Фотоапарати зі змінною оптикою (вони ж — бездзеркальні камери) останніми роками впевнено витісняють дзеркалки з ринку професійної фототехніки нижнього і середнього цінових сегментів. Якщо ще років десять тому до бездзеркалок багато хто ставився з подивом — то сьогодні ситуація змінилася. І продовжує змінюватися — багато аргументів «проти» бездзеркалок сьогодні вже неактуальні. І перед підбором фотоапарата бажано розібратися, чим саме сучасні фотоапарати зі змінною оптикою відрізняються від «мильниць» і дзеркальних камер.
Бездзеркальна камера чи компактний фотоапарат?
Бездзеркалка — це не просто дорога «мильниця» зі змінним об’єктивом. Так, недорогі бездзеркальні камери за можливостями близькі до топових компактних камер. Але можливість зміни об’єктива передбачає підхід до фотографії рівнем, вищим за побутовий, тому «бездзеркалки» трохи більше зміщені в бік професійної фотозйомки.
Приміром, на «мильниці» скоріше буде купа автоматичних режимів і хоч якийсь стабілізатор зображення. А порівнянна за ціною бездзеркалка може мати сенсор із навіть меншою кількістю мегапікселів, зате більший за розміром. На ній може не бути стабілізації і цифрового зуму, зате буде безліч можливостей з ручного налаштування і збереження фотографій у форматі RAW.
Не варто вибирати недорогу бездзеркалку як першу камеру. І якщо ви хочете, щоб камера сама робила за вас усю роботу — обирайте серед компактних фотоапаратів.
Але якщо можливостей «мильниць» вам уже не вистачає, то бездзеркальна камера початкового рівня може допомогти зробити перші кроки в бік професійної фотографії.
Бездзеркальна камера чи дзеркальна?
1 Бездзеркалка легша і компактніша за дзеркалку — і це стосується не тільки «тушки» (корпусу), а й об’єктивів. Відповідно, штатив теж не обов’язково має «витримувати слона» і може бути витонченішим і легшим. У сумі це дає виграш у кілька кілограмів — важливий аргумент для того, хто змушений тягати на собі все це добро з ранку до вечора.
З іншого боку, деякі фотографи схильні вважати малу вагу і розміри скоріше «мінусом», ніж «плюсом»: маленький корпус незручно тримати, органи управління на ньому також мають менші розміри і менш зручні в роботі (а багато кнопок взагалі «переїхали» на сенсорний екран). А через малу вагу камера сильніше схильна до впливу тремору рук.
2 Бездзеркалки безшумні. Іноді фотографу буває важливо не привертати до себе зайвої уваги.
3. У бездзеркалки немає оптичного видошукача * . Дорожчі моделі оснащені електронним видошукачем, а недорогі бездзеркалки доведеться використовувати, орієнтуючись на екран. Багато хто справедливо вважає це основним недоліком бездзеркалок: електронний видошукач або екран можуть давати неповне колірне охоплення і спотворювати кольори, а крім того, — яким би швидким не був LCD-екран, — він однаково відпрацює зміну різкості або діафрагми з певною затримкою. І якщо для портретиста, наприклад, це просто неприємно, то спортивному фотографу може реально перешкодити зробити вдалий кадр.
Сенсорний екран, крім того, викликає нарікання багатьох фотографів тим, що кнопки, які «переїхали» на нього, неможливо натискати на дотик: якщо на дзеркалці фотограф дивився на об’єкт, що фотографується, і змінював налаштування зйомки наосліп, то тепер йому доводиться відволікатися на пошук кнопок на сенсорному екрані.
З іншого боку, електронний видошукач дає масу нових можливостей, як-от нічний зір, збільшення потрібної ділянки кадру, focus peaking для любителів ручного фокусування і багато іншого.
| * Справедливості заради, слід зазначити, що бездзеркалки з окремим оптичним видошукачем існують, але сенсу в цьому нуль. Усі плюси оптичного видошукача дзеркалок завжди полягали саме в тому, що фотограф дивиться через ту саму оптичну систему (з усіма налаштуваннями), через яку буде зроблено кадр. |
4. Для бездзеркалок поки що не так багато «рідної» оптики. Виробники постійно розширюють асортимент об’єктивів для бездзеркалок, але все одно в будь-якому діапазоні параметрів вибір об’єктивів для дзеркалок буде помітно багатшим. А деякі види професійної оптики під бездзеркалку взагалі знайти не вдасться. Можна, звичайно, використовувати оптику для дзеркалки з перехідником, але тут теж не все так просто (про це нижче).
