ДомойТехноОгляд Mesh-системи TP-Link Deco E4

Огляд Mesh-системи TP-Link Deco E4

Author

Date

Category

Зараз вже нікого не здивуєш mesh-системами для організації Wi-Fi мереж у великих приміщеннях, офісах і котеджах. Воно й зрозуміло — налаштування таких систем не складніше (а часто і простіше), ніж у класичного роутера, а ефект може бути набагато більшим. Та й масштабуються такі мережі набагато простіше — додав модуль того ж вендора і закрив мертву зону. Загалом, одні суцільні плюси.

Сьогодні на огляді у нас буде одна з моделей серії Deco від TP-Link. Даний виробник вже досить давно випускає mesh-системи, які непогано себе зарекомендували в експлуатації. До плюсів серії можна віднести велику різноманітність модулів: тут і недорогі пристрої з підтримкою Wi-Fi 5, включно навіть з моделями з підтримкою Powerline, і наворочені «комбайни» з Wi-Fi 6. Є навіть окремий модуль розширення, який просто «встромляється» в розетку живлення і тихесенько розширює зону обслуговування. І при цьому всі пристрої лінійки сумісні між собою. Втім, я трохи захопився. Отже, зустрічаємо — Deco E4: домашня mesh-система класу AC1200. У нашому випадку у вигляді комплекту з трьох модулів.

Технічні характеристики

IEEE 802.11ac/n/a 5 ГГц IEEE 802.11n/b/g 2,4 ГГц

Внутрішня начинка пристрою побудована на платформі Qualcomm. Внутрішніх антен дві, на що недвозначно вказують канальні швидкості.

Упаковка і комплектація

Пристрій постачається в досить великій барвистій упаковці з переважанням фірмового бірюзового кольору. На тестування було надано систему в «англомовній» упаковці з парою наклейок російською мовою. У продажу, природно, коробка «русифікована» і має такий вигляд:

Усередині коробки знаходяться три модулі в індивідуальній упаковці, природно, три блоки живлення і плоский патчкорд. Документація представлена посібником користувача і гарантійним талоном:

Зовнішній вигляд

Самі пристрої являють собою цілком симпатичні циліндри, висотою 190 мм і діаметром 90 мм. На лицьовому боці нанесено логотип виробника. Тильний бік містить пару Ethernet-портів. Що зручно — порти рівнозначні: немає поділу на LAN або WAN. Пристрій сам визначає куди підключено кабель провайдера. Це зручно.

Індикатор стану роботи пристрою розташований на верхній частині девайса і виконаний у вигляді логотипу виробника. Сама верхня частина також має певну схожість з логотипом:

На нижньому торці пристрою в поглибленні розташований роз’єм живлення і кнопка апаратного скидання. Також є ідентифікаційна табличка, на якій зазначено серійний номер, MAC-адреси і розсип значків сертифікації. По периметру розташовані вентиляційні отвори. Кріплення до стіни, на жаль, не передбачено.

Підключення

Як і у більшості «домашніх» mesh-систем, підключення дуже просте. Для початку встановлюємо застосунок на смартфон. Потім беремо будь-який модуль, підключаємо до нього Ethernet-кабель від провайдера і подаємо живлення. Чекаємо, коли з’явиться нова мережа виду DECO_XXXX , підключаємося до неї і далі за допомогою програми налаштовуємо параметри Wi-Fi і підключення до провайдера.

Слід зазначити, що всі модулі отриманого на тестування комплекту попередньо не були пов’язані між собою в єдину мережу. І після підключення довелося крок за кроком підключати кожен модуль до єдиної мережі. По-хорошому, такі зайві рухи тіла користувачеві ні до чого.

Після налаштування в застосунку нас зустрічає стартовий екран зі списком підключених пристроїв. Для кожного клієнта можна вказати його ім’я і тип (ноутбук, телефон тощо). Також є можливість переглянути інформацію про IP і MAC-адреси клієнта. Можна вказати приналежність пристрою користувачеві для роботи функціоналу батьківського контролю.

Для перегляду всіх модулів мережі натискаємо «глобус» на стартовому екрані. Безпосередньо в списку відразу видно статус модуля і його ім’я, яке можна присвоїти зі списку «місць дислокації». Якщо вибрати «Інше», то можна вказати довільне ім’я для пристрою.

Натисканням іконки «Ще» потрапляємо в інші налаштування системи. Почнемо з налаштувань Wi-Fi. Тут все дуже просто: вказується тільки ім’я мережі (SSID) і пароль доступу. Аналогічно налаштовується і гостьова мережа. Більше ніяких параметрів тут немає. Для простого користувача це, напевно, навіть і краще — менше шансів перемудрити.

Другим пунктом розширених налаштувань йде «Оптимізація мережі». За цим ховається аналіз поточної завантаженості ефіру і вибір найоптимальніших, з точки зору пристрою, каналів Wi-Fi. Зі скріншотів стає зрозуміло, що нічого складного в цьому немає:

Чорний список, як випливає з назви, призначений для «відправлення в бан» певних клієнтів за їхньою mac-адресою. У розділі «Оновлення Deco» можна перевірити актуальність прошивки і, за необхідності, оновити її. Причому всі модулі одночасно.

