Мова в моєму сьогоднішньому огляді піде не про флешки, не про саунд бари і навіть не про мережеві накопичувачі, а про простий пристрій, який у народі називають «вуха», тобто навушники. Чесно скажу, я не є володарем супердорогої аудіофільської апаратури, але, тим не менш, люблю слухати гарний звук. Задовольняючись малим, кілька років тому я придбав для дому відносно недорогі навушники Sennheiser HD 202, які мене цілком задовольнили (зрозуміло, в межах своєї цінової ніші). Що я з ними за ці роки не робив — і неодноразово упускав на підлогу, і випадково сідав на них, що спричинило вимикання кріплення навушника з наголов’я, але одразу ж було зафіксовано назад, працюють і досі відмінно. Але деякий час тому проявився в них недолік, викликаний низькою ціною матеріалів, з яких їх було зроблено: у них з наголов’я й амбушур стало відлущуватися покриття, що імітує шкіру. Виглядають вони тепер, розпатлані, природно, не фотогенічно, тому вирішено було підшукати їм гідну заміну і теж не за запаморочливу ціну.

Компанія Sennheiser — відомий, усталений бренд у світі професійного аудіообладнання, це справжній німецький виробник устаткування для запису, трансляції та відтворення звуку, що працює з 1945 року. Обладнанням, виробленим Sennheiser, користуються багато професійних звукорежисерів, це не тільки навушники, а й мікрофони (зокрема бездротові). Навіть пілоти користуються гарнітурами Sennheiser! Усе це свідчить про велику надійність і якість виробів цієї марки. Хто захоче дізнатися про обладнання Sennheiser більше, може зробити це на російському сайті компанії: http://www.sennheiser.ru.

Сподіваюся, тепер зрозуміло, чому мій вибір припав на навушники Sennheiser HD 439 (коштують у півтора рази дорожче за мої старі 202-их), а не на розпіарені новомодні бренди. Звичайно ж, мене в цій моделі потішило те, що ті самі деталі, що в мене розпушилися, в них виготовлено з тканини, плюс до цього в них заявлено ширший частотний діапазон. Тепер переходжу, власне, до викладу суті огляду.

Технічні характеристики

Тип: навушники без мікрофона;

Модель: Sennheiser HD 439 ;

Амбушюри навушників: охоплюючі;

Формат навушників: стерео (2.0);

Акустичне оформлення: закриті;

Мінімальна відтворювана частота: 17 Гц;

Максимальна відтворювана частота: 22500 кГц;

Рівень розвинутого звукового тиску (SPL): 112 дБ (1 кГц/1 В rms);

Опір (імпеданс): 32 Ом;

Загальний коефіцієнт лінійних спотворень (THD):

Тип випромінювачів: динамічні, з неодимовими магнітами;

Кількість випромінювачів з кожного боку: 1;

Тип підключення навушників: дротовий;

Довжина кабелю: 1,4 м + 3 м (2 штуки в комплекті);

Роз’єм для підключення до аудіоапаратури: mini-Jack 3.5 mm + перехідник Jack 6,3 мм;

Форма роз’єму: пряма;

Особливості кабелів: безкиснева мідь, від’єднуваний, позолочений роз’єм;

Упаковка і комплектація

Навушники Sennheiser HD 439 запаковані в міцний прозорий блістер, який відкрити можна тільки за допомогою ножиць або ножа для паперу.

Із заднього боку упаковки кількома мовами, виключаючи російську, написано про використання в HD 439 потужних неодімових магнітів, що дають змогу поліпшити натуральність низьких частот, про закриту конструкцію, що зменшує проникнення зовнішнього шуму, ергономічний дизайн для комфортного розміщення на вухах і про два кабелі, що дають змогу підібрати довжину необхідного розміру.

Тут же табличка з короткими технічними характеристиками, яких достатньо для того, щоб оцінити те, що купуєш.

