Відмінною рисою практично кожного покоління продуктів AMD — чи то центральні процесори, чи то відеокарти — мабуть, є те, що найкращими продуктами в них є аж ніяк не флагманські моделі.
Так, якщо говорити тільки про центральні процесори (хоча і серед відеокарт AMD Radeon чимало моделей, здатних на більше, ніж написано в їхніх характеристиках), то одразу ж згадуються як мінімум FX-8300 і 8320E , Phenom II X4 955, Athlon 64 3000+, Athlon XP 2500+…
…всі ці ЦПУ займали і далеко не перші позиції в своїх лінійках, але від флагманських моделей їх відрізняли дві речі: порівняно низька ціна і можливість розганятися до стану топових рішень і вище. Логічно, що обидва ці фактори покупців тільки радували.
Причому були і більш «знакові» моделі — наприклад, Phenom II X4 960T, який фактично був Phenom II X6, або процесори Athlon II X3 (і X4, і Phenom II X2, так), що давали змогу розблокувати четверте ядро та кеш третього рівня, якого «не вистачало». А ще задовго до них — процесори Duron під сокет 462, які отримували невластивий їм функціонал після деяких апаратних втручань…
Таким чином, для користувачів продукції AMD буквально історично найбільший інтерес представляють не флагманські продукти компанії, а девайси, що відстоять від них на один або два рядки. І цей принцип більш ніж виправданий: яким би набором характеристик не володіли флагмани, і як би вони не виступали на тлі конкуруючих рішень, якщо аналогічний набір характеристик можна отримати не за умовні 10 000 рублів, а за умовні 6 000 — вся картина різко змінюється.
Однак історія, якою б вона не була, все-таки залишається історією. Лінійки сучасних процесорів AMD Ryzen, з одного боку, вирізняються значно меншою кількістю моделей, ніж Phenom II і FX, а з іншого — вони набагато жорсткіше ранжовані. Розгін, безумовно, ніхто не відміняв: всі процесори Ryzen мають розблокований множник і приблизно однаковий частотний потенціал. Але скільки не розганяй — шість ядер не перетворяться на вісім, а чотири — на шість.
Проте, і тут є свої хитрощі.
Так, ще на етапі анонсу сімейства Summit Ridge (процесорів Ryzen серії 1000) увагу значної частини користувачів було звернено на процесори Ryzen 7. Але не на флагманський R7-1800X, і не на наступний за ним R7-1700X, а на молодшого представника лінійки — R7-1700.
Адже цілком логічно: ті самі 8 ядер і 16 потоків, той самий обсяг кеш-пам’яті. Ніяких обмежень за технологіями та інструкціями, ніяких інших штучних лімітів. Частота, звісно, нижча, ніж у старших родичів, але розгін-то нам на що? До того ж, економія порівняно з тим же R7-1800X давала змогу придбати і більш пристосовану під розгін материнську плату, і кулер далеко не останньої моделі.
В оновленій лінійці Pinnacle Ridge правило так само діє, хоч і не настільки категорично:
Різниця між флагманським R7-2700X і R7-2700, залежно від комплектації (OEM або BOX) і регіону, може становити від 3 500 до 5 000 рублів — уже не настільки значна, але все ж відчутна сума.
Якщо порівнювати ці процесори в контексті складання ПК за фіксований бюджет — цілком може виявитися, що економія на R7-2700 дасть змогу докупити ще одну планку оперативної пам’яті або відеокарту на потужнішому чипі — хоча б ту саму GTX 1060 6gb замість GTX 1060 3gb.
Якщо ж говорити про апгрейд вже наявного ПК зі зміною платформи — зазначену вище суму можна вкласти в материнську плату, тим самим отримавши більше фаз живлення на процесорні ядра і/або більш ефективне їх охолодження. Що явно не буде зайвим під час розгону восьмиядерного процесора, здатного під напругою в 1,4-1,41 вольта з’їсти 150-160 ват.
Питання лише в тому, чи здатний R7-2700 на такий самий розгін, як і його старший побратим. Або, у ширшому сенсі — чи виправдана ця економія.
Знайомство з учасниками
Флагманські моделі (зрозуміло, флагманські для десктопного сегмента, мова не про HEDT) обох виробників — Ryzen 7 2700X і Core i7-8700K — вже були розглянуті в окремому матеріалі . Обидва ці процесори посідають верхні рядки у своїх лінійках, обидва володіють максимальною (на поточний момент) серед своїх родичів кількістю ядер і потоків і розблокованим множником, що автоматично ставить їх у конкуруючі позиції.
З R7-2700 без літери X у назві все трохи складніше.
Номінально він є молодшою версією R7-2700X, зі зниженими частотами і меншим енергоспоживанням, причому паспортне значення TDP нижче одразу на 40 ват — 65 проти 105 у старшої моделі.