У розділі «Додатково» знаходяться налаштування підключення до провайдера. Типи підключення — класичний асортимент: IPoE (статичний і динамічний IP), PPPoE, PPTP/L2TP. Причому підтримується не тільки IPv4, а й IPv6.

Також у цьому розділі є можливість налаштування DHCP-сервера, резервування IP-адрес для клієнтів мережі та специфічні налаштування IPTV/VLAN. Підтримується налаштування голосового зв’язку (SIP ALG) і підключення до фірмової служби DDNS від TP-Link.

Якщо перевести систему в режим «Точка доступу», то налаштування цього розділу перераховані вище зникають. Воно й зрозуміло: у цьому випадку система забезпечує тільки роботу Wi-Fi мережі. За видачу IP-адрес, зовнішню безпеку і маршрутизацію в цьому випадку повинен відповідати окремий роутер. Подивимося, що залишається:

При ввімкненому «Швидкий роумінг» забезпечується підтримка протоколів IEEE802.11k/v/r. Причому, якщо підтримка ввімкнена, то її можна прицільно відключати у бездротових клієнтів мережі. Іноді це корисно для «стаціонарних» клієнтів, щоб вони не перемикалися між модулями, якщо вони знаходяться «на кордоні».

Управління індикацією дає можливість керувати «ілюмінацією» за часом — дуже зручно відключати на ніч, щоб не заважало. Ще б автоматом за часом сходу/заходу сонця, то взагалі б було супер. Ну це так, ідея розробникам.

Повідомлення дають можливість оперативно отримувати інформацію про події системи.

Окремо слід відзначити досить гнучке налаштування батьківського доступу. Можна створити групу користувачів з настроюваним профілем фільтрації контенту за категоріями і веб-сайтами, задати графік доступності як за розкладом, так і за тривалістю перебування клієнта в мережі. Причому з поділом на робочі та вихідні дні.

Додам, що крім класичного обмеження доступу клієнтів за часом і загального обмеження до певного контенту, система дає змогу гнучко налаштовувати доступ до певних сайтів і доменів. Також завжди є можливість подивитися історію відвідувань сайтів для кожного клієнта мережі:

Усе це свідчить про те, що незважаючи на відсутність окремого пункту в налаштуваннях, у системі присутній досить гнучкий повноцінний firewall. Хоча виробником заявлено наявність тільки наявність міжмережевого екрану SPI. Це добре!

А ось підтримаю технологію TP-Link HomeCare TM, яка розширює можливості захисту системи в молодші моделі Deco «не завезли». Можливо, це пов’язано з технічними обмеженнями. Втім, сильно переживати з цього приводу не варто. Наявних механізмів захисту більшості користувачів буде достатньо.

Також система має можливість моніторингу і з локальної мережі. На відміну від мобільного застосунку, функціонал web-інтерфейсу дає змогу проводити оновлення прошивки з файлу. І ще є можливість перегляду та збереження логів роботи системи. Іноді це буває корисно.

Тестування

Процес тестування проводився за вже відпрацьованою методикою в трикімнатній квартирі дев’ятиповерхового панельного будинку. Використовувалися такі пристрої:

  1. Стаціонарний ПК, що підключається по кабелю або бездротовому адаптеру TP-Link TX-3000. У всіх сценаріях, ПК підключався до основного модуля;
  2. Ноутбук Lenovo IdeaPad 3 15ARE05. Штатний вбудований адаптер Realtek RTL8822CE замінений на Intel AX200, який дає можливість більш гнучкого налаштування параметрів підключення. Для кабельного підключення ноутбука використовувалася мережева карта DEXP з інтерфейсом USB 3.0.
  3. Смартфон Sony Xperia XZ Premium використовувався для налаштування системи та побудови карти покриття.
  4. Телевізор LG LH480U — підключався кабелем до «дальнього» модуля.
  5. Яндекс-станція міні другого покоління і Яндекс-модуль використовувалися домочадцями у звичних сценаріях повсякденного використання. Оцінювалася стабільність їхньої роботи в мережі та наявність або відсутність будь-яких «глюків».

Модулі були розміщені вже звичним чином: основний знаходився в дальній кімнаті (дитяча), куди заведений кабель провайдера. Швидкість підключення з боку провайдера — 100 Мбіт/с. Два інші модулі розміщувалися на кухні та спальні:

Рівень перешкод від сусідських мереж у різних кімнатах приблизно однаковий (скріншоти по порядку: дитяча, спальня, кухня):

Для початку за допомогою утиліти «Wi-Fi Analyser and Surveyor» було зроблено виміри рівня сигналу системи і побудову карти покриття у двох варіантах: спочатку тільки з основним модулем, а потім з усіма. У кожній точці виміру проводилося повне перепідключення клієнта до мережі. Також в обох випадках були проведені виміри швидкості через популярний бенчмарк Speedtest (ліва картинка — один модуль, права — всі три модулі):

За даними вимірами видно, що основні проблеми зі зв’язком виникають на кухні: сигналу від головного модуля сильно заважає «лабіринт» коридору, обмежений бетонними стінами. Плюсом до цього йде велика кількість перешкод у діапазоні 2,4 ГГц і сильне ослаблення сигналу в діапазоні 5 ГГц. Слід зазначити, що утиліта «Wi-Fi Analyser and Surveyor» показує максимальний рівень сигналу обраної мережі без прив’язки до діапазону. Саме тому в разі роботи тільки однієї точки доступу за, начебто, непоганого рівня сигналу на кухні (а він показаний для 2,4 ГГц), ми маємо низькі показники швидкості, зумовлені перешкодами інших мереж.

