, розігнаний рівно до тих самих параметрів. Усі інші характеристики системи ідентичні, в якості відеокарти знову використовується RTX 2080 Ti. Різниця у фпс, знову ж таки, коментарів не потребує. І знову — справа не в «розкритті», а в тому, що в даному випадку Core i9 в принципі не може мати ніяких переваг над Core i5 — гра просто не використовує «зайві» ядра. А технологія Hyper Threading тут знову поводиться не найкращим чином, що і дозволяє Core i5-9600KF видавати трохи більше кадрів за секунду.
Можна розглянути і зворотний приклад:
Ті самі умови, ті самі Core i9 і Core i5, але Assassin’s Creed: Odyssey, що використовує переваги багатопотоку. Продуктивність з Core i5-9600KF тут уже нижча, але — нижча на 10-15 кадрів, тобто ні про яке перетворення RTX 2080 Ti на RTX 2060 тут не йдеться, та й й йти не може. Чому не може? Та тому, що ось це — RTX 2060:
А різниця між 100-110 і 75 кадрами за секунду на однакових налаштуваннях графіки вже сама по собі виглядає цілком красномовно. І, до речі, процесор у цьому випадку теж потужніший, ніж Core i5 9600KF, однак він не перетворює RTX 2060 на RTX 2080 Ti.
Чому ж так відбувається?
Річ у тім, що лінійна залежність між ціною процесора і продуктивністю можлива тільки в тому випадку, якщо поставлене перед процесором завдання задіює всі його обчислювальні ресурси. Так, при рендерінгу 3D-моделі або конвертації відеоролика Core i9-9900KF завжди буде швидшим за Core i5-9600KF. Але вже при пакетній обробці фото в редакторі, не здатному задіяти більше 4-х процесорних ядер, різниця між цими процесорами буде визначатися вже виключно тактовими частотами. Просто тому, що переваги «багатоядерної» старшої моделі тут не використовуються, і ніяк не можуть вплинути на продуктивність. І сучасні ігри на ділі виявляються набагато ближчими саме до другого прикладу.
Знову Total War: Three Kingdoms . Усе та сама RTX 2080 Ti, частота оперативної пам’яті фіксована на 3800 МГц, процесори розігнані до 4400 МГц. Зліва — Ryzen 9 3900X. У центрі — Ryzen 7 3700X, праворуч — Ryzen 5 3600X.
Як можна бачити, незважаючи на явну розбіжність у кількості ядер, продуктивність у грі на рівній частоті практично ідентична. Отже, розмови про те, що для «розкриття» RTX 2080 Ti потрібна обов’язково старша модель процесора, — як мінімум, варто поставити під сумнів.
У кожної гри свої вимоги до характеристик ЦПУ. Так, десь використовується максимально доступна кількість ядер — і, наприклад, старі процесори під ту саму платформу LGA 2011 можуть не тільки ефективно справлятися з грою, випущеною на 7 років пізніше за них самих, а й забезпечити комфортніший геймплей, ніж набагато сучасніші чотириядерні моделі під LGA 1151_v2 і LGA 1200. В інших іграх — навпаки, кількість ядер не має значення, важлива тільки тактова частота і продуктивність в однопотоковому навантаженні. Якісь ігри через особливості рушія в принципі мало залежні від процесора і більш вимогливі до відеокарти. Та й сама «залежність» від характеристик процесора в одній і тій самій грі може змінюватися зі зміною роздільної здатності екрану і налаштувань графіки: чим вони вищі, тим вищий вплив відеокарти, і тим менш помітна різниця між більш і менш швидкими ЦПГ.
Крім того, все сказане вище спирається на приклад GeForce RTX 2080 Ti, найшвидшої одночіпової відеокарти в попередньому поколінні. З повільнішими відеокартами різниці між процесорами ви ризикуєте не побачити зовсім: загальний рівень продуктивності буде нижчим, а отже, і дельта між тими самими Core i9 і Core i5 становитиме аж ніяк не 10 кадрів.
Q: А якщо мені процесор взагалі не для ігор потрібен — на що орієнтуватися?
A: Так, загалом, на те саме. Вам у будь-якому разі доведеться перевірити, який процесор можна встановити у вашу материнську плату, і чи впораються з ним ваш кулер і блок живлення.
А ось критерії вибору — так, можуть відрізнятися, оскільки ігри порівняно з робочими додатками — не найбільш ресурсомістке завдання. Наприклад, якщо збірка ігрового комп’ютера на HEDT-платформі може викликати хіба що здивування, то ось для робочих станцій вибір LGA 2066 або sTRX4 може бути цілком виправданою справою.
Та хоча б тому, що десктопні процесори Ryzen і Ryzen PRO, призначені для встановлення в сокет АМ4, мають у своєму розпорядженні всього лише 16 ліній PCI-e для відеокарт і 4 лінії для накопичувача M.2. У Ryzen Threadripper їх — 48 і 8 відповідно, та й актуальний чіпсет TRX4 своїх ліній додає:
Навіщо воно потрібне?
Ну, як мінімум для підключення великої кількості професійних прискорювачів обчислень: Nvidia Quadro і AMD FireGL. Їх, на відміну від ігрових відеокарт, у системі може бути набагато більше однієї-двох. І застосування їм у серйозних інженерних проєктах знаходиться легко і просто, на відміну від підтримки multi-GPU в сучасних іграх.
Лінії ж, призначені для M.2 SSD, стануть у пригоді для складання RAID-масивів зі швидкісних накопичувачів. Для робочих станцій важлива не тільки швидкість під час роботи з великоваговими файлами, а й збереження даних, тож дзеркальне копіювання — практично обов’язкова умова. Крім того, HEDT пропонує більше можливостей для роботи з оперативною пам’яттю. Насамперед це стосується її обсягу. Десктопні платформи — socket AM4, LGA 1200, LGA 1700 і, найімовірніше, майбутній socket AM5, — мають у своєму розпорядженні максимум 4 слоти оперативної пам’яті. Що, зі свого боку, обмежує об’єм оперативки 128 гігабайтами у разі стандарту DDR4. DDR5, звісно, пропонує більші об’єми, але поки тільки в теорії, оскільки модулі понад 32 гігабайти в реальному роздробі широко ще не представлені.
HEDT-платформи пропонують, по-перше, більше слотів для встановлення модулів пам’яті, тож об’єми в 256 і більше гігабайт цілком реально набрати модулями стандарту DDR4.
Але, крім того, якщо на десктопних платформах контролер пам’яті працює в двоканальному режимі, то відмінна риса HEDT — 4 і навіть 8 каналів, що підвищує теоретичну пропускну здатність пам’яті в пропорційній мірі.
Частково HEDT-платформи від десктопних відрізняє і підтримка ECC-пам’яті, яка також відома як «пам’ять з корекцією помилок». І ця назва більшою мірою визначає суть: така оперативка автоматично виявляє й усуває помилки бітів, знижуючи ризик виникнення несправностей і втрати даних. Частково — тому, що пам’ять з ECC підтримується і на десктопних платформах, але для AM4 потрібні процесори Ryzen PRO («звичайні» Ryzen підтримують таку пам’ять лише неофіційно), а для платформ Intel — процесори Xeon.
А ось реєстрова (вона ж буферизована) пам’ять підтримується вже виключно на серверних і HEDT-платформах, десктопне залізо використовувати її не належить за рангом.
Втім, HEDT — це рішення для топового сегмента, навіть у контексті робочих станцій. Якщо ви всього лише музикант-початківець, 3D-моделлер або відеомонтажер — не потрібно поспішати дивитися ціни на Ryzen Threadripper 3990X і Core i9-10980XE. Ці цифри вас можуть засмутити ще раніше, ніж ви побачите ціни відповідних материнських плат.
Для робочої станції початкового рівня цілком можна обійтися і залізом під десктопні платформи: Socket AM4, LGA 1200 і LGA 1700. Так, у них не буде описаних вище переваг у сфері під’єднання периферії та роботи з пам’яттю, але зате і грошей на збірку ви витратите набагато менше.
Що потрібно знати перед вибором процесора для робочої машини?
Як не дивно — характер вашої роботи. Або, якщо точніше — навантаження на центральний процесор.
Одна справа, якщо ви займаєтеся векторною графікою, ретушшю фотографій або зовсім створенням текстового контенту та інфографіки для соціальних мереж і сайтів. Ці завдання далеко не найбільш ресурсомісткі, і до того ж задіюють найчастіше 2-4 ядра процесора. А отже, ганятися за топовими моделями ЦПУ з 10, 12 і 16 ядрами у вашому випадку не має сенсу: краще вкласти гроші в монітор з великою діагоналлю та якісною матрицею, хорошу периферію тощо.