Рівно стільки ж, скільки й у i7-8700:
Частота у R7-2700 теж нижча. Верхня планка в порівнянні з R7-2700X знизилася не сильно: 4100 МГц проти 4300. А ось нижня — впала відразу на 500 МГц. Втім, як говорилося раніше, для процесорів Ryzen це не важливо: кожен з них має розблокований множник і може працювати на тій частоті, яку вибере користувач.
А ось конкурувати — і за ціною, і за позиціонуванням — R7-2700 доводиться з Core i7-8700, який функцій розгону позбавлений начисто.
У близького за ціною процесора з табору Intel множник заблокований, а розгін по шині на LGA 1151_v2 фактично неможливий. Точніше, на платах із чипсетом Z370 її можна підняти до 102,5 МГц, що, за множника, що дорівнює 43, дасть додаткові 107,5 МГц результуючої частоти — але навряд чи це виявиться вирішальним фактором. А ось на платах із чипсетами H370, B360 і H310 не можна зробити і цього — частота шини там фіксована і зміні не піддається.
Є обмеження і на розгін пам’яті. На Z370 вона женеться так само, як і під час використання i7-8700K, але на молодших чіпсетах верхню планку задає процесор — а точніше, стандартний режим роботи контролера пам’яті. Для процесорів Core i5/i7 це 2666 МГц, для Core i3 — 2400 МГц.
Внаслідок цього назвати Core i7-8700 прямим конкурентом R7-2700 не виходить. Об’єднує їх лише ціна: точніше, продукт AMD традиційно трохи дешевше, але цю різницю можна відразу ж витратити на купівлю материнської плати на чіпсеті B450 з більш ніж п’ятьма фазами живлення на процесорні ядра, тож у підсумку тут спостерігається паритет.
Саме тому, а також тому, що ідея порівнювати R7-2700 за 20 000 рублів з i7-8700K за 27 000 рублів сильно віддає абсурдом, у сьогоднішньому тестуванні бере участь саме Core i7-8700.
Конфігурація тестових систем і методика тестування
Перелік комплектуючих, загальних для всіх платформ:
- Система охолодження процесора: CoolerMaster Masterliquid 240 Pro ;
- Термоінтерфейс: Thermal Grizzly Aeronaut ;
- Відеокарта: Gigabyte GeForce GTX 1080 Ti Aorus Xtreme;
- Дискова підсистема: SSD Western Digital WDS240G1G0A+ HDD Western Digital WD10EZRX-00A8LB0;
- Оперативна пам’ять: G.Skill SniperX F4-3400C16D-16GSXW, 2x8gb;
- Корпус: Corsair Carbide 270R ;
- Блок живлення: Corsair CX 750M.
Платформа AMD socket AM4
- Центральний процесор: AMD Ryzen 7-2700;
- Материнська плата: Gigabyte X470 Aorus Gaming 7 Wi-Fi
Платформа Intel LGA 1151_v2
- Центральний процесор: Intel Core i7-8700;
- Материнська плата: Gigabyte B360M Aorus Gaming 3
Усі тести були проведені з-під ОС Windows 10 Professional 64-bit з останніми оновленнями на 18 серпня 2018 року, включно з відомими оновленнями безпеки. Крім того, з причин не менш відомих, для кожної з тестованих плат використовувалася остання на момент тестів прошивка: F5 для LGA 1151_v2 і F4g — для AM4.
Для кожної з тестованих систем було призначено стандартний профіль ОС — «Висока продуктивність». Альтернативний план «Збалансований для Ryzen» цього разу не використовувався.
Частота оперативної пам’яті для платформи AM4 становила вже стандартні 3466 МГц, модель таймінгів — 16-16-16-36. Для платформи LGA 1151_v2, з огляду на відсутність можливостей подальшого розгону, був обраний режим 2666 МГц при 12-12-12-28. Зниження таймінгів частково дало змогу компенсувати відставання від Core i7-8700K із пам’яттю на 3466 МГц із CL16 — однак, як далі покажуть тести, не скрізь.
Методика тестування не змінилася з часу написання попередньої статті, і містила як синтетичні бенчмарки, виконані при стандартних налаштуваннях, так і тести в іграх. Для останніх було обрано два режими: 1680х1050 пікселів із середніми налаштуваннями, щоб мінімізувати вплив відеокарти, і — спеціально для розкривашок! — 1920х1080 пікселів із максимальними налаштуваннями. Більш детально параметри вказані безпосередньо на графіках.
Розгін і частотна модель…
Ryzen 7-2700
Як уже говорилося раніше, частотна модель R7-2700 серйозно змінена в порівнянні з R7-2700X. 3200 МГц базової частоти і максимальна частота в 4100 МГц — яка, як ми пам’ятаємо, досяжна тільки при навантаженні на одне-два ядра.
