ДомойТехноОгляд навушників Sennheiser HD 439

Огляд навушників Sennheiser HD 439

Author

Date

Category

Мова в моєму сьогоднішньому огляді піде не про флешки, не про саунд бари і навіть не про мережеві накопичувачі, а про простий пристрій, який у народі називають «вуха», тобто навушники. Чесно скажу, я не є володарем супердорогої аудіофільської апаратури, але, тим не менш, люблю слухати гарний звук. Задовольняючись малим, кілька років тому я придбав для дому відносно недорогі навушники Sennheiser HD 202, які мене цілком задовольнили (зрозуміло, в межах своєї цінової ніші). Що я з ними за ці роки не робив — і неодноразово упускав на підлогу, і випадково сідав на них, що спричинило вимикання кріплення навушника з наголов’я, але одразу ж було зафіксовано назад, працюють і досі відмінно. Але деякий час тому проявився в них недолік, викликаний низькою ціною матеріалів, з яких їх було зроблено: у них з наголов’я й амбушур стало відлущуватися покриття, що імітує шкіру. Виглядають вони тепер, розпатлані, природно, не фотогенічно, тому вирішено було підшукати їм гідну заміну і теж не за запаморочливу ціну.

Компанія Sennheiser — відомий, усталений бренд у світі професійного аудіообладнання, це справжній німецький виробник устаткування для запису, трансляції та відтворення звуку, що працює з 1945 року. Обладнанням, виробленим Sennheiser, користуються багато професійних звукорежисерів, це не тільки навушники, а й мікрофони (зокрема бездротові). Навіть пілоти користуються гарнітурами Sennheiser! Усе це свідчить про велику надійність і якість виробів цієї марки. Хто захоче дізнатися про обладнання Sennheiser більше, може зробити це на російському сайті компанії: http://www.sennheiser.ru.

Сподіваюся, тепер зрозуміло, чому мій вибір припав на навушники Sennheiser HD 439 (коштують у півтора рази дорожче за мої старі 202-их), а не на розпіарені новомодні бренди. Звичайно ж, мене в цій моделі потішило те, що ті самі деталі, що в мене розпушилися, в них виготовлено з тканини, плюс до цього в них заявлено ширший частотний діапазон. Тепер переходжу, власне, до викладу суті огляду.

Технічні характеристики

Тип: навушники без мікрофона;

Модель: Sennheiser HD 439 ;

Амбушюри навушників: охоплюючі;

Формат навушників: стерео (2.0);

Акустичне оформлення: закриті;

Мінімальна відтворювана частота: 17 Гц;

Максимальна відтворювана частота: 22500 кГц;

Рівень розвинутого звукового тиску (SPL): 112 дБ (1 кГц/1 В rms);

Опір (імпеданс): 32 Ом;

Загальний коефіцієнт лінійних спотворень (THD):

Тип випромінювачів: динамічні, з неодимовими магнітами;

Кількість випромінювачів з кожного боку: 1;

Тип підключення навушників: дротовий;

Довжина кабелю: 1,4 м + 3 м (2 штуки в комплекті);

Роз’єм для підключення до аудіоапаратури: mini-Jack 3.5 mm + перехідник Jack 6,3 мм;

Форма роз’єму: пряма;

Особливості кабелів: безкиснева мідь, від’єднуваний, позолочений роз’єм;

Упаковка і комплектація

Навушники Sennheiser HD 439 запаковані в міцний прозорий блістер, який відкрити можна тільки за допомогою ножиць або ножа для паперу.

Із заднього боку упаковки кількома мовами, виключаючи російську, написано про використання в HD 439 потужних неодімових магнітів, що дають змогу поліпшити натуральність низьких частот, про закриту конструкцію, що зменшує проникнення зовнішнього шуму, ергономічний дизайн для комфортного розміщення на вухах і про два кабелі, що дають змогу підібрати довжину необхідного розміру.

Тут же табличка з короткими технічними характеристиками, яких достатньо для того, щоб оцінити те, що купуєш.

