Довгі роки всіма знайома «коробка» залишається наймасовішою варіацією настільного ПК. Вона не вибаглива, займає багато місця і дає змогу збирати всередині себе високопродуктивні компоненти. Але що, якщо нам потрібно взяти ПК із собою або робоче місце замало для розміщення такого великого девайса? Шукати ноутбук або моноблок? Не обов’язково йти на такі компроміси, а рішенням може стати збірка компактного ПК.

Переваги компактного ПК перед стандартною великою «коробкою»

Головний плюс компактних ПК лежить на поверхні — це, звичайно ж, розміри. Внутрішній простір таких ПК використовується на максимум. Ніяких великих порожніх зон у них ви не знайдете. Під кожну деталь виділено певний сегмент з мінімумом необхідного простору. Прогрес не стоїть на місці, і сучасні можливості дають змогу зібрати в невеликому корпусі ПК, який не поступатиметься за потужностями повнорозмірному аналогу.

Вельми поширена ситуація, коли в домашньому ПК встановлено повнорозмірну плату ATX-формату і відповідний їй за габаритами корпус, що займає багато місця, а можливості плати використовуються від сили наполовину. Як правило, на неї встановлено відеокарту, один або два ssd-накопичувачі і таку саму кількість планок оперативної пам’яті. Слоти під пам’ять і безліч PCI-роз’ємів, що залишилися, залишаються без діла. Така експлуатація дає змогу безболісно переходити на компактні рішення, оскільки вони зі свого боку мають мінімально необхідний набір інтерфейсів і займають значно менше місця.

Здавалося б, зменшення розмірів може негативно позначитися на охолодженні компонентів. Але це далеко не завжди так. Не рідкісні випадки, коли температури тієї ж відеокарти можуть бути нижчими в компактному корпусі, ніж у повнорозмірному. Причиною тому близьке розташування до отворів вентиляції, а іноді й пара корпусних вентиляторів, які нагнітають холодне повітря безпосередньо у відеокарту. Коли як у повнорозмірній версії повітрю доводиться долати відстань від передньої панелі через весь корпус, щоб потрапити до відеокарти.

Компактний ПК легко можна вмістити в рюкзак, узяти з собою в дорогу або заощадити місце за малої площі робочого місця. Це може бути як найпростіший офісний ПК, медіацентр або високопродуктивне ігрове рішення. Усе залежить лише від того, які комплектуючі ви підберете. Не на останньому місці стоїть і зовнішній вигляд таких ПК. Маленьких корпусів банально менше в продажу, ніж повнорозмірних «коробок». І вибравши такий корпус можна отримати індивідуальний не схожий на «як у всіх» комп’ютер.

Підбір корпусу

Сегмент компактних корпусів можна поділити на чотири умовні категорії:

Mini-tower — стандартне компонування як і у старшого побратима, але зі зменшеною висотою.

Desktop — звужені за шириною, але з висотою наближеною до повнорозмірних версій. Відеокарта в такій реалізації, як правило, розташовується на одній лінії з материнською платою. Такі корпуси можуть розташовуватися як вертикально, так і горизонтально.

Cube — корпус у вигляді невеликого «куба», де материнська плата розташовується горизонтально.

Сендвіч — наближений варіант до Mini-tower, але в такій реалізації плата і відеокарта розділені перегородкою, що утворює своєрідний «бутерброд».

Якщо при підборі стандартного ПК ми відштовхуємося від процесора і відеокарти, а інші комплектуючі вже підбираємо до них, то при складанні компактного ПК на першу роль виходить корпус. По-перше, він ідеально має підходити нам за розмірами. По-друге, що важливо, бути з набором необхідних інтерфейсів на передній панелі. Ну і приємний зовнішній вигляд буде не зайвим.

Під час вибору корпусу, як би це банально не звучало, вибирайте «очима». Переважна кількість компактних корпусів мають продуману конструкцію для охолодження і мінімально необхідний набір інтерфейсів. Варто більш детально підійти до вибору, якщо у вас вузькоспрямоване завдання — помістити ПК на полиці з маленькою шириною (Desktop) або зібрати ультракомпактний для перенесення в рюкзаку (Сендвіч). Також, якщо ви плануєте встановити дискретну відеокарту, заздалегідь уточніть, чи розрахований корпус під цей нюанс. Не рідкісні випадки, коли бюджетні Desktop-корпуси не мають простору для встановлення окремої відеокарти, а їхні вбудовані блоки живлення розраховані лише на мале навантаження.

Підбір материнської плати та накопичувачів

При виборі материнської плати ми строго обмежені рамками. Плати форм-фактора Standart-ATX і Micro-ATX нам не підходять за розмірами. Mini-DTX дуже рідкісні гості на прилавках і вибір зводиться лише до Mini-ITX .