5. Бездзеркалка набагато швидше садить батарейку — у дзеркалки сенсор працює тільки під час зйомки, а екран можна і взагалі не вмикати. У бездзеркалки і сенсор, і екран (або видошукач) увімкнені постійно. Можна, звичайно, вимикати камеру після кожної фотографії, але це теж не вихід — як і будь-яка інша складна електронна техніка, бездзеркальна камера не вмикається миттєво. А поки камера «приходить до тями», можна запросто втратити рідкісний кадр.
6. Бездзеркалки багато хто лає за дуже повільне автофокусування, але це справедливо тільки для недорогих моделей, які не мають датчиків для фазового автофокусування. Зате на бездзеркальних камерах відсутні такі явища як фронт-фокус і бек-фокус, які зіпсували чимало крові власникам дзеркалок.
7. Бездзеркалки швидше знімають серіями — їм не потрібно піднімати-опускати дзеркало. Серед недорогих камер бездзеркалки однозначно виграють за швидкістю зйомки. Дзеркалки, які вміють знімати в режимі live-view (з піднятим дзеркалом), часто теж можуть робити десятки кадрів за секунду, але видошукач при цьому «сліпий» — орієнтуватися можна лише за екраном.
Визначившись із тим, що бездзеркальна камера зі змінною оптикою — саме те, що вам потрібно, слід витратити певний час, розібравшись у їхніх характеристиках — так ви одразу зрозумієте, чого можна очікувати від обраної камери, а чого — ні. А ще знання деяких особливостей камери може сильно заощадити вам час і гроші під час підбору комплектуючих до неї.
Досвідчений фотограф, говорячи про «камеру», зазвичай має на увазі тільки «тушку» без об’єктива. І це неспроста — об’єктив впливає на якість кадру нітрохи не менше, ніж начинка камери. А раз об’єктив можна знімати, то і параметри його краще розглядати окремо.
Характеристики камер фотоапаратів зі змінною оптикою.
Кроп-фактор — один із найважливіших параметрів камери. Він визначає відношення фізичних розмірів матриці камери до розмірів повного кадру (36х24 мм — такий розмір кадру зберігся ще з «плівкових» часів). Наприклад, матриця розміром 12х18 мм матиме кроп-фактор 2.
Низький кроп-фактор свідчить про великий розмір матриці і, відповідно, про більшу кількість світла, що потрапляє на кожен окремий їй піксель. Висока світлочутливість — перша перевага великих матриць, що відрізняє повнорозмірні фотоапарати від кишенькових «мильниць» і від камерофонів. При яскравому світлі деякі сучасні камерофони здатні дати «картинку», яка у декого викликає питання про доцільність існування такого пристрою, як фотоапарат. Але перша ж хмаринка, що набігла на сонце, все розставить по місцях.
І якщо вам важлива висока світлочутливість, насамперед слід дивитися на кроп-фактор сенсора і тільки в другу — на максимальну чутливість (ISO). На багатьох камерах з невеликим сенсором є режими з високою чутливістю (12800 ISO і вище), але вони практично не приносять користі через сильний шум.
Ще одна неочевидна властивість кроп-фактора — у фотоапарата з маленькою матрицею ширша ГРИП (глибина різко зображуваного простору). ГРИП — один з найважливіших інструментів предметної та портретної зйомки, саме завдяки малій глибині різкості досягається ефект розмиття фону при збереженні чіткості об’єкта (або суб’єкта), що знімається.
На величину ГРИП впливає діафрагма об’єктива (що ширше відкрита, то вужча глибина різкості), світлосила об’єктива (не всякий об’єктив дає змогу відкрити діафрагму до 1,4, наприклад), фокусна відстань камери (що більша, то менша ГРИП) і відстань до об’єкта (що ближче, то менша глибина різкості) зйомки. Начебто тут немає розміру сенсора, однак зменшення його розміру еквівалентно збільшенню відстані до об’єкта, що і призводить до звуження ГРИП. І який-небудь недешевий об’єктив f/1.4 на матриці з кроп-фактором 2 дасть таке ж розмиття фону на максимальній діафрагмі, як кітовий f/2.8 на повнокадровій матриці. І якщо ви збираєтеся знімати не самі лише пейзажі, то кроп-фактор — це те, про що слід задуматися.
