Як облаштувати домашній кінотеатр

Кінотеатри відходять у минуле. Спочатку їх побив ковід, а тепер Голлівуд відмовляється показувати в Росії свої фільми. Але і крім цього кінотеатр часто розчаровує — глядачі, які шарудять чіпсами, незручні місця, дубляж замість оригінальної доріжки тощо. Дивитися кіно вдома набагато зручніше — не треба нікуди їхати, сеанс у будь-який час, у комфортній обстановці. Як зробити домашній кінотеатр кращим за комерційний — розберемося в цій статті.

ТВ чи проектор?

Кіно починається з картинки. Соковите зображення на великому екрані має вражати. Суперечка починається з того, який девайс має видавати картинку — ТБ чи проектор?

Як вибрати проектор?

Принцип формування зображення відрізняється у проекторів різних цінових категорій:

1LCD — технологія бюджетних проекторів. Роздільна здатність у них не перевищує 1080p, частота оновлення — не більше 60Гц. З мінусів — засмічуються пилом і шумлять, з плюсів — лампи вистачає на десятки тисяч годин.
DLP — така технологія вшита в девайси середнього цінового сегмента. Вони вміють видавати картинку в 4К і частоту оновлення до 240 Гц, мало шумлять, не потребують чищення, компактні та легкі. Мінус — ефект веселки, коли зображення в динамічних сценах розшаровується на кольори.
3LCD — найдорожчі прилади, вирізняються високою яскравістю і точністю передачі кольорів, роздільною здатністю до 4К, частотою оновлення до 120 Гц. З мінусів — багато важать, шумлять і з часом запилюються.

Роздільну здатність проектора потрібно вибирати залежно від коефіцієнта діагоналі екрана до відстані від глядача до екрана. Іншими словами, якщо глядач сидить на відстані, яка хоча б у 1,5 раза більша за діагональ екрана, то роздільної здатності 1080p буде цілком достатньо — пікселів не буде видно. Якщо екран більший або відстань менша, тоді варто придивитися до 4K.

Яскравість і контрастність — важливі характеристики будь-якого девайса для виведення зображення. Що більша контрастність, то краще, але часто виробники не вказують метод вимірювання. У підсумку бюджетний проектор може мати космічні значення контрастності — вищі за будь-які топові моделі — це може вводити в оману. Щодо яскравості, то тут правило просте — що більший екран, то яскравішим має бути проектор. Зазвичай рекомендують від 1000 люменів на кожен метр ширини екрана для нічних умов, і ще стільки ж, щоб було яскраве зображення вдень.

Проектору потрібен екран, білим простирадлом не обійдешся. Вибір екрана залежить від фокусної відстані проектора і місця його встановлення, бажаної яскравості та кольоровості, а також положення місця глядача. Бувають стаціонарні екрани на рамі, висувні рулонні, на розбірній рамі та інші типи кріплень.

Відбивна здатність екрану або коефіцієнт посилення — важлива характеристика. Чим вона вища, тим більше світла відобразить екран. Таким чином можна компенсувати низьку яскравість проектора — наприклад, сірі екрани мають вищий коефіцієнт, ніж білі. Однак чим вищий цей показник, тим менші кути огляду екрана.

Коефіцієнт проекції або проекційне відношення — дає змогу розрахувати, яка відстань від приладу до екрана необхідна для отримання картинки потрібного розміру. Наприклад, проектор дає картинку 100 дюймів (220х120 см), а максимальна відстань до екрана — 5 м. Проекційне співвідношення буде 500\220=2.27. Отже, щоб отримати картинку завширшки 180 см (діагоналлю 80″), девайс потрібно поставити за 180*2.27 = 4 метри до екрана. Чи є в кімнаті достатньо місця для цього? Відповідь на це запитання значно полегшить вибір проектора. В інтернеті є калькулятори для розрахунку цього показника для більшості моделей проекторів.