Наступну серію тестів проводили із застосуванням утиліти iPerf, версії 3.1.3. У режимі сервера утиліта запускалася на ПК. На ноутбуці — в режимі клієнта. Для мінімізації отримання недостовірних даних використовувалася така методика:

  1. Ноутбук розміщувався на відстані 1 метра від модуля, до якого здійснювалося підключення.
  2. Відстань від основного модуля мережі до стаціонарного ПК також становила 1 метр.
  3. Усі виміри проводилися трьома серіями з різною кількістю потоків, що генеруються утилітою: 1, 4 і 16 потоків.
  4. Перед кожною серією проводилася «Оптимізація мережі» для мінімізації впливу сторонніх перешкод.
  5. Заміри швидкості проводили 5 разів. З отриманих результатом виключалися мінімальне і максимальне значення, три значення, що залишилися, усереднювалися.

Для початку проведемо заміри підключення до одного основного модуля мережі:

Як ми бачимо, при кабельному підключенні сервера швидкість обмежується його пропускною спроможністю. У нашому випадку це всього лише 100 Мбіт/с. Причому незалежно від того, в якому діапазоні підключається клієнт. Розкид там іде в межах похибки.

При підключенні сервера і клієнта в діапазоні 2,4 ГГц чітко видно практичну межу — половина швидкості підключення (300 Мбіт/с), поділена на двох «абонентів». У змішаному режимі (сервер під’єднаний на 5 ГГц, клієнт — 2,4 ГГц) помітно збільшення швидкості, що логічно: кожному «абоненту» свій радіоканал. І загальна швидкість підбирається до практично максимальної в стандарті 802.11n за схеми 2T2R (2 потоки на прийом і 2 на передачу).

При роботі в «чистому» Wi-Fi 5 (802.11ac) ситуація схожа з роботою в діапазоні 2,4 ГГц: половина швидкості підключення (866 Мбіт/с) ділиться на двох «абонентів». Утім, навіть трохи швидше.

Далі ноутбук переїжджає на кухню. Вимірювання проводилися як зі з’єднанням модулів кабелем (низка LAN backhaul), так і в повністю бездротовому режимі.

У повністю бездротовому режимі, швидкість очікувано впала: пакетам доводиться долати проходити вже через дві проміжні точки. З’єднання модулів кабелем очікувано обмежує швидкість на «100». Втім, навіть з таким обмеженням, це має практичний сенс — передача даних стає більш стабільною.

Що стосується «швидкого роумінгу» — тут все відмінно. Мобільні клієнти миттєво перемикаються між точками. Дзвінки по мобільному зв’язку через Wi-Fi працюють стабільно, не кажучи вже про звичні Skype, WhatsApp, YouTube тощо.

Ну і як завжди — спостереження за роботою системи на предмет відсутності глюків. Яндекс-станція і Яндекс-модуль працювали без проблем (для них була відключена функція «швидкого роумінгу»). Смартфони і ноутбуки також прекрасно працювали з мережею.

До речі, «з далекобійністю» у системи теж повний порядок: гуляючи з дитиною на вулиці з подивом помітив, що смартфон «зачепився» за мережу, і серфінг інтернету був цілком стерпним. І це при тому, що сигнал ішов з 9-го поверху через весь двір. Навскидку — близько 100 метрів по прямій.

Висновки

Ця mesh-система прекрасно показала себе в роботі. Якщо у вас немає необхідності «ганяти» всередині мережі великі обсяги даних і ваш провайдер виділив вам 100 Мбіт і менше — Deco E4 буде прекрасним вибором. Але навіть якщо через якийсь час захочеться більшого — наприклад, до вас протягнули додому «цілий гігабіт», можна докупити один потужніший модуль і зробити його головним. Як варіант — це може бути Deco M4 або Deco M5. Головне — що все це сумісно. У виробника на цю тему є непогана ілюстрація:

Підіб’ємо підсумки. Плюси системи:

  • Симпатичний дизайн
  • Зручний додаток для управління
  • Хороший функціонал батьківського контролю

Може не влаштувати:

  • Усього два порти Ethernet
  • Відсутність можливості кріплення на стіну.

Linda Barbara

Lorem ipsum dolor sit amet, consectetur adipiscing elit. Vestibulum imperdiet massa at dignissim gravida. Vivamus vestibulum odio eget eros accumsan, ut dignissim sapien gravida. Vivamus eu sem vitae dui.

Recent posts

Recent comments