Говорячи про «ядерну» революцію, яка нещодавно відбулася в сегменті десктопних процесорів, колеги автора воліють ілюструвати її переваги на прикладі топових моделей сімейства Core i7. У цьому, безумовно, є частка сенсу, адже в особі того ж Core i7-8700K ми отримуємо аналог процесорів під флагманську платформу минулого покоління — LGA 2011-3. Але — на тоншому техпроцесі, з більш швидким контролером пам’яті і вже абсолютно точно — з кращим розгінним потенціалом у порівнянні з Broadwell-E.
Ось тільки потрібно визнати, що в топовому сегменті як такої нестачі продуктивності не відзначалося. Подивимося ще раз на результати Core i7-7700K: так, на тлі сучасних аналогів він не показує нічого видатного, а, щоб купити його сьогодні за ціною i7-8700K, треба мати зовсім вже альтернативну систему цінностей…
…І все ж, 8 віртуальних потоків навіть сьогодні дозволяють йому видавати прийнятний рівень продуктивності в іграх і робочих завданнях. Інакше кажучи, якщо у вас вже є система на базі i7-7700K — особливого сенсу в апгрейді на флагманські моделі ЦПУ поточного покоління немає.
Реальну і відчутну користь від збільшення кількості ядер можна помітити, якщо спуститися трохи нижче по лінійці продуктів Intel. Адже, якщо формула «4 ядра / 8 віртуальних потоків» ще більш-менш актуальна, то процесори з чотирма фізичними ядрами вже давно повинні були зміститися в початковий ціновий сегмент.
На жаль, до появи шестиядерних моделей Ryzen 5 1600 /1600X, приводу для таких кардинальних змін у Intel не було. Точніше, де-факто привід був: сучасні ігри вже давно навчилися використовувати 8 і більше потоків обчислень, а повальне захоплення користувачів записом ігрового відео ще більше підвищило вимоги до продуктивності та масштабованості ЦПУ…
…Власне, саме тому зазначені вище Ryzen 5 1600 і виявилися, мабуть, найпопулярнішими представниками свого сімейства. Вони не тільки були швидшими за конкурентів, а й пропонували істотно більший функціонал за ті ж гроші. Будь-які актуальні ігри без 100% завантаження ядер і відповідних наслідків, стрім через процесор без різкого падіння продуктивності, висока продуктивність у робочих завданнях — інакше кажучи, все те, чого чотириядерні Core i5 дати не могли чисто фізично.
Відповіддю, що вийшла з невеликою затримкою, стали процесори Core i5 сімейства Coffee Lake — вони хоч і не запропонували нових рішень у плані архітектури, але зате додали в ядрах, пропонуючи вже не 4, а 6 фізичних потоків. За рахунок чого в середньобюджетному сегменті стався різкий стрибок продуктивності, якого користувачі чекали вже кілька поколінь.
Але і Ryzen не сиділи на місці: на зміну сімейству Ryzen 1000, відомому під кодовим ім’ям Summit Ridge, прийшли оновлені моделі Pinnacle Ridge, які пропонують нехай невеликі, але все ж таки зміни архітектури, а також потенціал розгону, який збільшився.
Залишається лише питання, до яких результатів на практиці призведе ця «гонка озброєнь», і хто тепер буде лідирувати в найбільш затребуваному для користувачів ціновому сегменті.
Це ми і дізнаємося за результатами сьогоднішнього тестування.
Знайомство з учасниками
Процесори, що займають верхню межу середнього цінового сегмента, завжди були «річчю в собі»: змагатися з топовими моделями їм не давала змоги менша кількість ядер/потоків, а бюджетніші представники сімейства не могли до них дотягнутися або через відсутність розгону, або — знову ж таки, через брак ядер.
До того ж, і інтерес покупців був прикутий переважно до цих моделей: ціна завжди вигідно відрізнялася від флагманів, а за рахунок розгону можна було (хоча й умовно) отримати більш ніж достатню продуктивність.
Тому і порівнювати ці процесори має сенс тільки між собою, без участі більш старших або молодших рішень:
Тут, треба сказати, вибір не зовсім коректний: якщо Core i5-8600K відрізняється від Core i5-8600 наявністю розгону, то для Ryzen 5 2600X літера X не значить нічого, крім агресивнішої роботи XFR і трохи вищих частот. R5-2600 ідентичний побратиму з X і розганяється до тих же частот.
