ДомойТехноЯк вибрати і налаштувати зовнішній HDD

Як вибрати і налаштувати зовнішній HDD

Author

Date

Category

HDD зазвичай коштують у рази дешевше за твердотільні диски. Тому зовнішній HDD — оптимальний варіант організації домашнього файлового сховища. Як вибрати зовнішній жорсткий диск, як його під’єднати і підготувати до роботи? Відповіді — у нашій статті.

Пристрій зовнішнього HDD

Зовнішній HDD — це звичайний жорсткий диск. Вся різниця в способі його підключення до ПК. Звичайний диск розміщується всередині корпусу, приєднуючись до материнської плати. Зовнішній HDD має окремий корпус. Він підключається до ПК за допомогою USB-кабелю.

USB — роз’єм універсальний, тому зовнішній HDD можна підключати до інших пристроїв.

Можна під’єднати його до телевізора або медіаплеєра, щоб дивитися фільми з диска.

Можна — до аудіосистеми для прослуховування музики. За допомогою спеціального перехідника зовнішній накопичувач можна підключати до планшетів і смартфонів.

Під зовнішнім корпусом накопичувача ховається звичайний HDD форм-фактора 2,5″. Точно такий самий, що встановлюється в ПК.

Ще під корпусом встановлена плата сполучення. Саме вона дає змогу передавати дані по USB, перетворюючи дані. Живляться жорсткі диски форм-фактора 2,5″ від 5В. У USB йде точно така ж напруга. Платі сполучення потрібно тільки взяти ці 5В з USB і передати їх на роз’єм живлення жорсткого диска.

За останні півстоліття внутрішній устрій HDD принципово не змінився. Інформація в ньому зберігається на дисках із покриттям із феромагнітного матеріалу.

Вона зчитується за допомогою голівок, що переміщаються над поверхнею диска.

Саме через пристрій HDD ми продовжуємо називати «дисками» всі накопичувачі. Хоча в SSD, наприклад, нічого круглого вже не міститься.

Поводитися з HDD потрібно акуратно. Під час роботи диски обертаються з величезною швидкістю — 5400 обертів на хвилину. Магнітні голівки знаходяться в декількох нанометрах від поверхні диска.

Це в тисячі разів менше за товщину людської волосини. Тож будь-якого різкого руху достатньо, щоб головка торкнулася диска. Такий дотик, як правило, необоротно пошкоджує диск і дані на ньому.

Ніякі гумові куточки або додаткові чохли тут не допоможуть. На щастя, головки не весь час перебувають над поверхнею диска. Якщо якийсь час зчитування або запис не проводилися, електроніка відводить головки на «парковку».

Вони виводяться за межі дисків і фіксуються в спеціальному тримачі. Це, звісно, дещо зменшує швидкість читання/запису. Адже під час кожного нового звернення до диска деякий час витрачається на виведення головок із паркувального положення. Але це розумна плата за збереження даних.

У «запаркованому» стані диск значно менше боїться ударів і падінь. Однак варто пам’ятати: в HDD багато тонкої механіки. Сильний удар може пошкодити її, навіть якщо головки запарковані. Тож додатковий захист все ж не зашкодить.

Гумові елементи корпусу і чохли допомагають захистити тендітну механіку запаркованого диска.

Виробники жорстких дисків

Зовнішні HDD виробляються безліччю різних фірм. Але ця відмінність, як правило, чисто зовнішня. Річ у тім, що сьогодні виробників самих HDD залишилося всього три. Це Toshiba , Seagate і WD . Під кришкою жорсткого диска будь-якого бренду завжди виявиться HDD одного з цих виробників.

У характеристиках зовнішнього HDD зазвичай не вказують, диск якого виробника стоїть всередині. Звичайно, за бажання це можна дізнатися. Можна почитати відгуки та огляди — або використовувати діагностичні програми. Однак сенсу в цьому небагато.

По-перше, відмінності між однотипними HDD Toshiba, Seagate і WD мінімальні. Далися взнаки глобалізація і багаторічна конкуренція. По-друге, іноді виробник зовнішнього HDD змінює «начинку». Усередині корпусів накопичувачів різних партій можуть ховатися різні жорсткі диски.

Підключаємо зовнішній HDD

Усі зовнішні HDD підключаються по USB. Лише деякі моделі мають додаткові інтерфейси (зовнішній SATA або Thunderbolt).

