ДомойТехноОгляд звукової карти MOTU M4 - краще, ніж конкуренти?

Огляд звукової карти MOTU M4 — краще, ніж конкуренти?

Author

Date

Category

Звукова карта MOTU M4 — старша з двох бюджетних пристроїв від відомого виробника. Їй є чим виділитися — відмінні паспортні характеристики, якісний ЦАП, лупбек, преампи, дисплей, 4 входи і 4 виходи. Сьогодні подивимося на карту наживо.

Є чим виділитися?

Зовнішня звукова карта — обладнання, яке (в більшості випадків) працюватиме, поки його не розіб’єш кувалдою. А у випадку дідуся Audiobox 22VSL, на заміну якому і приїхала MOTU M4, і цього може бути недостатньо. У ролику, випущеному виробником багато років тому, карту від Presonus штовхали ногами, переїжджали машиною, реалізовуючи нічні кошмари звукача. А після всіх знущань пристрій без проблем працював і, зізнаюся, це підкуповувало. До речі, самої реклами я так і не знайшов. Потерли через обдарованих повторювачів чи мені це привиділося?

Маркетологи MOTU пішли іншим шляхом, зробивши наголос на ЦАП ESS Sabre32, який компанія використовує в дорожчих інтерфейсах. Тобто, ми отримуємо якісні перетворювачі за невисоку вартість. Погодьтеся, звучить заманливо.

Окремої згадки варта і заява про найпрекрасніші короткі затримки по лікарні. І байдуже, що переважна більшість інтерфейсів у принципі забезпечує плюс-мінус 10 мілісекунд, непомітних навіть якщо грати на басу або VST ударних, моніторячись через DAW.

Підсвідомо менше — краще, особливо якщо ви впевнені у своїй винятковій ритмічній чутливості, непідвладній простим смертним. На щастя, цей параметр М4 легко перевірити, чим і займемося в розділі про затримки.

Якщо і цього здасться мало, то молодша М2 і старша М4 — чи не єдині прилади в класі з повноцінною індикацією рівнів на дисплеї. Вони стануть у пригоді і блогерам, і музикантам: першим сподобається ефектний вигляд кольорових стовпчиків у відеороликах, а другі оцінять можливість за кілька секунд налаштувати гейн під час підключення нових інструментів. Причому в звукозаписну програму при цьому дивитися не потрібно.

Чим М4 кращий за М2?

На відміну від молодшої моделі, в М4 зробили повноцінний регулятор, який керує співвідношенням гучності між комп’ютерним міксом і сигналом із входів. Для роботи ця ручка необхідна і, звісно, це чистий маркетинг з боку MOTU для поліпшення продажів старшої моделі. Мій приклад свідчить, що ця тактика працює.

А ще в М4 є два додаткові лінійні входи. Масштабованість стане в пригоді і це лише питання часу, коли — коли, а не якщо — ці входи знадобляться. Якщо буде потрібно більше мікрофонних входів — можна комбінувати новий інтерфейс зі старим, використовуючи ті самі лінійні входи або просто під’єднавши обидві карти до маку.

Для простого запису ударної установки вже має вистачити, а якщо не вистачить — можна докупити преамп — ось вам і використання припавших пилом роками лінійних входів, для доведення мікрофонної канальності (якщо так можна висловитися) до шести. Більше власникам домашніх студій, на яких інтерфейс і розрахований, навряд чи знадобиться.

Ще в старшій моделі є по дві пари балансних і небалансних виходів на монітори. Знову ж таки, це лише питання часу, коли захочеться підключити додатковий щит-контроль, краще мати запасні виходи про запас, ніж не мати. У М2 ж є тільки одна пара балансних і одна пара небалансних виходів.

Чим схожі М4 і М2?

MIDI вхід і вихід присутні на обох картах і це добре. Особливо в реаліях маку нема чого займати зайвий USB на комп’ютері, якщо можна під’єднати міді-клавіатуру безпосередньо в карту. І працювати буде стабільніше, підключив і забув.

У популярній Focusrite Scarlett 2i2, яка коштує дешевше, приміром, міді і дисплея взагалі немає, на борту всього одна пара виходів на монітори, та й додаткових лінійних входів не спостерігається. Зате є додатковий режим преампа і народна любов.

Окремої згадки вартий вихід на навушники, який, крім мене, вже облизали, здається, всі, адже він здатний без проблем розгойдати високоомні навушники. Виходу 22VSL під час роботи в DT770 Pro на 250 Ом вистачало, але часто хотілося голосніше. Спойлер — вихід М4 на практиці показав себе прекрасно.

