ДомойТехноЯк перевірити колонки перед покупкою?

Як перевірити колонки перед покупкою?

Author

Date

Category

Нові колонки завжди радять слухати перед покупкою. Але як оцінити звук у великому торговому приміщенні, і чи можливо це взагалі? На якій музиці або тестових звуках можна оцінити якість звучання і на що ще потрібно звернути увагу перед покупкою?

Чи можна оцінити звук у торговому залі?

У торговому залі можна оцінити загальний характер звуку аудіосистеми. При цьому потрібно розуміти, що приміщення серйозно впливає на кінцевий результат, тому багато що залежить від самого залу. У великих приміщеннях із плиткою на підлозі та бетонними стінами може гуляти відлуння, а маленькі кімнати нерідко гудуть через бас, що накопичується в кутах. У підсумку стає складно оцінити багато параметрів, а звучання серйозно зміниться під час встановлення колонок вдома.

У спеціалізованих магазинах зустрічаються заглушені кімнати для прослуховування апаратури. Однак вони теж не панацея: мало хто робить акустичну обробку у квартирі, тому і тут підсумок непередбачуваний. Найкраще слухати акустику в такому торговому залі, який за габаритами і характеристиками приблизно нагадує приміщення для аудіосистеми. Також на ютубі часто можна зустріти якісні записи звучання різних моделей акустики.

До того ж, усе пізнається в порівнянні. Тому розумно буде послухати не одну, а відразу кілька аудіосистем, серед яких буде та, чиє звучання добре знайоме покупцеві. Зовсім добре, якщо вибрати для прослуховування аудіосистеми різних цінових категорій — від бюджетних до аудіофільських. Можливо, якісь нюанси з’їсть приміщення і фоновий шум магазину, але загальний характер і якість звучання стануть очевидними.

Чек-лист для швидкої перевірки

Справність . При зовнішньому огляді на предмет механічних пошкоджень варто перевірити:

  • Усі потенціометри (ручки гучності, тембру, еквалайзер тощо). Вони мають крутитися легко і плавно, а головне — не тріщати і не скрипіти під час програвання музики.
  • Усі конектори і роз’єми: поворушити дроти біля них, щоб перевірити якість контакту — не повинно бути скрипів і шарудіння.
  • Працездатність кожного динаміка під час програвання музики або тестового сигналу (особливо актуально для систем 5.1 і вище).
  • Цілісність твітерів і вуферів. Якщо є можливість, варто зняти лицьову захисну панель і перевірити, чи не пом’яті дифузори.
  • Надійність конструкції . Чи немає скрипів, поганих склейок, погано закріплених панелей та іншого, що може видавати призвуки під час відтворення музики.
  • Гудіння, шипіння, свист, перешкоди або радіо на ввімкнутих колонках, які не відтворюють музики, — явно недобрий знак.

Підсилювач. Зазвичай побутова акустика є активною, тобто в неї вбудовано підсилювач. Потрібно перевірити, чи вистачає його потужності, щоб прогодувати електрикою динаміки на високих рівнях гучності. Для цього слід:

  • Викрутити ручку гучності в нуль.
  • Увімкнути трек з потужною низькочастотною складовою і добре записаним високим вокалом або скрипками.
  • Повільно піднімати гучність до максимального значення, за якого ще комфортно і вуха не закладає.
  • Якщо підсилювач за крок від перевантаження, то на високій гучності звук почне хрипіти, скрипіти, з’являться артефакти і неприємні призвуки. Особливо це буде помітно саме на низьких частотах, вокалі та скрипках.

Фаза. За правильного фазування мембрани динаміків лівого і правого каналів синхронно рухаються вперед і назад. Завдяки цьому розташований у центрі вокал відчуватиметься саме в центрі. Якщо є проблеми з фазуванням, він буде зліва, справа або з боків через те, що дифузори рухаються в різні боки. Зазвичай це виникає через неправильне підключення проводів до однієї з колонок. Але іноді на виробництві плутають полярність підключення одного з динаміків, і тоді будуть проблеми з фазою у відповідному діапазоні частот.

Призвуки. Оцінити наявність сторонніх призвуків і скрипів через погано закріплений динамік за допомогою музики важко: у ній надто багато різних звуків та інструментів. Для цього використовують свіп-тон — це синусоїдальний сигнал від 20 Гц до 20 кГц. Якщо на певній частоті з’являються будь-які призвуки — це погана ознака. Але для початку варто пошукати статичний синус із цією частотою і перевірити його на колонках, щоб визначити, чи видають вони непотрібний звук, чи це тремтять дверцята тумби під ними.

Якщо все гаразд, тоді можна виставити комфортний рівень гучності і приступити до більш детальної перевірки якості звучання.

Оцінка якості звучання

Тут починається територія суб’єктивності. Не існує однозначних критеріїв і стандартизованих оцінок, за якими можна було б поставити тим чи іншим стовпчикам 10 із 10. Усе описується словами «краще» або «гірше», а також ледь зрозумілими визначеннями на кшталт «розмитий», «брудний», «м’ясистий» і «картонний». Систематизувати і привести все це до єдиного знаменника досі нікому не вдалося, тому головним критерієм донині залишається параметр «подобається/не подобається».