На практиці ж при завантаженні всіх 8 ядер і 16 потоків частота тримається на позначці в 3400 МГц:
Однак тут важливо навіть не це: серйозно знижено і напругу на ядрі. Так, згідно з показаннями CPU-Z, під час тесту вона коливалася в межах від 1,056 до 1,092 вольта — не потрібно говорити, наскільки це мало.
Укупі з 12-нм техпроцесом Pinnacle Ridge можна помітити цікаву ситуацію: енергоспоживання ЦПУ і вбудованих у нього елементів SoC під OCCT Linpack становить 64,5 ват. Інакше кажучи, свого паспортного пакета R7-2700 дотримується не тільки на папері, а й у реальності!
Тієї ж частоти в 3400 МГц процесор дотримується і в іграх
Зрозуміло, як і у випадку з іншими сучасними ЦПУ, частота R7-2700 може змінюватися залежно від завантаження ядер і потоків. Однак і тут криється деяка хитрість:
1 ядро / 1 потік: 4100 МГц
1 ядро / 2 потоки: 3600 МГц
2 ядра / 4 потоки: 3500 МГц
4 ядра / 8 потоків: 3450 МГц
6 ядер / 12 потоків: 3425 МГц
8 ядер / 16 потоків: 3400 МГц
Як можна бачити, частота процесора приростає дуже повільно. По суті, найрізкіший стрибок спостерігається під час переходу до однопотокових обчислень, в інший же час ми отримуємо лише +50-100 МГц до штатних 3400. Не виключено, що подібна модель призначена R7-2700 також з міркувань енергоефективності.
Зрозуміло, закономірний результат низької частоти і малих напруг — низькі температури. І R7-2700 виправдовує цей постулат повною мірою. При проходженні OCCT linpack у режимі AVX і при завантаженні всіх 16 потоків процесор без розгону розігрівся всього лише до 50 градусів — більш ніж непоганий результат, навіть зі знижкою на СВО. В іграх же температура ще нижча: після 30 хвилин геймплея в Assassin’s Creed: Origins зареєстрований максимум — 46 градусів.
Розгін — а точніше, насамперед підняття напруги на ядрах — призводить до очікуваного зростання енергоспоживання і температур. Тестовий процесор розігнався до 4150 МГц при напрузі в 1,408 вольта — подальше підвищення частоти до позначки в 4200 МГц призводило до втрати стабільності. Завантажити ОС можна було і в цьому режимі, проте запуск будь-якого бенчмарка призводив до глухого зависання системи.
У режимі розгону були отримані такі значення:
Енергоспоживання процесора під Linpack зросло до 149 ват (в іграх — 110 ват), температура ж досягла позначки в 81 градус.
В іграх же зареєстрований максимум — 67 градусів після 30 хвилин геймплея в Assassin’s Creed: Origins за максимальних налаштувань графіки. Температури під час прогону бенчмарків (від 1 до 3 хвилин) помітні на відео:
Core i7-8700
Що з частотою процесорів Coffee Lake все не так просто — читачі вже встигли зрозуміти з огляду за участю Core i7-8700K. Однак для Core i7-8700, а також всіх інших процесорів із заблокованим множником є ще одна порція хитрощів.
Річ у тім, що за замовчуванням частота цих процесорів залежить насамперед… від їхнього енергопакета. Інакше кажучи, процесор може працювати на будь-якій частоті (із заданих йому лімітів, зрозуміло)… поки його енергоспоживання не перевищує заводські обмеження. Говорячи ще простіше: якщо той самий Core i7-8700 буде споживати більше за паспортні 65 ватів, його частота буде знижуватися доти, доки енергоспоживання не дійде до потрібного знаменника.
Щоб уникнути цього, Intel пропонує «технологію» Multi-Core Essentials. По суті це — заводський спосіб вивести процесор на максимальну допустиму специфікаціями частоту, змусивши його «забути» про ліміти енергоспоживання.
На прикладі Core i5-8400 це має такий вигляд. Без MCE частота процесора під навантаженням становить 3200 МГц, після ввімкнення MCE — піднімається одразу до 3800 МГц, гарантуючи відповідну надбавку до продуктивності.
Іронія полягала б у тому, що на тестовій платі MCE відсутня…
Gigabyte B360M Aorus Gaming 3: чогось явно не вистачає.
Gigabyte Z370 Aorus Gaming 7: вгадайте, як перейменували MCE
…ось тільки відсутня вона там лише офіційно. На практиці ж під час тестів енергоспоживання i7-8700 становило чомусь 91 ват, а частота при завантаженні всіх ядер — суворо трималася на позначці в 4300 МГц — точнісінько як у Core i7-8700K у номінальному режимі!