На жаль, збільшення розміру матриці сильно збільшує ціну камери — повнокадрові камери коштують у 3-5 разів дорожче за моделі з великим кроп-фактором. При цьому не можна сказати, що фотографії на такій камері будуть виходити в 3-5 разів кращими. Великий кроп-фактор не означає, що не можна буде домогтися ефекту розмиття або що не вдасться знімати за недостатньої освітленості — просто робити це буде складніше. А взагалі і серед камер з кропом 1,5, і серед камер з кропом 2 є цілком гідні моделі, які щосили використовуються навіть професіоналами.
Байонет — вузол, що з’єднує об’єктив з камерою.
З маркетингових міркувань, у кожного виробника байонет свій і просто поставити об’єктив одного виробника на камеру іншого не вийде — потрібен перехідник. За допомогою перехідника можна встановити на бездзеркалку практично будь-яку «дзеркальну» оптику. Однак у більшості випадків при цьому загубляться всі функції автоматичного налаштування різкості і діафрагми, перестане працювати стабілізація тощо. Якщо вас це не влаштовує, то слід мати на увазі, що на різних байонетах ситуація різна:
— Sony E — один з найбільш зручних для користувача байонетів. Sony відкрито надає стороннім виробникам специфікації свого байонета і протокол взаємодії камери з об’єктивом. Тому існує як безліч «нерідних» об’єктивів з байонетом Sony E, так і великий набір перехідників під інші формати. Існують перехідники з підтримкою всіх електронних функцій на байонети Canon EF, Sony A, Nikon F (хоча з останнім можуть виникнути проблеми).
— Canon EF-M і Canon RF — є перехідники на байонет Canon EF зі збереженням електронних функцій.
— Fujifilm X Mount — на камерах з таким байонетом доведеться задовольнятися тільки «рідною» оптикою — перехідники на інші байонети існують, але без підтримки автоматики.
— Micro 4/3 — універсальний стандарт, що застосовується на бездзеркалках Panasonic, Olympus і деяких інших. Існують перехідники на байонет Canon EF зі збереженням електронних функцій.
— Nikon 1 — автоматичні функції на камерах з цим байонетом будуть доступні тільки на «рідних» об’єктивах, перехідники на інші байонети автоматику не підтримують.
— Nikon Z — з цим «ніконом» ситуація трохи краща — є перехідники з підтримкою автоматики під об’єктиви на «дзеркальний» байонет Nikon F.
— Q-mount — тільки «рідні» об’єктиви Pentax Q.
— Samsung NX — немає перехідників на інші байонети з підтримкою всіх електронних функцій.
Загальна кількість мегапікселів матриці сьогодні є значенням швидше маркетинговим. Для повнокадрової камери цілком достатньо 32 Мп, для камери з кроп-фактором 2 — 16 і т.д. За більшої кількості мегапікселів спотворення, спричинені дифракцією та різними абераціями оптичної системи (спотвореннями, спричиненими відхиленнями променів світла під час проходження їх через лінзи об’єктива) перевищуватимуть розміри окремого пікселя. У сучасних камерах на чіткість зображення об’єктив впливає куди сильніше, ніж кількість мегапікселів.
Та й навряд чи вам дійсно знадобиться роздільна здатність, більша за 16 Мп, — навіть якщо ви збираєтеся знімати фотографії для рекламних щитів.
Матриці сучасних фотоапаратів зроблені за CMOS-технологією і, в принципі, всі дають приблизно порівнянні результати.
Навряд чи тип матриці сильно позначиться на якості ваших фотографій, але як додаткову інформацію про обрану камеру можна зазначити таке:
— BSI-CMOS. Звичайні CMOS-матриці складаються з декількох шарів. Нижній шар — підкладка, над ним — шар світлочутливих елементів і зверху — шар провідників-з’єднувачів. Ці провідники частково перекривають світлочутливі елементи, зменшуючи кількість світла, що потрапляє на них, і додаючи шуми. У BSI-CMOS все точно так само, але підкладка дуже тонка і виконана з прозорого матеріалу, що дає змогу розгорнути матрицю тильною стороною до об’єктива. Шумів менше, результат кращий. Мінус у тому, що така матриця помітно дорожча за звичайну.