Таким чином, вибір процесорів для даної статті був зроблений виключно на основі їх вартості. R5-2600X за 15 тисяч все ж ближче до i5-8600K. А порівнювати процесори за 13 і за 18 тисяч — справа за визначенням абсурдна.
Конфігурація тестових систем і методика тестування
Перелік комплектуючих, спільних для всіх платформ:
- Система охолодження процесора: CoolerMaster Masterliquid 240 Pro ;
- Термоінтерфейс: Thermal Grizzly Aeronaut ;
- Відеокарта: Gigabyte GeForce GTX 1080 Ti Aorus Extreme;
- Дискова підсистема: SSD Western Digital WDS240G1G0A+ HDD Western Digital WD10EZRX-00A8LB0;
- Оперативна пам’ять: G.Skill SniperX F4-3400C16D-16GSXW, 2x8gb;
- Корпус: Corsair Carbide 270R ;
- Блок живлення: Corsair CX 750M.
Платформа AMD socket AM4
- Центральний процесор: AMD Ryzen 5-2600X;
- Материнська плата: Gigabyte X470 Aorus Gaming 7 Wi-Fi
Платформа Intel LGA 1151_v2
- Центральний процесор: Intel Core i5-8600K;
- Материнська плата: Gigabyte Z370 Aorus Gaming 3
Усі тести були проведені з-під ОС Windows 10 Professional 64-bit збірки 1803 з останніми оновленнями на 24 червня 2018 року, включно з відомими оновленнями безпеки. Крім того, з причин не менш відомих, для кожної з тестованих плат використовувалася остання на момент тестів прошивка: F7 для LGA 1151_v2 і F4g — для AM4.
Для кожної з тестованих систем було призначено стандартний профіль ОС — «Висока продуктивність». Альтернативний план «Збалансований для Ryzen» цього разу не використовувався.
Частота оперативної пам’яті становила 3466 МГц, а ось набір таймінгів знову відрізнявся. Для платформи АМ4 використовувався стандартний для використовуваних модулів набір 16-16-16-16-36, але на платформі LGA 1151_v2 пам’ять вдалося запустити на цій частоті тільки з таймінгами 17-18-18-38 — позначилися особливості тестової материнської плати.
Методика тестування містила як синтетичні бенчмарки, виконані при стандартних налаштуваннях, так і тести в іграх. Для останніх було обрано два режими: 1680х1050 пікселів із середніми налаштуваннями, щоб мінімізувати вплив відеокарти, і — спеціально для розкривашок! — 1920х1080 пікселів із максимальними налаштуваннями. Більш детально параметри вказані безпосередньо на графіках.
Розгін і частотна модель…
Ryzen 5-2600X
Оновлена модель для середньобюджетного сегмента повинна працювати на частоті, яка лише трохи відрізняється від параметрів R7-2700X: для Ryzen 5 2600X призначено 3600 МГц базової частоти і 4200 МГц у динамічному розгоні. Однак, як і у старшого представника лінійки, частота для нього — поняття вельми розмите.
При завантаженні всіх 6 ядер і 12 потоків частота тримається на позначці в 4 ГГц, пікові 4200 доступні тільки при завантаженні одного-двох ядер:
Тієї ж частоти процесор дотримується і в іграх:
Залежно ж від завантаження ядер/потоків частота процесора може змінюватися:
4200 Мгц 1 ядро / 1 потік
4100 Мгц 1 ядро / 2 потоки
4050 Мгц 2 ядра / 4 потоки
4025 МГц 4 ядра / 8 потоків
4000 Мгц 6 ядер / 12 потоків
При проходженні OCCT linpack у режимі AVX і при завантаженні всіх 12 потоків процесор без розгону розігрівся до 67 градусів — з урахуванням спеки, що настала в Санкт-Петербурзі, і мінімум 28 градусів у кімнаті при відкритих навстіж вікнах — дуже непоганий результат. В іграх, що можна помітити з відео, температура ще нижча.
Тестовий процесор, на жаль, не підніс сюрпризів у плані розгону. Вдалося досягти лише стабільних 4200 МГц при напрузі в 1,38 вольта і LLC у режимі Turbo. Запустити систему і зняти скріншот CPU-Z вдавалося і на 4250 МГц, але в такому разі система втрачала стабільність уже під час запуску браузера, не кажучи вже про ігри та бенчмарки. Причому підвищення напруги до 1,4125 і 1,425 вольта ніяк стабільність не покращували.