На чому перевіряти звук?

Є кілька підходів до цього завдання:

  • Тестові сигнали: рожевий шум, синусоїди певних частот і свіпи по всіх частотах.
  • Музика різних жанрів у високій якості (рекомендується 96 кгц/24 біт, щоб оцінити динаміку і деталізацію).
  • Добірки на профільних сайтах і тестові диски на кшталт «Аудіодоктор FSQ» від Акустичного центру МТУСІ, що поєднують у собі і тестові сигнали, і фрагменти музики. Зручні тим, що треки заздалегідь відібрані фахівцями і супроводжуються посібником з використання.

Більшість аудіофілів мають власну добірку добре знайомих референсних треків і тестових сигналів для оцінки звучання акустики. Перш ніж вирушати в магазин, добре б зібрати таку самостійно, виходячи з власних музичних уподобань, і записати її на флешку. Не рекомендується перевіряти аудіо за допомогою відеороликів з ютуба, хоча в статті для наочної ілюстрації будуть застосовуватися саме вони.

Амплітудно-частотна характеристика

АЧХ відповідає за те, наскільки точно акустика відтворює музичний твір щодо його справжнього звучання. Акустика з максимально рівною АЧХ називається референсною і використовується в студіях звукозапису. Однак не всім до душі стерильне звучання студійних моніторів: багато хто знаходить його занадто плоским, безхарактерним і нудним. Побутова акустика, навпаки, спеціально наділяється нерівною АЧХ, наприклад, з підкресленими низькими або високими частотами.

АЧХ Microlab Solo 9C з помітними підйомами до 6 Дб на низьких і високих частотах

Тут все залежить від музичних уподобань, але головне, щоб на АЧХ не було сильно виражених піків або провалів (понад 8-10 Дб). Наприклад, сильний горб у низькочастотному діапазоні змусить колонки гудіти від баса, а провал у районі 3-5 кГц не дасть змоги насолодитися добре записаним вокалом, яскравість якого зазвичай лежить саме в цій області. Особливо часто таке трапляється на багатосмуговій акустиці. Кожен динамік відповідає за свій діапазон частот, але коли їх багато, важко домогтися акуратних зшивок між цими діапазонами, через що утворюються ями.

АЧХ колонок з великою кількістю піків і ям

На жаль, далеко не кожен виробник розміщує графік АЧХ у паспорті виробу або на офіційному сайті. Ентузіасти вимірюють його самостійно за допомогою спеціальних мікрофонів і програм, тому в інтернеті можна знайти відповідні графіки популярних моделей колонок.

Також можна спробувати почути нерівномірність АЧХ за допомогою свіп-тона: на ямах гучність синуса буде нижчою, на горбах — вищою. Сильні флуктуації за гучністю будуть виразно свідчити про проблеми. Якщо відразу їх помітити не вдалося, варто розглянути кожен частотний діапазон окремо.

Бас: 20 — 150 Гц

З басом найпростіше: він не тільки краще за інші діапазони частот уловлюється вухом, а й відчувається всім тілом. Якість низьких частот можна оцінити за кількома критеріями:

1. Глибина баса — тобто, наскільки низько може грати аудіосистема. Досить прогнати свіп-тон від приблизно 20 до 150 Гц, щоб зрозуміти можливості тестованих колонок. Однак потрібно мати на увазі, що полична акустика без сабвуфера навряд чи дасть змогу почути щось нижче 50-60 Гц.

2. Нерівномірність АЧХ. Зазвичай для цього беруть синусоїди з певною частотою, кратною десяти, — спочатку 20 Гц, потім 30, 40, 50 тощо. Слід прослухати їх на однаковій гучності одну за одною, щоб порівняти і зрозуміти, на яких частотах колонки звучать голосніше, а на яких — тихіше. Головне, щоб колонки не гуділи і не заводилися на жодній із частот. Іноді гудіти може сама кімната, але це легко визначити, змінивши точку прослуховування і розташування колонок — якщо гул зберігається, значить, справа не в приміщенні.

3. оцінка сабвуфера. Є саб, можна перевірити його звучання за допомогою відповідних для цього музичних фрагментів. Оцінити його чуйність, швидкість реакції і натуральність звучання допоможуть треки, де фігурують великі барабани — оркестрові бас-барабани, тайко або інші етнічні. Їхня низькочастотна атака і довгий басовий шлейф від удару мають добре читатися.