Спереду написано, що навушники сумісні з iPod, iPad, iPhone (ека невідаль), а також з MP3 і CD плеєрами. Було б дуже дивно, якби навушники з ними не були сумісні, хоча більша частина власників мобільних пристроїв, все ж таки вважає за краще користуватися навушниками-вкладишами, бо вони непомітні і зручніші для активного відпочинку. Тут же, з лицьового боку, так само написано, що Sennheiser HD 439 мають два кабелі, що від’єднуються, завдовжки 1,4 і 3 метри, і перехідник з mini-Jack на Jack діаметром 6,3 мм.

Весь комплект навушників прекрасно видно на цьому фото: це самі навушники, два кабелі і перехідник.

Зовнішній вигляд

Навушники Sennheiser HD 439 мають класичну конструкцію, що складається з двох чашок і дуги оголів’я, що скріплює їх. Переважний колір — чорний, але також є срібляста і сіра деталі зовні чашок.

Дизайн вирізняється мінімалізмом, але водночас дуже продуманий і ергономічний. На цьому знімку звуковий кабель відключений і видно посадкове гніздо для нього на корпусі навушників.

Зовні наголов’я традиційно для Sennheiser розміщена витіснена назва компанії, а з внутрішньої сторони — м’яка амортизуюча подушечка, що служить для упору навушників на голову. Вона обтягнута такою самою тканиною, що й обрамлення амбушур, це цілком виправдано з погляду дизайну, оскільки створює єдиний стиль.

Тканина цікава за фактурою поверхні і трохи нагадує ковролін, тільки набагато м’якша на дотик. По ідеї вона непогано повинна очищатися від пилу і волосся за допомогою щітки.

Дуга оголов’я може подовжуватися до необхідної комфортної довжини, що забезпечує зручну посадку навушників на вушні раковини. Подовження дуги відбувається ступінчасто, з невеликими пригальмовуваннями через однакові проміжки, що дає чітко вибрати потрібну довжину. На цьому ж фото видно, що наголов’я прикріплюється до чаш навушників через шарнірне з’єднання, завдяки цьому забезпечується додаткова можливість невеликої зміни кута посадки чашок на вуха, так що навушники «сядуть» на будь-яку голову.

Чаші навушників зовні закриті чорною металевою сіткою, що відіграє радше декоративну роль, оскільки за нею ховається білий логотип компанії Sennheiser. Підключений до навушників кабель має вигляд монолітної конструкції, а самі навушники мають дуже елегантний вигляд.

Назви каналів вказано на дужці оголів’я, на цьому фото видно букву L (лівий канал).

Кабелі виготовлено з безкисневої міді, а роз’єми для поліпшення надійності контакту вкрито золотом. Як можна бачити, вилка з боку навушників набагато меншого діаметра, ніж стандартний mini-Jack. Перехідник на Jack теж позолочений, чого не було у навушників HD 202.

Враження від навушників

Незважаючи на заявлений на упаковці захист від зовнішнього шуму, змушений визнати, що він досить середній. Я, сидячи в навушниках біля комп’ютера, у тих місцях фонограм, де тихий звук, постійно чув шум кулерів системного блока. Не можу сказати, що він був гучним, але все ж я його чув. У Sennheiser HD 202 звукоізоляція краща.

За комфортністю для вух навушники Sennheiser HD 439 кращі, ніж HD 202. Ті сильніше тиснуть на вушні раковини, унаслідок чого через годину-півтори прослуховування вушні раковини починають боліти, побічним явищем використання шкірозамінника там є і потіння вух, особливо влітку, що проявляється. У HD 439 вуха почуваються спокійно, хоча відносно невеликий розмір амбушур не дає змоги вушній раковині розміститися всередині чашки. Звісно, найкращі за комфортом закриті навушники — це ті, в яких вушна раковина повністю розміщена усередині, так само при цьому досягається більша звукоізоляція.

Спочатку навушники Sennheiser HD 439 випускалися із застосуванням велюру, але в моєму екземплярі це вже не велюр, а скоріше спеціальна акустична тканина. Використання цієї тканини дає змогу повітрю циркулювати між внутрішньою порожниною амбушур і зовнішнім простором, знижуючи ймовірність появи поту всередині, додатково вона відіграє роль поглинача віддзеркалень звукових хвиль, які, поза сумнівом, виникають у будь-якому об’ємі, на який впливає акустичний випромінювач.