Багато хто оцінить мережевий тумблер на задній панелі пристрою — щоб відключити карту, тепер не потрібно висмикувати USB шнур або вимикати комп’ютер. З незрозумілих причин, у бюджетних звуковухах, крім MOTU, так ніхто більше не робить, і тому це спричиняє вау-ефект.

У контексті фіч М4, що виділяють М4, варто згадати і роздільне фантомне живлення на преампах. Як опція — це прекрасно, залишилося купити дорогий стрічковий мікрофон, щоб без побоювання одночасно використовувати його з уже наявним конденсаторним. Також є роздільні кнопочки для активації моніторингу — зручно, і світяться красиво, хоча на пресонусі їх узагалі не було і нічого.

І в М4, і в М2 підтримуються частоти дискретизації від 44.1 до 192 кГц. Це в принципі добре і показує можливості перетворювача, але на практиці знадобиться тільки при уповільненні звуку.

Хороша новина для стімерів — в обох картах є Loopback. Грубо кажучи, можна буде одночасно записувати сигнал з входів плюс те, що програється на комп’ютері.

Поглянувши на задню панель, не поспішайте збуджуватися, побачивши USB-C роз’єм. Він працює за стандартом 2.0, на що натякає і USB-C — USB-A кабель у комплекті. Хороша ж новина в тому, що для роботи зі звуком 2.0 цілком достатньо.

А ось у плані доданого програмного забезпечення MOTU зливає більшості конкурентів. Тут ми отримаємо тільки Performer Lite, Ableton Lite і 6 Гб лупів. Шкода, нічим із запропонованого я користуватися не планую.

To USA or not to USA?

Досить кумедно, що багато блогерів за старою пам’яттю називають MOTU повністю американським брендом. Річ у тім, що (за інформацією з відкритих джерел) 2021 року бюджетну лінійку без зайвого галасу оновили — крім нової версії ЦАПа, процесора, драйверів і прошивки, обидві отримали і нову країну складання. Здогадатися, де тепер збираються бюджетні MOTU, думаю, не складе труднощів.

Розберемося трохи докладніше. Якщо раніше в картах був встановлений ESS Sabre 32 ES9016, то тепер вони отримали новіший ESS Sabre 32 ES9026PRO — обидва чіпи 32 бітні, з динамічним діапазоном 124 дБ, але новий новіший і сучасніший.

MOTU використовує його в набагато дорожчому UltraLite mk5, наприклад. АЦП водночас залишили колишнім — AK5552VN (32 біт, 115 dB DR). Відрізнити ревізії можна за додатковим шурупчиком — у старій версії поруч із кожним XLR по одному кріпильному елементу, у новій — по два.

Оновлення прошивки і драйверів у теорії має підвищити стабільність роботи.

Було б дуже цікаво знайти Рукастого Вимірювача, який зміг би зіштовхнути обидві ревізії лобами. Щоправда, судячи з того, що в описі на сайті виробника в характеристики не внесено жодної зміни, є підозра, що заміри будуть без сюрпризів.

Хороше запитання — чи результувала релокація збірки в погіршення якості? Навряд чи.

Незважаючи на те, що в продажу все ще можна знайти пристрої першої ревізії, більшість уже нові і наш екземпляр не виняток. Та й з моменту апдейту вже минуло багато часу, а черг з незадоволених покупців щось не видно.

Перейдемо до практичної частини — до вимірювань.

Затримки

Для початку виміряємо загальну затримку, щоб перевірити заяви MOTU про перевагу в ціновій ніші. Обмовлюся відразу — залежно від потужності комп’ютера, ваші результати можуть відрізнятися. Щоб далеко не ходити, відкриємо на MacBook Pro M1 свіжоскачаний Ableton Lite і відвідаємо вкладку Preferences. Ось що виходить.

На частотах дискретизації в 41000 і 48000, на яких і працюватиме переважна більшість, можна без відчутної затримки записуватися в проміжку від 32 до 256 семплів. Ну а якщо запастися величезними накопичувачами і працювати на 176400 і 192000 (теоретично), то можна практично без затримки записуватися і на 1024 семплах. Не зовсім зрозуміло навіщо це може знадобитися, але можна.

Повторимо те ж саме в Cubase. Результати аналогічні, якщо не брати до уваги появи додаткових розмірів буфера.

Зробимо аналогічні вимірювання на комп’ютері під управлінням Windows 10 з процесором Ryzen 5 3600, 32 Гб оперативної пам’яті та живленням від блоку живлення be quiet! SYSTEM POWER 9 на 600W. Можна було б виміряти параметри спеціальною програмою, але (думає ся) в цьому немає практичного сенсу — незважаючи на більш приємні оку цифри, записуватися в ній ніяк не вийде. Так що ось результати в Ableton.