Подібна картина спостерігалася навіть після оновлення bios материнської плати до останньої на даний момент версії F5. Інакше кажучи, нещодавній скандал із реальним і фактичним алгоритмом частот процесорів Coffee Lake жодних наслідків не мав. Та й навіщо, якщо процесори виявляються швидшими, ніж мають бути?
Що стосується температур — вони вийшли такими:
Під OCCT linpack процесор розігрівся до 76 градусів — приблизно стільки ж (але з іншими вентиляторами, термопастою і температурою в кімнаті) показував і i7-8700K у номінальному режимі.
В іграх же максимальна зареєстрована температура на ядрах склала 64 градуси. Температури під час сесії коротких бенчмарків — знову ж таки, на відео:
Залежно від завантаження ядер і потоків частота змінюється таким чином:
1 ядро / 1 потік: 4500 МГц
1 ядро / 2 потоки: 4400 МГц
2 ядра / 4 потоки: 4300 МГц
4 ядра / 8 потоків: 4300 МГц
6 ядер / 12 потоків: 4300 МГц
Температури
Для зручності зведемо дані щодо температур в одну таблицю. За 24 градусів у кімнаті з відчиненим вікном, у корпусі Corsair Carbide 270R із закритими бічними кришками, за мінімальних обертів корпусних вентиляторів, під СВО CoolerMaster Masterliquid 240 Pro, оберти помпи якої у всіх трьох випадках фіксувалися на позначці «максимум», а оберти обох вентиляторів — на 2000 об/хв, були отримані такі значення:
Найменші температури демонструє R7-2700 у номінальному режимі — це й очікувано, враховуючи його копійчане енергоспоживання. Після розгону і відповідного зростання енергоспоживання R7-2700 починає грітися помітно сильніше, але цікаво, що при цьому він не сильно випереджає Core i7-8700. Припій, очевидно, робить свою справу і в цьому випадку.
А тепер, нарешті — перейдемо до тестування продуктивності!
Синтетичні тести
Відповідно до методики, відкриває сьогоднішнє тестування wPrime 2.10 — бенчмарк, що визначає продуктивність центрального процесора за допомогою обчислення квадратних коренів великої кількості чисел.
Низька частота цілком очікувано підводить номінальний R7-2700, і тут він посідає останнє місце, хоча відрив i7-8700 і не назвеш гігантським. А ось після розгону процесор AMD наближається до результатів R7-2700X і впевнено захоплює лідерство.
Fritz Chess benchmark — тест, що визначає продуктивність центрального процесора за рахунок обробки алгоритмів шахових партій.
Схожу картину показує і другий обчислювальний тест — з тією лише різницею, що відрив розігнаного R7-2700 від i7-8700 трохи менший. Проте, лідерство все одно за розігнаним процесором Ryzen.
Passmark Performance Tes t — також винятково синтетичний, але вже комплексний бенчмарк, що оцінює продуктивність процесора одразу за 9 параметрами: операціях з цілими числами і числами з плаваючою комою, виконанні інструкцій SSE, обчисленні простих чисел, стисненні даних і т. д. Підсумкова оцінка тесту — загальний бал за всі 9 завдань.
Passmark виявляється першим (але не останнім) бенчмарком, у якому i7-8700 не вдається показати результат номінального i7-8700K. Він поступається старшому побратиму понад тисячу балів, і опускається на рівень номінального R7-2700. Про будь-яку конкуренцію з розігнаним процесором AMD мови взагалі не йде.
PCmark 8 — утиліта для комплексного тестування системи від авторів 3Dmark. Використовуючи кілька сценаріїв, цей бенчмарк імітує як виконання низки типових завдань: веб-серфінг, набір тексту, IP-телефонія, — так і більш складних. До пакета включено обробку фотографій, кодування відео і навіть ігрові тести, які перекочували сюди безпосередньо з попередніх версій 3Dmark.
PCmark8 більш лояльний до процесора Intel — він впевнено обходить номінальний R7-2700 і лише трохи відстає від розігнаного. Порівняти результати з Core i7-8700K не можна з огляду на використання GTX 1080 Ti замість Vega 64, але за однакових відеокарт вони напевно будуть близькі.
PCmark 10 додає низку завдань, що відповідають реаліям часу. Крім офісних і дизайнерських дисциплін, перевіряється продуктивність системи при відтворенні 2К-відео, роботі з онлайн-картами, тривимірному моделюванні та обробці відео.
У PCmark 10 лідерство переходить Core i7-8700 — однак можна помітити, що розрив між ним і розігнаним Ryzen 7 2700 дуже малий.
