ДомойТехноОгляд і порівняльне тестування 17 термопаст з каталогу ДНС у 2018 році

Огляд і порівняльне тестування 17 термопаст з каталогу ДНС у 2018 році

Author

Date

Category

Термопасти, як і інші теплопровідні елементи і склади — мабуть, єдині представники сегмента систем охолодження, яких не торкнулася криза, що поглинула галузь. Які б явища не характеризували сьогодні системи охолодження для центральних процесорів і відеокарт — термопасти продовжують користуватися стабільним попитом.

Це і зрозуміло: нехай відеокарти під штатними кулерами залишаються тихими і холодними навіть у розгоні, абсолютно не потребуючи альтернативних систем охолодження. Нехай половина центральних процесорів геть позбавлена можливостей розгону і без апаратної модифікації гріється, як і чим їх не охолоджуй — необхідність складання нових і регламентного обслуговування вже діючих ПК ніхто не відміняв.

Та й, зрештою, чи тільки про ПК йдеться? Є ж ноутбуки і моноблоки, для яких чистка від пилу і заміна термопасти — це часто взагалі єдиний спосіб привести систему охолодження в адекватний стан. Є й купа іншої електроніки, в конструкції якої передбачено радіатори і теплопровідні елементи…

Одним словом, не дивно, що сегмент термоінтерфейсів перебуває в постійному розвитку. Давні гравці збільшують асортимент і оновлюють лінійки своїх продуктів, новачки — не бояться піти ва-банк і або пропонують склади за вигіднішими цінами, або використовують нові напрацювання, буквально з нуля пробиваючись на вершину купівельних переваг.

При тому з останнього зведеного тесту термопаст на сторінках Клубу пройшло вже дуже багато часу, і до того ж на момент його публікації багатьох сучасних термоінтерфейсів і зовсім ще не існувало.

Очевидно, настав час знову звернутися до цієї теми.

Для сьогоднішнього тесту було обрано 17 найменувань термопаст, які не увійшли до попередньої статті. Відбиралися вони виключно за цим критерієм, так що в сьогоднішньому тесті візьмуть участь і зовсім бюджетні продукти, і топові склади.

Також як два «маркери» було обрано пасти, які брали участь у минулому тестуванні. Arctic MX-4, як один з лідерів, і Titan Nano Grease, як представник нижчих рядків ефективності. Особливої уваги цим пастам приділятися не буде: за 6 років у їхніх характеристиках нічого не змінилося. Але їхня присутність у графіках дасть змогу зробити повніші висновки.

Alseye S420 — 170 рублів за 4 грами

Найбюджетніший з учасників сьогоднішнього тестування, але і свідомо не найефективніший: вже за заявленими характеристиками стає зрозуміло, що чекати чогось видатного від цієї пасти не варто. Заявлена теплопровідність — 1,63 Вт/мК , що вкрай мало навіть за мірками сучасних кремній-органічних паст, не кажучи вже про пасти з підвищеним вмістом металів.

Упаковка у новинки з Китаю має вельми пристойний вигляд, у комплекті передбачено навіть шпатель для нанесення пасти на охолоджувану поверхню. Шприц з ковпачком, що загвинчується, і зовсім нагадує той, в якому автору колись приїхала Prolimatech PK-1.

Немає претензій і до консистенції пасти:

Alseye S420 є світло-сірим складом з оптимальною в’язкістю: паста легко розтікається при видавлюванні, але наноситься потім без змазування.

Steel Frost Zinc — 170 рублів за 3 грами

Перша паста з «металевою» назвою в сьогоднішньому тесті, але при цьому не містить великих фракцій металів. Виробник заявляє про наявність цинку як наповнювача, проте видимих частинок у складі пасти немає. Заявлена теплопровідність — 4,9 Вт/мК , що вже набагато ближче до показників сучасних термоінтерфейсів, ніж у Alseye.

Упаковка в даному випадку теж має вельми пристойний вигляд — хіба що поставляється паста в звичайнісінькому медичному шприці. Зате в комплекті передбачено не тільки шпатель для нанесення пасти, а й серветка для очищення поверхні, що охолоджується — вельми похвально для бюджетного продукту.