Як можна помітити, на цій платформі цифри мають набагато скромніший вигляд — можливо, певною мірою в цьому винен процесор від AMD. У Cubase затримки в проміжку буфера від 16 до 64 трохи (на 0.2 — 1 мс) трохи кращі, але істотно ситуацію це не змінює.

Утім, навіть під час гри на басу (на 41000 Гц) і моніторингу через DAW, затримка заподіює істотний дискомфорт тільки під час переходу на останній розмір буфера в 1024 семпла. Тобто, навіть затримка 29.2 секунди критичних незручностей не спричиняє, ну а з комфортом грати можна вже на буфері 256 — тобто (о жах!) при 17.6 мс.

У драйвері для Windows є додаткова галочка, активувавши яку можна ще трохи притиснути затримку. Дамо М4 фору і виміряємо параметри на 44100, 48000 і 192000 Гц у Cubase (який показав себе трохи краще Ableton) і подивимося, чи буде різниця.

Відмінності є, але вони несуттєві. При цьому, на відміну від тестів без галочки, буфер 16 неробочий і використовувати його не вийде — звук артефачить навіть на порожньому проекті з однією аудіодоріжкою без плагінів.

Перевіримо затримку на іншій платформі. Єдине, що є в наявності — старий комп’ютер під управлінням Windows 7 з Intel Core i5-3470 і 16 Гб оперативної пам’яті. Живиться дідусь від блока живлення Xilence Performance A+ XN061 на 530W. Ось результати.

Через слеш — дані з тією самою галочкою в драйвері. Незважаючи на те, що довелося встановити драйвери для Windows 10, на Windows 7 все прекрасно працює. За результатами вимірювань робимо висновок — у Cubase за затримкою різниці між AMD і Intel немає. Це особливо цікаво, якщо врахувати, що комп’ютер на AMD зібрано минулого року, а на Intel — багато років тому.

Параметри

Тепер давайте коротко поговоримо про параметри карти, які вже давно і багато разів виміряні і перевіряти їх ще раз вважаю зайвою тратою часу.

Факти штука вперта, тож у М4:

  • практично прямий частотний графік на входах з невисоким рівнем спотворень (THD+ N-106 dB на лінійному і-129 dBu EIN на мікрофонному за паспортом);
  • відмінний динамічний діапазон (115 дБ на входах і виході на навушники, 120 дБ на лінійних виходах за паспортом);
  • потужні і досить малошумні преампи, яких впритул вистачить для роботи навіть з найменш чутливими динамічними мікрофонами;
  • практично прямий частотний графік на виходах з невисоким рівнем спотворень (THD+ N-110 dB на лінійному виході і виході на навушники);
  • потужний підсилювач на навушники, достатній для роботи з 250-300-Омами.

Можна скептично ставитися до представлених MOTU паспортних даних, але слід зазначити, що їх було підтверджено досить іменитими техноблогерами в мережі.

Відчуття від використання

За два тижні використання MOTU M4 показала себе безпроблемною картою — для підключення до маку навіть драйвера потрібні лише щоб зменшити затримку і додати лупбек. Та й на Windows М4 працює без питань, мабуть, часи глючних драйверів від цієї компанії канули в лету.

На жаль, доступні налаштування в драйверах обмежуються семплрейтом і буфером, а на маку і того немає, практично всі налаштування здійснюються в DAW (хіба що частоту дискретизації можна поміняти в налаштуваннях аудіо та міді).

Зазначу, що порівняно з 22VSL у плані відтворення звуку (16 bit 44,1 kHz ALAC в Apple Music) підросла деталізація, особливо у верхній частині спектра. Стало краще чутно всілякі дизерінги-шипіння, сатурацію, реверберацію, дилей та інші ефекти. Зі старого інтерфейсу можна апгрейдитися і довго не думати — хоча б щоб почути «нові» педи в заслуханих до дірок міксах.

За пару тижнів використання карта жодного разу не вилетіла, але навіть якщо вилетить, можна просто її вимкнути-включити тумблером, а не висмикувати дроти з неї або системника. У комплекті йде кабель Type-C — Type-A для власників Windows, а маководам, мабуть, пропонується використовувати комплектний кабель від Apple. Цілком можна було б покласти додатковий шнур Type-C — Type-C — ціна пристрою від цього не сильно зросла б.