Спереду написано, що навушники сумісні з iPod, iPad, iPhone (ека невідаль), а також з MP3 і CD плеєрами. Було б дуже дивно, якби навушники з ними не були сумісні, хоча більша частина власників мобільних пристроїв, все ж таки вважає за краще користуватися навушниками-вкладишами, бо вони непомітні і зручніші для активного відпочинку. Тут же, з лицьового боку, так само написано, що Sennheiser HD 439 мають два кабелі, що від’єднуються, завдовжки 1,4 і 3 метри, і перехідник з mini-Jack на Jack діаметром 6,3 мм.

Весь комплект навушників прекрасно видно на цьому фото: це самі навушники, два кабелі і перехідник.

Зовнішній вигляд

Навушники Sennheiser HD 439 мають класичну конструкцію, що складається з двох чашок і дуги оголів’я, що скріплює їх. Переважний колір — чорний, але також є срібляста і сіра деталі зовні чашок.

Дизайн вирізняється мінімалізмом, але водночас дуже продуманий і ергономічний. На цьому знімку звуковий кабель відключений і видно посадкове гніздо для нього на корпусі навушників.

Зовні наголов’я традиційно для Sennheiser розміщена витіснена назва компанії, а з внутрішньої сторони — м’яка амортизуюча подушечка, що служить для упору навушників на голову. Вона обтягнута такою самою тканиною, що й обрамлення амбушур, це цілком виправдано з погляду дизайну, оскільки створює єдиний стиль.

Тканина цікава за фактурою поверхні і трохи нагадує ковролін, тільки набагато м’якша на дотик. По ідеї вона непогано повинна очищатися від пилу і волосся за допомогою щітки.

Дуга оголов’я може подовжуватися до необхідної комфортної довжини, що забезпечує зручну посадку навушників на вушні раковини. Подовження дуги відбувається ступінчасто, з невеликими пригальмовуваннями через однакові проміжки, що дає чітко вибрати потрібну довжину. На цьому ж фото видно, що наголов’я прикріплюється до чаш навушників через шарнірне з’єднання, завдяки цьому забезпечується додаткова можливість невеликої зміни кута посадки чашок на вуха, так що навушники «сядуть» на будь-яку голову.

Чаші навушників зовні закриті чорною металевою сіткою, що відіграє радше декоративну роль, оскільки за нею ховається білий логотип компанії Sennheiser. Підключений до навушників кабель має вигляд монолітної конструкції, а самі навушники мають дуже елегантний вигляд.

Назви каналів вказано на дужці оголів’я, на цьому фото видно букву L (лівий канал).

Кабелі виготовлено з безкисневої міді, а роз’єми для поліпшення надійності контакту вкрито золотом. Як можна бачити, вилка з боку навушників набагато меншого діаметра, ніж стандартний mini-Jack. Перехідник на Jack теж позолочений, чого не було у навушників HD 202.

Враження від навушників

Незважаючи на заявлений на упаковці захист від зовнішнього шуму, змушений визнати, що він досить середній. Я, сидячи в навушниках біля комп’ютера, у тих місцях фонограм, де тихий звук, постійно чув шум кулерів системного блока. Не можу сказати, що він був гучним, але все ж я його чув. У Sennheiser HD 202 звукоізоляція краща.

За комфортністю для вух навушники Sennheiser HD 439 кращі, ніж HD 202. Ті сильніше тиснуть на вушні раковини, унаслідок чого через годину-півтори прослуховування вушні раковини починають боліти, побічним явищем використання шкірозамінника там є і потіння вух, особливо влітку, що проявляється. У HD 439 вуха почуваються спокійно, хоча відносно невеликий розмір амбушур не дає змоги вушній раковині розміститися всередині чашки. Звісно, найкращі за комфортом закриті навушники — це ті, в яких вушна раковина повністю розміщена усередині, так само при цьому досягається більша звукоізоляція.

Спочатку навушники Sennheiser HD 439 випускалися із застосуванням велюру, але в моєму екземплярі це вже не велюр, а скоріше спеціальна акустична тканина. Використання цієї тканини дає змогу повітрю циркулювати між внутрішньою порожниною амбушур і зовнішнім простором, знижуючи ймовірність появи поту всередині, додатково вона відіграє роль поглинача віддзеркалень звукових хвиль, які, поза сумнівом, виникають у будь-якому об’ємі, на який впливає акустичний випромінювач.