Оскільки методика тестування процесорів передбачає й ігрові тести, не можна було виключити з уваги традиційний бенчмарк 3Dmark Fire Strike .
У 3Dmark — принаймні в балах за фізичний тест, — повторюється ситуація з Passmark. Номінальні R7-2700 і i7-8700 перебувають приблизно на одному рівні, розігнаний же R7-2700 йде вперед із гігантським відривом.
Тести в робочих додатках
Cinebench — бенчмарк, заснований на рушію популярного програмного пакету для тривимірної графіки та анімації, Cinema 4D, — визначає продуктивність процесора шляхом вимірів швидкості рендерингу складної тривимірної сцени.
Тривимірне моделювання завжди було сильною стороною процесорів AMD, так що результати очікувані. R7-2700 випереджає конкурента навіть у номінальному режимі, не кажучи вже про розгін.
Luxmark — ще один тестовий пакет, що використовує виміри швидкості рендерингу для оцінки продуктивності системи. На відміну від Cinebench, пропонує три сцени різного рівня складності, і може використовувати рендеринг силами ЦПУ і графічного процесора одночасно. У даному випадку використовувався тільки центральний процесор.
Luxmark малює схожу картину — хіба що розгін R7-2700 не так сильно позначається на продуктивності, а в номіналі процесор AMD набагато швидший за конкурента, ніж у Cinebench.
Популярний у середовищі архітекторів і дизайнерів інтер’єру рушій для візуалізації Corona Renderer обзавівся власним бенчмарком і базою даних, що об’єднує результати всіх актуальних ЦПУ.
У Corona benchmark різниця між номінальним R7-2700 і i7-8700 вже не настільки велика, але після розгону процесор AMD знову демонструє результат старшого побратима — R7-2700X. І зрозуміло, в цьому стані він відчутно швидший.
Не менш складне завдання ніж тривимірний рендеринг — кодування відео. Для оцінки продуктивності процесорів у подібних завданнях автор використовував тестовий пакет x264HD benchmark 5.0.1 , що працює в 64-бітному режимі. Заміри продуктивності тут засновані на вимірюванні швидкості перекодування вихідного відео у формат x264 — до слова, відповідний кодер використовують більшість популярних програм такого роду.
У номіналі R7-2700 і i7-8700 практично однакові, але розгін знову виводить процесор AMD у лідери зі значною перевагою.
x265HD benchmark — нова версія тестового пакета, що використовує кодування відео у формат h265 — стандарт, що набуває дедалі ширшого поширення завдяки більшій адаптації для мобільних пристроїв і онлайн-сервісів.
Те ж саме спостерігається і в новій версії бенчмарка. У номіналі i7-8700 трохи швидший за R7-2700, але розгін процесора AMD не залишає шансів конкуренту.
Бенчмарк SVPmark не є тестом на продуктивність під час кодування відео в чистому вигляді — він визначає швидкість роботи системи з програмою Smooth Video Project (SVP), метою якої є збільшення плавності відтворення відео за рахунок включення в нього проміжних кадрів.
З цим бенчмарком R7-2700 справляється відчутно краще як у номінальному режимі, так і тим більше — після розгону.
Окремим рядком варто пустити такий тест з пакета PCmark 10, як робота з фото з розділу Digital Content Creation . Оцінка тут комплексна, і є загальним балом за 11 дисциплін: відкриття зображень із прев’ю-якістю, збереження у форматах JPEG і PNG, накладення фільтрів (розмиття за Гаусом і додавання шуму), зміна яскравості, контрастності та колірної моделі.
Результати бенчмарка досить близькі до показників R7-2700X і i7-8700K. У номіналі процесори AMD і Intel виступають однаково, розгін дозволяє R7-2700 лідирувати з невеликим, але відчутним відривом.
Вбудований бенчмарк утиліти True Crypt дає змогу оцінити продуктивність процесорів під час криптографічного навантаження. Використання потрійного алгоритму AES-Twofish-Serpent дозволяє завантажити роботою процесор з будь-якою кількістю ядер.
Результати цього бенчмарка також близькі до показників двох старших моделей процесорів. Але співвідношення сил явно на користь R7-2700 і в номіналі, і після розгону.
Архівація даних у 7-zip — ще один спосіб завантажити процесор роботою, причому отримані результати можна вважати оцінкою швидкодії системи в офісних завданнях. Втім, у цьому випадку важливі не тільки продуктивність і кількість ядер, а й пропускна здатність пам’яті.
I7-8700 тут підводить і відсутність розгону обчислювальних ядер, і відносно слабкий розгін пам’яті. У результаті R7-2700 знову відчутно краще справляється з поставленим завданням, причому в обох режимах.