З приводу кабелів, що від’єднуються. Можливо, у когось виникне сумнів у надійності з’єднання, але буду змушений розчарувати їх. Мініатюрний роз’єм у навушниках тримає вилку кабелю дуже щільно і ніяких шерехів і потріскувань під час експлуатації не виникає, сприяє цьому і позолота на вилках. Чудово й те, що мініатюрна вилка має Г-подібну конструкцію і виймається убік, а не у напрямку ходу кабелю. До речі власне про кабель: він доволі м’який і еластичний, при цьому не має схильності до скручування. Зручно й те, що він заходить в одну чашку навушників, не створюючи перемичку нижче підборіддя, щоправда, виробнику довелося розмістити звуковий кабель усередині наголов’я зі змінною довжиною, з чим він успішно впорався. Зазвичай подібного роду конструкції використовують кабелі, що йдуть зовні і мають еластичні петлі кабелю біля чаш навушників.

Прослуховування

Для прослуховування навушників Sennheiser HD 439 використовували два варіанти конфігурації: комп’ютер зі звуковою картою Audigy 2 (навушники було під’єднано до лінійного виходу) та ресивер Yamaha RX-V471 , під’єднаний безпосередньо по оптиці до материнської плати комп’ютера (навушники було під’єднано через перехідник mini-Jack — Jack). Джерелом були звукові файли в loseless форматі FLAC з різною частотою дискретизації аж до 96 кГц і 24 біти, WAV, аудіо компакт-диски і кілька композицій в MP3. Крім цього використовувався набір тестових доріжок, що входять до таких вимірювальних компакт-дисків: Denon Audio Technical CD, Japan Audio Society, Marantz Hi-End Audiophile Test Demo SACD і Stereophile Test CD 1, 2.

Музичні треки для прослуховування я підібрав сам, орієнтуючись насамперед на різні стилі, гарну якість звуку і різноманітність представлених музичних інструментів. Вокал і класика так само не були мною забуті, в результаті я отримав таку добірку, серед якої є такі треки (наводжу не всі):

Noel Rawsthorne — Toccata and Fugue in D minor (J.S. Bach),

Марія Каллас — Casta Diva (Вінченцо Белліні — Норма),

Фабіо Арміліато та оркестр — Vesti la giubba (Руджеро Леонкавалло — Паяци),

Елла Фіцджеральд — Дівчина з Іпанеми,

Alma Cogan — Fly me to the Moon,

Neyde Fraga — Vou Andar Por Ai,

Terry Snyder The All Stars — I’m In The Mood Of Love,

Fausto Papetti — Sleepy Shores,

Quincy Jones Sammy Nestico Orchestra — Basie Beyond,

Джордж Бенсон — Songs And Stories,

Джо Фуентес — Elegancias,

Джино Ваннеллі — Living Inside Myself,

Стівен Бішоп — It Might Be You (Theme From ‘Tootsie’),

Pat Benatar — Love Is A Battlefield,

Райан Періс — Dolce Vita,

Жанна Мас — L’Enfant,

The Motels — Shock,

Вільям Пітт — Вогні великого міста.

Мені не вдалося на слух виявити кардинальної відмінності в звучанні двох різних варіантів підключення, але ось різницю в звучанні між Sennheiser HD 439 і Sennheiser HD 202 я відчув. Насамперед, Sennheiser HD 439 грають помітно тихіше за такого ж рівня потужності, що підводиться. Щодо частотного спектра можу сказати, що у Sennheiser HD 439 відтворювані низькі частоти виражені м’якше і не звучать так напористо, як у HD 202. Спочатку мені це здалося пристойним недоліком, але після вдумливого вслуховування і звикання до HD 439 я зрозумів, що рівень низьких частот залежить від положення навушників на вухах. Якщо їх надіти правильно, щоб амбушюри максимально прилягали до вушних раковин, низькі частоти у HD 439 дуже навіть непогані, порівняно з цим звуком HD 202 звучать менш інтелігентно і навіть більш брудно відтворюють верхні частоти при великій кількості низьких. Тому Sennheiser HD 439 краще підходять для прослуховування вокалу, інструментальних композицій і джазу. Класика звучить теж непогано, але, як мені здається, глибина найнижчих частот все ж недостатньо глибока (вибачте за тавтологію). Або я просто звик до напористості інших навушників. Як виявилося, для HD 439 найчастіше під час прослуховування музики навіть не потрібні жодні еквалайзери і поліпшувачі звуку — звук у них звучить чітко і не спотворено.

