Навряд чи комусь потрібно пояснювати, навіщо потрібні колонки. «Дати голос» комп’ютеру, послухати музику зі смартфона або портативного плеєра, поліпшити звучання аудіосистеми, портативного плеєра або телевізора — з усіма цими завданнями впораються колонки.
Більшість колонок універсальні — загальноприйнятий стандарт дає змогу сміливо під’єднувати ті самі колонки як до звукової плати комп’ютера, так і до виходу плеєра або телевізора. Але умови експлуатації у них все ж таки різні, тому, залежно від сфери застосування, колонки прийнято ділити на кілька видів.
Мобільні колонки з живленням від USB-порту зазвичай використовують для під’єднання до ноутбука або планшета. Такі колонки не вирізняються якістю звуку, але якщо гучності штатної аудіосистеми пристрою не вистачає, їх придбання може вирішити проблему. Основна їхня перевага — низька ціна. Якщо ж ви готові доплатити за пристойний звук, зверніть увагу на портативні колонки — вони можуть надати більш якісний звук при збереженні мобільності.
Колонки для офісного комп’ютера також не блищать характеристиками. Звук для офісного комп’ютера часто взагалі вважається надмірністю, тож якщо роботодавець все ж вирішує забезпечити робочі комп’ютери колонками, то в пріоритеті зазвичай опиняються невисока ціна і малі габарити. Сабвуфера у таких колонок немає.
До колонок для ігрового або домашнього комп’ютера вимоги вже вищі. Тут не рідкість наявність сабвуфера і додаткових динаміків для створення об’ємного звучання.
Колонки для hi-fi плеєра або домашнього кінотеатру містять кілька сателітів для забезпечення об’ємного звучання, мають велику потужність і широкий частотний діапазон. Зрозуміло, ціна у них також немаленька.
Характеристики колонок
Формат системи позначається у вигляді Х.Y, де Х — кількість сателітів (колонок), Y — наявність низькочастотної колонки (сабвуфера).
1.0 — одна колонка, що забезпечує монофонічне звучання.
2.0 — дві колонки, що забезпечують стереофонічне звучання.
2.1 — дві колонки+сабвуфер — недорогий ігровий і музичний варіант. Людина погано визначає напрямок на джерело низькочастотного звуку, тому сабвуфер в акустичних системах завжди один.
5.1 — дві фронтальні+дві тильні+центральна+сабвуфер — повний варіант системи для домашнього кінотеатру. Така система не тільки створить ефект присутності під час перегляду фільмів, а й може значно поліпшити звукову картину деяких комп’ютерних ігор, що підтримують об’ємний звук.
Загальна вихідна потужність визначає максимальну гучність портативної аудіосистеми. Однак залежність тут не пряма і для оцінки гучності системи краще порівнювати потужність фронтальних колонок :
До 10 Вт на колонку підходить тільки для аудіосистем, розташованих у безпосередній близькості від слухача — для комп’ютерних, наприклад.
10-20 Вт на колонку здатні створити звук прийнятної гучності в межах невеликого приміщення
20-40 Вт на колонку — оптимальна потужність фронтальних колонок домашніх кінотеатрів, розташованих у приміщеннях середнього розміру.
Системи з потужністю фронтальних колонок від 40 Вт можна встановлювати у великих приміщеннях.
Потужність сабвуфера для його звучання на такій самій гучності, як і у фронтальних колонок, має бути приблизно вдвічі більшою. Тобто якщо фронтальні колонки мають потужність 25 Вт, то сабвуфер повинен мати потужність близько 45-55 Вт, інакше на підвищеній гучності баси будуть «просідати».
Мінімальна і максимальна відтворювані частоти багато в чому визначають якість звуку аудіосистеми.
Людське вухо чує звуки частотою від 20 до 20000 Гц. Відповідно, що ближче мінімальна частота колонок до 20, а максимальна — до 20000, то повнішим буде звук аудіосистеми. На жаль, повного охоплення діапазону 20-20000 Гц недостатньо, щоб гарантувати якісне звучання на будь-якій частоті всередині цього діапазону. Жоден одиночний динамік не може забезпечити однаково гучне звучання в усьому цьому діапазоні — якісь частоти він відтворюватиме краще, якісь — гірше.
Встановлення кількох динаміків, кожен з яких «відповідає» за окрему смугу (діапазон частот) дає змогу забезпечити відсутність «провалів» у відтворюваному діапазоні частот.