Частота процесора тримається на заданій позначці протягом усього тесту, технологія SenseMI при розгоні через множник перестає впливати на параметри процесора. Пікова температура в тих же умовах становить уже 78 градусів.
Core i5-8600K
Як і у випадку з Core i7-8700K, параметри роботи середньобюджетного Coffee Lake задаються насамперед на рівні материнської плати. Тестова материнка з останньою на момент написання статті версією прошивки, пропонує i5-8600K працювати так:
За базової частоти в 3,6 ГГц, процесор має працювати на 4100 МГц у разі завантаження всіх 6 або тільки 5 ядер. Для чотирьох і двох ядер призначено 4200 МГц, а паспортні 4300 можливі тільки при використанні одного ядра.
На практиці ж результати виявилися такими:
При завантаженні всіх 6 ядер ми отримуємо рівні 4100 МГц, частота підскакує тільки в моменти зміни завдання, по завершенню тесту вмикається енергозберігаючий режим, в якому частота процесора може падати до 3300 МГц.
В іграх отримуємо все ті ж 4100 МГц:
А залежно від завантаження ядер і потоків — такі результати:
4300 Мгц 1 ядро
4200 Мгц 2 ядра
4100 Мгц 4 ядра
4100 Мгц 6 ядер
А ось із розгоном у Core i5-8600K все не так гладко. Тестовий процесор запустився на частоті 4800 МГц при 1,26 вольта, але таких експериментів термоінтерфейс у нього під кришкою не виніс:
Те саме спостерігалося при зниженні напруги до 1,24 вольта:
При зниженні частоти до 4700 МГц і напруги до 1,23 вольта:
І навіть при зниженні частоти до 4600 МГц, а напруги — до 1,22 вольта:
Температур стабільно нижче 100 градусів на ядрах вдалося досягти тільки під час запуску процесора на частоті 4600 МГц і напрузі в 1,2 вольта:
Однак, хоча процесор і запускав ОС за цих параметрів, напруга все ж виявилася занадто низькою для проходження стрес-тесту OCCT linpack, що видно на скріншоті вище. Під час тесту виникали рандомні помилки, а підвищення напруги до 1,21-1,22 вольта — вело до перегріву.
Температури
Для зручності зведемо дані щодо температур в одну таблицю. За 28 градусів у кімнаті з відчиненими вікнами, у корпусі Corsair Carbide 270R із закритими бічними кришками, за мінімальних обертів корпусних вентиляторів, під СВО CoolerMaster Masterliquid 240 Pro, помпа якої працювала на максимальних обертах, а обидва вентилятори — на 2000 об/хв, температури виявилися такими:
Оскільки з описаних вище причин процесор Intel не зміг пройти тест OCCT Linpack (символічно — як і i5-7600K роком раніше), було проведено додатковий тест під типовим ігровим навантаженням. Протягом 30 хвилин запускався Assassin’s Creed: Origins на максимальних налаштуваннях графіки.
В іграх i5-8600K поводився стабільно, температура не перевищувала 82 градусів. Втім, потрібно розуміти, що 30 хвилин — далеко не повноцінне ігрове навантаження, оскільки ігри зазвичай займають більше часу.
R5-2600X, як і слід було від нього очікувати, стабільний і холодний у всіх сценаріях роботи — переваги припою під кришкою ніхто не відміняв.
Але все ж, куди більш цікава продуктивність процесорів.
Синтетичні тести
Відповідно до методики, відкриває сьогоднішнє тестування wPrime 2.10 — бенчмарк, що визначає продуктивність центрального процесора за допомогою обчислення квадратних коренів великої кількості чисел.
Wprime звичайно відмінно відгукується на збільшення кількості ядер/потоків, тому результати досить несподівані. Процесори розташувалися дуже близько один до одного, відрив R5-2600X не можна назвати значним.
Fritz Chess benchmark — тест, що визначає продуктивність центрального процесора за рахунок обробки алгоритмів шахових партій.
Ще один бенчмарк, що любить багатопотоковість, і знову ті ж результати: i5-8600K дуже суттєво відстає в номінальному режимі, але скорочує відставання після розгону. А ось розгін R5-2600X не дає такого вже великого приросту продуктивності, хоча і виводить його в лідери.
