Стрімке поширення бездротових технологій призвело до того, що моделі з підключенням до Інтернету сьогодні можна знайти в будь-якого виду техніки: не тільки в телефонів і телевізорів, а й у холодильників, прасок і навіть зубних щіток.
Але мало купити телевізор з можливістю виходу в Інтернет, треба ще, щоб він міг цією можливістю скористатися. Для цього в місці встановлення пристрою має бути наявна бездротова мережа WiFi. Маршрутизатор (він же роутер) якраз і організовує таку мережу — пристрій під’єднується до дротової мережі (зазвичай за наданим провайдером кабелем) і забезпечує доступ до неї пристроям з підтримкою WiFi та/або по мережі Ethernet.
Однак купівля першого-ліпшого роутера може обернутися великим розчаруванням. Перш ніж купувати роутер, доведеться трохи розібратися в технологіях WiFi, інакше навіть з якісним пристроєм відомого виробника можливі низька швидкість Інтернету, «підвисання» мережі та зникнення сигналу.
Від чого залежить швидкість мережі WiFi
Швидкість Wi-Fi — перше, що цікавить покупця під час вибору роутера. Однак просто порівнювати різні роутери за швидкостями, написаними на їхніх коробках, не можна. Найдешевший роутер «обіцяє» швидкість у 150 Мб/с. Для перегляду онлайн-відео у форматі FullHD достатньо стабільної швидкості в 8 Мбіт/с. Здавалося б, швидкості роутера в 150 Мбіт/с має вистачити, щоб відео з високою роздільною здатністю можна було дивитися на 10-15 пристроях одночасно, чого більшості користувачів цілком достатньо. Але треба бути готовим до того, що в реальності все буде набагато гірше (в десятки разів). Швидкість мережі WiFi складається з безлічі факторів; треба знати, що впливає на швидкість з’єднання в бездротовій мережі, і як характеристики роутера можуть її підвищити.
Насамперед слід визначитися з тим, у якому діапазоні буде організована ваша мережа WiFi — на 2,4 ГГц або на 5 ГГц. Деякі роутери працюють тільки в діапазоні 2,4 ГГц, деякі — в обох. У чому різниця між цими частотами?
Роутери, що працюють на частоті 2,4 ГГц, помітно дешевші, крім того, радіохвилі на цій частоті володіють кращими проникаючими здібностями — у багатокімнатній квартирі 2,4 ГГц роутер швидше охопить всю площу, ніж 5 ГГц. Так навіщо ж потрібна частота 5 ГГц?
По-перше, діапазон 2,4 ГГц дуже сильно завантажений — у багатоквартирних будинках запросто можна «зловити» кілька десятків мереж WiFi в одній точці. З урахуванням того, що в діапазоні 2,4 ГГц існує всього три канали, що не перетинаються, всі ці мережі сильно заважають одна одній. Це призводить до зниження їхньої швидкості — і іноді до повної непрохідності сигналу. Не можна назвати таку ситуацію безвихідною — існують способи поліпшити якість зв’язку в умовах великої завантаженості діапазону, але іноді буває простіше відразу потурбуватися про створення мережі в набагато менш завантаженому 5 ГГц діапазоні.
По-друге, на частоті 5 ГГц можна домогтися значно більшої швидкості — і річ не тільки в її завантаженості. На частоті 2,4 ГГц навіть у найідеальніших умовах на більшості пристроїв швидкість не перевищуватиме 150 Мб/с і не важливо, які числа намальовані на коробці роутера (про це трохи пізніше). На частоті ж 5 ГГц реальна швидкість з’єднання цілком може досягати близько гігабіта в секунду.
Слід мати на увазі, що далеко не всі гаджети підтримують зв’язок на частоті 5 ГГц — більшість навіть нових недорогих смартфонів і планшетів працює тільки на частоті 2,4 ГГц.
Як дізнатися, чи завантажений діапазон 2,4 ГГц у місці передбачуваного встановлення роутера? Найпростіше — встановивши на смартфон додаток аналізу WiFi-мереж, наприклад, WiFi Analyzer.
Якщо мереж у діапазоні 2,4 ГГц небагато (не більше 3-5), можна сміливо ставити 2,4 ГГц роутер. Якщо мереж від 5 до 12, то нова мережа на цій частоті працюватиме, але швидкість уже може бути помітно нижчою. Якщо мереж більше 15, про перегляд фільмів онлайн можна забути — швидкості буде ледь-ледь вистачати для неквапливого серфінгу. У цьому випадку краще поставити роутер з можливістю одночасної роботи у двох діапазонах — тоді хоча б частина пристроїв (з підтримкою 5 ГГц) не буде відчувати проблем зі швидкістю.