Це не означає, що чим більше смуг — тим краще, і що будь-яка трисмугова колонка за замовчуванням краща за будь-яку двосмугову. Багато що залежить від якості динаміків і від їхніх частотних характеристик: двосмугова колонка з великим НЧ і якісними СЧ-ВЧ динаміками забезпечить кращий звук, ніж формально «трисмугова» колонка з трьома однаковими динаміками. Чи обов’язково НЧ динамік має бути великим? Грубо кажучи, так. Гучність визначається звуковим тиском, а що менша частота, то більший об’єм повітря повинен «зрушити» дифузор динаміка для створення одного і того ж звукового тиску. Для цього дифузор має бути великим і/або мати великий хід (що також простіше реалізувати на великих динаміках). Тому хороший НЧ-динамік матиме пристойний розмір — мінімум 13, рідко 10 см.
Дротове з’єднання поки що залишається найнадійнішим і найбільш перешкодозахищеним способом передачі звуку. Але багато що також залежить від типу дротового з’єднання — якість звуку і його характеристики для одних і тих самих колонок можуть сильно відрізнятися під час під’єднання їх за різними роз’ємами.
3.5 jack («джек», TRS, TRRS) — найпоширеніший стандарт роз’ємів для підключення аудіосистем. Таким роз’ємом оснащено більшість смартфонів, плеєрів, ноутбуків, планшетів і комп’ютерів. Однак, одиночний 3,5 jack здатний передавати в кращому разі 2 канали (стереозвук), об’ємний звук по такому роз’єму не передається. Зверніть на це увагу під час під’єднання колонок формату 5.1 — для об’ємного звуку мають бути задіяні всі 6 каналів.
RCA (phono, «тюльпани») часто використовуються для передачі аналогового звуку в модульних аудіосистемах. При цьому один роз’єм відповідає одному каналу, відповідно, для передавання стереозвуку використовується пара роз’ємів RCA, а для передавання об’ємного звуку — 6 роз’ємів.
XLR широко застосовується в професійній апаратурі завдяки хорошому контакту і надійному з’єднанню. Часто використовуються для передавання балансного сигналу, що забезпечує високий рівень захисту від перешкод завдяки дублюванню сигналу двома дротами, причому другим аудіосигнал передається в протифазі. У колонках аудіосигнал у протифазі віднімається від основного, водночас наведена перешкода (оскільки вона йде в одній фазі на обох сигналах) зникає, а корисний сигнал посилюється.
Наведені вище роз’єми забезпечують передачу аналогового звуку, але багато сучасних колонок мають також роз’єми для підключення цифрових джерел звуку за допомогою роз’ємів S/PDIF або USB. Однак, при підключенні за допомогою таких роз’ємів звук необхідно перетворити з цифрового в аналоговий, і характеристики цифро-аналогового перетворювача колонок можуть сильно вплинути на якість звуку.
S/PDIF coaxial — коаксіальний роз’єм цифрового стандарту S/PDIF, що зовні відрізняється від аналогового RCA тільки кольором (і то не завжди). Відповідно, для з’єднання за цим стандартом навіть можна використовувати звичайні RCA-кабелі, але тільки невеликої довжини (до 50 см). На великі відстані слід використовувати коаксіальний 75 Омний кабель. Можливе передавання багатоканального звуку.
S/PDIF optical (Toslink) — оптичний роз’єм цифрового стандарту S/PDIF.
Багато сучасних AV-ресиверів, телевізорів і плеєрів оснащено обома роз’ємами — і цифровим, і коаксіальним. До якого з них підключати колонки — особливої різниці немає, на параметри сигналу це не впливає. Слід тільки зазначити, що оптичний кабель стійкіший до електромагнітних перешкод, зате складніший у прокладанні — «боїться» деформацій і не допускає вигину малим радіусом.
USB — роз’єм для передачі цифрових даних найширшого профілю, може застосовуватися і для передачі аудіосигналу в цифровому вигляді. Зазвичай USB для цієї мети використовується на колонках, що підключаються до комп’ютера; при цьому параметри цифро-аналогового перетворювача (частота дискретизації, розрядність) у різних моделей можуть сильно відрізнятися. Недорогі USB-колонки часто комплектуються повільним низькорозрядним ЦАП, що сильно погіршує якість звуку порівняно з тією, яку можна отримати, під’єднавши ці ж колонки за допомогою аналогового роз’єму. Під час вибору USB-колонок зверніть увагу на те, що багато моделей через цей роз’єм отримують тільки живлення, а звук іде по окремому кабелю з роз’ємом jack 3.5.
Бездротові технології помітно полегшують підключення пристроїв, і колонки не є винятком — не потрібно перейматися підбором кабелів і сумісністю роз’ємів. Але бездротові підключення також можуть вплинути на якість звуку не найкращим чином.