Passmark Performance Test — також винятково синтетичний, але вже комплексний бенчмарк, що оцінює продуктивність процесора одразу за 9 параметрами: операціях з цілими числами і числами з плаваючою комою, виконанні інструкцій SSE, обчисленні простих чисел, стисненні даних і т. д. Підсумкова оцінка тесту — загальний бал за всі 9 завдань.
У цьому бенчмарку R5-2600X лідирує як у номіналі, так і в розгоні — хоча розрив між ним і i5-8600K не можна назвати істотним.
PCmark 8 — утиліта для комплексного тестування системи від авторів 3Dmark. Використовуючи кілька сценаріїв, цей бенчмарк імітує як виконання низки типових завдань: веб-серфінг, набір тексту, IP-телефонія, — так і більш складних. До пакета включено обробку фотографій, кодування відео і навіть ігрові тести, що перекочували сюди безпосередньо з попередніх версій 3Dmark.
Процесори знову виступають нарівні — з тією лише різницею, що i5-8600K після розгону виходить трохи вперед. Але, як і в попередніх тестах, перевагу не можна назвати суттєвою.
PCmark 10 додає низку завдань, що відповідають реаліям часу. Крім офісних і дизайнерських дисциплін, перевіряється продуктивність системи під час відтворення 2К-відео, роботі з онлайн-картами, тривимірному моделюванні та обробці відео.
І знову практично ідентичні результати. I5-8600K попереду, але його перевага — у межах похибки вимірювань. Такої різниці, як між R7-2700X і i7-8700K тут немає і в помині.
Оскільки методика тестування процесорів передбачає й ігрові тести, не можна було виключити з уваги традиційний бенчмарк 3Dmark Fire Strike .
А ось бал за фізичний тест у Fire Strike показує явного лідера, яким стає R5-2600X.
Тести в робочих додатках
Cinebench — бенчмарк, заснований на рушію популярного програмного пакета для тривимірної графіки та анімації, Cinema 4D — визначає продуктивність процесора шляхом замірів швидкості рендерингу складної тривимірної сцени.
Перевага R5-2600X у робочих завданнях цілком очевидна, але варто зауважити, що і i5-8600K справляється відносно непогано — у всякому разі, якщо порівняти його з результатами i5-7600K.
Luxmark — ще один тестовий пакет, що використовує виміри швидкості рендерингу для оцінки продуктивності системи. На відміну від Cinebench, пропонує три сцени різного рівня складності і може використовувати рендеринг силами ЦПУ і графічного процесора одночасно. У цьому випадку використовувався тільки центральний процесор.
А ось у Luxmark процесор Intel виступає набагато гірше — різниця з R5-2600X стає мало не дворазовою.
Популярний у середовищі архітекторів і дизайнерів інтер’єру рушій для візуалізації Corona Renderer обзавівся власним бенчмарком і базою даних, що об’єднує результати всіх актуальних ЦПУ.
Те ж саме можна сказати і щодо Corona Renderer: i5-8600K поступається конкуренту цілу хвилину — що, з огляду на загальний час тесту, більш ніж істотно.
Не менш складне завдання ніж тривимірний рендеринг — кодування відео. Для оцінки продуктивності процесорів у відповідних завданнях автор використовував тестовий пакет x264HD benchmark 5.0.1 , що працює в 64-бітному режимі. Заміри продуктивності тут засновані на вимірюванні швидкості перекодування вихідного відео у формат x264 — до слова, відповідний кодер використовують більшість популярних програм такого роду.
Хоча в цьому бенчмарку різниця вже не настільки показова, як у Luxmark або Corona Renderer, R5-2600X залишається очевидним лідером.
x265HD benchmark — нова версія тестового пакета, що використовує кодування відео у формат h265 — стандарт, що набуває дедалі ширшого поширення завдяки більшій адаптації для мобільних пристроїв і онлайн-сервісів.
А ось у новій версії бенчмарка результати виявилися несподіваними: якщо в номінальному режимі R5-2600X явно швидший, то після розгону різниця вкладається в межі похибки вимірювань, і можна сказати, що процесори виступають нарівні.
Бенчмарк SVPmark не є тестом на продуктивність під час кодування відео в чистому вигляді — він визначає швидкість роботи системи з програмою Smooth Video Project (SVP), метою якої є збільшення плавності відтворення відео за рахунок включення в нього проміжних кадрів.