З роботою ж прекрасно впораються і сучасні ЦПУ з 4 ядрами / 8 потоками, 6 фізичними ядрами, 6 ядрами і 12 потоками… або, якщо завгодно, 4 високопродуктивними ядрами і 6 енергоефективними.
І зовсім інша справа — якщо ви займаєтеся відеомонтажем і створенням ефектів хоча б на рівні аматорських роликів для Youtube. Та й робота з по-справжньому великоваговими базами даних і електронними таблицями передбачає завдання, які ефективно вирішуються процесорами з 8 ядрами / 16 потоками і більше. Ну а 3D-моделювання — так і зовсім буквально хрестоматійний приклад:
За умови, що інші комплектуючі практично ідентичні, Ryzen 5 5600X відмальовує порівняно просту сцену бенчмарка Corona Renderer за 1 хвилину 56 секунд. На дві тестових сцени в Blender витрачається вже 19 хвилин і 11 секунд. Ті ж самі завдання Ryzen 9 5900X вирішує за 58 секунд і 9 хвилин 50 секунд відповідно, так що виграш у швидкості тут більш ніж дворазовий.
А що ще важливо, крім кількості ядер?
Можливості розгону процесора в контексті робочої станції вас хвилювати не повинні, а ось робочі частоти при виконанні одно- і багатопотокових завдань — цілком.
Підтримка високошвидкісної пам’яті — питання насамперед не процесора, а материнської плати. Якщо ваші завдання добре відгукуються на високі частоти і низькі таймінги, варто придбати плату, яка дозволить їх отримати. А також пам’ять, яка передбачає їх за рахунок штатного XMP-профілю, а не можливостей ручного розгону. Все ж робоча станція — це про надійність і відмовостійкість, а не про цифри в бенчмарках.
Але якщо вам потрібна не тільки швидкість, а й об’єм — варто пам’ятати, що робота десктопних платформ з оперативною пам’яттю безпосередньо залежить від топології слотів на вашій материнській платі. Якщо їх всього 2 — то питання відпадає, і варто лише запитати себе, чи вистачить 32-64 гігабайт під ваші завдання. А ось якщо слотів уже 4 — тут можливі два варіанти. Якщо плата використовує Т-топологію — всі 4 модулі працюватимуть на однаковій частоті за будь-яких умов. Якщо ж використовується топологія типу «дейзі-чейн» — у слотах, які є першими в ланцюзі, будуть доступні максимальні частоти і мінімальні таймінги. Заповніть усі 4 або просто встановіть пам’ять у «неправильну» пару слотів — отримаєте набагато гірші результати. Іноді — навіть гірші за заводські значення для вашої пам’яті.
Критерії та варіанти вибору
Для офісних ПК підійдуть двоядерні процесори AMD Athlon, Intel Celeron і Pentium.
Для більш серйозних завдань — чотирьохядерні та/або восьмипотокові Core i3, або на APU сімейств Ryzen 3 і Ryzen 5.
Для домашнього мультимедійного ПК — представники лінійок Ryzen 3 і Ryzen 5.
Під майбутній апгрейд — чотириядерні Ryzen 3 і Core i3 без вбудованої графіки.
Для бюджетного ігрового ПК — шестиядерні процесори AMD Ryzen 5 без підтримки віртуальних потоків і аналогічні моделі Core i5.
Оптимальний вибір для домашнього ігрового ПК — шестиядерні 12-потокові процесори AMD Ryzen 5 і Intel Core i5. Продуктивності цілком вистачає, щоб грати в будь-які сучасні ігри, вести трансляції та навіть працювати вдома.
Для топових ігрових ПК або робочих станцій підійдуть процесори AMD Ryzen 7 і Intel Core i7. Належачи до мейнстрімових платформ, ці процесори все ще відносно доступні і не вимагають дорогих материнських плат, блоків живлення і кулерів.
Для робочих станцій початкового рівня — процесори з лінійок Ryzen 9 і Core i9. Їхньою перевагою в цьому разі буде порівняно низька ціна платформи.
Для високопродуктивних робочих станцій призначені AMD Ryzen Threadripper під сокети TR4 і TR4X, і топові моделі процесорів Intel під сокет LGA 2066, що мають по 10, 12 і більше фізичних ядер.
Крім цього, процесори пропонують чотириканальний контролер пам’яті, що важливо для низки професійних завдань, і набагато більшу кількість ліній PCI-express, що дають змогу під’єднувати багато периферії без втрат у швидкості обміну даними.