Сучасні плати Mini-ITX формату, незважаючи на скромні розміри, мають великий функціонал. Вони можуть забезпечити стабільну роботу навіть ненажерливих процесорів. Головне не впадати в крайнощі, купуючи плату з верхнього сегмента і процесор зі скромними апетитами або навпаки. Якщо ви збираєтеся розганяти комплектуючі, то обирайте плати з масивнішими радіаторами, оскільки в умовах обмеженого простору відведення тепла стає ще більш критичним нюансом.

Зменшення розмірів не може не позначитися на кількості роз’ємів. У більшості випадків кількість sata-портів менша, як і роз’ємів M.2. Від стандартних жорстких дисків доведеться відмовитися, перемістивши їх у зовнішні док-станції або NAS. Тому варто заздалегідь спланувати систему зберігання. Навіть у найбюджетніших рішеннях можна зустріти мінімум один слот під накопичувач M.2 і кілька sata-портів. Що дасть змогу встановити систему на швидкий SSD і додати пару sata-SSD під файлосховище.

Відсутність додаткових PCI-роз’ємів у платах Mini-ITX позбавляє нас можливості встановлення дискретної звукової карти, модуля Wi-fi або, наприклад, планки з Usb-роз’ємами. Тут доведеться шукати компроміси: задовольнятися вбудованим звуком або брати зовнішню звукову карту, трохи переплатити за вбудований із заводу Wi-fi і Bluetooth, використовувати розгалужувачі Usb.

Крім основних критеріїв підбору плати, як-от сумісність із процесором і реалізація живлення, важливими є кількість портів на задній панелі та роз’ємів для під’єднання охолодження всередині корпусу. Не рідкісні випадки, коли плати мають лише один роз’єм для підключення корпусного вентилятора. Виходом буде купівля розгалужувача живлення або підбір корпусу з уже наявним у комплекті таким девайсом.

Мала кількість портів Usb на задній панелі може стати неприємним сюрпризом, якщо ви використовуєте безліч пристроїв і адаптерів. Не варто нехтувати цим нюансом, рекомендується заздалегідь подумати, скільки буде потрібно роз’ємів.

Підбір системи охолодження

Ситуація з підбором системи охолодження для процесора в компактних корпусах вельми двоїста. Корпуси з великою шириною, такі як Mini-tower і Cube, дають змогу вмістити великогабаритні баштові кулери. У таких корпусах підбір охолодження не складе труднощів, оскільки на вибір буде надано безліч моделей.

Але коли мова заходить про вузькі версії корпусів, то тут можуть виникнути деякі труднощі. Від баштової конструкції доведеться відмовитися і звести вибір до версій з горизонтальною реалізацією. Дані системи охолодження передбачувано програють за розсіюванням тепла, порівняно з вежами в цій же ціновій категорії. Але натомість ми отримуємо дуже компактні рішення, які втиснуться в невеликий простір між платою і стінкою корпусу.

Деякі кулери можуть мати конструкцію, яка накриває планки оперативної пам’яті. У цьому разі підбирайте пам’ять із низькими радіаторами або зовсім без них, щоб уникнути конфліктів під час складання. Виробники, в супутньому пристрою керівництві, вказують допустиму висоту планок, залишається лише порівняти висоту обраної пам’яті з цим значенням.

Не варто забувати про системи рідинного охолодження. Навіть односекційні варіанти готових рішень зможуть охолодити переважну кількість «народних» процесорів, при цьому зберігаючи прийнятний рівень шуму.

А якщо не обмежуватися готовими версіями, а створити кастомний контур на всю систему, включно з процесором і відеокартою, то можна замахнутися на дуже продуктивні комплектуючі і на додачу отримати тихий ПК.

Окремий нюанс — охолодження гарячих накопичувачів M.2. Останніми роками виробники часто оснащують материнські плати вже вбудованими радіаторами під накопичувач. Але якщо в обраній вами платі такого радіатора немає, а в систему встановлено продуктивну відеокарту, варто придивитися до окремих радіаторів, щоб не допустити перегріву і падіння швидкостей накопичувача.

Підбір блока живлення і відеокарти

Вибір відеокарти цілком і повністю залежить від завдань, які ви збираєтеся вирішувати за допомогою ПК. Якщо ви плануєте зібрати медіацентр або для «посерфити в інтернеті», то можна обійтися і зовсім вбудованим відеоядром процесора.

Якщо ж це ігрове рішення, то дискретна відеокарта — наш вибір. Корпуси формату Mini-tower і «Сендвіч» дають змогу вмістити великогабаритні карти з трьома вентиляторами, що дає нам змогу не шукати компромісів під час вибору потужної моделі. Якщо ж корпус має дуже скромні розміри, то рішенням буде вибір одновентиляторної версії.