Паста має світло-сірий відтінок і доволі густу консистенцію: наносити її складніше, ніж Alseye S420, проте особливо великих проблем при цьому не виникає — є склади і з набагато вищою в’язкістю і щільністю.

Alseye S810 — 180 рублів за 2 грами

Другий і більш ефективний склад від нової компанії з Китаю: даних про похідні продукту немає, як і у випадку з S420, проте заявлений рівень теплопровідності становить вже 4,15 Вт/мК . Що дає змогу сподіватися на вищу ефективність порівняно з молодшим складом.

Упаковка повністю ідентична молодшому термоінтерфейсу, включно зі шприцом і шпателем. Нічого нового не додалося, незважаючи на зростання ціни і скорочення обсягу.

Консистенція у S810 трохи рідша, ніж у S420, проте не настільки, щоб викликати проблеми при нанесенні. Крупних частинок немає, паста має гарну адгезію і не змащується при механічному нанесенні.

Prolimatech PK-Zero — 260 рублів за 1.5 грама

У минулому огляді вже брала участь паста від Prolimatech — склад PK-1 навіть зумів на рівних боротися з топовими термоінтерфейсами Arctic — проте асортимент Prolimatech не обмежується одним складом. Крім базового PK-1, який звичайно можна було зустріти в комплекті постачання кулерів виробництва Prolimatech, є і порівняно бюджетний PK-Zero. Цей склад також належить до лінійки Nano-Aluminium, проте заявлена теплопровідність знижена до 8 Вт/мК — втім, і це є гідним результатом.

Паста поставляється в дуже компактній картонній коробці розміром буквально з пачку жувальної гумки. Будь-якого комплекту до неї не додається.

Світло-сірий і порівняно густий склад не має видимих вкраплень або частинок металу, має гарну адгезію і наноситься досить легко.

Prolimatech PK-2 — 310 рублів за 1.5 грама

Виходячи з назви і позиціонування, паста претендує на статус ефективнішого рішення, ніж PK-1, проте за паспортною теплопровідністю анітрохи не відрізняється — заявлено все ті ж 10,2 Вт/мК . Втім, свого часу PK-1 це нітрохи не завадило, а значить — PK-2 можна вважати одним із фаворитів сьогоднішнього тесту.

Поставляється паста в аналогічній за розмірами і дизайном PK-Zero коробці. Комплектація також відсутня, однак, з огляду на претензії на статус топового рішення, це можна пробачити:

За кольором і фактурою PK-2 практично повністю аналогічний PK-Zero, але при нанесенні виявляється дещо рідкішим і краще розтікається по поверхні, що для пасти з металевим наповнювачем вельми нетипово. Інакше кажучи — паста вельми зручна у використанні і не викликає жодних нарікань.

Evercool Nano Diamond — 350 рублів за 3 грами

Компанію Evercool не можна назвати новачком у сегменті термоінтерфейсів: наприклад, у минулому огляді брала участь паста Evercool Compound. Однак та термопаста робила ставку на дещо інший сегмент ринку: постачаючись у великих об’ємах (10, 25 і більше грамів!) і зберігаючи невисоку ціну, паста явно цілилася на сервіс-центри і приватних фахівців.

Nano Diamond — крок у вищий сегмент і спроба зацікавити ентузіастів. Заявлена теплопровідність — 8 Вт/мК , причому, за запевненнями виробника, досягається вона завдяки використанню в складі аж 20-нм частинок діамантів.

У комплекті з пастою, як і у випадку зі Steel Frost Zinc, поставляються шпатель і серветка для очищення охолоджуваної поверхні, що дуже зручно.

Паста являє собою світло-сірий склад без видимих вкраплень, який легко розтікається поверхнею і заповнює нерівності на основі кулерів, але водночас не змащується під час механічного нанесення.

Xilence XPTP — 380 рублів за 1.5 грама

Xilence — бюджетний бренд родом із Китаю, що спеціалізується насамперед на системах охолодження. Відповідно, випуск термоінтерфейсів під цим брендом був лише справою часу.

