ДомойТехноОгляд і тестування APU AMD Raven Ridge: час ворона

Огляд і тестування APU AMD Raven Ridge: час ворона

Author

Date

Category

Іноді нам здається, ніби ми знайшли те, чому можемо присвятити себе без залишку. але минає час, світ навколо нас стає більшим, і те, що зовсім нещодавно претендувало на сенс і визначальну основу життя, — займає в ньому дедалі менше й менше місця.

Злий корч з шістьма циліндрами і двома барами наддуву залишає гараж лише у великі свята, а основний час його власник переміщається на дволітровому передньопривідному мінівені, пристосованому до швидкісної їзди тією самою мірою, якою до неї пристосовані любителі довгих пружних балок і рульових рейок, закріплених на кузов з огляду на принципову відсутність підрамника.

Улюблена книжка, нехай і зберігає почесне місце на найкрасивішій полиці, тепер сприймається лише як важлива віха в історії літератури і просто красиво написаний твір, а не як моральний світоч і керівництво у виборі життєвих цінностей.

Музика, яка колись із перших же акордів несла слухача у світ мрій і натхнення, як і раніше, торкається душі, але викликає тільки світле почуття ностальгії за часами, більш безтурботними і радісними, ніж нинішні.

Улюблена комп’ютерна гра з плином часу перетворюється з хардкорної стратегії зі складним, потужним і багатоплановим сюжетом на онлайн-РПГ, яка змінює задані оригіналом канони з кожним новим контентним патчем, а то й зовсім закінчується безглуздою «світлофорною» кінцівкою та таким жахливим «продовжуванням», що віру у творчі можливості сучасного геймдеву відшибає геть навіть у найбільших оптимістів.

Через розчарування в старих або через появу нових інтересів, людям властиво змінювати свої погляди і пріоритети. Хтось, звісно, поквапиться назвати це прагненням до конформізму і зрадою власної оригінальності, але це природний процес, у якому немає нічого поганого. Набагато гірше — застигнути на одному місці, не тільки не розвиваючись і не рухаючись далі, а й заперечуючи саму можливість подальшого шляху.

Ви, напевно, запитаєте: а який стосунок вищесказане має до комп’ютерного заліза взагалі, і до заявленої теми — зокрема?

Хоч як дивно, але найпряміший.

На певних етапах життя всім хочеться мати найпотужніший комп’ютер. Комусь — для того, щоб без проблем перемелювати будь-які новинки ігрової індустрії, проходження яких становить справжній інтерес і приносить найчистіші емоції. Комусь — для того, щоб у колективі однодумців хвалитися тим, що у нього в комп’ютері «найповніший GTX», а не аби що.

Але з часом або з появою нових інтересів ми розуміємо, що продуктивність не повинна бути надлишковою, і її навіть не повинно бути багато: її повинно бути достатньо для вирішення тих завдань, які ставляться перед ПК.

А що, якщо перелік цих завдань на ділі охоплює серфінг в Інтернеті, перегляд відео з онлайн- і локальних джерел і старі добрі ігри, які ще не зачіпають тлін ремейків і «продовжувань», і не страждають від жахливих явищ, що терзають сучасну індустрію?

Чи потрібен у такому разі ПК у його традиційному розумінні?

У якомусь сенсі — так. Адже хоча частину із зазначених завдань можна вирішити за допомогою смартфонів, планшетів і смарт-ТБ, у персональних комп’ютерів, як і раніше, залишаються переваги універсальності та кастомізації.

Смартфони та планшети прив’язують користувача до не надто великого екрана, а «розумні» телевізори — до не найзручніших органів управління та обмежених можливостей ОС. До того ж, щоб скористатися тією ж домашньою відеотекою — на додаток до них доведеться придбати ще й локальне сховище даних, інакше доведеться задовольнятися лише тим контентом, який доступний у мережі.

Компромісний варіант у цьому разі — ноутбук, що використовує повноцінну десктопну ОС. Однак можливості апгрейда і апаратної кастомізації у ноутбуків обмежені, і чим далі — тим більшою мірою.

У ноутбук, на відміну від ПК, не встановиш пару жорстких дисків на десять терабайт — і навіть більше, найчастіше апгрейд дискової підсистеми обмежений лише одним слотом для накопичувачів. Та що там диски — найчастіше сьогодні навіть оперативна пам’ять розпаяна на материнській платі, а слотів для встановлення модулів пам’яті зовсім може не бути. Про встановлення плат розширення можна і не заїкатися: ТВ-тюнери, звукові карти та іже з ними будуть доступні хіба що у вигляді зовнішніх адаптерів. Фактично зводячи тим самим нанівець перевагу ноутбука в мобільності.

Приблизно так користувачі зазвичай приходять до думки про складання HTPC — ПК, що є одночасно і домашнім медіацентром.

Підхід до конструювання подібних ПК різко відрізняється від складання звичайного десктопа. Продуктивність уже не настільки важлива, хоча можливість апгрейда або часткової заміни заліза в міру його старіння залишається затребуваною. Але на перший план виходять мультимедійні можливості: причому під ними потрібно розуміти як можливість апаратної частини ПК до декодування контенту, так і наявність необхідних інтерфейсів для підключення периферії.

До речі, про периферію: як правило, HTPC переїжджають з комп’ютерного столу у вітальню, де для виведення відео використовується телевізор великої діагоналі, а для звуку — висококласна акустика з розряду тієї, що входить до складу домашніх кінотеатрів.

Причому різка зміна місця проживання висуває інші вимоги до самого формату ПК: традиційні корпуси формату midi- і fulltower виглядають вже як щось зовсім чужорідне, і ПК збирається або в компактному корпусі формату ITX, або взагалі в плоскому низькопрофільному кейсі, який за габаритами та дизайном нагадує скоріше DVD-плеєр або музичний програвач, та й встановлюється в призначене для них місце.

Безумовно, занадто потужне залізо в такі корпуси не встановити — але для HTPC це і не потрібно. Тут набагато важливіша компактність, відсутність зайвих джерел шуму і нагрівання і здатність апаратної частини справлятися з відтворенням HD, 2K і 4К-відео, ніж продуктивність в іграх. Хоча, безумовно, остання стане приємним доповненням: хто ж відмовиться вкотре перепройти улюблені тайтли на великому екрані і з потужним звуком?

І ось тут ми, нарешті, переходимо до теми цієї статті.

APU Raven Ridge: where His ravens fly

APU (Accelerated Processor Unit), що об’єднують у собі процесорну частину і досить потужну інтегровану графіку — продукт далеко не новий. Перші представники цього класу продуктів вийшли ще під сокет FM1 і базувалися на архітектурі K10, що споріднювала їх із процесорами Phenom II.

Що особливо цікаво, саме APU довгий час претендували на звання улюбленого продукту компанії AMD, оскільки саме на них «обкатувалися» всі передові рішення. Наприклад, те ж сімейство Llano під сокет FM1 стало першим і останнім втіленням архітектури K10 на новому 32-нм техпроцесі, а ось Phenom II і Athlon II «витончених» версій не отримали.