Визначившись із частотою, можна прикинути швидкість майбутньої мережі. Ось тільки параметр максимальна швидкість за частотою тут майже ні до чого. Швидкість з’єднання на частоті 2,4 ГГц, найімовірніше, не буде вищою за 150 Мб/с. Тому що саме така максимальна швидкість одноканального з’єднання за стандартом 802.11n (WiFi 4). Якщо у роутера вказана максимальна швидкість на частоті 2,4 ГГц у 450 Мб/с, це означає, що у нього три передавальні тракти, і він здатний передавати дані з такою максимальною швидкістю. Ось тільки три приймальних тракти зустрічається тільки у топової техніки. У більшості гаджетів взагалі тільки один приймальний тракт. І приймати він буде максимум на 150 Мб/с. WiFi 4 же підтримує багатопотокову передачу даних тільки з одним клієнтом (SU-MIMO), тому розподілити швидкість за кількома клієнтами не вдасться, і 300 Мб/с із заявлених 450 буде йти «в нікуди».
Гаджети з підтримкою WiFi 5 (802.11ac) також рідко мають більш ніж один приймальний тракт, але зате кожен з них може приймати зі швидкістю до 867 Мб/с. Крім того, п’ятий WiFi підтримує багатопотокову передачу даних з кількома клієнтами одночасно (MU-MIMO), тому можливості роутера використовуються ефективніше.
WiFi 4 працює на частоті 2,4 ГГц, WiFi 5 — 5 ГГц.
WiFi 6 може працювати і на 2,4, і на 5 ГГц, забезпечуючи до 1,2 Гб/с на канал в обох діапазонах. Крім збільшеної швидкості, новий стандарт приносить безліч корисних нововведень, спрямованих на полегшення і спрощення спільної роботи безлічі мереж в одному місці. WiFi 6 — найбільш перспективний стандарт, здатний забезпечити максимальну швидкість в умовах щільної завантаженості ефіру. На жаль, пристроїв, що підтримують його, поки небагато. Втім, цілком можна взяти роутер «на виріст» — всі маршрутизатори з підтримкою WiFi 6 підтримують і попередні версії.
На підсумкову швидкість мережі може впливати і швидкість дротового підключення. Якщо, наприклад, швидкість дротового з’єднання становить 100 Мб/с, то і швидкість виходу в Інтернет не буде вищою, нехай навіть у самій мережі WiFi буде 300 або 450 Мб/с.
Площа покриття мережі
Мабуть, друге, що цікавить кожного покупця — як далеко буде «добивати» роутер. Питання важливе, тим паче, що на швидкість воно також впливає, адже що потужніший сигнал у точці приймання, то швидше з’єднання.
Збільшити площу покриття можна двома шляхами — по-перше, правильно встановивши і сконфігурувавши роутер. А по-друге, можна подбати про збільшення площі ще перед покупкою, за допомогою відповідних параметрів.
У загальному випадку рекомендується розташовувати роутер у геометричному центрі приміщення.
Якщо в деякій області сконцентрована більшість клієнтів WiFi (робоча зона, кабінет), має сенс наблизити роутер до цієї області.
Якщо у вас є сервер, роутер краще розташувати ближче до нього (а краще — взагалі підключити кабелем).
Якщо приміщення розділене капітальною стіною або іншою перешкодою для проходження сигналів, роутер слід розмістити якомога ближче до перешкоди, у тій частині приміщення, яка більша. Не слід розташовувати в безпосередній близькості від джерел електричних перешкод — радіопередавачів, двигунів, холодильників тощо.
Якщо слід охопити простір у межах одного поверху, можна обирати модель із більшим коефіцієнтом посилення антен — такі антени добре розподіляють сигнал в одній площині. І що більший коефіцієнт посилення, то більша частина потужності сигналу піде в боки і менша — вгору або вниз. Тому, якщо мережа має бути доступною на кількох поверхах будівлі, краще обирати модель із коефіцієнтом посилення, близьким до 1 — це забезпечить кулясту зону покриття. А якщо точки розташування клієнтів чітко визначені, можна досягти кращого результату, орієнтуючи антени з високим коефіцієнтом посилення таким чином, щоб створити зону покриття мережі потрібної форми.