— X-trans CMOS — розробка компанії Fujifilm. У звичайних матрицях окремі світлочутливі елементи різних кольорів згруповані в квадратні світлочутливі субпікселі. Щоб при зміні розмірів зображення не виникав муар, результат роботи субпікселя «згладжується» фільтром до розмиття в одну кольорову пляму. У сенсорі X-trans згладжувальний фільтр відсутній, а світлочутливі елементи різних кольорів хаотично розкидані по матриці. Це дає змогу поліпшити чіткість зображення, але сильно збільшує навантаження на процесор, який повинен «знати» схему розташування елементів і обробляти зображення з урахуванням цієї схеми.
— Live MOS — торгова назва CMOS-матриць, вироблених компанією Panasonic. Принципових відмінностей від CMOS немає, але деякі поліпшення дали змогу домогтися меншого енергоспоживання і меншої шумності.
Призначення стабілізатора зображення, як і його необхідність під час зйомки з рук зрозуміла кожному фотографу. Але який з видів стабілізації кращий?
— Матрична стабілізація реалізована в самій камері. Чутливий до руху сенсор відстежує переміщення камери і зрушує матрицю так, щоб компенсувати рух камери. Цей вид стабілізації хороший тим, що вона буде з вами завжди, а не зникне при зміні об’єктива. Однак з довгофокусною оптикою матрична стабілізація може і не спрацювати — якщо дальності переміщення матриці буде недостатньо для компенсації тремору.
— Оптична стабілізація реалізована в об’єктиві за допомогою двояковогнутої лінзи, закріпленої в магнітному підвісі. Сенсор вловлює рух об’єктива і, за допомогою електромагніту, зміщує лінзу в бік, протилежний руху. У результаті, зображення на виході стабілізатора залишається нерухомим. Оптичний стабілізатор ефективний на довгофокусній оптиці, проте його застосування знижує світлосилу об’єктива.
— Деякі системи вміють працювати в парі — матричний стабілізатор синхронізується з оптичним, забезпечуючи максимальну стійкість «картинки». Технології подвійної стабілізації використовуються на деяких камерах Sony, Panasonic і Olympus.
Електронний видошукач з окуляром є не на всіх моделях — і це може ускладнити зйомку на яскравому світлі, коли на РК-екрані що-небудь розрізнити стає проблематично. Водночас РК-екрани розширюють функціонал камери:
— похилий або поворотний екран значно полегшує зйомку з різних ракурсів — наприклад, від землі або на витягнутих руках згори; а якщо поворотна конструкція допускає розворот екрана в бік зйомки, то це дає змогу компонувати кадр під час зйомки автопортретів.
— сенсорний екран хоч і не дає змоги натискати кнопки навпомацки, зате додає безліч нових можливостей: вибір точки фокусування і налаштування балансу білого дотиком до екрана, просте і швидке збільшення обраної області.
Спалах . Наявність вбудованого спалаху дасть змогу робити хоч якісь фотографії в умовах слабкого освітлення. Але на більше розраховувати не варто — при використанні вбудованого спалаху різкі тіні і нерівномірний розподіл світла зведуть будь-яку художню цінність знімка до нуля.
Зовнішній спалах у комплекті дає змогу сподіватися на трохи кращі характеристики розподілу світла, але якщо вам потрібен спалах для художньої зйомки, краще обрати його окремо — зверніть лише увагу, щоб на камері був башмак для спалаху.
Якщо вам доводиться знімати не тільки в студійних умовах, подбайте про наявність захисту від зовнішнього впливу:
— захист від морозу і пило-вологонепроникний корпус дадуть змогу проводити зйомку на відкритому повітрі в різні пори року.
— ультразвуковий хвильовий фільтр дасть змогу не турбуватися про пил, що потрапляє на сенсор під час заміни об’єктива — оснащені цим захистом моделі під час увімкнення самі «струшують» із сенсора пил ультразвуковою хвилею.