На цій же платформі дебютувала і технологія Dual Graphics, що об’єднує потужності вбудованого в процесор відеоядра і дискретної відеокарти. І нехай у сегменті десктопів технологія особливого поширення не набула (простіше було докупити окрему відеокарту, благо розкривашки тоді ще не заполоняли), але власникам ноутбуків припала цілком до вподоби.

Далі — більше. І нові техпроцеси (знову ж таки, на платформі АМ3+ 28-нм техпроцесу ми так і не побачили, а на FM2+ — будь ласка), і нові процесорні архітектури (Steamroller і Excavator існували тільки в APU для ноутбуків і десктопів), і вбудована графіка, що оновилася до архітектури GCN.

У контексті цього вельми цікаво, що на новій платформі AM4, однією з переваг якої було об’єднання ЦПU і APU в рамках одного сокета, APU довгий час були представлені лише продуктами, що належать до попереднього покоління. З моменту релізу платформи минув майже цілий рік, сімейство ЦПУ Ryzen поповнилося моделями, що належать до середнього і бюджетного цінових сегментів.

. але процесори з вбудованою графікою існували лише у вигляді сімейства Bristol Ridge на застарілій вже процесорній архітектурі Excavator і з графікою сімейства R7 Graphics — того ж самого, яким могли похвалитися ще їхні попередники під сокет FM2+.

Безумовно, однією з причин стало бажання AMD сконцентруватися на боротьбі в сегменті високопродуктивних ЦПУ, добре, що компанія повернулася в нього з вельми значним результатом. APU ж, як не крути, історично були більш бюджетним продуктом: перевершуючи «великі» ЦПУ в технологічному плані, вони поступалися їм за кількістю ядер і за частотним потенціалом.

Причому у випадку з Raven Ridge деякі змальовані вище тенденції, як і раніше, зберігаються.

Архітектура APU Raven Ridge: The Crow, the Owl and the Dove

Дотримуючись заявленого в момент дебюту перших процесорів Ryzen курсу на уніфікацію — тепер усі продукти компанії, починаючи від топових Ryzen Threadripper і закінчуючи процесорами для ноутбуків початкового рівня, повинні розділяти одну архітектуру — AMD перевела десктопні APU на Zen, остаточно відмовившись від останнього втілення старої модульної архітектури, відомого як Excavator.

Перехід на нову архітектуру сам по собі не був таким вже й складним: кристал Zeppelin від самого початку розроблявся з розрахунком на створення цілої лінійки процесорів, що базуються на одному дизайні, але мають різну кількість обчислювальних блоків. Та й виробничий процес був уже повністю обкатаний на ЦПУ без вбудованої графіки.

Заковикою ж тут виступила не процесорна частина, а якраз графічне ядро.

Для нових APU було вирішено використовувати не архітектуру Polaris, використовувану актуальним на сьогоднішній день сімейством відеокарт Radeon RX 500, а новітню Vega, поки представлену лише у вигляді двох топових моделей відеокарт.

Рішення це, з одного боку, було цілком виправданим: Polaris існує вже рівно два покоління, і перебуває наприкінці свого життєвого циклу: зберігати її в нових APU — безглуздо з ідеологічної точки зору, та й надалі доведеться здійснювати підтримку двох різних графічних архітектур.

З іншого ж боку, самі топові чіпи Vega готувалися до виходу досить довго, що і відстрочило вихід APU Raven Ridge. Та й змусити «ужитися» на одному кристалі процесорну і графічну частини виявилося складніше, ніж можна було подумати спочатку.

Повернемося ненадовго до будови першого сімейства ЦПУ Ryzen. Як уже не раз говорилося в минулих оглядах, складаються вони з двох блоків CCX, що спілкуються між собою за допомогою швидкісної шини Infinity Fabric:

Для ЦПУ Ryzen така конструкція підходила якнайкраще: завдяки відключенню тієї чи іншої кількості обчислювальних блоків зі старших моделей виходили молодші, а особливості роботи шини Infinity Fabric зводилися до мінімуму завдяки розгону оперативної пам’яті.

Але тепер — давайте розглянемо будову APU Raven Ridge:

Неважко помітити, що хоча один блок CCX на схемі чітко вгадується, загалом Raven Ridge більше схожий на абсолютно самостійний продукт.

Так, загалом, так воно і є!

Для Raven Ridge був розроблений новий кристал, в якому другий блок CCX просто відсутній, а його місце займає графічне ядро Vega, що «спілкується» з процесорною частиною за допомогою шини Infinity Fabric. Що, до речі, є гарною новиною, адже в даному випадку швидкість роботи шини не буде надавати ніякого впливу на швидкодію процесорної частини нових APU.

Отримана в результаті конструкція має такий вигляд:

Варто зауважити, що площа самого кристала при цьому трохи зменшилася — з 218 квадратних міліметрів до 210 — а ось кількість транзисторів навіть зросла з 4,8 мільярда у десктопних Ryzen до 4,94 мільярда. Однак з метою економії транзисторного бюджету, в обох представлених моделях APU об’єм кеш-пам’яті третього рівня був скорочений до 4 мегабайт. Причому це не блокування — кеш-пам’ять урізана фізично саме заради того, щоб не нарощувати розмір і без того немаленького кристала.

Втім, сильно переживати через зменшений обсяг кешу не варто. По-перше, оскільки перед нами один модуль CCX, операції роботи з кеш-пам’яттю тепер не передбачають обов’язкову підтримку когерентності її частин, які перебувають у двох різних блоках, — уже одне це має позитивно позначитися на швидкості роботи. По-друге, менший обсяг сам по собі означає менші затримки в роботі.

Ну і нарешті, поряд з оптимізацією роботи кешу, Raven Ridge отримали і оновлений контролер пам’яті. Особливості його роботи AMD занадто сильно не висвітлює, однак те, що офіційний мінімум частоти оперативної пам’яті тепер становить не 2666, а 2993 МГц, дивним чином ріднить контролер Raven Ridge з аналогічним вузлом у прийдешніх ЦПУ Pinnacle Ridge — у всякому разі, з тим, що про них зараз відомо.

Крім того, як показують сторонні тести, за інших рівних умов Raven Ridge працює з пам’яттю трохи швидше, ніж Ryzen: різниця в часі затримок становить від 5 до 7%.

А ось трохи урізані порівняно з Ryzen можливості вбудованого чипсета хоч і скомпенсовані, але все ж досить помітні.

Почнемо з хорошого: Raven Ridge, на правах платформи для HTPC і ноутбуків, отримують більші можливості з підключення швидкісної периферії. Нові APU на рівні чіпсета підтримують до 4-х портів USB 3.1 Gen2 і один порт USB 3.1 Gen1 — Ryzen, зі свого боку, забезпечують тільки 4 порти USB 3.1 Gen1, решта — тільки за рахунок додаткових контролерів на материнській платі.

А тепер про не найкраще: контролер PCI-e в Raven Ridge пропонує тільки 8+8 ліній, причому перші 8 відводяться під слот на материнській платі, а другі — діляться на 4 для зв’язку з південним мостом і 4 — для підключення SSD M. 2 з підтримкою NVMe (остання, всупереч коментарям, є і в Ryzen — але там вона реалізована через окремий інтерфейс).

Усе це означає, що для під’єднання пристроїв PCI-e у Raven Ridge є тільки 8 «процесорних» ліній, інші будуть реалізовані материнською платою.