До збірки нарікань немає, ніщо не видає бюджетність крім крутилок. Регулятори нормальні, металеві та плавні, але не ступінчасті та пружні (як у тому ж 22VSL). З останніми дещо приємніше працювати — налаштовані рівні практично неможливо змінити випадково, тільки двома пальцями і навмисне.

Карта виконана в металевому чорному корпусі, відчувається монолітно і міцно. Знизу до корпусу прикручені прогумовані ніжки, щоб карта не дряпала стіл, у 22VSL вони приклеювалися до корпусу і теоретично могли з часом загубитися.

За габаритами М4 обігнала молодшого побратима через більшу кількість входів і виходів на задній панелі — 21 на 11 на 4.5 см. Вага невелика — всього близько 700 грамів, можна вільно брати її з собою куди завгодно.

Екран карти досить інформативний і корисний — на ньому відображаються рівні всіх чотирьох входів і виходів, завдяки чому на їхнє налаштування йде п’ять секунд замість десяти. Прогледіти кліппінг з такою наочною індикацією зможуть тільки найбільш неуважні.

Кнопки на передній панелі натискаються з легким приємним клацанням. Під час активації вони підсвічуються різними кольорами — фантомне живлення червоним, моніторинг — синім, причому під час увімкнення MON цифра входу, обраного для прослуховування, також підсвічується синім на дисплеї. Моніторинг обох каналів з панорамуванням вліво-вправо увімкнеться, якщо затиснути одну з кнопок MON. Перед увімкненням тумблера можна затиснути обидві моніторні кнопки для входу карти в режим оновлення прошивки, для чого передбачена спеціальна утиліта.

На передній панелі є два суміщених лінійних-мікрофонних-гітарних XLR/TRS входи від Amphenol, а 1/4-дюймовий TRS вихід на навушники розміщено з протилежного боку. Ззаду є два лінійних TRS входи, чотири балансних TRS і чотири небалансних RCA виходи, а також роз’єми Midi-In і Midi-Out. На цьому про карту все, підведемо підсумки.

Висновки

Вибір бюджетного аудіоінтерфейсу — справа непроста, оскільки в ціновому діапазоні $150-$300 знаходяться конкуренти плюс-мінус однакової якості. При цьому, MOTU є чим виділитися — тільки наявність дисплея і ESS Sabre32 Ultra багато чого варта.

На додаток отримуємо чудовий вихід для високоомних навушників, якісні малошумні преампи, широкий динамічний діапазон входів і виходів, аналогову ручку мікс, роздільне фантомне живлення, різні виходи на кілька пар моніторів, MIDI, кнопку вимкнення нарешті. Тим, хто ненавидить колупатися в софті і віддає перевагу кнопкам-крутилкам, М4 сподобається, адже останніх тут багато.

Звичайно, багато що залежить від решти обладнання, приміщення і моніторингу, через що невелику різницю між конкурентами можна не почути зовсім. Звісно, за наявності одного мікрофона і гітари, які під’єднані до інтерфейсу завжди, дисплей навряд чи стане в пригоді. Звичайно, лінійні входи і запасні виходи на монітори можуть простоювати роками. Вибір інтерфейсу залежить від багатьох чинників.

Чи можуть конкуренти похвалитися чимось із того, чого немає в M4? Так, наприклад, двома незалежними виходами на навушники, хорошим софтом і якісними плагінами в комплекті, віртуальними мікшерами, оптичним входом і додатковими режимами роботи преампів. Якщо щось із цього для вас важливіше — вибирайте модель, в якій це щось є.

При цьому, заява MOTU про найкращі затримки по лікарні більше схожа на маркетинговий хід. Припустимо навіть, що це правда, але 1-2 мілісекунди (а, як показує практика, навіть 5-10) навряд чи зіграють істотну роль.

Зрештою, якщо хочеться мінімум затримок, а комп’ютер не витримує 16-32 буфер, можна зробити багато чого — повідключати зайві плагіни або взагалі моніторитися безпосередньо.

У плані затримок, судячи з отриманих цифр, власникам маків пощастило більше. Карта дещо сповільнюється в Windows, але, незважаючи на це, використовувати її доволі комфортно навіть із ритм-інструментами.

Загалом карта сподобалася, можу рекомендувати до придбання за адекватною ціною.

Linda Barbara

Lorem ipsum dolor sit amet, consectetur adipiscing elit. Vestibulum imperdiet massa at dignissim gravida. Vivamus vestibulum odio eget eros accumsan, ut dignissim sapien gravida. Vivamus eu sem vitae dui.

Recent posts

Recent comments