Щоправда, на відміну від Evercool, Xilence представила на російському ринку лише одну термопасту — XPTP із заявленою теплопровідністю в 5,15 Вт/мК . Непогані показники, та й ціна відповідає — однак потрібно мати на увазі той факт, що кулери Xilence переважно є перелицьованими ОЕМ-моделями Deepcool, а отже, свого інженерного та дослідницького відділу в компанії немає. Таким чином, і випустити «з нуля» топовий або близький до цього термоінтерфейс компанії просто не під силу.

Термопаста поставляється в багаторазовому пластиковому блістері з картонною вставкою і забезпечується шпателем для нанесення на поверхню. На упаковці наведено, напрочуд, багато інформації про продукт — зокрема, можна дізнатися, що оксиди металів становлять не менше ніж 30% об’єму, а отже, пасту можна віднести до металовмісних. Цим, ймовірно, і обумовлено більш високе значення теплопровідності, ніж у інших «бюджетників».

Світло-сірий склад досить легко наноситься, не змушуючи докладати зусиль, але і не стираючись при нанесенні за допомогою кредитної картки.

Steel Frost Aluminium — 399 рублів за 3 грами

Другий склад від Steel Frost у сьогоднішньому тесті претендує на топові позиції: паспортна теплопровідність становить 8,5 Вт/мК, що більше ніж у пасти Evercool і Prolimatech PK-Zero. Однак на ділі паста є скоріше таким собі «привітом із минулого».

Ідея виробництва паст з підвищеним вмістом металу, всього лише наповнивши сполучну речовину металевими частинками потрібної фракції, далеко не нова. Свого часу (на рубежі двотисячних років) цю ідею розвивала компанія Titan зі своєю Silver Grease, у різний час підключалася CoolerMaster (Premium Thermal Compound) і кілька інших виробників, про яких зараз уже ніхто й не згадає.

Проте вже тоді у цієї ідеї було виявлено суттєві експлуатаційні недоліки і відсутність серйозних переваг над більш поширеними складами. Серйозно: в ті роки Titan Silver Grease так і не змогла перемогти КПТ-8, що вже говорити про більш просунуті суміші?

Але колеса історії, як і належить колесам, рухаються по колу, часом піднімаючи з пилу століть давно забуті ідеї, тож поява наступного учасника скоріше була очікуваною:

Комплектація аналогічна дешевшому Steel Frost Zinc — паста в медичному шприці, шпатель, серветка для очищення поверхні.

А ось із нанесенням все набагато складніше. По-перше, це єдина паста, використовувати яку на ГПУ і процесорах з відкритим кристалом не рекомендується через електропровідність. По-друге, як і всі пасти такого роду, Steel Frost Aluminium вирізняється високою рихлістю і неоднорідною фракцією — простіше кажучи, при механічному нанесенні паста розмазується грудками. Цілком реально побачити, як при однаковій силі натиску частина кришки процесора покривається пастою, а з іншої частини вона просто змащується під впливом шпателя або кредитної картки.

Є певні питання і до адгезії. Наприклад, Steel Frost Aluminium — єдина паста, яка легко змивається з рук проточною водою і звичайним милом. Якщо вам нічого робити — спробуйте відмити таким чином ту ж Arctic MX-4.

Інакше кажучи, паста вкрай складна при нанесенні, а після — може не забезпечити рівномірність шару по всій поверхні.

Gembird TG-G3.0-01 — 399 рублів за 3 грами

Компанія Gembird в Росії відома давно, але в основному — як виробник недорогих дрібних комплектуючих на кшталт плат розширення, кабелів і перехідників, корпусних вентиляторів тощо.

Проте, в асортименті компанії є і блоки живлення, і корпуси, і навіть кілька лінійок ігрової периферії. Компанія явно пробує себе в нових починаннях, тому виявити в асортименті ДНС термопасту під брендом Gembird було зовсім не дивно.

Термоінтерфейс постачається в комплекті зі шпателем, але без серветки для очищення поверхні. За однакової вартості та відпускного об’єму зі Steel Frost Aluminium, являє собою звичайну однорідну пасту без видимих часток металу.

Темно-сіра паста на перевірку виявляється одним із найрідкісніших складів у сьогоднішньому тестуванні. Виливається зі шприца практично без зусиль, вкрай легко наноситься на поверхню — але, до честі Gembird, вирізняється непоганою адгезією, і при механічному нанесенні формує рівномірний шар, не стираючись і не утворюючи грудок.

Cooler Master V1 IC Value — 550 рублів за 4.6 грама

Компанія CoolerMaster за минулий час встигла глобально оновити практично всі лінійки своїх продуктів, причому деякі — неодноразово. Не стали винятком і термопасти, які тепер розділені на два сімейства.

За топовий сегмент для ентузіастів відповідає лінійка MasterGel, тоді як у середньобюджетному (хоча б відносно) знаходяться серії IC і Fusion.

IC Value — фактично наймолодша модель у своєму сімействі, заявлена теплопровідність становить лише 1,85 Вт/мК, що дивним чином споріднює її з Alseye S420 (але, забігаючи наперед, — не за ефективністю).

Паста поставляється в пластиковому блістері і в комплекті зі шпателем. З кумедних особливостей можна виділити паперовий вкладиш, який свідчить, що продавати цю пасту офіційно можна тільки на території Австралії.

А ось під час нанесення повторюються закиди, висловлені на адресу Steel Frost Aluminium. З тією лише різницею, що паста не суха, а навпаки — дуже рідка і схильна до розтікання. Але результат однаковий: при механічному нанесенні домогтися рівномірного і однорідного шару дуже складно, паста легко стирається навіть при незначному натиску.

Cooler Master V1 IC Essential — 570 рублів за 3 грами

Другий представник сімейства CoolerMaster належить до дещо вищого сегмента, що проявляється як у зростанні ціни при зменшенні об’єму, так і в збільшенні паспортної теплопровідності — вона в цьому випадку становить уже 4,5 Вт/мК , що можна назвати хорошим результатом для пасти без металевих компонентів.

У комплект поставки додалася серветка для очищення і знежирення охолоджуваної поверхні.

Паста на фото має неоднорідну структуру — ймовірно, через тривале зберігання частина термоінтерфейсу розшарувалася. При подальшому видавлюванні склад став однорідним, але все одно залишився досить рідким. Щоправда, таких проблем з нанесенням, як у IC Value, це не викликало: IC Essential без жодних зусиль формує рівний і міцний шар.

Gelid GC-Supreme — 630 рублів за 7 грам

Як і у випадку з Prolimatech, продукція Gelid раніше вже потрапляла до автора на огляд, причому це був топовий склад GC-Extreme, якому без зусиль вдавалося змагатися з Arctic MX-4. Однак на ньому перелік термоінтерфейсів Gelid не закінчується.

GC-Supreme — це середньобюджетна паста з паспортною теплопровідністю в 4,5 Вт/мК , що ставить її на одну сходинку з CoolerMaster E1 IC Essential — однак тут потрібно мати на увазі, що за порівнянної ціни паста Gelid відпускається в набагато більшому об’ємі, що і робить її вельми цікавим варіантом.

Паста поставляється в одноразовому пластиковому блістері, в комплекті додається тільки шпатель.

Склад має дуже світлий, практично білий відтінок, через що нагадує CM IC Value, але на відміну від неї, наноситься без найменших проблем і зусиль. Легко розтікається по поверхні, створює міцний і рівномірний шар.

Gelid GC-2 — 650 рублів за 7 г рамм

GC-2 в лінійці Gelid стоїть на щабель нижче GC-Supreme, її паспортна теплопровідність становить 3,8 Вт/мК . Проте в роздробі вона примудряється коштувати трохи дорожче — хоча це можна списати на закупівлі за різним курсом.

Упаковка і комплектація повністю відповідають GC-Supreme.

А ось за консистенцією паста виявляється навіть трохи рідшою. Це могло б стати проблемою при нанесенні, проте GC-2 чудово липне до охолоджуваної поверхні, не відшаровуючись і взагалі не викликаючи жодних труднощів.

Thermal Grizzly Aeronaut — 650 рублів за 1 грам

Thermal Grizzly — порівняно нове, але вже визнане ім’я в галузі термоінтерфейсів. Сьогодні це одна з небагатьох компаній, здатних не просто змагатися, а перевершувати термопасти Arctic — щоправда, ціною вкрай високої вартості.