Особливості, переваги та недоліки проєктора

Потребує мінімум світла. В ідеалі — чорні стіни і штори типу блекаут. Хоча сучасні проектори вельми яскраві — картинку видно навіть при залитій світлом кімнаті, але ефект буде далекий від того, що можна отримати в абсолютно темному приміщенні.
Простір для фокусування потрібен будь-якому проектору, але сьогодні є безліч ультракороткофокусних моделей, які можна розташувати буквально за кілька метрів від екрана. Щоправда, для їхньої роботи потрібен особливий екран, який складається з трикутних призм, спрямованих униз, на проектор і на глядача. Таким чином екран буде добре відбивати промені проектора і поглинати освітлення з інших кутів.
Портативність — неочевидна перевага. Бувають моделі, заточені під роз’їзди — можна взяти з собою у відрядження або на дачу, під’єднати до ноутбука, увіткнути навушники і насолоджуватися улюбленим серіальчиком на великому екрані де завгодно.
Лампи проектора вигорають з часом, але дуже повільно. Найпопулярніші рішення — LED і лазерні лампи — розраховані на 20-30 тисяч годин, тобто приблизно на 8-12 років, якщо дивитися фільми по 8 годин на день.

Детальніше про вибір проектора можна почитати в окремій статті.

Як вибрати ТВ?

Матриця — головне в телевізорі. Бувають три типи конструкції:

LED — це звичні РК-дисплей зі світлодіодним підсвічуванням. Бувають IPS — з гарною передачею кольору і кутами огляду, але слабкою контрастністю і «сірим» чорним кольором. І VA- з глибоким чорним, але малими кутами огляду.
QLED — той самий LED, але з підсвічуванням із синіх світлодіодів, що робить картинку яскравішою і насиченішою.
OLED — матриця на органічних світлодіодах, яким не потрібне підсвічування. Найдосконаліша технологія з відмінною передачею кольору і контрастністю, ідеальним чорним і малою товщиною корпусу. Мінус — вигорають від застиглої картинки, як бабусин кінескоп.

Роздільна здатність більшості сучасних ТБ становить 4К, а іноді й 8К, ТБ з FullHD відходять у минуле. На HD-екран діагоналлю 40 дюймів комфортно буде дивитися з двох метрів, а якщо у нього роздільна здатність 4K — то пікселів не буде помітно вже з метра.

Підтримка HDR розширює динамічний діапазон і робить зображення максимально яскравим і контрастним. Деякі проектори теж підтримують HDR, але там ефект менш виражений.

Особливості, переваги та недоліки ТВ

Яскравість і контрастність телевізорів складно порівнювати з аналогічними показниками проекторів. У других яскравість вимірюється в люменах (Лм), а у ТБ — у канделах на квадратний метр (Кд\м2), тож виходить порівняння кислого з довгим. Контрастність проекторів вимірюється у світловому потоці, а глядача цікавить потік, відбитий від екрана. У підсумку значення контрастності начебто більше у проектора, але картинка на крутому ТБ буде соковитішою і контрастнішою в більшості випадків. Усе тому, що світло від проектора відбивається від екрана разом зі світлом від інших джерел, а ТВ світиться сам.
Час відгуку. Цей параметр важливий для тих, хто любить пограти у відеоігри на великому екрані. У ТВ час відгуку зазвичай нижчий. Бувають і досить жваві проєктори, але скоріше як виняток із правил.
Смарт-функції — у ТВ часто є своя ОС, доступ до Інтернету, призначені для користувача режими тощо. Словом, разом із ТВ купується майже медіасервер. У проекторах таке зустрічається рідше, до них доведеться робити свій медіасервер.
Вбудовані динаміки в ТВ іноді видають цілком пристойний звук і годяться як тимчасове рішення до купівлі саундбара або багатоканальної системи. У деяких проекторів теж є динаміки, але зовсім іграшкові, бо вібрації від потужного звуку змусять картинку тремтіти.
ТВ простіше встановити, повісив — і готово. Проектору потрібні точні розрахунки, щоб отримати найкращу якість картинки, а після встановлення його важливо відкалібрувати.