З приводу кабелів, що від’єднуються. Можливо, у когось виникне сумнів у надійності з’єднання, але буду змушений розчарувати їх. Мініатюрний роз’єм у навушниках тримає вилку кабелю дуже щільно і ніяких шерехів і потріскувань під час експлуатації не виникає, сприяє цьому і позолота на вилках. Чудово й те, що мініатюрна вилка має Г-подібну конструкцію і виймається убік, а не у напрямку ходу кабелю. До речі власне про кабель: він доволі м’який і еластичний, при цьому не має схильності до скручування. Зручно й те, що він заходить в одну чашку навушників, не створюючи перемичку нижче підборіддя, щоправда, виробнику довелося розмістити звуковий кабель усередині наголов’я зі змінною довжиною, з чим він успішно впорався. Зазвичай подібного роду конструкції використовують кабелі, що йдуть зовні і мають еластичні петлі кабелю біля чаш навушників.

Прослуховування

Для прослуховування навушників Sennheiser HD 439 використовували два варіанти конфігурації: комп’ютер зі звуковою картою Audigy 2 (навушники було під’єднано до лінійного виходу) та ресивер Yamaha RX-V471 , під’єднаний безпосередньо по оптиці до материнської плати комп’ютера (навушники було під’єднано через перехідник mini-Jack — Jack). Джерелом були звукові файли в loseless форматі FLAC з різною частотою дискретизації аж до 96 кГц і 24 біти, WAV, аудіо компакт-диски і кілька композицій в MP3. Крім цього використовувався набір тестових доріжок, що входять до таких вимірювальних компакт-дисків: Denon Audio Technical CD, Japan Audio Society, Marantz Hi-End Audiophile Test Demo SACD і Stereophile Test CD 1, 2.

Музичні треки для прослуховування я підібрав сам, орієнтуючись насамперед на різні стилі, гарну якість звуку і різноманітність представлених музичних інструментів. Вокал і класика так само не були мною забуті, в результаті я отримав таку добірку, серед якої є такі треки (наводжу не всі):

Noel Rawsthorne — Toccata and Fugue in D minor (J.S. Bach),

Марія Каллас — Casta Diva (Вінченцо Белліні — Норма),

Фабіо Арміліато та оркестр — Vesti la giubba (Руджеро Леонкавалло — Паяци),

Елла Фіцджеральд — Дівчина з Іпанеми,

Alma Cogan — Fly me to the Moon,

Neyde Fraga — Vou Andar Por Ai,

Terry Snyder The All Stars — I’m In The Mood Of Love,

Fausto Papetti — Sleepy Shores,

Quincy Jones Sammy Nestico Orchestra — Basie Beyond,

Джордж Бенсон — Songs And Stories,

Джо Фуентес — Elegancias,

Джино Ваннеллі — Living Inside Myself,

Стівен Бішоп — It Might Be You (Theme From ‘Tootsie’),

Pat Benatar — Love Is A Battlefield,

Райан Періс — Dolce Vita,

Жанна Мас — L’Enfant,

The Motels — Shock,

Вільям Пітт — Вогні великого міста.

Мені не вдалося на слух виявити кардинальної відмінності в звучанні двох різних варіантів підключення, але ось різницю в звучанні між Sennheiser HD 439 і Sennheiser HD 202 я відчув. Насамперед, Sennheiser HD 439 грають помітно тихіше за такого ж рівня потужності, що підводиться. Щодо частотного спектра можу сказати, що у Sennheiser HD 439 відтворювані низькі частоти виражені м’якше і не звучать так напористо, як у HD 202. Спочатку мені це здалося пристойним недоліком, але після вдумливого вслуховування і звикання до HD 439 я зрозумів, що рівень низьких частот залежить від положення навушників на вухах. Якщо їх надіти правильно, щоб амбушюри максимально прилягали до вушних раковин, низькі частоти у HD 439 дуже навіть непогані, порівняно з цим звуком HD 202 звучать менш інтелігентно і навіть більш брудно відтворюють верхні частоти при великій кількості низьких. Тому Sennheiser HD 439 краще підходять для прослуховування вокалу, інструментальних композицій і джазу. Класика звучить теж непогано, але, як мені здається, глибина найнижчих частот все ж недостатньо глибока (вибачте за тавтологію). Або я просто звик до напористості інших навушників. Як виявилося, для HD 439 найчастіше під час прослуховування музики навіть не потрібні жодні еквалайзери і поліпшувачі звуку — звук у них звучить чітко і не спотворено.