Aeronaut — склад початкового рівня (за мірками Thermal Grizzly, зрозуміло) і, як можна здогадатися з назви, призначений він для використання з повітряними системами охолодження. На відміну від інших складів того ж виробника, в ньому знижено вміст металів, відсутні великі фракції, а також не передбачено використання за негативних температур.

Проте, за мірками інших термопаст Aeronaut виглядає серйозним суперником. Навіть за паспортом його теплопровідність становить 8,5 Вт/мК .

Паста поставляється в багаторазовому пакеті зі щільного поліетилену. Пакет досить великий, але всередині розташовуються лише маленький шприц, шпатель та інструкція з нанесення.

Консистенцію пасти можна назвати оптимальною: вона досить рідка, щоб без зусиль наноситися і заповнювати будь-які нерівності охолоджуваної поверхні та теплознімача, але й досить густа, щоб уникнути проблем під час нанесення. Найближчий аналог за відчуттями — Arctic MX-4.

Be quiet! DC-1 — 650 рублів за 3 грами

Компанія be quiet зробила собі ім’я на випуску вкрай високоякісних і тихих систем охолодження: від корпусних вентиляторів до готових СВО. Випустити власний термоінтерфейс для неї було і справою честі, і способом познайомити ширшу аудиторію з перевагами своєї продукції.

DC-1 — єдина паста в асортименті компанії, до того ж, на відміну від топових складів Thermal Grizzly, призначена вона для використання зі звичайними суперкулерами і СВО, ніякого екстриму з негативними температурами не передбачено.

Паспортна теплопровідність пасти становить 7,5 Вт/мК, що дещо менше, ніж у Aeronaut і PK-Zero.

Паста поставляється в одноразовому блістері в комплекті зі шпателем — нічого понад цього не передбачено. Але порівняно з Thermal Grizzly Aeronaut при тій самій ціні істотно зріс обсяг пасти: 650 рублів коштує не 1, а вже 3 грами.

З цікавого варто відзначити, що be quiet! — один з небагатьох виробників, які вказують склад пасти. Так, силіконове сполучне становить 10% від обсягу складу, 60% припадає на оксиди металів, а 30 — на оксид цинку. Цікаво, що за такої кількості металів паста не є електропровідною, про що заявляє лицьовий бік блістера.

У застосуванні паста повністю аналогічна Thermal Grizzly Aeronaut і Arctic MX-4: оптимальний баланс між в’язкістю і легкістю нанесення.

Thermal Grizzly Hydronaut — 710 рублів за 1 грам

Другий за старшинством склад Thermal Grizzly, судячи з назви — призначений для використання з СВО (хоча не зовсім зрозуміло, у чому тут різниця). Паспортна теплопровідність — одна з найвищих у тесті, 11,8 Вт/мК .

Упаковка і комплектація пасти повністю аналогічні Aeronaut і Kryonaut:

Особливість пасти, за запевненнями виробника, полягає у відсутності силіконового сполучного, що, згідно з обіцянками Thermal Grizzly, має спростити нанесення складу.

На практиці, звичайно, ситуація сильно відрізняється:

Склад дуже — ні, ДУЖЕ сухий і складний у нанесенні, чим нагадує неспроста зниклу з лінійки Arctic пасту MX-3 або донині живу Zalman STG-2. Нанести його непросто, навіть до знежиреної поверхні паста липне насилу.

Thermal Grizzly Kryonaut — 730 рублів за 1 грам

Флагман компанії, призначений, що очевидно, для використання з системами фазового переходу та охолодження за допомогою сухого льоду і рідкого азоту. На відміну від інших паст, розроблений саме з цим прицілом: за мінусових температур видає стабільні результати, не промерзає, не відшаровується від поверхонь і не втрачає своїх властивостей.

Згідно із запевненнями компанії, Kryonaut використовує спеціальну структуру, яка зупиняє процес засихання за температур нижче 80 градусів Цельсія. Вона ж відповідає за оптимальне змішування частинок алюмінію та оксиду цинку.

Наскільки це достовірно — питання до компанії, проте факт є фактом: багато професійних оверклокерів у Росії та за кордоном під час роботи з мінусовими температурами використовують саме Kryonaut.