Bluetooth як протокол передачі звуку в даний час практично позбувся дитячих хвороб: висока швидкість останніх версій Bluetooth здатна забезпечити CD-якість звуку навіть на пристроях без підтримки AptX (оптимізованого під Bluetooth кодека, покликаного забезпечити прийнятну якість звуку на бездротових колонках і навушниках). Але з програванням lossless-аудіо колонки, під’єднані через Bluetooth, можуть уже не впоратися.
NFC вирізняється максимальною простотою сполучення пристроїв — для під’єднання колонок до смартфона або іншого джерела звуку з NFC їх досить просто піднести одна до одної. На жаль, невисока максимальна швидкість передавання за протоколом NFC не дасть змоги забезпечити якості звуку, яку можна порівняти хоча б із CD.
Матеріал корпусу колонок і сабвуфера також впливає на якість звуку. Оскільки основне призначення корпусу — екранувати «непотрібний» звук, що йде з тильного боку динаміків, то що вищі звукоізолювальні характеристики матеріалу, то краще він підходить для корпусу колонок.
МДФ, завдяки високій щільності і слабким резонансним якостям, добре підходить для корпусів колонок.
Пластик глушить звук гірше, і хоча деякі виробники використовують у корпусах спеціальний багатошаровий матеріал, корпуси зі звичайного пластику з не найкращими показниками трапляються в рази частіше. Якщо вам важлива якість звуку, бажано, щоб хоча б корпус сабвуфера був не пластиковий — низькочастотний звук заглушити складніше, а тонкий пластик під його впливом може ще й почати резонувати, що сильно погіршить баси.
Акустичне оформлення корпусу також вирішує проблему «непотрібного» звуку з тильного боку динаміка. Цей звук генерується в протифазі з основним, і (за відсутності корпусу), накладається на основний і послаблює його.
Герметичний корпус — найпростіший з видів корпусів. У ньому звук за динаміком просто глушиться, для чого нутрощі корпусу часто оббиті звукопоглинальним матеріалом. При цьому в герметичному корпусі за динаміком створюється повітряна подушка, що згладжує різкі рухи дифузора і допомагає витримувати велику потужність. Недоліком такого корпусу є те, що немаленька частина потужності йде «вхолосту»: звук за дифузором просто глушиться, тому за однакової потужності колонки в герметичних корпусах звучать тихіше.
У фазоінверторному корпусі звук із заднього боку динаміка не глушиться, а виходить через трубу фазоінвертора. При цьому звукова хвиля із заднього боку дифузора доходить до отвору в тій самій фазі, що й основна — з переднього боку. Звук посилюється, потужність використовується ефективніше. Довжина хвилі залежить від частоти, тому ефект фазоінвертора проявляється в невеликому діапазоні частот — і зазвичай це низькі частоти. Таким чином, наявність фазоінвертора дає змогу трохи розширити «вниз» частотний діапазон колонок.
Наявність FM-тюнера, інтерфейсу USB Type A (для флешки) і підтримка карт пам’яті розширюють функціонал колонок, за можливостями наближаючи їх до самостійних аудіосистем. Але рівняти такі колонки з аудіосистемами все ж таки не варто: ці опції часто реалізуються «по мінімуму»: колонка може не програвати деякі формати аудіофайлів, не підтримувати накопичувачі більші за деякий об’єм, некоректно працювати з треками, розкладеними в теках тощо.
Варіанти вибору колонок
Якщо вам потрібні недорогі мобільні колонки для ноутбука або планшета, обирайте модель із живленням від USB. Тільки не варто чекати від таких колонок видатної гучності та високої якості звуку.
Якщо ви займаєтеся студійним записом і хочете якось контролювати звук, що записується, то вам не обійтися без студійного аудіомонітора — колонки з «ідеальними» характеристиками, яка максимально точно передає звук, що записується.
Для офісного комп’ютера буде цілком достатньо колонок формату 2.0 з підключенням через USB або jack 3.5.
Для домашнього комп’ютера краще передбачити наявність сабвуфера і вибирати серед колонок формату 2.1.
Якщо ви хочете повною мірою відчути ефект присутності, вибирайте колонки формату 5.1 і відчуйте все багатство і виразність об’ємного звуку. Але переконайтеся, що пристрій, до якого ви під’єднуватимете колонки, підтримує технологію об’ємного звуку і має ті самі роз’єми, що й обрані колонки.
Щоб мати можливість прослухати музику зі смартфона, не вовтузячись із дротами та роз’ємами, обирайте серед моделей із підтримкою Bluetooth.
Колонки з підтримкою флешок і карт пам’яті можуть програвати музику з цих накопичувачів без підключення якихось додаткових пристроїв.
Якщо ви впевнені, що справжня музика має звучати голосно, обирайте серед потужних колонок — і наводьте жах на сусідів.