Тут — докладніше про вибір телевізора.

Що в підсумку?

Якщо потрібен дійсно великий екран, то проектор забезпечить найкраще співвідношення рубля на дюйм за діагоналлю. Навіть з урахуванням екрану, блекаут штор і підготовки кімнати. Проектор хороший для великої кімнати, з якої вирішено зробити кінозал.

З іншого боку, ТВ пропонує більш високу якість картинки і відсутність головного болю з розрахунками і установкою. Телевізор краще підходить для малих і середніх приміщень.

Колонки чи саундбар?

Звук не просто важливий — саме він дає фільму вагу, об’єм і фактурність. Свого часу додавання звуку в кіно здійснило справжню революцію, і відтоді кількість аудіоканалів тільки збільшувалася, щоб додати фільму ще більше об’єму.

Сьогодні є кілька основних варіантів акустики для домашнього кінотеатру:

1. Вбудовані в ТВ колонки. Якщо весь бюджет пішов у топовий телевізор, то на якийсь час їх має вистачити. Щоправда, вбудовані динаміки не відрізняються високою потужністю, їх вистачить тільки для невеликої кімнати. Проте виробники компенсують це програмно — у телевізори вбудовано софт, що дає змогу реалізувати об’ємний звук, виділити діалоги тощо. Деякі ТВ при підключенні зовнішньої акустики тієї ж марки починають працювати з нею в синергії. Тут докладніше про вбудований звук у ТВ.

2. Стереоколонки. Зазвичай це варіант для меломанів, у яких уже стоїть непогана домашня стереосистема. Якщо додати до неї ТВ або проєктор, то виходить чудовий стереозвук — так, не Dolby Atmos, але все ж краще за вбудовані в ТВ динаміки. Згодом можна зробити апгрейд до 5.1 і вище.

3. Саундбар. Сучасний варіант для домашніх кінотеатрів. Саундбари бувають різними — бюджетні моделі покликані замінити вбудовані в ТБ динаміки, топові девайси вже можуть позмагатися з повноцінною багатоканальною аудіосистемою і відтворюють Dolby Atmos і DTS:X. Принцип дії у різних саундбарів може відрізнятися:

Віртуальний об’ємний звук. Цю хитрість зазвичай використовують бюджетні моделі. У них лише пара динаміків, які моделюють ніби звукову бульбашку навколо слухача, створюючи в певній точці простору ілюзію об’ємного звуку. Плюс технології в тому, що вона працює в абсолютно будь-якому приміщенні, але мінус — ефект не дуже переконливий і руйнується під час виходу з досить вузької точки найкращого сприйняття.
Відображення від стін і стелі. У такому саундбарі багато динаміків — за кількістю каналів. Частина з них дивиться вперед, інші спрямовані в стіни і стелю, від яких відбиваються в глядача. Виходить ефект об’єму, ніби звук виходить зверху, збоку і навіть ззаду. Плюс — такий об’ємний звук виходить переконливішим за віртуальний, мінус — вимоги до приміщення. Потрібна проста геометрія (в ідеалі паралелепіпед) і голі стіни, що менше меблів і звукопоглинальних поверхонь, то краще.
Звукові проектори. Ця розробка компанії Yamaha, в такі девайси вбудовано десятки динаміків, звуковий процесор управляє їхньою фазою, що дає змогу спрямовувати звук у різні боки. У поєднанні з відображеннями від стін і стелі така технологія дає найреалістичніший ефект об’єму.

Переваги саундбара

Це один девайс, а не ціла система. Він простий в установці та налаштуванні.
Зазвичай вигідніший за ціною, ніж повноцінна багатоканальна система.
Не потрібна акустична обробка, хоча і є деякі вимоги до кімнати.
Якість звуку і переконливість ефекту об’єму залежить від конкретної моделі, флагманські прилади роблять свою справу досить якісно.