Упаковка і комплектація ідентичні іншим продуктам компанії, а ось сам склад різко відрізняється:

Kryonaut дуже світлий, практично білий. І до того ж — набагато рідший, ніж Hydronaut, по охолоджуваній поверхні він розтікається практично без зусиль.

Тестовий стенд і методика тестування

Тести були проведені в стандартному корпусі системного блока при мінімальних обертах корпусних вентиляторів. Температура в приміщенні протягом тестів становила 24 градуси Цельсія. Кришки тестового корпусу були закриті.

Тестова конфігурація складалася з таких комплектуючих:

Материнська плата: Gigabyte X470 Aorus Gaming 7 Wi-Fi;

Центральний процесор: AMD Ryzen 7 2700X ;

Система охолодження ЦПУ: CoolerMaster Masterliquid 240 Pro ;

Оперативна пам’ять: G.Skill SniperX F4-3400C16D-16GSXW, 2x8gb;

Відеокарта: Gigabyte GeForce GTX 1050 Ti D5;

Дискова підсистема: SSD Western Digital WDS240G1G0A+ HDD Western Digital WD10EZRX-00A8LB0;;

Корпус: Corsair Carbide 270R ;

Блок живлення: Corsair CX 750M.

Для забезпечення однаковості умов тестування центральний процесор працював на фіксованій частоті в 4 ГГц при напрузі в 1,38 вольта (з LLC в режимі Turbo плата періодично підвищувала його до 1,392 під навантаженням). Швидкість вентиляторів СВО була фіксована за допомогою регулятора Zalman PWM Mate і становила 1600 об/хв, помпа оберталася на максимальних обертах.

Нагрівання процесора здійснювалося за допомогою тесту OCCT Linpack. Перед серією вимірів холодоагент СВО прогрівався прогоном тесту протягом 40 хвилин, кожен вимір проводився протягом 15 хвилин.

Відеокарту розігнали на 200 МГц за чипом і 600 МГц — за пам’яттю, що в стрес-тестах дало середню частоту ГПУ в 1868 МГц та ефективну частоту пам’яті в 8208 МГц. Powerlimit карти було підвищено до 104 — максимального можливого значення на штатному bios. Обороти вентилятора були фіксовані на позначці в 30% і становили 920 об/хв.

Нагрівання відеокарти здійснювалося дворазовим прогоном бенчмарка Unigine Heaven у FullHD на високих налаштуваннях.

Результати тестів на CPU

Результати тестів на GPU

Порівняння вартості термопаст

Висновки

Як і в статті 6-річної давності, перший висновок цілком очевидний: термопасти мають вельми великий розкид за ефективністю, і вибирати їх за критеріями «що було в наявності» або «що було дешевше» явно не варто.

При використанні на потужному восьмиядерному процесорі з підняттям напруги різниця між топовою і бюджетною термопастою може становити 20 і більше градусів, причому це — при однаковій температурі повітря в приміщенні і однаковому режимі роботи кулера або СВО. Чи потрібно зайвий раз говорити, що така різниця — це не тільки підвищений шум від вентиляторів в автоматичному режимі, але і буквально можливість, або неможливість розгону ЦПУ?

Але і в разі застосування на «слабкому» залізі, на кшталт бюджетних відеокарт, до підбору термопаст варто підходити ретельно. Так, різниця за температурами там значно менша, ніж у випадку з топовими ЦПУ, але переведіть цю різницю в зміну швидкості обертання вентиляторів залежно від температури ГПУ — і побачите, як одна й та сама відеокарта може бути або вкрай тихою за будь-яких навантажень, або заглушати своїм виттям саундтрек гри.

Та й на ефективності розгону тієї ж відеокарти різниця навіть у 9-10 градусів може позначитися досить помітно. Але ж хто б що не говорив — у поточних економічних умовах і за дефіциту карт, що триває, — розгін, експерименти з прошивками і самостійні модифікації систем охолодження поступово знову стають популярними у користувачів.