Тести в іграх
Assassin’s Creed: Origins — нова частина щорічного серіалу, в якій Ubisoft замахнулися на відтворення не одного міста конкретної епохи, а цілого стародавнього світу. За одну лише непередавану атмосферу таємничих пірамід, величних палаців, похмурих гробниць і жорстокості, що коїться під мудрими поглядами монументальних статуй, грі можна пробачити абсолютно все що завгодно. Якщо ви зі шкільної лави мріяли про пригоди серед пустель і оазисів і фанатіли від фільмів про Індіану Джонса — пропускати цю гру ніяк не можна, тим паче, що графіка тут неймовірно гарна і тільки сприяє подорожі крізь століття.
Дивно, але факт: у першому ігровому бенчмарку лідером стає R7-2700 — щоправда, тільки після розгону. I7-8700 посідає друге місце, чітко між розігнаним і номінальним процесором AMD.
Пов’язано це, найімовірніше, з низькою частотою оперативної пам’яті, яка в даному випадку не компенсується таймінгами: у цій грі розгін оперативки добре позначається і на продуктивності ЦПУ Intel. Але якою б не була причина — факт є факт.
Batman: Arkham Knight — завершальна частина трилогії від студії Rocksteady, яка за задумом мала стати найдраматичнішою і найтрагічнішою. ІЧСХ, стала. Але тільки не в тому сенсі. Незважаючи на всі переваги сюжету і графіки, гра вийшла настільки сирою і кривою, що навіть оглядачам довелося чекати купи патчів, перш ніж отримані результати можна було представити публіці.
У Batman: Arkham Knight i7-8700 повертає собі лідерство — хоча, справедливості заради, його перевагу над розігнаним R7-2700 не назвеш істотною.
DOOM — гра, яка якщо і не виховала, то безумовно залишила свій слід у головах і серцях не одного покоління геймерів. Один зі стовпів жанру шутерів — та що там, самої індустрії ігор для ПК! — несподівано повернувся з найсучаснішою графікою і найолдскульнішим геймплеєм, змушуючи гравців і критиків кричати від захвату.
У DOOM складно говорити про різницю в продуктивності, коли у вас в руках GTX 1080 Ti і фпс впирається в закладену в рушії стелю. Проте, за рівнем мінімального фпс лідирує i7-8700, і вельми помітно.
Fallout 4 — продовження однієї з найпопулярніших у нашій країні рольових серій, яка, на жаль, знову вийшла з-під пера Bethesda Softworks. Як завжди буває у цієї студії, інтерактивна пісочниця вдалася на славу, а ось із духом пост’ядерної пустки, сюжетом і смисловим наповненням вийшло не дуже. Втім, графічно гра більш ніж хороша, а вимоги до апаратної частини досить великі.
Цікаво, що в Fallout 4 повторюється та сама картина, що і в Batman: Arkham Knight, тільки розрив між штатним i7-8700 і розігнаним R7-2700 стає ще меншим.
FarCry: Primal — мабуть, найсміливіший експеримент Ubisoft до виходу Assassin’s Creed: Origins. Серія, відома своєю шутерною механікою не менше, ніж відкритим світом, була відправлена за часів, коли від найближчої вогнепальної зброї головного персонажа відокремлює всього лише якась парочка тисячоліть. Проте, виживання в стародавньому світі серед гігантських хижаків і не менш небезпечних двоногих справді вдихнуло в серію нове життя і різко підбадьорило обридлий ігровий процес. Підросли і системні вимоги, причому як до графічної, так і до процесорної частини ПК.
У цій версії графічний рушій Dunia Engine практично не оптимізований під багатоядерні процесори, і найбільший приріст тут дає частота. Але в цьому криється і пастка для i7-8700, якому частоту ядер ніяк не збільшити. Так, він швидше розігнаного R7-2700 — але далеко не настільки, наскільки був би розігнаний i7-8700K.
Розрив трохи більший, ніж у Fallout 4 і Batman: Arkham Knight, але й тільки. Критичним відставання розігнаного R7-2700 не назвеш у жодному разі.
FarCry 5 не приносить особливих нововведень у вже усталену механіку, але зате створює більш ніж цікавий сеттинг. Вкрай актуальні для 1/8 частини суші теми релігійного екстремізму, масового божевілля і сліпого наслідування різних пророків і вождів розкриті настільки, що якихось ще коментарів ця гра просто не потребує.
Рівно та ж картина спостерігається і в новій частині FarCry. Рушій трохи лояльніший до багатоядерних процесорів, але це виражається лише в тому, що номінальний R7-2700 вже не так відрізняється від себе ж розігнаного. Розрив же між R7-2700 після розгону і i7-8700 такий самий, як і в Primal.