Деякі роутери здатні використовувати технологію beamforming, за якої сигнал із двох антен зсувається за фазою таким чином, щоб інтерференційний максимум припадав на точку розташування клієнта. У таких роутерів кількість антен більша, ніж кількість каналів, і, перш ніж намагатися змінювати їхнє положення, слід ознайомитися з інструкцією з експлуатації.
Якщо роутер з потрібними характеристиками антен підібрати не вдається, їх можна придбати окремо — зверніть увагу на тип антен. Багато роутерів оснащуються знімними зовнішніми антенами і їх можна замінити на більш підходящі.
Тепер, що стосується параметрів, які збільшують площу покриття
Як уже згадувалося вище, на «далекобійність» роу тера впливає робоча частота — за наявності різних перешкод 2,4 ГГц мережа покриє більшу площу, ніж 5 ГГц.
Потужність передавача визначає зону покриття мережі WiFi — чим більша потужність, тим далі поширюватиметься сигнал. Але не все так просто — максимальна потужність роутерів обмежена рішенням Державної комісії з радіочастот (ДКРЧ) і не повинна перевищувати 24 dBM, передавачі з більшою потужністю повинні реєструватися в Роскомнагляді.
Не можна сказати, що за дотриманням цієї заборони ведеться ретельний контроль (у продажу трапляються роутери з більшою потужністю передавача), але сильно збільшити зону покриття за допомогою «надпотужного» роутера не вийде, оскільки сигнал має йти в обидва боки — як від роутера до клієнта, так і навпаки. А потужність абонентських передавачів WiFi тим же рішенням обмежена величиною в 20dBM.
Тому вибирати роутер з великою потужністю має сенс хіба що для збільшення швидкості в зоні невпевненого прийому або для створення протяжного «моста» між двома потужними роутерами.
Коефіцієнт посилення антени, так само, як і потужність передавача, впливає на дальність поширення сигналу. Але посилення сигналу антеною відбувається завдяки перерозподілу енергії сигналу в просторі — у разі використання кругових антен сигнал з боків антени посилюватиметься за рахунок верхньої і нижньої півсфери — вище і нижче роутера сигнал ослабне.
Під час використання спрямованих антен сигнал посилюватиметься тільки за віссю посилення антени, в інших напрямках він слабшатиме. Тому тип і коефіцієнт посилення антени слід підбирати відповідно до того, як має поширюватися сигнал.
Якщо ж одного роутера ніяк не вистачає на всю площу приміщення, зверніть увагу на маршрутизатори з підтримкою MESH.
MESH — це масштабована система з безлічі роутерів, що утворюють одну WiFi мережу — пристрій буде автоматично перемикатися від одного роутера до іншого (зважаючи на те, від якого сигнал сильніший) абсолютно непомітно для користувача.
MESH-мережі можуть містити сотні роутерів і покривати площі в кілька квадратних кілометрів. Причому для їх організації не потрібно володіти спеціальними навичками — додавання нового MESH-роутера до мережі відбувається швидко і просто. Тому навіть якщо зараз вам і вистачає одного роутера, але надалі ви збираєтеся «розширюватися», подумайте про підтримку MESH вже зараз, і тоді в майбутньому у вас не буде ніяких проблем з розширенням мережі.
Додаткові комунікативні здібності
Незалежно від характеристик WiFi, максимальну швидкість і надійність з’єднання роутер забезпечує при дротовому або оптичному з’єднанні. Якщо частина клієнтів (ноутбуки, стаціонарні комп’ютери) мають роз’єм RJ-45, краще обирати роутер з LAN-портами і підключати клієнти до них за допомогою патч-кордів. Більшість роутерів має 4 порти LAN додатково до порту WAN для підключення до кабелю від провайдера. Але можна знайти роутер і з іншою кількістю LAN-портів — від 1 до 10.
Деякі високошвидкісні маршрутизатори оснащені SFP-портами, в які (з відповідним модулем-перехідником) можна під’єднувати як виту пару, так і оптичний кабель. Маршрутизатори з SFP-портами зазвичай використовуються для організації високошвидкісних мереж, але в продажу з’являються і звичайні побутові роутери з SFP-портами. Якщо ваш провайдер надає доступ в Інтернет за технологією P2P Active Ethernet, ви можете під’єднати такий роутер до оптики безпосередньо, без дорогого медіаконвертера.