Як, утім, і звичайне регламентне обслуговування заліза. Адже раніше, купуючи ту саму відеокарту, користувач міг без жодних зусиль продати її одночасно з виходом нового покоління, у такий спосіб передавши питання чищення радіатора і заміни теплопровідних елементів наступному власникові або співробітникам комісійного магазину. У нинішніх же реаліях термін служби заліза в руках того ж користувача може відрізнятися в рази — а значить, про свої комплектуючі доводиться піклуватися і всіляко продовжувати їм життя.

Але — повернемося до теми статті. Отже, на які термопасти варто звернути увагу насамперед?

Якщо розглядати тільки чисту ефективність — тут коментарі зайві, просто дивіться перші 4-5 рядків на графіках. Але якщо оперувати всім набором параметрів, на які звертає увагу реальний користувач — тут все трохи складніше.

Термопасти виробництва Thermal Grizzly — безперечно, чудовий продукт. Найвища ефективність, зручність при нанесенні (крім Hydronaut), довгий термін служби, стійкість до температур — тут все на вищому рівні.

На жаль, на тому ж рівні перебуває і ціна. Якщо ентузіастам-оверклокерам вона анітрохи не заважає, то звичайному користувачеві, який не збиратиме СВО на проточній воді або не застосовуватиме сухий лід і рідкий азот заради кількох хвилин на здобуття рекордів у бенчмарках, віддавати 600-800 рублів за 1 грам складу навряд чи сподобається.

Куди більше їм підійдуть Arctic MX-4 і be quiet! DC-1 . Ці пасти вирізняються і пристойною ефективністю (Arctic навіть через роки не залишає топових рядків), і приємними експлуатаційними характеристиками: легко наносяться, довго зберігаються, не проводять струм, а тому не мають обмежень до застосування.

Щоправда, ще більше пересічному користувачеві сподобається паста, якій можна вручити приз у номінації «НЕсподівано!» або, якщо завгодно — «Люди, які нас здивували».

Evercool Nano Diamond — це справжній сюрприз. Досить уже того, що термоінтерфейс від не найіменитішого виробника зумів дістатися до верхніх рядків — так адже ні, він зробив це, ще й зберігши невисоку вартість!

Звичайно, Nano Diamond трохи поступається MX-4 і місцями DC-1, але з огляду на вартість за грам — це взагалі не назвати мінусом. А всі плюси, перераховані вище — є і у неї.

З пастами Prolimatech, на жаль, цього разу не все так райдужно, як з PK-1 в попередньому огляді. Чи змінив виробник формулу заради економії, чи PK-Zero і PK-2 просто гірші за попередника, але всерйоз змагатися з лідерами сьогоднішнього тестування у них не виходить. Причому як за ефективністю — так і за вартістю за грам.

По суті, навіть CM E1 IC Essential — якій якраз і можна присудити титул «міцного середняка» — виявляється вигіднішою в перерахунку роздрібної ціни та обсягу фасування…

Пасти Gelid GC-Supreme і GC-2 теж зірок з неба не хапають, проте претензій до них менше, ніж до продуктів Prolimatech. По-перше, вони заздалегідь позиціонуються виробником як менш ефективні, ніж GC-Extreme, який і міг свого часу боротися на рівних з Arctic MX-4.

По-друге, варто взяти до уваги ціну. Обидві пасти Gelid поставляються в кількості 7 грам, при цьому вартість грама — одна з найнижчих. А ефективність — все-таки далеко не остання. Так що фахівцям сервіс-центрів і приватним майстрам ці пасти цілком знадобляться, та й їхніх клієнтів згодом не розчарують.

Решта учасників тестування представляють той сегмент, увагу на який варто звертати тільки в крайньому випадку. Або ПК потрібно полагодити в екстремально короткі терміни, а на прилавку просто немає нічого іншого, або ПК уже настільки старий, що витрачати на нього багато грошей просто немає сенсу, або… охолодження потрібне взагалі не для ПК, а для транзисторів, самозбірних світлодіодних панелей тощо.

Хоча там уже постає питання, чому не вибрати для цих цілей ще дешевшу КПТ-8.

Linda Barbara

Lorem ipsum dolor sit amet, consectetur adipiscing elit. Vestibulum imperdiet massa at dignissim gravida. Vivamus vestibulum odio eget eros accumsan, ut dignissim sapien gravida. Vivamus eu sem vitae dui.

Recent posts

Recent comments