Недоліки саундбара

Потужності навіть топових моделей не завжди вистачає на середні та великі приміщення.
Ефект об’єму сильно залежить від точки прослуховування, крок вліво або вправо може розвіяти магію. Тому саундбари добре підходять для персонального або сімейного перегляду фільмів, але не для великих компаній.
Функціональність може бути обмежена геометрією кімнати та меблями в ній. Наприклад, якщо збоку стоїть стелаж із книжками — він буде не відбивати, а розсіювати звук, у підсумку ефект об’єму вийде однобоким.

4. Система 5.1 або вище. Включає в себе:

Багато колонок. Мінімум — шість штук для Dolby Digital: один центр, дві для лівого і правого каналів, дві ззаду і один сабвуфер. Для Dolby Atmos потрібні ще дві під стелею.
AV-ресивер. Це мозковий центр домашнього кінотеатру, звуковий процесор і підсилювач в одному приладі. Він роздає звук колонкам і картинку ТБ або проектору. До нього підключаються всі прилади введення — медіасервер, смарт-ТВ, ігрова приставка, ПК, Blu-Ray плеєр тощо. Вибір залежить від кількості аудіоканалів, підтримуваних форматів, можливостей підключення та потужності. Як вибрати — читати тут.

Переваги багатоканальної системи

Найпереконливіший ефект об’ємного звуку — саме такий, яким його задумували творці фільму.
Можливість скомпонувати систему під розміри кімнати та індивідуально налаштувати під свої запити. Потужність і кількість колонок обмежені тільки бюджетом і розмірами кімнати.
Можливість зібрати все поетапно й апгрейдити з часом. Наприклад, спочатку придбати тільки ресивер і стереоколонки, а потім докупити динаміків для багатоканального звуку.

Недоліки купи колонок

Найдорожчий варіант, займає багато місця.
Монтаж і протягування проводів — той ще головний біль.
Для найкращого результату потрібна звукоізоляція та акустична обробка приміщення.

Детальніше про компоненти багатоканальної системи та їхнє розташування в кімнаті можна почитати тут, а тут — окремо про те, як примирити сабвуфер і сусідів.

Звукоізоляція та акустична обробка

Звукоізоляція. Звук — як вода в акваріумі, він просочується до сусідів через будь-які дірки в кімнаті. Найпростіша звукоізоляція — залити розетки акустичною піною і приклеїти гумовий поріжок під двері в кімнату. Якщо після цього сусіди все одно стукають у стіну (зазвичай це стіна, в яку дмуть фронтальні колонки), то можна до неї притулити шафу або стелаж із книжками. Якщо не допомогло — доведеться монтувати шар мінеральної вати на всю стіну. Детальніше — тут.

Акустична обробка. На відміну від звукоізоляції, яка забороняє звуку проникати до сусідів, акустична обробка потрібна, щоб погасити відлуння, що пурхає в кімнаті. Так звук стане чіткішим і яснішим, з’явиться більше деталей, не доведеться робити голосніше, щоб розчути діалоги. Як мінімум, для потрібного ефекту можна додати в кімнату більше меблів, особливо м’яких. Є й інші побутові способи поліпшити звук — тут докладніше. Якщо вони не допомогли — можна змайструвати звукові панелі з мінеральної вати, інструкцій на ютубі предостатньо.

Щоб зануритися в атмфосеру кінотеатру на всі 100 %, відтворіть і зовнішній антураж. М’які крісла, великий диван, темний інтер’єр, попкорніца і сифон для газованої води — все це допоможе домогтися «ефекту занурення». Є лайфхак, що дає змогу слухати об’ємний звук ночами без шкоди для сусідів. Досить використовувати хороші навушники, щоб дивитися кіно вночі. Існує безліч способів налаштувати об’ємний звук у будь-яких навушниках.