У принципі, нічого поганого в цьому немає: відеокарти, відмінні від продуктів флагманського рівня, від версії інтерфейсу і кількості ліній практично ніяк не страждають, а бюджетні рішення — так і зовсім на будь-яких платформах використовують то 4 (GT 1030), то 8 (RX 550/560) ліній PCI-e. Що ж стосується звукових карт та інших плат розширення — їм достатньо і слота x1.

Але заради чого всі ці зміни, і що ми в підсумку отримуємо, віддаючи перевагу Raven Ridge перед аналогічними в процесорній частині моделями з лінійок Ryzen 3 і Ryzen 5?

А це, безумовно, вбудована графіка Vega, що заслуговує на окремий розгляд.

Перш за все, завдяки новому техпроцесу збільшилася кількість виконавчих блоків. Так, якщо топові APU A10 під сокет FM2+ і A12 під сокет АМ4 могли похвалитися лише 512 шейдерними процесорами, а молодшим моделям залишалося 384 або зовсім 256 процесорів, то тепер з 512 вбудована графіка тільки починається: саме стільки здатна запропонувати молодша Vega 8, Vega 11 же готова похвалитися 704 процесорами.

По-друге, зросли і робочі частоти. Якщо планку вище за 1040 МГц підкорювали тільки дуже рідкісні екземпляри R7 Graphics, то для Vega 8 заявлена частота в 1100 МГц, а для Vega 11 — і зовсім 1250 МГц. Розгінний потенціал, у теорії, не повинен відрізнятися від дискретних Vega — а це близько 1600 МГц на «повітрі» і умоглядний стеля в 1700 МГц при використанні більш ефективного охолодження.

По-третє, порівнювати покоління вбудованої графіки «в лоб» за цифрами некоректно: графічні ядра Raven Ridge називаються Vega зовсім не тільки тому, що це ім’я добре звучить:

Як і дискретні Vega 56 і Vega 64 (до речі, цифри тут теж означають кількість обчислювальних блоків), вбудована графіка в Raven Ridge заснована на архітектурі GCN в її вже п’ятій за рахунком генерації.

На жаль, основної «фішки» дискретних Vega — пам’яті HBM2 тут немає, — як і в минулих поколіннях, для вбудованої графіки використовується частина оперативної пам’яті. При цьому суто технологічних перешкод для розміщення високошвидкісної пам’яті під однією кришкою з процесором і ГПУ немає: питання лише у високій вартості HBM2, яка ніяк не підходить під вимоги масовості та доступності.

Але п’ята генерація архітектури GCN цінна не тільки цим: важливі й архітектурні поліпшення.

Перш за все, архітектура Vega привносить найбільше оновлення інструкцій з часів першої версії GCN: а саме — додавання 40 нових інструкцій на рівні ISA (Instruction Set Architecture). У стандартному для графічних завдань форматі FP32 нові обчислювальні блоки Vega виконують 128 операцій за такт.

Крім того, серйозно поліпшено роботу піксельних і геометричних рушіїв. Причому розвиток обох елементів рухається не тільки шляхом нарощування потужності, а й за рахунок впровадження нових технологій і рішень.

Так, роботу геометричного рушія серйозно оптимізовано завдяки підтримці програмованих шейдерів і ефективного «відсікання» невидимих полігонів на ранній стадії побудови сцени.

Піксельний рушій Vega і зовсім перероблений у найкращих сучасних традиціях. На відміну від Polaris, він підтримує технологію тайлової растеризації, якою користуються і карти Nvidia на чіпах Pascal. Тільки у виконанні AMD ця технологія ще й поліпшена: тайли динамічно змінюють свій розмір, а відмальовуються взагалі тільки видимі елементи, що закономірно позначається на підсумковій продуктивності.

Остання обставина у випадку APU має навіть більше значення, ніж для дискретних відеокарт Vega. Згідно із заявами самої AMD, використання алгоритму DSBR дає змогу підвищити ефективність роботи з пам’яттю до 33%, що під час використання оперативки для потреб вбудованої графіки не може не бути помітним.

До речі, ще одна особливість Vega і її роботи з пам’яттю: блоки растрових операцій тепер можуть задіяти під свої потреби вбудований кеш другого рівня, що також здатне знизити кількість звернень до зовнішньої пам’яті.

Чому це актуально для APU — питання швидше риторичне. Висока залежність вбудованої графіки від частоти, таймінгів і навіть кількості задіяних каналів пам’яті була характерна ще для минулих поколінь, що використовують пам’ять DDR3. Наскільки цю ситуацію виправить використання більш швидкісної пам’яті DDR4 — невідомо, особливо з огляду на збільшені можливості самих графічних ядер.

Проте, приблизно оцінити ситуацію можливо. Так, якщо повернуться до прикладених вище скріншотів утиліти GPU-Z, то можна помітити, що при використанні пам’яті DDR4 на частоті 3200 МГц з таймінгами CL14 пропускна здатність пам’яті становить 51,2 ГБ/с.

Це більше, ніж у GeForce GT 1030 з її 64-бітною шиною — молодша з карт на чіпі Pascal розвиває лише 48,1 ГБ/с. Але істотно менше, ніж у RX 550, який у номіналі може проганяти до 112 гігабайт на секунду.

Зрозуміло, судити про продуктивність всієї системи лише за одним параметром — абсурдно. Однак знаючи ситуацію з APU минулих поколінь, на швидкість підсистеми пам’яті мимоволі звертаєш максимум уваги, і будь-які архітектурні оптимізації в цьому напрямі сприймаються у винятково позитивному ключі.

Нарешті, говорячи про HTPC, не можна не згадати таку якість чіпів Vega, як вбудований апаратний декодер відео. В APU Raven Ridge він також присутній, і дає змогу відтворювати відео з роздільною здатністю 2К і 4К без жодної участі центрального процесора. Причому, як і десктопним Vega, вбудованій графіці доступна кадрова частота до 120 Гц.

І, знову ж таки як їхні десктопні побратими з топового класу, вбудовані графічні ядра Vega 8 і Vega 11 здатні записувати відео в 4К із частотою до 60 Гц, тоді як Polaris були обмежені 30. Втім, чи стане хтось записувати стріми з APU — на це питання в автора відповіді немає.

Ryzen 3 2200G і Ryzen 5 2400G: родоначальники сімейства

На сьогоднішній день APU Raven Ridge представлені всього двома моделями, які формально належать до лінійок Ryzen 3 і Ryzen 5. З огляду на будову їхнього кристала, а також неможливість нескінченного збільшення транзисторного бюджету і фізичних розмірів ядра, навряд чи до виходу 7-нм APU Picasso ми побачимо вбудовану графіку по сусідству з процесором з кількістю ядер більше 4-х.

Але якщо конфігурацію Raven Ridge можна було передбачити, знаючи, як влаштовані архітектури Ryzen і Vega, то ось інші характеристики виявилися сюрпризом. і, треба сказати, здебільшого приємним.

Перш за все — звернемо увагу на паспортні частоти. Хоча за цифровим індексом R3-2200G начебто слід було б порівнювати з R3-1200, а R5-2400G — відповідно, з R5-1400, але на ділі виявляється, що частота процесорної частини R3-2200G повністю відповідає старшому R3-1300X, а R5-2400G виявляється навіть швидшою, ніж R5-1500X.