Стандарт USB може бути різним (як і вид роз’єму). Сучасні зовнішні «жестаки» найчастіше використовують стандарт USB 3.2 Gen2 або USB 3.2 Gen1. Втім, при виборі HDD на стандарт підключення можна просто не дивитися. Швидкість обміну даними тут залежить від самого диска. Вона, до речі, невисока: головний показник у HDD — обсяг. Навіть у USB 3.0 пропускна здатність набагато вища за швидкість запису/читання HDD (625 МБ/с проти 150 МБ/с).

До стороннього пристрою зовнішні HDD підключаються за допомогою роз’єму USB Type-A або USB Type-C. Майте на увазі: більшість медіа-пристроїв оснащується роз’ємом Type-A. Якщо у вас на кабелі жорсткого диска буде Type-C, доведеться шукати перехідник.

А ось під час під’єднання зовнішнього диска до ПК слід бути уважним. Річ у тім, що роз’єми USB на комп’ютері бувають двох типів — USB 2.0 і USB 3.0. Відрізняються вони тільки кольором: роз’єми третього покоління пофарбовані в синій, другого — в чорний.

Через неуважність цілком можна під’єднати зовнішній HDD до USB 2.0. Нічого фатального не станеться — накопичувач працюватиме. Але ось швидкість обміну даними знизиться майже втричі. Максимальна пропускна здатність USB 2.0 — 60 МБ/с. Втім, навіть такої швидкості вистачить, скажімо, для перегляду відео — аж до роздільної здатності 4К.

На інших пристроях (телевізорах, медіаплеєрах, приставках) такого поділу зазвичай немає. Там підключати зовнішній HDD можна до будь-якого USB-роз’єму.

До самого жорсткого диска USB-кабелі можуть підключатися по-різному. Варіантів три.

Найпоширеніший — USB micro-B. Він схожий на звичайний microUSB, до якого збоку приробили ще один схожий роз’єм.

Зовнішній HDD з таким роз’ємом можна підключити за допомогою звичайного microUSB кабелю. Ось тільки швидкість передачі даних при такому підключенні впаде. Однак якщо ви втратили комплектний шнур, такий варіант підійде.

USB Type-C використовується тільки зі стандартом USB 3.0 і вище. Цей роз’єм набуває дедалі більшого поширення. Ймовірно, незабаром він витіснить micro-B.

На деяких накопичувачах використовують роз’єм USB Type-A.

Для підключення такого накопичувача використовується не зовсім стандартний кабель: «вилка-вилка» з двома роз’ємами Type-A.

У цього типу роз’ємів є свої переваги. Він набагато міцніший, ніж microUSB і Type-C. При частому підключенні-відключенні роз’єм Type-A проживе довше. Плюс набагато нижчий шанс пошкодити його, випадково смикнувши дріт.

Як вибрати зовнішній HDD

Принципових відмінностей у швидкості та надійності у різних зовнішніх HDD немає. Якихось важливих додаткових опцій — теж. Зосередитися потрібно на головному: обсязі жорсткого диска. Що він більший, то дорожчий диск. Однак вартість одного терабайта у накопичувачів різного об’єму різниться.

Найвигідніше купувати зовнішні HDD об’ємом 5-6 ТБ. У них ціна дискового простору мінімальна.

Майте на увазі: виробники HDD рахують об’єм трохи не так, як усі інші. Загальновідомо, що в 1 кілобайті — 1024 байти. Але виробники HDD рахують у десятковій системі. Тож у них 1 КБ дорівнює 1000 Байт. У результаті обсяг жорсткого диска виявляється меншим від очікуваного.

І це не все! Доступний обсяг для ваших даних буде ще нижчим. Річ у тім, що виробники вказують повну неформатовану ємність диска. Після форматування частину диска займе службова інформація. Обсяг, що залишився, може неприємно здивувати. Але ніякого шахрайства тут немає: просто так прийнято.

Під час вибору HDD можна звернути увагу на розмір кешу. Що він більший, то швидше працює жорсткий диск під час частого повторного звернення до одних і тих самих даних. Але в такому режимі зовнішній HDD використовується рідко. Тож параметр для них не такий важливий, як для системних дисків.

Якщо ви вибираєте «диск-мандрівник», подбайте про його захищеність. Гумовий корпус, вологозахист і міцний роз’єм зайвими не будуть. На ціну це все практично не впливає, зате допоможе диску перенести жорсткі умови.