Не завжди є можливість підключення до Інтернету дротовою або оптоволоконною лінією, тому багато роутерів здатні підключатися до Інтернету за допомогою мобільних мереж. Слід тільки переконатися в наявності бездротового виходу в Інтернет на обраній моделі та уточнити спосіб підключення до мобільної мережі. Більшості роутерів для підключення потрібен USB-модем, деякі вже ним оснащені.
Підтримка WiFi . Іноді потрібно «роздавати» Інтернет тільки по дротових з’єднаннях, без організації бездротової мережі. Наприклад, правила безпеки деяких організацій вимагають повної відсутності бездротових точок доступу в локальній мережі підприємства. У такому разі для забезпечення комп’ютерів робочої групи доступом в Інтернет можна використовувати роутер без підтримки WiFi. Втім, у більшості роутерів з підтримкою WiFi її можна відключити в налаштуваннях пристрою.
Додаткові опції
Часи «вільного Інтернету» вже в минулому — тепер кожен клієнт всесвітньої мережі постійно перебуває під пильним наглядом пошукових систем і скутий різними обмеженнями. Це цілком закономірно призвело до зростання популярності технології VPN, що дає змогу сховатися від настирливої уваги в мережі й обійти деякі з обмежень.
Виробники роутерів не залишилися осторонь і в більшості моделей є підтримка одного або декількох VPN-протоколів. Якщо в списку функцій VPN обраного роутера є PPTP-клієнт, OpenVPN-клієнт, IPSec-клієнт або L2TP-клієнт, значить, він підготовлений для створення захищеної мережі з використанням відповідного VPN-сервісу. Якщо ви плануєте використовувати VPN, є сенс спочатку розібратися з цією технологією, підібрати відповідний сервіс і, при виборі роутера, звернути увагу на наявність потрібної функції VPN.
Багато роутерів мають деяку кількість USB-портів для підключення периферійних пристроїв. USB-порти на роутері можуть мати вельми корисні функції:
- DLNA-сервер дає змогу роутеру надавати медіа-ресурси (фотографії, відео та музику) іншим DLNA-пристроям у вашій мережі: телевізорам, медіаплеєрам, музичним центрам тощо.
- torrent-клієнт дає змогу покласти на роутер завдання зі скачування файлів із торрент-мереж.
- файловий сервер (сервер Samba) надає клієнтам локальної мережі доступ до файлів на підключеному зовнішньому накопичувачі.
- принт-сервер (сервер Samba) дає змогу під’єднати до роутера принтер і здійснювати друк на ньому з клієнтів локальної мережі.
Також USB-порт може використовуватися як джерело постійного струму для заряджання смартфонів та інших мобільних пристроїв.
Варіанти вибору
Якщо у вас доступ до Інтернету по кабелю зі швидкістю до 100 Мбіт/с і ви хочете «роздати» його в межах невеликої квартири або одного приміщення, вам буде достатньо недорогого роутера, що працює на частоті 2,4 ГГц — звісно, якщо на цій частоті не «сидить» десяток сусідніх роутерів.
Якщо ви, крім WiFi-клієнтів, збираєтеся під’єднати до Інтернету комп’ютер і ноутбук, вибирайте серед моделей із 2-4 портами LAN.
Якщо жоден провайдер ще не дотягнув Інтернет-кабель до вашого будинку, для виходу у «всесвітню павутину» можна скористатися мобільними мережами 3G — вони покривають уже практично всі населені пункти. Буде потрібен тільки роутер з виходом в Інтернет через 3G або роутер з можливістю підключення USB-модема. Тільки в останньому випадку потрібно купити ще й USB-модем.
Якщо ви проживаєте в зоні покриття якої-небудь з мереж 4-го покоління, ви можете підключити всі свої гаджети до Інтернету на досить високій швидкості за допомогою роутера з 4G/LTE бездротовим виходом в інтернет або роутера з можливістю підключення 4G USB-модема.
Якщо 2,4 ГГц мережа в місці встановлення роутера сильно завантажена, обирайте серед моделей, що працюють у діапазоні 5 ГГц.
Якщо одного роутера для покриття всієї потрібної площі недостатньо, або ви хочете мати можливість у майбутньому розширити свою мережу, обирайте серед роутерів із підтримкою MESH.
Якщо ви хочете, щоб ваш роутер не тільки забезпечив максимальну швидкість зараз, а й ще довгий час залишався актуальним, а не застарівав морально, стаючи «найслабшою ланкою» мережі, обирайте серед моделей з підтримкою WiFi 6.