Hitman 2016 — не стільки перезавантаження серії, скільки ретельна реставрація оригінальної ігрової механіки, яка колись дала змогу цьому серіалу створити власний жанр. Повернулися просторі рівні зі складною архітектурою і безліччю способів виконання завдань, повернулася підготовка і планування, а робота художників і дизайнерів досягла принципово нового рівня. Але разом з нею вгору стрибнули і системні вимоги гри.
У Hitman не повністю повторюється ситуація з Assassin’s Creed Origins, однак тут i7-8700 виступає в точності нарівні з розігнаним R7-2700. Не виключено, що причина знову криється в параметрах оперативної пам’яті — адже раніше i7-8700K у номіналі все ж мав певну перевагу над R7-2700X.
Mass Effect: Andromeda — «нібито-продовження» однієї з найбільш знакових рольових ігор останніх років, яка змусила мільйони людей по всьому світу знову мріяти про підкорення космосу і вивчення далеких світів. З метою економії розробка гри була доручена видавцем підрозділу Bioware, який ніколи раніше не займався проектами ААА-класу, що неминуче позначилося на підсумковому результаті. Проте, графічно гра доволі гарна (якщо не дивитися на обличчя персонажів) і до того ж, працює на найактуальнішій версії рушія Frostbite.
А ось у грі на рушії Frostbite 3.5 результати більше схожі на Assassin’s Creed: Origins. Розігнаний R7-2700 знову в лідерах з невеликою перевагою. Утім, викликано це скоріше любов’ю рушія до процесорів AMD, ніж будь-якими іншими параметрами.
Metro: Last Light — продовження одного з найбільш вдалих шутерів, створених на пострадянському просторі. Крім вельми технологічної графіки, гра доставляє цікавим сюжетом, постапокаліптичними пейзажами, в яких так чи інакше промайнуть знайомі кожному жителю СНД деталі, препаруванням замкнутого суспільства підземки, яке втілює всі сучасні нам «-ізми» в найгротескнішою та найстрашнішою формі, і багатьма іншими аспектами. На жаль, гра дуже жадібна до ресурсів ПК і не позбулася технічних проблем, характерних для рушія першої частини.
У Metro: Last Light розстановка сил повністю аналогічна Assassin’s Creed: Origins — хіба що відрив R7-2700 після розгону дещо більший.
NFS: Payback — і «нібито-продовження», і «нібито-справа-припасти-до-початків», повернувши серію до теми вуличних перегонів, що колись вистрілила в Underground і старому Most Wanted. На ділі ж — звичайне «продовження», що вирізняється вкрай слабким сюжетом і сумнівною ігровою механікою. Проте, в плані графіки та дизайну гра більш ніж хороша, і до того ж вимоглива до відеокарти і процесора.
А ось в NFS розігнаний R7-2700 приїжджає тільки на другу сходинку. Перевага i7-8700 не розгромна, але відчутна, причому відразу в обох режимах.
Project CARS 2 — це приклад того, яким насправді має бути автомобільний симулятор. Справедливо іменована «Dark Souls від світу автоперегонів», гра вимагає чіткого розуміння того, що таке автомобіль, як він функціонує і яка механіка його руху на кожному типі покриття. Хоча не можна сказати, що гра готує до справжніх автоперегонів, вимоги до стилю водіння тут кардинально відрізняються від аркадних перегонів, а емоції від проходження складної траси можна порівняти з реальним приїздом на тумбочку.
Цікаво, що продуктивність у Project CARS 2 істотно вища, ніж у NFS: Payback — а отже, зіграти можна на значно більшому переліку «заліза». Також примітно, що і розрив між розігнаним R7-2700 і i7-8700 тут набагато менший, а в FullHD він і зовсім практично однаковий.
Rise of the Tomb Raider — спроба повернути серію до її коріння після умовно-реалістичної першої частини зразка 2013 року. Фантастичні артефакти, вольності з історією та географією і навіть фізичними можливостями героїні, бадьорий геймплей і пригоди в яскравих декораціях — у комплекті. Не вистачає хіба що нескінченного боєзапасу.
У RotTR фпс однаковий уже без всякого «практично». Хоча раніше номінальний i7-8700K демонстрував перевагу над розігнаним R7-2700X, у i7-8700 повторити цей подвиг не виходить. Очевидно, знову позначається різниця в режимах роботи пам’яті… або різний підхід до процесорів у Vega 64 і GTX 1080 Ti.
Tom Clancy’s Rainbow Six: Siege — мабуть, один із найдостойніших претендентів на лаври Counter Strike, який нині скотився в роздачу скінів, медальок і лутбоксів. Командний екшн з харизматичними оперативниками, що відрізняються один від одного не тільки зовнішнім виглядом, а й набором умінь, руйнуванням оточення, реалістичнішою фізикою і великим набором сценаріїв пропонує набагато більшу різноманітність механік і більший простір для фана.