При цьому їхня ціна виявляється на одному рівні, а R3-2200G коштує навіть дешевше старшого процесора лінійки Ryzen 3.

І це теж вкрай позитивний момент, оскільки, якщо говорити про APU минулих поколінь — найчастіше замість топового гібридного процесора під сокет FM2+ вигідніше було придбати той же FX-4300 і Radeon R7 250. Ціна відрізнялася незначно, а профіту в іграх було явно більше.

У даному ж випадку APU не просто можна використовувати замість ЦПУ — це ще й вигідно, адже чи варто зайвий раз доводити, що комплект «процесор + відеокарта» за ціною одного лише процесора — це набагато цікавіше придбання?

Що цікаво, в теорії таке цінове позиціонування здатне відкрити процесорам AMD раніше закритий для них шлях в офісний сегмент. Так, продуктивність APU занадто велика для типових завдань, але тим не менш, відсутність вбудованої графіки на основній платформі довгий час була дієвим аргументом проти AMD. Тепер же цей аргумент знімається.

Але це — лише в теорії. А в контексті цієї статті прийшов час перейти до практики.

Конфігурація тестової системи і методика тестування

Для цілей тестування було зібрано таку систему:

  • Система охолодження процесора: AMD Wraith Spire;
  • Термоінтерфейс: Arctic MX-2;
  • Материнська плата: MSI B350I PRO AC;
  • Оперативна пам’ять: G.Skill FlareX F4-3200C14D-16GFX, 2x8gb (Samsung B-die);
  • Дискова підсистема: SSD Western Digital WDS240G1G0A + HDD Western Digital WD10EZRX-00A8LB0;
  • Корпус: Corsair Obsidian 250D;
  • Блок живлення: CoolerMaster B400 ver.2.

Усі тести проводилися з-під Windows 10 64-bit з останніми оновленнями на 13 березня 2018 року.

В якості прямих суперників для APU Raven Ridge були обрані гібридні процесори минулих поколінь: A12-9800E (на жаль, «звичайний» А12-9800 знайти не вдалося) і A10-7870K.

Як альтернативні рішення для тестів процесорної частини були обрані Core i3-7300 і Core i5-7500, які брали участь у попередніх тестуваннях ЦПУ Ryzen. Для порівняння продуктивності вбудованої графіки використовувалися відеокарти GeForce GT 1030 і Radeon RX 550, що працювали як на штатних частотах, так і в режимі максимального розгону.

Процесори Intel, а також APU A12-9800E, не наділені можливостями розгону, в силу чого замірялися тільки в штатному режимі. APU A10-7870K був розігнаний до 4,3 ГГц за ядрами і до 2000 МГц за CPU_NB, частоту графічного ядра було піднято до 975 МГц. Втім, слід пам’ятати, що APU Godavari при навантаженні на графічне ядро скидають частоту процесорної частини, тому в іграх частота даного APU дорівнювала 3000 МГц.

Для платформи FM2+ була обрана частота оперативної пам’яті в 2133 МГц з таймінгами CL11 — інакше кажучи, штатний профіль для модулів AMD R934G2130U1S. Для APU Bristol Ridge частота склала 2400 МГц при таймінгах 12-12-12-32, для APU Raven Ridge — 3200 МГц з таймінгами 14-14-14-34, також штатний профіль для тестової пам’яті. Розгін був обмежений саме 3200 МГц, оскільки ця частота досяжна для набагато більшого переліку модулів оперативки, ніж 3466 МГц і вище.

Методика тестування містила в собі як синтетичні бенчмарки, виконані при стандартних налаштуваннях, так і тести в іграх. Для останніх було обрано режим, відповідний до раніше проведених тестів бюджетних відеокарт: 1920х1080 пікселів з максимальними налаштуваннями в мультиплеєрних іграх і з середніми — в синглплеєрних іграх ААА-класу. Більш детально параметри вказані безпосередньо на графіках.

Температури, розгін і частотна модель APU Raven Ridge

Перш, ніж починати розмову про температури, слід згадати, що в APU Raven Ridge, на відміну від ЦПУ Ryzen, в якості термоінтерфейсу використовується термопаста, а не припій. Рішення це, м’яко кажучи, дивне, оскільки раніше AMD експериментувала з пастою в APU Kaveri, але експеримент визнала невдалим і вже в Godavari повернула під кришку припій, а разом з ним — зниження температур і поліпшення розгону.

Справедливості заради, паста ця досить непоганої якості, і за ефективністю не надто поступається топовому складу Thermal Grizzly Kryonaut, але ось різниця з рідким металом становить уже до 17 градусів. На жаль і ах, але термоінтерфейс під кришкою слід записати в однозначні мінуси Raven Ridge.

Але перейдемо до частоти та її змін.

Для молодшого R3-2200G, як уже говорилося раніше, призначено ту саму частотну модель, що і для R3-1300X / R5-1500X: 3500 МГц базової частоти та 3700 — у режимі динамічного розгону.

Однак на практиці є і відмінності. Насамперед, на відміну від ЦПУ Ryzen, нові APU не підтримують технологію XFR — а значить, вище за паспортну «стелю» частота не стрибне, навіть якщо навантажено тільки одне або два ядра.

По-друге, поняття «частота» у разі Raven Ridge вельми відносне. І справа навіть не в тому, що OCCT Linpack, який до цього прекрасно працював з ЦПУ Ryzen, не може коректно моніторити частоту APU

Річ у тім, що частота системної шини R3-2200G через невідомі причини стабільна тільки під навантаженням, у простої ж може змінюватися в межах від 93 до 100 МГц, а разом з нею закономірно змінюється і частота самого процесора.

Множник під навантаженням досягає 36, що дає нам частоту в 3600 МГц — але, на жаль, теж не на всіх ядрах. Як можна помітити на відео, хоча гра і є процесорозалежною і задіює всі доступні ядра і віртуальні потоки, частина ядер у штатному режимі скидає частоту до 2900 МГц.

Температура процесорної частини під стрес-тестами, як видно на скріншоті вище, у штатному режимі піднялася максимум до 69 градусів, що можна назвати гідним результатом для боксового кулера, хоча він у цьому випадку і працював на максимальних обертах.

Що цікаво, графічне ядро Vega 8 виявляється помітно холоднішим за процесорну частину: при 30-хвилинному прогоні FurMark воно розігрілося максимум до 53 градусів:

Втім, це представляє скоріше академічний інтерес: оскільки процесорна і графічна частини Raven Ridge розташовані на одному кристалі, в іграх процесор підігріває собою і графіку. У разі R3-2200G у штатному режимі максимальна температура, зафіксована протягом сесії бенчмарків, склала 62 градуси для процесора і 61 градус — для графіки.

У плані розгону Raven Ridge — типові представники процесорів Ryzen першого покоління:

«Стеля» в 4-4,1 Ггц характерна і для них, причому досягається ця частота при напрузі близько 1,4 вольта — розкид залежить від конкретного екземпляра. У нашому випадку R3-2200G погодився проходити тест OCCT лише на частоті 3925 МГц і при напрузі 1,4 вольта (межа для тестової плати), яку за фактом під навантаженням було завищено до 1,408 вольта.