Різні побутові звуки з тестових дисків відтворюються Sennheiser HD 439 на відмінно. Це звуки скла, що б’ється, гуркоту грому, двигунів автомобілів і літаків, але все ж таки не це є головним призначенням для навушників. Головне для них все ж таки якісно відтворювати музику і вони з цим прекрасно справляються.

Звучання окремих інструментів дуже деталізоване й жваве, чи то струнна гітара, чи то флейта, чи то арфа, чи то гобой, чи то клавесин, чи то віолончель. Навіть хор скрипок чи духових не перетворюється на істеричну кашу, а звучить тонко та іскристо. Звучанню органу, на мій погляд, все ж таки трохи не вистачає глибини в найнижчих регістрах, але загалом навушники HD 439 забезпечують його прекрасне відтворення. Струнні звучать незрівнянно, навіть контрабас, рояль також невидимо відчутний і інтелігентний, передаючи всі нюанси гри виконавця. Ще один вид інструментів, що не завжди добре звучить на записах — саксофон. Чесно кажучи, на цих навушниках він звучить чудово і бархатисто, абсолютно без спотворень (наприклад, Fausto Papetti — Les Feuilles Mortes). Вокальні партії м’які й чисті (наприклад, голос сопрано Y. Samejima або всесвітньо відома оперна співачка Maria Callas). Опери взагалі звучать дуже непогано, завдяки великому динамічному діапазону навушників, але в найскладніших місцях, де складається звучання хору і гучні пасажі симфонічного оркестру, аудіофіли, можливо, знайдуть якісь огріхи детальності звучання, які цілком можна списати і на недоліки цифрового запису.

Джазові композиції з вокалом і невеликою кількістю інструментів звучать, на мій погляд, досить реалістично, якщо не сказати ідеально. Ella Fitzgerald у своїй композиції Bonita була справжнім діамантом в обрамленні електричної гітари, губної гармошки, рояля і перкусії. Інструментальні та композиції в стилі Easy Listening також показані цим навушникам. Військовим маршам трохи не вистачає гучності великого барабана, хоча мідь і литаври звучать чисто. Поп-музика, New Wave і диско звучать непогано, але наче трохи вихолощено, можливо, дається взнаки недомовлена пружність низьких частот, однак, композиція з експресивною електрогітарою, яка більше тяжіє до року, мені в них дуже сподобалась (The Motels — Mission Of Mercy), що було дещо несподівано. Але повторюся, це лише мої, суто особисті враження.

Підсумок

Загалом, навушники Sennheiser HD 439 відіграють вкладені в них кошти на всі 100%.

Вони цілком комфортні на голові, у них є два змінні кабелі. Звук, що видається ними, правдивий і не спотворений. Комусь вони можуть здатися пріснуватими за звуком, особливо після інших, дешевших навушників, але я б назвав це плюсом, оскільки вони не займаються прикрашанням звуку, а намагаються передати його реалістично. Для любителів вокалу, класики, джазу та інструментальної музики вони будуть непоганим вибором за свою ціну, ну а любителям попси, можливо, варто придивитися до чогось іншого. Я б хотів спробувати що-небудь краще, але поки що не маю можливості.

За цим розкланиваюсь, до нових зустрічей!

Плюси:

1. гарне звучання практично на будь-якому звуковому матеріалі;

2. Досить комфортне розташування на вухах;

3. Два змінні кабелі різної довжини в комплекті;

4. Класичний зовнішній вигляд.

Мінуси:

1. Не дуже хороша звукоізоляція від зовнішніх шумів.

Linda Barbara

Lorem ipsum dolor sit amet, consectetur adipiscing elit. Vestibulum imperdiet massa at dignissim gravida. Vivamus vestibulum odio eget eros accumsan, ut dignissim sapien gravida. Vivamus eu sem vitae dui.

Recent posts

Recent comments