Детальніше про вибір зовнішнього HDD можна прочитати тут.

Налаштування та форматування

Здебільшого зовнішній HDD можна використовувати відразу після купівлі. ПК зазвичай «бачить» його відразу після підключення. Іноді на диску вже є якісь файли: інструкція до накопичувача, умови щодо гарантії та додаткові додатки. Їх можна перемістити на ПК або просто стерти. У разі чого файли завжди можна завантажити з сайту виробника.

Але іноді ПК не «бачить» новий диск. Або «бачить», але може тільки читати інформацію. Це трапляється, якщо диск відформатовано в системі NTFS. NTFS — сучасна файлова система Windows. Але на OS X і Linux з нею можуть бути проблеми.

Щоб уникнути проблем, варто потурбуватися питанням сумісності ще перед покупкою. Зовнішні HDD, відформатовані в системі exFAT або FAT32, повністю підтримуються на комп’ютерах Apple.

А можна заново відформатувати диск у потрібній файловій системі. Для цього потрібно клацнути правою кнопкою миші на значок жорсткого диска і вибрати пункт меню, що випадає «Форматувати».

Форматування видаляє всі збережені дані з розділу!

Файлова система

Переваги

Недоліки

Якщо ви працюєте на комп’ютері під управлінням Windows, найкраще відформатувати диск у NTFS. Це забезпечить максимальну надійність зберігання даних. Для кращої сумісності можна відформатувати диск в exFAT. А ось FAT32 для зовнішнього накопичувача — не найкращий вибір. Записати на такий диск фільм у FullHD просто не вийде.

Детальніше про різні файлові системи та їхні особливості можна прочитати тут.

Але що, якщо хочеться відразу все: і забезпечити сумісність з усіма пристроями, і отримати переваги NTFS? Можна поділити простір HDD на кілька томів (розділів). А потім відформатувати кожен у своїй файловій системі. На одному розділі можна буде зберігати важливу інформацію, доступну на Windows. На іншому — фільми, які програватимуться на будь-якому медіаплеєрі та телевізорі.

Для того, щоб розділити диск, можна скористатися стандартною утилітою Windows. Для її запуску потрібно клацнути правою кнопкою миші на значку «Пуск» і вибрати пункт «Управління дисками».

Зазвичай зовнішній жорсткий диск має один том, що займає весь об’єм.

Не помиліться з вибором диска. Якщо ви випадково виберете інший диск для розбивки, то втратите всю записану на ньому інформацію.

Тут можна відформатувати том у потрібній файловій системі. Для цього треба клацнути правою кнопкою на наявний том і вибрати пункт меню «Форматувати». Можна розбити його простір на кілька нових томів. Для цього треба спочатку видалити наявний том. Клацніть правою кнопкою на нього і виберіть «Видалити том».

Під час видалення тому вся інформація з нього стирається.

Після видалення тому весь простір диска буде позначено як нерозподілений. Потрібно клацнути на нього правою кнопкою миші і вибрати пункт «Створити том».

Потрібно буде вибрати розмір нового тому. Якщо вибрати максимальний розмір, том займе весь простір диска, як і було раніше. Тому вибираємо розмір менший. Тепер можна вибрати букву для нового тому і відформатувати його в потрібній файловій системі.

З нерозподіленим простором, що залишився, повторюємо ті самі операції. Можна розбити його на пару нових томів, можна створити один том на весь обсяг.

У результаті вийде два томи, відформатовані в різних файлових системах. Недолік такого диска один: деякі старі пристрої некоректно розпізнають диски, що містять кілька томів. Намагайтеся, щоб том FAT32 був на диску першим. Це збільшить шанс його підтримки старими пристроями.

Висновки

Зовнішні жорсткі диски принципово відрізняються тільки об’ємом. Саме на нього і слід орієнтуватися при виборі. Інші параметри (зовнішній вигляд, роз’єм і ступінь захисту) не надто значущі. Підбирайте їх відповідно до своїх уподобань та умов експлуатації. І не забувайте, що всі зовнішні HDD не люблять ударів і вібрації під час роботи.

Linda Barbara

Lorem ipsum dolor sit amet, consectetur adipiscing elit. Vestibulum imperdiet massa at dignissim gravida. Vivamus vestibulum odio eget eros accumsan, ut dignissim sapien gravida. Vivamus eu sem vitae dui.

Recent posts

Recent comments