Характеристики об’єктивів бездзеркальних камер
До вибору об’єктива слід підходити нітрохи не менш уважно, ніж до вибору самої камери, тому має сенс розглянути всі тонкощі вибору об’єктивів окремо. Не кожна камера має об’єктив у комплекті (такий об’єктив зазвичай називають кітовим — від англійського kit), а ті, що все ж таки мають, не завжди можуть похвалитися його високими характеристиками.
Зате наявність об’єктива в комплекті знімає з покупця головний біль з підбору відповідної оптики. Ще один аргумент на користь купівлі об’єктива разом з «тушкою» — так вони будуть дешевшими (а іноді — і набагато), ніж окремо. Деякі виробники постачають у комплекті разом з універсальним китовим ще один додатковий об’єктив, що розширює діапазон застосувань фотоапарата.
Фокусна відстань об’єктива визначає його призначення — чим більша фокусна відстань, тим сильніше оптика буде збільшувати об’єкт зйомки, чим менша фокусна відстань, тим «ширший погляд» об’єктива.
Об’єктиви з фокусною відстанню до 20 мм добре підходять для зйомки панорам, пейзажів, архітектури.
У діапазоні 20-40 мм об’єктив ще добре підходить для зйомки пейзажів, але ним можна знімати і групові фото, і дрібні портрети «з сюжетом».
Об’єктиви з ФР 50-80 мм підходять для повсякденної зйомки.
Фокусна відстань 80-200 мм — це вже телеоб’єктиви, які помітно наближають об’єкт зйомки і використовуються у спортивній та репортажній фотографії, під час фотополювання і зйомки портретів.
Об’єктиви з фокусною відстанню понад 300 мм належать уже до професійної техніки — вони важкі й дорогі. Використовуються такі телеоб’єктиви під час зйомки сильно віддалених об’єктів, дикої природи, репортажів тощо. Кітовий об’єктив зазвичай має змінну фокусну відстань у межах 20-60 мм.
Кожен об’єктив оснащений діафрагмою, яка змінює кількість світла, що потрапляє в нього. Ступінь відкритості діафрагми (крім кількості світла, що потрапляє на сенсор) впливає на глибину різкості — що ширше відкрита діафрагма (більше діафрагмове число), то вужче ГРИП і сильніше розмиття фону.
І якщо мінімальне діафрагмове число не має особливої важливості для фотографа (необхідність використовувати діафрагму, меншу за f/16, виникає вкрай рідко), то максимальне діафрагмове число визначає світлосилу об’єктива. Що вища світлосила (максимальне діафрагмове число), то більше світла пропускає оптика на максимально відкритій діафрагмі, то ширший діапазон можливостей такого об’єктива і то він, на жаль, дорожчий. Однак слід мати на увазі, що світлосилу об’єктива не можна розглядати у відриві від його інших параметрів і порівнювати, наприклад, маленький ширококутний об’єктив з пари-трійки лінз і великий ультразум зі стабілізатором — у другому разі втрати світла за замовчуванням вищі, і домогтися великої світлосили набагато складніше.
Варіанти вибору фотоапаратів зі змінною оптикою
Якщо ви — фотолюбитель-початківець, але маєте твердий намір покращувати свої навички фотографування і впевнені, що «мильницю» ви швидко «переростете» — обирайте недорогу бездзеркалку з об’єктивом у комплекті.
Якщо ви віддаєте перевагу обирати елементи своєї фотосистеми окремо, то для вас є великий вибір камер без об’єктива.
Якщо ви часто знімаєте з рук, то вам потрібна камера зі стабілізацією. Якщо ви плануєте при цьому користуватися різними об’єктивами (на яких не факт, що буде оптична стабілізація), вибирайте серед камер з матричною стабілізацією.
Якщо ви плануєте займатися студійною і портретною фотозйомкою, обирайте серед моделей з великим розміром матриці, високою світлочутливістю і можливістю підключення зовнішнього спалаху. Об’єктив краще підібрати окремо.
Комплект камери з двома об’єктивами, що доповнюють один одного, задовольнить практично всі запити більшості фотолюбителів.
Для зйомки дикої природи, спортивних подій і репортажів потурбуйтеся про наявність у камери захисту від зовнішніх впливів.
Під час портретної зйомки і вуличних фотосесій поворотний екран допоможе «зловити» вигідний ракурс.