Тут R5-2600X знову стає лідером, хоча розрив між процесорами навіть менший, ніж x264 HD benchmark.
Окремим рядком варто пустити такий тест з пакета PCmark 10, як робота з фото з розділу Digital Content Creation . Оцінка тут комплексна і є загальним балом за 11 дисциплін: відкриття зображень із прев’ю-якістю, збереження у форматах JPEG і PNG, накладення фільтрів (розмиття за Гаусом і додавання шуму), зміна яскравості, контрастності та колірної моделі.
R5-2600X трохи поступається в номінальному режимі, але після розгону скорочує відставання і виступає нарівні з розігнаним i5-8600K. Однак варто сказати, що різниця в будь-якому разі незначна: продуктивність процесорів гранично близька, і такої переваги, яку мав R7-2700X над i7-8700K, тут немає і близько.
Вбудований бенчмарк утиліти True Crypt дає змогу оцінити продуктивність процесорів під час криптографічного навантаження. Використання потрійного алгоритму AES-Twofish-Serpent дозволяє завантажити роботою процесор з будь-якою кількістю ядер.
Цей бенчмарк традиційно є сильною стороною процесорів AMD, тому перевага R5-2600X цілком очікувана. I5-8600K позаду з півтораразовим відставанням.
Архівація даних в 7-zip — ще один спосіб завантажити процесор роботою, причому отримані результати можна вважати оцінкою швидкодії системи в офісних завданнях. Втім, у цьому випадку важливі не тільки продуктивність і кількість ядер, а й пропускна здатність пам’яті.
Навіть за однакової частоти пам’яті i5-8600K нема чого протиставити 12 потокам R5-2600X, коли мова заходить про добре розпаралелювані завдання. Звичайно, відставання тут далеко не дворазове, і тим не менш, R5-2600X — очевидний лідер тесту.
Тести в іграх
Assassin’s Creed: Origins — нова частина щорічного серіалу, в якій Ubisoft замахнулися на відтворення не одного міста конкретної епохи, а цілого стародавнього світу. За одну лише непередавану атмосферу таємничих пірамід, величних палаців, похмурих гробниць і жорстокості, що коїться під мудрими поглядами монументальних статуй, грі можна пробачити абсолютно все що завгодно. Якщо ви зі шкільної лави мріяли про пригоди серед пустель і оазисів і фанатіли від фільмів про Індіану Джонса — пропускати цю гру ніяк не можна, тим паче, що графіка тут неймовірно гарна і тільки сприяє подорожі крізь століття.
Перший ігровий тест демонструє ту ж картину, що і з протистоянням Core i7-8700K і R7-2700X — хіба що різниця в продуктивності менша, а в FullHD і зовсім сходить нанівець. Проте, збільшення кількості ядер при збереженні відносно високої частоти і продуктивності-на-ядро роблять свою справу: шестиядерний Core i5 виходить у лідери в першій же сучасній грі з підтримкою багатопотоку!
Batman: Arkham Knight — завершальна частина трилогії від студії Rocksteady, яка за задумом мала стати найдраматичнішою і найтрагічнішою. ІЧСХ, стала. Але тільки не в тому сенсі. Незважаючи на всі переваги сюжету і графіки, гра вийшла настільки сирою і кривою, що навіть оглядачам довелося чекати купи патчів, перш ніж отримані результати можна було представити публіці.
У «процесорозалежному» режимі різниця між R5-2600X і i5-8600K набагато менша, ніж в Assassin’s Creed: Origins, що доволі дивно: зазвичай цей бенчмарк більш прихильний до процесорів із синім логотипом. А ось у FullHD ситуація повторюється повністю: різниця невелика, але розігнаний i5-8600K виходить у лідери.
DOOM — гра, яка якщо і не виховала, то безумовно залишила свій слід у головах і серцях не одного покоління геймерів. Один зі стовпів жанру шутерів — та що там, самої індустрії ігор для ПК! — несподівано повернувся з найсучаснішою графікою і найолдскульнішим геймплеєм, змушуючи гравців і критиків кричати від захвату.
На жаль, але маючи GTX 1080 Ti, порівнювати щось у DOOM важко: у «процесорозалежному» режимі все впирається в стелю 200 фпс, і йти з цієї позначки не квапиться — хоча за мінімальним фпс можна побачити деяку різницю.