Тут i7-8700 демонструє деяку перевагу в «процесорозалежному» режимі, але при переході до FullHD і максимальних налаштувань різниця між ним і розігнаним R7-2700 сходить нанівець.
War Thunder — проєкт, якому давно присудили статус духовного спадкоємця World of Tanks. Спочатку гру сприймали як «WoT з літаками», але в підсумку вона перетворилася на оригінальний і самобутній продукт, що заслуговує на увагу без усіляких відсилань до проєкту, який вийшов раніше. Реалістична модель пошкоджень, вибір між аркадним стилем і повноцінним симулятором, спільні дії авіації та наземної техніки — інакше кажучи, все те, чого попередник так і не освоїв.
У War Thunder, що традиційно задіює не більше двох процесорних ядер, i7-8700 зберігає перевагу, однак різниця між ним і розігнаним R7-2700 аж ніяк не вражає уяву. Особливо якщо мати на увазі загальний рівень продуктивності.
Watch Dogs 2 — продовження відносно нової франшизи Ubisoft, що виправляє недоліки першої частини та підкуповує цільову аудиторію темою боротьби «не таких, як усі» проти «всіх, які такі». У графічному плані, як і за геймплеєм, гра помітно перевершує попередницю, а системні вимоги і зовсім не можна порівняти.
Приблизно ту саму картину малює і Watch Dogs 2 — з тією лише різницею, що в FullHD перевага i7-8700 і зовсім сходить нанівець.
Висновки
Ryzen 7 2700 — це сучасне продовження традицій продуктів AMD, про які йшлося на початку цієї статті. Він дешевший за R7-2700X (нехай і не так сильно, як того хотілося б), але при цьому нічим від нього не відрізняється, крім частотної моделі — а частоту завжди можна підняти розгоном, який тут ніхто не забороняв.
До того ж ця ж частотна модель, а також сильно знижена напруга в штатному режимі роблять його навіть більш цікавим і універсальним продуктом, ніж флагманський R7-2700X!
Яким чином — здогадатися нескладно. Оскільки процесор у номіналі споживає 65 ват, і ті лише під стрес-тестами — ніщо не заважає використовувати його без розгону в далеко не топових материнських платах, отримуючи в такий спосіб чудову робочу станцію для завдань, які потребують багатопоточних обчислень. Логічно, що перегрів у цьому разі не загрожує ні ланцюгам живлення материнки, ні самому процесору.
Хочете ігровий ПК — будь ласка, беріть той же R7-2700 і розганяйте його до потрібних значень. «Стеля» тут точно та сама, що й у інших моделей Pinnacle Ridge. Так, тестовий процесор взяв лише 4150 МГц — але це потенціал конкретного екземпляра, а ніяк не особливість моделі.
Але, мабуть, основна перевага R7-2700 — це те, з чим саме він змушений конкурувати. З Core i7-8700 все зрозуміло з тестів вище: процесор, позбавлений можливостей розгону, крім технології MCE, повноцінну конкуренцію R7-2700 скласти не може.
Так, i7-8700 швидший у деяких іграх — але навіть у тайтлах на кшталт FarCry і WarThunder, що використовують не більше ніж два ядра, його перевага не настільки велика, щоб вважатися аргументом. У новіших проєктах він або не швидший, або навіть повільніший за розігнаний R7-2700.
Виходить так, що R7-2700, як і R7-2700X, правильніше порівнювати з i7-8700K, який розганяють… але тут уже постає інше питання:
R7-2700 і i7-8700K розділяє сума в 6-7 тисяч рублів. І тут ми стикаємося з тією самою ситуацією, що була описана на початку статті. Коли флагманський R7-2700X поступається i7-8700K 10-15% у деяких іграх — це одна справа, адже ціна процесорів на сьогоднішній день досить близька.
Але ось коли тими ж 10-15% поступається процесор, який на 7 тисяч дешевше — розмова стає зовсім іншою. 7 тисяч — це не тільки 34.48% від числа 20 299 або 25,64% від числа 27 299 — це вже різниця між такими відеокартами як GeForce GTX 1060 6gb і GTX 1070, або між GTX 1070 і GTX 1070 Ti. А тут вигода вже цілком очевидна.
Таким чином, хоча в R7-2700 нічого розблокувати, і лаври «народного процесора» у спадок від Phenom II X4 955 йому явно не дістануться, під час вибору восьмиядерного процесора під платформу AM4 дивитися потрібно саме на нього. За продуктивністю на однаковій частоті він нічим не відрізняється від R7-2700X, а за сукупністю характеристик — серйозно його перевершує.
По суті, на поточний момент це і зовсім найкращий процесор AMD для десктопного сегмента.