Середні: 150 Гц — 5 кГц

В області середніх частот лежать базові гармоніки більшості музичних інструментів. Це гітари, синтезаторні педи і ліди, альти і віолончелі, безліч духових, а також більшість тембрів вокалу. Щоб перевірити якість звучання середніх частот і рівномірність їхньої АЧХ, можна:

  • Використовувати свіп-тон . Він дасть змогу швидко визначити проблемні ділянки, проте непідготовленому вуху буде важко знайти їх одразу
  • Послухати музику з акцентом на середніх . Рок з перевантаженими гітарами і хрипким вокалом, електроніка з аналоговими синтезаторами, джазовий оркестр тощо. Якщо композиція добре знайома вуху, то визначити недоліки звучання колонок досить легко — на ямах і провалах АЧХ деякі інструменти звучатимуть тьмяніше, млявіше та ненатуральніше.
  • Використовувати запис оплесків. Хороший запис оплесків великої кількості глядачів буде рівномірно розподілений по середніх частотах. На хорошій акустиці він звучатиме натурально і природно, але на колонках з провалами АЧХ оплески стануть схожими на шум дощу. Причому там, де є горби на АЧХ, оплески нагадуватимуть стукіт великих крапель по даху.

Високі: 5 кГц — 20 кГц

Скрипки і флейти-пікколо, жіночий і дитячий вокал, тарілки барабанної установки, гітарні соло — все це розташовано в області високих частот. Вони відповідають за загальну яскравість звучання.

Кількість високих частот — багато в чому питання смаку, ускладнене ще й тим, що різні люди чують різну їхню кількість, причому до старості дедалі менше. Середньостатистична людина чує приблизно до 17 кГц, тож перевірка свіп-тоном буде радше перевіркою індивідуального слуху, а не можливостей аудіосистеми.

Найефективніше буде знайти музичні фрагменти з акцентом на високі й оцінити, чи не ріжуть вони вухо, чи достатньо яскравості, і, врешті-решт, чи подобається звучання.

Динамічний діапазон

Не треба плутати динаміку та динамічність. Остання — синонім енергійності, тоді як динаміка в музиці визначає діапазон твору за гучністю: від найтихішого звуку (піанісимо) до найгучнішого (фортисимо). Відповідно, аудіосистема з хорошим динамічним діапазоном може чітко і ясно відіграти як дуже тихі, так і дуже гучні звуки, і, особливо, різкі переходи між ними.

Для перевірки динаміки зазвичай використовують живі записи оркестрів і джаз-бендів. Барабани, бас-гітара, контрабас і рояль — інструменти з величезним динамічним діапазоном, тому оцінювати цей параметр за їхньою допомогою особливо зручно.

1. Мікродинаміка. Це дрібні й тихі деталі: призвуки смичка, удари пальців по клавішах, момент удару по тарілках і пластиці барабанів тощо. Усі ці штуки і створюють ту саму неповторну атмосферу живого виконання. Хороша акустика дає змогу їх почути і відчути. Удари по барабанах будуть пружними і яскравими, з хльосткою атакою на гучних нотах, у перебивках по томах буде чути кожен удар. Бас буде зібраним і чітким, а під час гри піаніста буде чутно, як пальці торкаються клавіш.

2. Макродинаміка. Тут перевіряється здатність аудіосистеми відігравати групи інструментів, що різко вступають, — сплески оркестру, брейкдауни в року та електроніці тощо. При цьому і в тихих, і в гучних моментах має бути чути окремо кожен інструмент, оркестр не повинен зливатися в кашу, тембри мають бути чистими і натуральними. За поганої макродинаміки звучання при різких переходах буде замилюватися, читабельність музичних фраз зникне, інструменти задихатимуться і звучатимуть навперебій, як школярі на великій перерві.

Тембральний баланс

Нарешті, варто оцінити загальну збалансованість звучання аудіосистеми. Для цього знадобиться трек з найкращою якістю продакшну, щоб його інструменти були приблизно на одному рівні за гучністю і чудово читалися, а вокал, у свою чергу, був на рівні з ними, а не летів попереду паровоза. Наприклад, можна пошукати що-небудь із лейбла ECM Records, який спеціалізується на навколоджазовій музиці і випускає альбоми з еталонним звучанням. Слухачам, далеким від джазу, допоможе премія Греммі за найкращий продакшн некласичної музики. Наприклад, у 2014 її отримали Daft Punk за Random Access Memories.

Обов’язково слід заздалегідь послухати обраний трек на якісних колонках або навушниках. Під час прослуховування на тестованій акустиці інструменти мають звучати натурально, кожен з них має займати своє місце і не заважати іншим. На хорошій акустиці композиція звучатиме монолітно і розбірливо, кожен звук буде чудово чути. В ідеалі створиться враження, ніби грають не колонки, а сам музикант або гурт виступає просто перед слухачем.

Висновок

Звучання, як і музика загалом — річ дуже суб’єктивна. Комусь подобаються математично вивірені баси дабстепа, а хтось віддає перевагу прозорості, жвавості та детальності джазового оркестру. Тому бувалі аудіофіли зазвичай радять перевіряти не об’єктивну якість звучання аудіосистеми, а її здатність відтворювати улюблений жанр музики. Зрештою, аудіосистема має грати так, як подобається слухачеві.

Linda Barbara

Lorem ipsum dolor sit amet, consectetur adipiscing elit. Vestibulum imperdiet massa at dignissim gravida. Vivamus vestibulum odio eget eros accumsan, ut dignissim sapien gravida. Vivamus eu sem vitae dui.

Recent posts

Recent comments