Різні побутові звуки з тестових дисків відтворюються Sennheiser HD 439 на відмінно. Це звуки скла, що б’ється, гуркоту грому, двигунів автомобілів і літаків, але все ж таки не це є головним призначенням для навушників. Головне для них все ж таки якісно відтворювати музику і вони з цим прекрасно справляються.

Звучання окремих інструментів дуже деталізоване й жваве, чи то струнна гітара, чи то флейта, чи то арфа, чи то гобой, чи то клавесин, чи то віолончель. Навіть хор скрипок чи духових не перетворюється на істеричну кашу, а звучить тонко та іскристо. Звучанню органу, на мій погляд, все ж таки трохи не вистачає глибини в найнижчих регістрах, але загалом навушники HD 439 забезпечують його прекрасне відтворення. Струнні звучать незрівнянно, навіть контрабас, рояль також невидимо відчутний і інтелігентний, передаючи всі нюанси гри виконавця. Ще один вид інструментів, що не завжди добре звучить на записах — саксофон. Чесно кажучи, на цих навушниках він звучить чудово і бархатисто, абсолютно без спотворень (наприклад, Fausto Papetti — Les Feuilles Mortes). Вокальні партії м’які й чисті (наприклад, голос сопрано Y. Samejima або всесвітньо відома оперна співачка Maria Callas). Опери взагалі звучать дуже непогано, завдяки великому динамічному діапазону навушників, але в найскладніших місцях, де складається звучання хору і гучні пасажі симфонічного оркестру, аудіофіли, можливо, знайдуть якісь огріхи детальності звучання, які цілком можна списати і на недоліки цифрового запису.

Джазові композиції з вокалом і невеликою кількістю інструментів звучать, на мій погляд, досить реалістично, якщо не сказати ідеально. Ella Fitzgerald у своїй композиції Bonita була справжнім діамантом в обрамленні електричної гітари, губної гармошки, рояля і перкусії. Інструментальні та композиції в стилі Easy Listening також показані цим навушникам. Військовим маршам трохи не вистачає гучності великого барабана, хоча мідь і литаври звучать чисто. Поп-музика, New Wave і диско звучать непогано, але наче трохи вихолощено, можливо, дається взнаки недомовлена пружність низьких частот, однак, композиція з експресивною електрогітарою, яка більше тяжіє до року, мені в них дуже сподобалась (The Motels — Mission Of Mercy), що було дещо несподівано. Але повторюся, це лише мої, суто особисті враження.

Підсумок

Загалом, навушники Sennheiser HD 439 відіграють вкладені в них кошти на всі 100%.

Вони цілком комфортні на голові, у них є два змінні кабелі. Звук, що видається ними, правдивий і не спотворений. Комусь вони можуть здатися пріснуватими за звуком, особливо після інших, дешевших навушників, але я б назвав це плюсом, оскільки вони не займаються прикрашанням звуку, а намагаються передати його реалістично. Для любителів вокалу, класики, джазу та інструментальної музики вони будуть непоганим вибором за свою ціну, ну а любителям попси, можливо, варто придивитися до чогось іншого. Я б хотів спробувати що-небудь краще, але поки що не маю можливості.

За цим розкланиваюсь, до нових зустрічей!

Плюси:

1. гарне звучання практично на будь-якому звуковому матеріалі;

2. Досить комфортне розташування на вухах;

3. Два змінні кабелі різної довжини в комплекті;

4. Класичний зовнішній вигляд.

Мінуси:

1. Не дуже хороша звукоізоляція від зовнішніх шумів.