Проте в цьому бенчмарку між процесорами спостерігається паритет: різниця в FullHD укладається в межі похибки вимірювань.
Fallout 4 — продовження однієї з найпопулярніших у нашій країні рольових серій. на жаль, знову вийшло з-під пера Bethesda Softworks. Як завжди буває у цієї студії, інтерактивна пісочниця вдалася на славу, а ось із духом пост’ядерної пустки, сюжетом і смисловим наповненням вийшло не дуже. Втім, графічно гра більш ніж хороша, а вимоги до апаратної частини досить великі.
Fallout 4 практично повністю повторює результати Assassin’s Creed: Origins. У «процесорозалежному» режимі i5-8600K явно попереду, хоча різниця не така вже й велика. У Full HD же процесор Intel лідирує тільки після розгону, хоча його перевагу і в цьому випадку не назвати розгромною.
FarCry: Primal — мабуть, найсміливіший експеримент Ubisoft до виходу Assassin’s Creed: Origins. Серія, відома своєю шутерною механікою не менше, ніж відкритим світом, була відправлена за часів, коли від найближчої вогнепальної зброї головного персонажа відокремлює всього лише якась парочка тисячоліть. Проте, виживання в стародавньому світі серед гігантських хижаків і не менш небезпечних двоногих справді вдихнуло в серію нове життя і різко підбадьорило обридлий ігровий процес. Підросли і системні вимоги, причому як до графічної, так і до процесорної частини ПК.
Графічний рушій Dunia Engine, на якому зараз працює серія FarCry — рідкісний приклад відмови від багатопотокових обчислень і прив’язки до продуктивності окремого ядра. І хоча i5-7600K свого часу це ніяк не допомогло, i5-8600K виступає набагато краще. І в Full HD, і в 1680×1050 він демонструє явну й очевидну перевагу.
FarCry 5 не приносить особливих нововведень у вже усталену механіку, але зате створює більш ніж цікавий сеттинг. Вкрай актуальні для 1/8 частини суші теми релігійного екстремізму, масового божевілля і сліпого наслідування різних пророків і вождів розкриті настільки, що якихось ще коментарів ця гра просто не потребує.
Нова гра серії ставиться до процесора Ryzen більш прихильно, ніж Primal. Хоча у i5-8600K і зберігається перевага в обох режимах, але розрив тут значно менший, ніж у попередній частині.
Hitman 2016 — не стільки перезавантаження серії, скільки ретельна реставрація оригінальної ігрової механіки, яка колись дала змогу цьому серіалу створити власний жанр. Повернулися просторі рівні зі складною архітектурою і безліччю способів виконання завдань, повернулася підготовка і планування, а робота художників і дизайнерів досягла принципово нового рівня. Але разом із нею вгору стрибнули і системні вимоги гри.
Дивно, але Hitman, зазвичай більш лояльний до процесорів з великою кількістю обчислювальних потоків, тут повністю солідарний із серією FarCry і віддає перевагу i5-8600K, причому відразу в обох режимах.
Mass Effect: Andromeda — «нібито-продовження» однієї з найбільш знакових рольових ігор останніх років, яка змусила мільйони людей по всьому світу знову мріяти про підкорення космосу і вивчення далеких світів. З метою економії розробка гри була доручена видавцем підрозділу Bioware, який ніколи раніше не займався проектами ААА-класу, що неминуче позначилося на підсумковому результаті. Проте графічно гра доволі гарна (якщо не дивитися на обличчя персонажів) і до того ж, працює на найактуальнішій версії рушія Frostbite.
Гра на рушії Frostbite 3.5 рік тому виявилася одним із багатьох бенчмарків, які i5-7600K з тріском провалив. Збільшення кількості ядер в i5-8600K призвело до закономірного стрибка продуктивності, і тепер процесор Intel виступає нарівні з R5-2600X у Full HD і лише трохи поступається йому в «процесорозалежному» режимі.
Metro: Last Light — продовження одного з найбільш вдалих шутерів, створених на пострадянському просторі. Крім вельми технологічної графіки, гра доставляє цікавим сюжетом, постапокаліптичними пейзажами, у яких ні-ні-ні та промайнуть знайомі кожному жителеві СНД деталі, препаруванням замкнутого суспільства підземки, яке втілює всі сучасні нам «-ізми» в найгротескнішій та найстрашнішій формі, і багатьма іншими аспектами. На жаль, гра дуже жадібна до ресурсів ПК і не позбулася технічних проблем, характерних для рушія першої частини.