Будь-яка спроба пройти тест на більшій частоті або при меншій напрузі призводить до перезавантаження системи, або до випаду в чорний екран.

Розгін ГПУ теж не вийшов вражаючим: на 1600 МГц при 1,2 вольта тест FurMark вилітав одразу ж під час запуску, на 1550 — проходив стабільно протягом 30 хвилин і більше, проте перший же графічний тест із пакета PCmark 8 приводив до вильоту. У підсумку межею стабільності стали 1525 МГц за тих же 1,2 вольта.

Температура графічного ядра після розгону підвищилася до 65 градусів, процесора — до 79 градусів. В іграх — трималася на позначці в 70-68 градусів.

Слід зауважити, що після розгону частота APU під навантаженням залізно тримається на заданій позначці, причому як за процесорними ядрами, так і за графічною частиною:

У R5-2400G частота — також вельми ефемерне і розпливчасте поняття. Шина стрибає від 88 до 100.3 МГц, множник під навантаженням — від 37.5 до 37.75. Заявлені 3900 МГц досягаються тільки при одно- або двопотоковому навантаженні.

При цьому температура процесора вже значно вища, ніж у молодшої моделі, навіть у штатному режимі під час прогону OCCT досягається відмітка в 79 градусів, в іграх — тримається в районі 70.

В іграх частота в номінальному режимі також провалюється до 3050 МГц за ядрами, що «ухиляються»:

А ось розгін у певному сенсі виявляється простішим: процесорна частина з першої ж спроби завелася і пройшла тест на 4000 МГц при 1,4 вольта.

Обмежувачем тут виступає вже не напруга і не частотний потенціал процесора, а його температура: буквально через 5 хвилин після початку тесту пробивається планка в 80 градусів, і хоча далі темпи зростання сповільнюються, і вище 88 процесор не розігрівається, подальші експерименти з розгоном автор вирішив не проводити.

Розгін графічного ядра також вийшов більш вражаючим. Vega 11 взяла 1600 МГц при 1,2 вольта, хоча в цьому режимі при проходженні FurMark спостерігалися артефакти, але тест був стабільний протягом 30 хвилин. Надалі заради стабільності частота була знижена до 1550 МГц — на ній же проходилися всі бенчмарки.

Знову ж таки, після розгону процесор чітко тримав задану йому частоту як за обчислювальними ядрами, так і за графікою:

Заради зручності, зведемо всі дані про температури в одну таблицю:

Резюмуючи, можна сказати, що APU Raven Ridge однозначно гарячіші за аналогічні процесори Ryzen з припоєм під кришкою. Проте, використовувати і навіть розганяти їх можна, навіть якщо вони охолоджуються боксовим або аналогічним кулером. Температури після розгону будуть далекі від ідеальних, але все ж не смертельні.

Ну а ми ж тепер перейдемо до найважливішої і найцікавішої частини огляду!

Тести ЦПУ: синтетика

Відповідно до методики, використаної в попередніх оглядах ЦПУ, відкриває сьогоднішнє тестування wPrime 2.10 — бенчмарк, що визначає продуктивність центрального процесора за допомогою обчислення квадратних коренів великої кількості чисел.

Тут, треба сказати, якогось відкриття не трапилося: продуктивність APU Raven Ridge перебуває на тому ж рівні, що й в аналогічних ЦПГ Ryzen, зі знижкою на використання більш швидкої пам’яті (CL14 vs CL16, так), іншу частотну модель і незначні архітектурні поліпшення.

Fritz Chess benchmark — тест, що визначає продуктивність центрального процесора за рахунок обробки алгоритмів шахових партій.

Те саме можна сказати і про другу «числодробарку» в тестовому пакеті. Різниця між результатами APU Raven Ridge і CPU Ryzen якщо і є, то вкладається в рамки природних причин.

PCmark 8 — утиліта для комплексного тестування системи від авторів 3Dmark. Використовуючи кілька сценаріїв, цей бенчмарк імітує як виконання низки типових завдань: веб-серфінг, набір тексту, IP-телефонія, — так і більш складних. До пакета включено обробку фотографій, кодування відео і навіть ігрові тести, що перекочували сюди безпосередньо з попередніх версій 3Dmark.

Тест Home, що імітує пересічні домашні завдання, ставить APU Raven Ridge у таке саме становище, як і ЦПУ Ryzen: бенчмарк не бачить великої переваги в багатопотокових обчисленнях, і розігнаний R3-2200G показує такий самий результат, як і R5-2400G без розгону. Знову ж таки, дуже впевнено в цьому тесті виглядають дво- і чотириядерні моделі Intel.

Тест Creative більшою мірою залежить від продуктивності графічної підсистеми, ніж Home, тому загальний бал процесорів Intel, отриманий із застосуванням GTX 1070, у цьому випадку інтересу не представляє. Для оцінки було обрано час, витрачений на два виключно процесорних тести: ретушування фото і конвертацію музики.

APU Raven Ridge у цьому випадку знову демонструють результати, схожі з CPU Ryzen, і істотно перевершують минуле покоління процесорів Intel.

Бенчмарк 3Dmark Fire Strike в даному випадку був розділений на дві частини: для ЦПУ оцінювався бал physics score, для вбудованої графіки — відповідно, graphics score.

Результати першого ігрового бенчмарка до певної міри нагадують результати, отримані в PCmark Home: двоядерний процесор Intel упевнено змагається з номінальним R3-2200G, чотирьохядерний — з розігнаним R3-2200G. Єдина різниця — в тому, що R5-2400G у будь-якому разі виявляється помітно швидшим.

Тести ЦПУ: робочі програми

Cinebench — бенчмарк, заснований на рушію популярного програмного пакету для тривимірної графіки та анімації, Cinema 4D, — визначає продуктивність процесора шляхом вимірів швидкості рендерингу складної тривимірної сцени.

Cinebench традиційно позитивно відгукується на збільшення кількості ядер і потоків, причому, якщо судити з результатів R3-2200G і i5-7500 — навіть більшою мірою, ніж на зміну частоти. R5-2400G — однозначний лідер тесту, і його результат гранично близький до бала, отриманого R5-1500X.

Luxmark — ще один тестовий пакет, що використовує заміри швидкості рендерингу для оцінки продуктивності системи. На відміну від Cinebench, пропонує три сцени різного рівня складності, і може використовувати рендеринг силами ЦПУ і графічного процесора одночасно. У даному випадку використовувався тільки центральний процесор.

У Luxmark же ситуація для R3-2200G сприятливіша, ніж у Cinebench: молодший APU більш ніж упевнено змагається з чотирьохядерником Intel. R5-2400G — знову в очевидних лідерах тесту.

Не менш складне завдання ніж тривимірний рендеринг — кодування відео. Для оцінки продуктивності процесорів у подібних завданнях автор використовував тестовий пакет x264HD benchmark 5.0.1 , що працює в 64-бітному режимі. Заміри продуктивності тут засновані на вимірюванні швидкості перекодування вихідного відео у формат h264 — до слова, відповідний кодер використовують більшість популярних програм такого роду.

Результати досить-таки схожі з балами за фізику в 3Dmark, хіба що двоядерний i3 тут зовсім не при справах. Розігнаний R3-2200G змагається з чотирьохядерним Intel, R5-2400G в обох режимах дивиться на суперників зверхньо.

x265HD benchmark — нова версія тестового пакета, що використовує кодування відео у формат h265 — стандарт, що набуває дедалі ширшого поширення завдяки більшій адаптації для мобільних пристроїв і онлайн-сервісів.

Хоча, на думку фанатів Intel, цей бенчмарк вважається лояльнішим до процесорів із блакитним логотипом, у реальності результат знову повторює виміри в попередній версії. Два ядра i3 знову не при справах, 4 ядра AMD ведуть активну перепалку з 4 ядрами Intel, R5-2400G зі своїми 8 потоками знову в лідерах, хіба що без розгону його перевага над i5 не така очевидна.

Бенчмарк SVPmark не є тестом на продуктивність під час кодування відео в чистому вигляді — він визначає швидкість роботи системи з програмою Smooth Video Project (SVP), метою якої є збільшення плавності відтворення відео за рахунок включення в нього проміжних кадрів.

Для R3-2200G цей бенчмарк виявляється явно простішим за два попередні: навіть без розгону він впевнено чинить опір 4 ядрам Intel, після розгону — йде у відрив. Цікаво скоріше те, що різниця між старшим і молодшим APU тут істотно менша, ніж у попередніх бенчмарках.

Вбудований бенчмарк утиліти True Crypt дозволяє оцінити продуктивність процесорів при криптографічному навантаженні. Використання потрійного алгоритму AES-Twofish-Serpent дає змогу завантажити роботою процесор із будь-якою кількістю ядер.

Зненацька останній бенефіс модульної архітектури, що відходить у минуле, — втім, у шифруванні вона завжди показувала непогані результати. Хоча варто зазначити, що тут взагалі всі учасники йдуть досить щільною групою, явно виділяється лише R5-2400G, і то після розгону.

Архівація даних в 7-zip — ще один спосіб завантажити процесор роботою, причому отримані результати можна вважати оцінкою швидкодії системи в офісних завданнях. Втім, у цьому випадку важливі не тільки продуктивність і кількість ядер, а й пропускна здатність пам’яті.

І знову висновки після бенчмарка дивним чином збігаються з ними ж, зробленими в огляді Ryzen 3. R3-2200G тут досить важко зазіхнути на рівень Core i5, навіть незважаючи на швидкісну пам’ять, а ось R5-2400G впевнено йде вперед.

Тести вбудованої графіки: синтетика

Відкриває лінійку синтетики все той же тестовий пакет 3DMark 2013 . Хіба що в даному випадку в залік йде бал graphics score, що відноситься виключно до відеокарти або вбудованого графічного ядра.

Якщо з процесорною частиною у APU Raven Ridge все очікувано добре, то перший графічний тест особливого оптимізму не вселяє: змагатися з тією ж GT 1030 може лише топова Vega 11, і то це суперництво в прямому сенсі слова, з практично однаковим результатом. На бали RX 550 вбудована графіка навіть близько не претендує.

Наступний на черзі — бенчмарк Unigine Heaven , який давно не отримував оновлень, але, як і раніше, залишається досить вимогливим до продуктивності відеокарти.

У Heaven ситуація більш обнадійлива: Vega 11 випереджає GT 1030 в обох режимах, нехай перевагу і не можна назвати суттєвою, і навіть підтягується до рівня RX 550. Молодша Vega 8 трохи поступається GT 1030, але відставання навіть близько не таке, як у 3Dmark.

Остання на даний момент розробка Unigine — бенчмарк Superposition — переносить нас із фантастичних небес у скромну лабораторію вченого, одержимого ідеєю, здатною перевернути закони фізики. Але зміна масштабів сцени не означає більш щадні системні вимоги! Швидше навіть навпаки — рушій Unigine другої генерації привносить сучасні ефекти постоброблення і фізичну модель, задіяну безпосередньо в тестовій сцені.

У Superposition GT 1030 опиняється в лідерах, нехай на сущі копійки, але випереджаючи RX 550. Але цікаво тут скоріше те, що Vega 11 знову показує результат, близький до молодшої карти на чипі Polaris.

Тести вбудованої графіки: ігри

Assassin’s Creed: Origins — нова частина щорічного серіалу, в якій Ubisoft замахнулися на відтворення не одного міста конкретної епохи, а цілого стародавнього світу. За одну лише непередавану атмосферу таємничих пірамід, величних палаців, похмурих гробниць і жорстокості, що коїться під мудрими поглядами монументальних статуй, грі можна пробачити абсолютно все що завгодно. Якщо ви зі шкільної лави мріяли про пригоди посеред пустель і оазисів та фанатіли від фільмів про Індіану Джонса — пропускати цю гру ніяк не можна, тим паче, що графіка тут неймовірно гарна та тільки сприяє подорожі крізь століття.

Зважаючи на важкість першого ігрового бенчмарка для розглянутих карт, якось виділяється із загального пелотону тільки RX 550, GT 1030 же і обидва вбудовані ядра Vega демонструють вкрай близькі результати. Грати на них можна тільки зі зниженням частини налаштувань графіки до низьких.

Batman: Arkham Knight — завершальна частина трилогії від студії Rocksteady, яка за задумом мала стати найдраматичнішою і найтрагічнішою. ІЧСХ, стала. Але тільки не в тому сенсі. Незважаючи на всі переваги сюжету і графіки, гра вийшла настільки сирою і кривою, що навіть оглядачам довелося чекати купи патчів, перш ніж отримані результати можна було представити публіці.

А ось в останньому творінні Rocksteady GT 1030 вже показує деяку перевагу і над Vega 8, і над Vega 11. Хоча розгромною цю перевагу не назвеш, та й налаштування для комфортного геймплея знову доведеться знижувати.

Нова версія найпопулярнішого командного шутера Counter-Strike відійшла від кіберспорту в бік роздачі скінів і медальок, але графічна складова оновленого рушія Source і підтримка з боку Valve дають змогу цьому проєкту зберігати до себе інтерес.

У CS:GO GT 1030 знову ж таки трохи швидша за Vega 8 і Vega 11, але тут уже ситуація протилежна Batman: Arkham Knight: продуктивності у всіх випадках достатньо, навіть на максимальних налаштуваннях у FullHD.

DOOM — гра, яка якщо і не виховала, то безумовно залишила свій слід у головах і серцях не одного покоління геймерів. Один зі стовпів жанру шутерів — та що там, самої індустрії ігор для ПК! — несподівано повернувся з найсучаснішою графікою і найолдскульнішим геймплеєм, змушуючи гравців і критиків кричати від захвату.

Перевага GT 1030 навіть над розігнаною Vega 11 цілком помітна. З іншого боку, гра в режимі OpenGL вельми добре оптимізована під Nvidia, тож результат швидше закономірний.

Dota 2 — гра, яка не потребує представлень. Той самий розплідник ракоподібних, те саме місце, де вас навчать по-справжньому любити матерів. При цьому, несподівано, ще й повноцінна кіберспортивна дисципліна, яка не поступається Counter-Strike і Starcraft, а в розмірах призового фонду ще й перевершує обох. Працює на тій самій версії рушія Source, що і CS: GO, що накладає свій відбиток на системні вимоги.

А ось у DOTA 2 вбудована графіка Vega відіграється на повну. Навіть Vega 8 демонструє той самий результат, що і GT 1030, причому як у номіналі, так і в розгоні. Vega 11 і зовсім демонструє результат, близький до стокового RX 550. Втім, причина тут, найімовірніше, та сама, що і в DOOM, тільки зі зворотним ефектом.

Третя частина рольової серії від Bioware, що зуміла багато в чому реабілітувати студію після нищівного фейлу з кінцівкою трилогії Mass Effect — а це вже показник. Як і Battlefield 4, гру створювали на новому рушії Frostbite, що змінив Unreal Engine. А отже, графіка тут настільки ж гарна, наскільки масштабна й епічна сама Dragon Age: Inquisition .

З іншого боку, в першій грі на рушію Frostbite, вельми добре оптимізованому під AMD, GT 1030 знову випереджає Vega 11. Нехай відрив не назвеш гігантським, але він все ж є.

Fallout 4 — продовження однієї з найпопулярніших у нашій країні рольових серій, яке, на жаль, знову вийшло з-під пера Bethesda Softworks. Як завжди буває у цієї студії, інтерактивна пісочниця вдалася на славу, а ось із духом пост’ядерної пустки, сюжетом і смисловим наповненням вийшло не дуже. Втім, графічно гра більш ніж хороша, а вимоги до апаратної частини досить великі.

У Fallout 4 розрив між GT 1030 і Vega 11 ще більше скорочується, але справа навіть не в цьому. Гра ставить випробовуваним досить складне завдання, і на середніх налаштуваннях ігровий процес можна назвати комфортним тільки на RX 550. Різниця в 1-2 кадри GT 1030 все одно не рятує: щоб не спостерігати покрокову анімацію у важких сценах, потрібно знижувати налаштування.

FarCry: Primal — найсміливіший експеримент Ubisoft. до виходу Assassin’s Creed: Origins. Серія, відома своєю шутерною механікою не менше, ніж відкритим світом, була відправлена за часів, коли від найближчої вогнепальної зброї головного персонажа відокремлює всього лише якась парочка тисячоліть. Проте, виживання в стародавньому світі серед гігантських хижаків і не менш небезпечних двоногих справді вдихнуло в серію нове життя і різко підбадьорило обридлий ігровий процес. Підросли і системні вимоги, причому як до графічної, так і до процесорної частини ПК.

Знижувати їх також доведеться і в FarCry: Primal, але тут розігнана Vega 11 дорівнює розігнаній же GT 1030, а в номіналі вбудована графіка і зовсім швидше. І навіть розігнана Vega 8 швидше.

Hitman 2016 — не стільки перезавантаження серії, скільки ретельна реставрація оригінальної ігрової механіки, яка колись дала змогу цьому серіалу створити власний жанр. Повернулися просторі рівні зі складною архітектурою і безліччю способів виконання завдань, повернулася підготовка і планування, а робота художників і дизайнерів досягла принципово нового рівня. Але разом із нею вгору стрибнули і системні вимоги гри.

У Hitman різницю між Vega 11 і GT 1030 можна вписати в межі похибки вимірювань, причому як у номіналі, так і в розгоні. При цьому, що цікаво, гра на середніх налаштуваннях йде цілком комфортно що на молодшій карті з сімейства Pascal, що на вбудованій графіці Vega.

Mass Effect: Andromeda — «нібито-продовження» однієї з найбільш знакових рольових ігор останніх років, яка змусила мільйони людей по всьому світу знову мріяти про підкорення космосу і вивчення далеких світів. З метою економії розробка гри була доручена видавцем підрозділу Bioware, який ніколи раніше не займався проектами ААА-класу, що неминуче позначилося на підсумковому результаті. Проте, графічно гра доволі гарна (якщо не дивитися на обличчя персонажів) і до того ж, працює на найактуальнішій версії рушія Frostbite.

У другу гру на движку Frostbite що на GT 1030, що на Vega 11 можна пограти лише за умови зниження налаштувань графіки. Продуктивність цих рішень практично однакова, але явно недостатня для комфортного геймплея.

Metro: Last Light — продовження одного з найбільш вдалих шутерів, створених на пострадянському просторі. Крім вельми технологічної графіки, гра доставляє цікавим сюжетом, постапокаліптичними пейзажами, в яких ні-ні-ні та промайнуть знайомі кожному жителеві СНД деталі, препаруванням замкнутого суспільства підземки, яке втілює всі сучасні нам «-ізми» в найгротескнішою та найстрашнішою формі, і багатьма іншими аспектами. На жаль, гра дуже жадібна до ресурсів ПК і не позбулася технічних проблем, характерних для рушія першої частини.

У Metro різницю між GT 1030 і Vega 11 на похибку вимірювань не спишеш, однак гра вже далеко не нова, і цілком комфортно працює що на молодшому Pascal, що на новій вбудованій графіці.

Rise of the Tomb Raider — спроба повернути серію до її коріння після умовно-реалістичної першої частини зразка 2013 року. Фантастичні артефакти, вольності з історією та географією і навіть фізичними можливостями героїні, бадьорий геймплей і пригоди в яскравих декораціях — у комплекті. Не вистачає хіба що нескінченного боєзапасу.

У RotTR різниця між GT 1030 і Vega 11 вкладається в ті самі рамки, однак це вже той випадок, коли на GT 1030 грати відносно комфортно, особливо після розгону — а ось для вбудованої графіки доведеться знижувати налаштування.

Warface — мультиплеєрний шутер з медальками і платними предметами від творців серії Crysis і першого FarCry, що працює на рушії Cry Engine 3, але набагато менш вимогливий до графічної підсистеми, ніж головний тайтл.

Приблизно те саме, що і в RotTR, спостерігається і в цьому бенчмарку. Різниця тільки в тому, що грати з комфортом можна навіть на молодшій Vega 8, не кажучи вже про 11. Ну, і в тому, що налаштування графіки в Warface обрані максимальні, а не середні.

War Thunder — проект, якому давно присудили статус духовного спадкоємця World of Tanks. Спочатку гру сприймали як «WoT з літаками», але в підсумку вона перетворилася на оригінальний і самобутній продукт, що заслуговує на увагу без усіляких відсилань до проєкту, який вийшов раніше.

WarThunder здавна славиться своєю чудовою оптимізацією і умінням отримувати профіт з практично будь-якої зміни параметрів заліза. Результати, тим не менш, можна назвати щонайменше дивовижними: вбудована графіка Vega тут швидша не тільки за GT 1030, а й за RX 550, начебто обмеження пропускної спроможності пам’яті не мають узагалі жодного впливу.

Watch Dogs 2 — продовження відносно нової франшизи Ubisoft, що виправляє недоліки першої частини та підкуповує цільову аудиторію темою боротьби «не таких, як усі» проти «всіх, які такі». У графічному плані, як і за геймплеєм, гра помітно перевершує попередницю, а системні вимоги і зовсім не можна порівняти.

У WatchDogs 2 результати логічніші: дотягнутися до RX 550 може тільки розігнана Vega 11, і то лише в тому випадку, коли RX 550 працює на номінальних частотах. GT 1030 показує той самий результат, що і Vega 11, різниця вкладається в межі похибки.

World of Tanks — гра, яка зробила більше для розвитку патріотизму й інтересу до рідної та світової історії, ніж усі потуги нинішньої системи освіти. Мабуть, один із перших MMO-проектів, який виявився здатним задовольнити запити користувачів, втомлених від пригод довговухих і зеленошкірих. Заодно користується високою популярністю серед любителів історії, реконструкторів, моделістів та інших причетних, що йде співтовариству гравців тільки на користь, знижуючи відсоток школія і просто цікавих персонажів. Відрізняється історичною достовірністю, реалістичною моделлю пошкоджень, багатим парком техніки, але геймплей при цьому має досить низький поріг входження. Перші версії гри вирізнялися скромними системними вимогами, проте внаслідок останніх нововведень навантаження на апаратну частину ПК зросло багаторазово.

У «танках» Vega 11 і GT 1030 знову виступають нарівні, Vega 8 демонструє помітне відставання, але і вона забезпечує комфортний фпс на максимальних налаштуваннях графіки.

Велика і жахлива MMORPG, що існує, мабуть, довше ніж працюють деякі ігрові студії. Графічний рушій World of Warcraft завжди вирізнявся відмінною оптимізацією: так, автор цієї статті за часів патчів 1.3 примудрявся грати в сабж на GeForce 2 MX 400, встановленій у його робочому комп’ютері. Відеокарта вже тоді була старовиною, але тим не менш тягнула гру з роздільною здатністю 800 х 600 пікселів. Аналогічна ситуація спостерігається і зараз: при грамотному підборі налаштувань стерпно пограти можна навіть на Intel HD Graphics 4000, але для того, щоб встановити параметри на самий максимум і одержати комфортний фпс у будь-яких можливих сценах, буде потрібно практично топове залізо.

Рушій WoW знову доводить, що маючи сильне бажання залучити більше аудиторії, гру можна змусити стерпно працювати на чому завгодно. Для автора це не стало сюрпризом: колись він пройшов весь контент Warlords of Draenor, включно з фінальними рейдами, на представленому тут A10-7870K. Налаштування, звичайно, були середньо-високими, але гра видавала цілком комфортний фпс.

Vega 11 випереджає GT 1030, нехай і ненабагато, Vega 8 поступається в номіналі, але надолужує згаяне після розгону. Загалом, незважаючи на черговий раз оновлений рушій, грати на вбудованій графіці можна навіть на максимальних налаштуваннях.

Висновки

APU Raven Ridge, як і колись процесори Ryzen, виводять продуктивність рішень AMD на принципово новий рівень. Що в процесорній, що в графічній частині минулі покоління APU «закінчуються» там, де Raven Ridge ще навіть не починаються — те ж саме ми бачили раніше, порівнюючи Ryzen 7 з чотиримодульником FX, так що одкровенням це не стало.

Як не стало одкровенням і те, що у власноруч винайденому сегменті процесорів із потужною вбудованою графікою APU були й залишаються безальтернативним вибором через унікальні характеристики. Потужний сучасний процесор + відеокарта, яка років 4-5 тому легко претендувала б на звання бюджетної ігрової — і все це під однією кришкою за цілком прийнятні гроші!

Деякі (і ми навіть знаємо, хто саме), звісно ж, поспішать посперечатися: мовляв, можна зібрати ПК на i3-8100 і GT 1030. Безумовно, можна. Він навіть працюватиме і вирішуватиме ті самі завдання, що R3-2200G, до того ж із тим самим успіхом.

Але справа в тому, що обійдеться цей ПК у зовсім інші гроші. Опустимо зараз питання ціни материнських плат на Z370, і відсутності в продажу бюджетних рішень під LGA 1151_v2 — це коли-небудь вирішиться. Річ у тім, що один (!) i3-8100 обійдеться вам дорожче, ніж R3-2200G, та й найдешевша GT 1030 коштуватиме майже стільки ж:

6 799 рублів проти 13 198 рублів . Різниця, на хвилиночку, не на 20, не на 30 і навіть не на 50 відсотків, а практично у два рази (1,94 з копійками, якщо бути точним). Непоганий такий розкид для бюджетного сегмента — і навіть у наше століття загального коментування навряд чи знайдеться хтось, хто з цим посперечається.

Але ж справа навіть не в грошах, а в тому, що реальної, якісної різниці між Vega 8 і GT 1030 користувач просто не побачить, а процесорна частина R3-2200G, яку розганяють, буде щонайменше не гіршою за i3-8100 з його фіксованими 3,6 Ггц.

А ще на етапі порівняння платформ приходить розуміння того, що APU Raven Ridge — це вже не просто нішеві продукти для ПК без дискретної графіки. Так, використовувати їх у цій якості можна, і для свого часу вони нітрохи не гірші, ніж попередні покоління APU — для свого.

На них можна з тим же задоволенням дивитися фільми з високою роздільною здатністю і грати в старі добрі ігри, причому такими будуть вже не тільки Облівіон зі Скайрімом, п’яті Герої та другий Half-Life, а та ж трилогія (автор наголошує на слові «трилогія») Mass Effect і Dragon Age, всі частини BioShock, FarCry 3 і 4, дилогія Dishonored, та й узагалі майже все, що вийшло у роках 2014-2015. А вже про затишні та напівнезалежні ігри на кшталт The Banner Saga та ігор-серіалів від Telltale Games і говорити не варто — підуть, і ще й як. А за бажання можна і на новинки подивитися, нехай і на середніх налаштуваннях графіки.

Але Raven Ridge не обмежується одним лише цим.

Чи можна використовувати їх для офісних/робочих ПК? Так, можна, коштують вони не дорожче за ЦПУ без вбудованої графіки, а відеокарти не потребують. Та й можливість працювати в бюджетних платах на чипсеті А320 тому тільки сприяє.

Чи можна використовувати їх як тимчасове рішення або зібрати на них бюджетний ігровий комп’ютер? Теж можна. Адже це старі APU відрізнялися практично повною відсутністю можливостей апгрейда і вкрай коротким життєвим циклом платформи. АМ4 же універсальний, і купуючи сьогодні той самий R3-2200G, ніхто не заборонить вам через місяць поміняти його на умовний Ryzen 7 2700, який легко і просто запрацює в тій самій материнській платі. Або через пів року-рік поставити новий APU із сімейств Picasso/Renoir, знову ж таки, у ту саму плату.

Та й просто встановити продуктивнішу відеокарту ніхто не забороняє, адже продуктивність процесорної частини Raven Ridge аналогічна до нинішніх процесорів Ryzen із тим самим набором обчислювальних блоків.

І ганяються вони не гірше, хіба що гарячіше при цьому.

Автор висловлює подяку російському офісу компанії AMD за надані для тестування зразки процесорів, а також компанії «Канадський дім» за наданий майданчик для зйомки.

Linda Barbara

Lorem ipsum dolor sit amet, consectetur adipiscing elit. Vestibulum imperdiet massa at dignissim gravida. Vivamus vestibulum odio eget eros accumsan, ut dignissim sapien gravida. Vivamus eu sem vitae dui.

Recent posts

Recent comments