Ці пристрої компактні, але зустріти такі моделі в топових лінійках відеокарт не вдасться. Не варто скидати з рахунків і турбінні моделі, які в повнорозмірних корпусах часто обходять увагою. В умовах тісного розташування комплектуючих, реалізація системи охолодження з прямим викидом нагрітого повітря за межі корпусу буде вельми корисною. Зворотним боком такої реалізації може виступити трохи гучніша робота відеокарти.

Підбір блока живлення і відеокарти неспроста зведено в один підпункт. Адже вибір блока живлення безпосередньо залежить від обраної відеокарти. У продажу можна зустріти рішення з уже вбудованим БЖ. Це можуть бути, як і малопотужні пристрої без підтримки дискретної відеокарти, так і продуктивні, з наявністю такої підтримки. Переваги такої реалізації в тому, що довжина проводів підкоригована під конкретний корпус (не доведеться витрачати багато зусиль для кабельменеджменту). А недолік всього один — важкість його заміни на іншу модель у деяких специфічних варіантах. Mini-tower і Cube можуть вмістити стандартні блоки живлення ATX формату, що сильно полегшує проблему вибору. Компактніші рішення зі свого боку вимагають відповідний за розмірами блок живлення. Тут вибір зводиться до моделей формату SFX і її більшого різновиду SFX-L.

У мініатюрному корпусі таких блоків живлення розташовуються компоненти, які нічим не поступаються більшим моделям. Як правило, набір проводів таких блоків має коротку довжину, щоб не займати багато місця в корпусі.

Підводні камені та можливості апгрейда

Компактні ПК за всіх їхніх переваг мають кілька вагомих недоліків. По-перше, це ціна. Правило «чим менше, тим дешевше» тут не працює. Материнські плати формату Mini-ITX коштують дорожче аналогів у виконанні Standart-ATX. Стосується це і блоків живлення, і систем охолодження. Вибиваються з цього списку тільки відеокарти. Одновентиляторні версії здебільшого дешевші за двох і тривентиляторні рішення.

По-друге, це доступність комплектуючих і їхній вибір. Навіть якщо у вас є кошти для покупки, далеко не факт, що ви зможете придбати потрібну позицію. Ситуація з компактними корпусами поступово покращується, і на прилавках можна зустріти все більш різноманітні моделі. Але коли справа доходить до вибору блока живлення формату SFX можна зіткнутися з великими труднощами. Вибір блоків такого формату дуже мізерний.

Якісні моделі з найбільш затребуваною номінальною потужністю в 500-650 Вт з’являються в кількості пари штук і моментально зникають. А це зі свого боку може поставити хрест на всіх бажаннях зібрати невеликий ПК.

Збірка компактного комп’ютера не має великих відмінностей порівняно зі стандартною збіркою в повнорозмірному корпусі. Але підходити до неї потрібно з великою увагою, заздалегідь плануючи порядок встановлення комплектуючих. Оскільки в разі неправильної дії доведеться знімати деякі деталі, щоб підібратися до потрібної через обмежений простір. Через цю особливість випливає велика важливість кабельменеджменту. Якщо у великому корпусі ми можемо просто під’єднати і кинути зв’язку дротів абияк. То в маленькому корпусі такий трюк не пройде — бічні кришки корпусу можуть банально не закритися через неправильно розташовану зв’язку дротів.

Перейдемо до можливостей апгрейда. Розглянута раніше ситуація з блоками живлення підштовхує нас до вибору більш надлишкової моделі за потужністю, оскільки, за бажання змінити блок, доведеться довго шукати відповідний новий. У зв’язку з цим логічніше взяти потужніший блок живлення один раз, який «переживе» не один апгрейд ПК. Такий самий підхід раціональний для плати і системи охолодження — переплатити один раз, і в майбутньому апгрейдити лише процесор і відеокарту.

Два слоти оперативної пам’яті не дуже сприяють апгрейду. Є кілька варіантів:

• взяти відразу дві планки великого обсягу із запасом,
• дві планки з оптимальним на даний момент об’ємом і зміною комплекту в майбутньому на більш об’ємний,
• один модуль з оптимальним об’ємом із додаванням другого в майбутньому.

Останній варіант хоч і має право на життя, але далеко не ідеальний, оскільки втрачається перевага двоканального режиму роботи пам’яті, що не є добре.

Безсумнівно, складання компактнішого ПК потребуватиме більше як фінансових витрат, так і фізичних, ніж при складанні стандартного рішення. Але натомість ви отримаєте сучасний та індивідуальний пристрій, який буде радувати вас довгий час. А це зі свого боку перекриє всі ті незначні складнощі, які виникнуть у процесі підбору комплектуючих і складання.