У цьому бенчмарку процесори зберігають паритет у FullHD, а ось у 1680х1050 пікселів i5-8600K виходить уперед — нехай і незначно.
NFS: Payback — і «нібито-продовження», і «нібито-справа-припасти-до-початків», повернувши серію до теми вуличних перегонів, яка колись вистрілила в Underground і старому Most Wanted. На ділі ж — звичайне «продовження», що вирізняється вкрай слабким сюжетом і сумнівною ігровою механікою. Проте в плані графіки і дизайну гра більш ніж хороша, і до того ж вимоглива до відеокарти і процесора.
Відрив навіть наполовину не такий великий, як у FarCry або Hitman, і все ж i5-8600K лідирує в обох режимах.
Rise of the Tomb Raider — спроба повернути серію до її коріння після умовно-реалістичної першої частини зразка 2013 року. Фантастичні артефакти, вольності з історією та географією і навіть фізичними можливостями героїні, бадьорий геймплей і пригоди в яскравих декораціях — у комплекті. Не вистачає хіба що нескінченного боєзапасу.
Гра вкотре запускалася без патча для Ryzen, тому результати потрібно сприймати лише в контексті. Проте, R5-2600X істотно поступається в «процесорозалежному» режимі і трохи — в FullHD.
Tom Clancy’s Rainbow Six: Siege — мабуть, один із найдостойніших претендентів на лаври Counter Strike, який нині скотився в роздачу скінів, медальок і лутбоксів. Командний екшн з харизматичними оперативниками, що відрізняються один від одного не тільки зовнішнім виглядом, а й набором умінь, зруйнованістю оточення, реалістичнішою фізикою і більшим набором сценаріїв пропонує набагато більше розмаїття механік і більший простір для фана.
З огляду на загальний рівень продуктивності, результати цього бенчмарка становлять більше академічний інтерес. І тим не менше, ми знову бачимо практично повний паритет у FullHD і лідерство i5-8600K у «процесорозалежному» режимі.
War Thunder — проект, якому давно присудили статус духовного спадкоємця World of Tanks. Спочатку гра сприймалася як «WoT з літаками», але зрештою перетворилася на оригінальний і самобутній продукт, що заслуговує на увагу без усіляких відсилань до проєкту, який вийшов раніше. Реалістична модель пошкоджень, вибір між аркадним стилем і повноцінним симулятором, спільні дії авіації та наземної техніки — інакше кажучи, все те, чого попередник так і не досяг.
War Thunder, на жаль, не освоїв те, що World of Tanks зумів ще в патчі 9,22. А саме — використання понад 2 потоків обчислень. Як результат — i5-8600K очікувано лідирує в обох режимах. Але тим дивніше те, що відставання R5-2600X не можна назвати таким же істотним, як, наприклад, у FarCry: Primal.
Watch Dogs 2 — продовження відносно нової франшизи Ubisoft, що виправляє недоліки першої частини та підкуповує цільову аудиторію темою боротьби «не таких, як усі» проти «всіх, які такі». У графічному плані, як і за геймплеєм, гра помітно перевершує попередницю, а системні вимоги і зовсім не можна порівняти.
У FullHD різниці між процесорами знову не відчувається, у «процесорозалежному» режимі i5-8600K лідирує, хоча і з невеликим відривом.
Висновки
Отже, «ядерна революція» в десктопних процесорах остаточно здійснилася — і, як було заявлено на початку статті, її наслідки найдобріше помітні саме в середньобюджетному сегменті.
Так, якщо чотирьохядерний i5-7600K назвати ігровим процесором можна було лише в тому разі, якщо сучасні ігри ви бачили тільки на youtube, то i5-8600K — уже цілком актуальний продукт, який може стати гідним варіантом для складання ігрової системи. Його не налякають ні самі ігри, що використовують багатопотік, ні запис відео в них.
Звичайно, продуктивність під час запису впаде, але це не призведе до таких катастрофічних наслідків, як у випадку з i5-7600K. Візьмемо, наприклад, усе той же Assassin’s Creed: Origins:
Продуктивність без запису відео:
Продуктивність під час запису відео: